Додаткове рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №526/1920/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/1920/25 Номер провадження 22-з/814/94/26 Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

У червні 2025 року представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість у загальному розмірі 33975,90 грн., яка складається з наступного – заборгованість за кредитом у розмірі 7000 грн., заборгованість за сумою відсотків у розмірі 26975,90 грн., а також судові витрати.

Заочним рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 09 липня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

У липні 2025 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Гадяцького районного суду Полтавської області від 08 вересня 2025 року заочне рішення скасовано та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження на 30.09.2025 року.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду ТОВ «ФК «Ейс» подало апеляційну скаргу в якій просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» – задоволено.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 30 вересня 2025 року – скасовано.

Ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №362685803 від 07.05.2023 року – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором №362685803 від 07.05.2023 року у розмірі 33 975, 90 грн та судовий збір у розмірі 6056 грн.

03 квітня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до Полтавського апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просило стягнути з ОСОБА_1 сплачені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Заява обґрунтована тим, що постановою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2026 року не було вирішено питання щодо судових витрат на правничу допомогу.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви про ухвалення у справі додаткового судового рішення, дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Згідно з п.п. «б, в» п. 4 ч. 1 ст.382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції у випадку скасування або зміни судового рішення зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (ч.1, п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи, постановою Полтавського апеляційного суду від 18 березня 2026 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задоволено, проте питання про стягнення витрат на правничу допомогу не вирішено.

Виходячи зі змісту частини восьмої статті 141 ЦПК України, сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» в позові просило стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 грн. До позову додано копії: довіреності на представництво ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» від 09.05.2025 року; акту прийому-передачі наданих послуг від 05.06.2025 року; договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; додаткової угоди від 30.05.2025 року №25770775281 до договору про надання правничої допомоги №29/05/25-01 від 29.05.2025; протоколу погодження вартості послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Від ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до суду не надходило.

Враховуючи викладене вище, виходячи з конкретних обставин справи суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 грн є обґрунтованим та співмірним, відтак креуючись принципом розумності, суд вважає, що заява ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» підлягає задоволенню, а отже з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» належить стягнути 7000 гривень на відшкодування понесених витрат на правничу (правову) допомогу.

Керуючись статтями 270, 382, 383 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про ухвалення додаткового рішення – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» 7000 (сім тисяч) грн витрат на правничу допомогу.

Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: В.М. Триголов

Судді: А.І. Дорош

О.А. Лобов