Вирок від 30 квітня 2026 р. у справі №465/2174/26 — Франківський районний суд м. Львова

465/2174/26

1-кп/465/928/26

Вирок

Іменем України

01.05.2026 року Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.03.2026 року за № 12026142370000062, про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше неодноразово судимого, останній раз вироком Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2026 року за ч.3 ст.389, ч.4 ст.70, ст.71 КК України до покарання у виді 2 (двох) років 7 (семи) місяців обмеження волі, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2025 року у справі №465/11403/25 (провадження №2-о/465/420/25) видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 строком на 6 місяців, яким визначено заходи тимчасового обмеження його прав відносно матері, а саме: заборонено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувати в місці спільного проживання (перебування) з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, ОСОБА_3 , будучи ознайомленим з рішенням Франківського районного суду м. Львова від 18.12.2025 у справі №465/11403/25 (провадження №2-о/465/420/25) про видачу обмежувального припису, яким відносно нього встановлено вищенаведене обмеження його прав, 02.03.2026 року близько 16:10 год., діючи умисно, маючи умисел на вчинення кримінального проступку, пов`язаного з домашнім насильством, порушив даний обмежувальний припис, а саме прийшов у місце проживання з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , і перебував там всупереч зазначеному вище рішенню суду.

Таким чином, ОСОБА_3 скоїв умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосований судом, тобто вчинив кримінальне правопорушення (проступок), передбачений ст. 390-1 КК України.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст.302 КПК України надійшов до суду 11.03.2026 року.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , вбачається, що він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України, тобто в невиконанні обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосований судом, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Окрім цього, до обвинувального акта долучено матеріали досудового розслідування № 12026142370000062, в яких наявні документи, що засвідчують беззаперечне визнання обвинуваченим своєї винуватості, зокрема, протокол допиту підозрюваного від 05.03.2026 року (матеріали кримінального провадження, а.с.67-69).

Відповідно до частин 2, 3 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд має право призначити розгляд у судовому засіданні обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку та викликати для участі в ньому учасників кримінального провадження, якщо визнає це за необхідне.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, заяву ОСОБА_3 , в якій він зазначає, що не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта у спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням заяв та клопотань інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

При цьому, у відповідності до частини 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, вважає доведеним, що ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ст.390-1 КК України, а саме умисно не виконав обмежувальний припис, застосований до нього судом.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального проступку, які підтверджують обставини, встановлені судом.

ОСОБА_3 в поданій заяві зазначені обставини не оспорює, вважає, що органом досудового розслідування вони встановлені в повному обсязі, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку беззаперечно визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ст.390-1 КК України як умисне невиконання обмежувального припису особою, щодо якої такий припис застосований судом.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу винного і обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно із ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення стосовно особи, з якою обвинувачений перебуває у сімейних відносинах (сином стосовно матері).

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на обліку у лікаря-психіатра не перебуває, водночас з березня 2021 року є підобліковим у лікаря-нарколога з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, відповідно до висновку спеціальної медичної, наркологічної комісії КНП ЛОР «Львівський обласний медичний центр превенції та терапії узалежнень» №201 від 09.03.2026 року застосування ст.96 КК України не потребує, за місцем проживання негативно характеризується керівництвом ЖБК №40, яке у виданій характеристиці зазначило, що на ОСОБА_3 від сусідів та мешканців будинку АДРЕСА_3 надходять скарги з приводу його поведінки та постійних сварок вдома. Приймається до уваги й те, що ОСОБА_3 не працює, раніше неодноразово судимий, схильний до девіантної поведінки, та бере до уваги спосіб життя обвинуваченого, який неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство, що стало підставою для видачі судом обмежувального припису, ігнорував рішення Франківського районного суду м Львова від 18.12.2025 року у справі №465/11403/25 (провадження №2-о/465/420/25), яким видано такий обмежувальний припис стосовно нього як кривдника своєї матері, а також відношення обвинуваченого до вчиненого, зокрема визнання ним своєї вини, ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, а саме його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення кримінального проступку: форму вини, мотив і мету, спосіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, його поведінку під час та після вчинення неправомірних дій і вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 390-1 КК України у виді обмеження волі.

При призначенні остаточного покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд також приймає до уваги й те, що останній вироком Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2026 року у справі №465/1827/26 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.389 КК України, із застосуванням положень ч.4 ст.70, ст.71 КК України, до покарання у виді 2 (двох) років 7 (семи) місяців обмеження волі. З урахуванням того, що нове кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_3 засуджується у даному кримінальному провадженні, вчинено до постановлення вироку Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2026 року, остаточне покарання обвинуваченому підлягає визначенню із застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України. При цьому, з урахуванням характеру суспільно небезпечних дій обвинуваченого, вчинення нового кримінального правопорушення в період наявності непогашеної судимості за попередніми вироками, що свідчить про стійку схильність обвинуваченого до протиправних дій, наявності пом`якшуючої і обтяжуючої покарання обвинуваченого обставин, при обранні остаточного покарання ОСОБА_3 суд вважає за можливе застосувати принцип часткового складання покарань, призначених за даним вироком і вироком Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2026 року. Водночас суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 на даний час покарання за вироком Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2026 року не відбув ні повністю, ні частково, тому підстав для зарахування йому на підставі ч.4 ст.70, ст.72 КК України в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, покарання за попереднім вироком, яке ще не відбувалося обвинуваченим, немає.

З огляду на вимоги ч.2 ст.65 КК України визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних проступків та злочинів.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання немає.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

У справі відсутні процесуальні витрати та речові докази.

Підстав для застосування правових приписів ст.174 КПК України немає.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком і вироком Франківського районного суду м. Львова від 31.03.2026 року, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 2 (двох) років 10 (десяти) місяців обмеження волі.

Строк відбуття покарання рахувати ОСОБА_3 з часу приведення вироку до виконання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Львівського апеляційного суду через Франківський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1