Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №144/1822/25 — Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/1822/25

Провадження № 2/144/160/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2026 р. с-ще Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області

в складі головуючої судді Магдяк Н. І.,

за участі секретаря Дудник С.Р.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 та її представника адвоката Корнійчука С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Теплик в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якому зазначається, що сторони зареєстрували шлюб 07 листопада 2010 року, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народилася дочка ОСОБА_3 .

Заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2013 року шлюб розірвано.

З 2014 сторони продовжували проживати як сім`я, без реєстрації шлюбу, та в них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_4 . Однак шлюб зберегти не вдалось, з вересня 2021 року ОСОБА_2 з дітьми почала проживати в с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області.

З 01 квітня 2024 року діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають з позивачем в с. Залужжя Гайсинського району Вінницької області.

Заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 30.01.2025 позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають з ОСОБА_1 , знаходяться на його повному утриманні, ОСОБА_2 матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків не має, має добрий фізичний стан здоров`я.

Просить стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частки зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму щомісячно, для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дітьми повноліття.

Ухвалою судді від 11.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження.

29.04.2026 від представника відповідача ОСОБА_5 через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву про стягнення аліментів, який в зв`язку з пропуском строку на його подання суд залишив без розгляду, так як з наданого суду ордеру вбачається, що відповідач з адвокатом уклала договір про надання правничої допомоги 29.03.2026 року. Вказаний договір був долучений до заяви представника про ознайомлення з матеріалами справи від 30.03.2026 року, а відзив поданий 29.04.2026. Для повного з`ясування обставин справи суд вважав за необхідне долучити документи, які були надані представником відповідача до відзиву.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує в повному обсязі, суду пояснив, що проживає по АДРЕСА_1 . Діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 проживають разом з ним та перебувають на його утриманні. Мати не цікавиться життям дітей, не дзвонить, діти потребують матеріальної допомоги з боку матері, яка коштів на їх утримання не надає, хоча повинна виконувати обов`язки щодо утримання дітей нарівні з ним. Долучені відповідачем документи не звільняють її від обов`язку по сплаті аліментів.

Відповідач ОСОБА_2 суду пояснила, що перебуває в декретній відпустці. Позовні вимоги визнає частково, проте в якій частині суду не змогла вказати. Також повідомила, що в дітей заміна телефонів, тому вона їм не телефонує. В неї є інша дитина.

Представник відповідача ОСОБА_5 вказав, що у відповідача народилася дочка в січні 2026 року, тому у ОСОБА_2 немає змоги сплачувати аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини зі всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму щомісячно. Просить врахувати матеріальний стан платника аліментів та стягнути аліменти в твердій грошовій сумі.

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, її представника, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони по справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 07 листопада 2010 року.

Заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 29.10.2013 року шлюб між сторонами було розірвано.

Сторони по справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 , виданого 14.04.2011 виконкомом Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 , виданого 24.11.2014 виконкомом Степанівської сільської ради Теплицького району Вінницької області.

Згідно витягів з реєстру Теплицької територіальної громади відповідно за №№2025/018004386, 2025/018002027 від 02.12.2025 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 17.03.2025 року зареєстровані по АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 30.01.2025, ухваленому у справі №144/1580/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьківських прав відносно неповнолітніх дочок ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно картки руху документів в Теплицький районний суд Вінницької області подана заява про перегляд заочного рішення, ухваленого в справі №144/1580/24.

Згідно Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Таким чином, між сторонами виникли сімейні правовідносини, які детально врегульовані Сімейним кодексом України.

Зокрема, за змістом ст. 7 Кодексу сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Частинами першою та другою статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу).

Згідно з частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Отже, під час вирішення спору про стягнення аліментів на утримання дитини визначальним є те, разом із ким спільно проживає дитина.

Положеннями статті 81 ЦПК України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 77 Кодексу).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 Кодексу).

Як було встановлено судом, діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають разом із позивачем, що відповідач не заперечувала.

У відповідності до ст. 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою-третьою статті 181 СК України визначено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

На підставі наведеного суд вважає, що позивач має право на стягнення аліментів на утримання дітей, оскільки вони проживають разом із ним, а тому, з урахуванням заявлених позовних вимог, аліменти повинні бути визначені у частці від доходу матері.

Частина перша статті 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

За змістом зазначених норм права будь-які витрати на утримання дітей мають визначатись за домовленістю між батьками або за рішенням суду.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 3512 гривень.

Одночасно частиною другою статті 182 СК України в редакції від 08.07.2017 року встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час з урахуванням положень ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» становить 1756 грн. 00 коп.

При цьому, згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідач ОСОБА_2 не надала суду доказів щодо стану свого здоров`я та матеріального становища, які б свідчили про її нерегулярний дохід, про наявність на праві власності, володіння та/або користування у неї майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї.

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Статтею 2 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі Конвенція про права дитини), передбачено, що держави-учасниці поважають і забезпечують всі права, передбачені цією Конвенцією, за кожною дитиною, яка перебуває в межах їх юрисдикції, без будь-якої дискримінації, вживають всіх необхідних заходів для забезпечення захисту дитини від усіх форм дискримінації або покарання на підставі статусу, діяльності, висловлюваних поглядів чи переконань дитини.

Положенням ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини - дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Аналогічні положення закріплені частиною першою ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки мають право та зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний, моральний розвиток.

Суд також враховує ту обставину, що відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України, обов`язок по утриманню дитини є рівною мірою як для батька так і для матері і, відповідно до цієї норми, на позивача також лежить обов`язок по утриманню дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Визначаючи розмір коштів, що стягуються як аліменти, суд повинен прагнути не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання. Розмір стягуваних аліментів повинен служити задоволенню актуальних життєвих потреб, відповідати життєвому стандарту в місці проживання, а не призводити до збагачення та бути джерелом інших нецільових витрат.

Враховуючи наведені вище положення закону, аналізуючи надані докази, суд і сторони справи повинні забезпечити реалізацію найкращих інтересів дитини. Незважаючи на те, що позивачем у такій справі є один із батьків, а відповідачем - інший, інтереси дитини, яка не є стороною справи, мають домінувати над інтересами кожного з її батьків.

З огляду на зазначені вище принципи захисту та піклування про дітей, враховуючи позицію відповідача ОСОБА_2 , яка частково визнала позов, має іншу дитину, але доказів про свій матеріальний стан не надала, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дітей обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Оскільки діти проживають разом із батьком, а відповідач є їх матір`ю та на неї покладено однаковий із позивачем обов`язок щодо їх утримання і матеріального забезпечення, суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача аліменти на утримання доньок у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку /доходу/ відповідача щомісячно.

На переконання суду такий розмір аліментів, з урахуванням обов`язку позивача по утриманню дітей, забезпечить потреби дітей, задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дітей буде достатнім для забезпечення їх належного утримання.

Положенням ст. 191 Сімейного кодексу України визначено, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

За правилами ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 180-183, 184, 191 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 137, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП НОМЕР_4 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з часу звернення до суду 02.12.2025 року та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Вінницькому апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ,місце реєстрації: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення буде виготовлено та підписано 04 травня 2026 року.

Суддя: Н.І. Магдяк