Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №758/18118/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/18118/25

Категорія 17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2026 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді - Блащука А.М.

секретаря Пащелопи Д.Р.,

за участі:

представника заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,-

ВСТАНОВИВ:

В листопаді 2025 року заявник ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду м.Києва із заявою, в якій просила суд, встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявник ОСОБА_2 , є дочкою померлої ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві за адресою АДРЕСА_1 . Після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2 - спадкування за законом, та усе майно, що розміщене за адресою: АДРЕСА_3 , згідно Заповіту від 15 травня 2008 року. На момент смерті спадкодавця заявник фактично постійно проживала з нею однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, місце проживання заявника за цією адресою не було зареєстроване офіційно, адже остання зареєстрована за адресою АДРЕСА_4 , в квартирі, де заявниця має частку у власності разом із своїм колишнім чоловіком. Зареєструвати постійне проживання разом із померлою матір`ю заявник побоювалась через можливі незаконні дії та зловживання її колишнього чоловіка, які будуть направлені на припинення права власності заявника на спільну квартиру. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Качулиною Я.В. було відкрито провадження за спадковою справою №9/2025 після смерті матері заявника, проте останній було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю документального підтвердження спільного проживання заявниці зі спадкодавцем на час її смерті.

Посилаючись на викладене, а також з метою належної реалізації прав особою, яка проживала спільно із спадкодавцем, заявниця вимушена звернутись до суду із даною заявою про встановлення факту, який має для неї юридичне значення.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 13.11.2025 заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22.02.2026 було витребувано у нотаріуса Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги заяви та просив їх задовольнити з викладених в заяві підстав.

Заявник в судове засідання не з`явилася. Про розгляд справи повідомлялась належним чином.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за наведеної явки сторін.

Суд, вислухавши пояснення заявника, та її представника, заслухавши пояснення свідків, дослідивши та оцінивши докази, які наявні в матеріалах справи, вважає, що заява підлягає задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 зазначав, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, боротьба сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.

Отже, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права, оспорюються таке право.

Тобто якщо виникнення права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 24 квітня 2024 року у справі №694/2318/23, від 08 травня 2024 року у справі № 214/4921/23 та від 05 червня 2024 року у справі № 557/1535/23.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), дата видачі: 05 серпня 2022 року.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Качулиною Я.В. було відкрито провадження за спадковою справою №9/2025 після смерті ОСОБА_4 . Номер у спадковому реєстрі № 74744822.

ОСОБА_2 є донькою померлої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 31 жовтня 1973 року.

Після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина, що складається з квартири за адресою АДРЕСА_2 - спадкування за законом, та усе майно, що розміщене за адресою: АДРЕСА_3 , згідно Заповіту від 15 травня 2008 року.

На момент смерті спадкодавця ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , її донька ОСОБА_2 фактично постійно проживала з спадкодавицею однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, місце її проживання за цією адресою не було зареєстроване офіційно.

На підтвердження факту проживання на час смерті разом з спадкодавцем за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 надано суду свідоцтво про смерть спадкодавця - ОСОБА_4 , серії НОМЕР_1 , виданим Київським відділом реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), дата видачі: 05 серпня 2022 року та свідоцтво про народження ОСОБА_2 (для підтвердження родинних відносин з її матір`ю ОСОБА_4 ).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Подільського районного суду м. Києва від 01.05.2025 у справі № 758/2303/25, за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_5 , про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме проживання однією сім`єю: встановлено факт постійного проживання однією сім`єю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з 01 жовтня 2017 року по 15 квітня 2020 року за адресою: АДРЕСА_5 та з 16 квітня 2020 року по 01 травня 2025 за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_6 ; тел.: НОМЕР_4 ), яка є двоюрідною сестрою померлої зазначила, що померла проживала з старшою дочкою, а потім з весни 2020 року молодша донька ОСОБА_2 приїхала до матері, щоб допомагати та доглядати мати. Зазначила, що старша сестра заявниці померла у 2020 році.

Зазначене також підтверджується копією свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 55 років. Свідоцтво про смерть серії НОМЕР_5 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , зареєстрований: АДРЕСА_7 ; тел.: НОМЕР_7 ), зазначив, що ОСОБА_4 є мамою його подруги ОСОБА_2 . З заявницею товаришують близько 30 років, що на час смерті ОСОБА_4 по вказаній адресі проживала ОСОБА_2 ; зазначив, що ОСОБА_2 почала проживати за адресою проживання її матері орієнтовно з 2020 року і проживає на даний час.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстрований згідно Довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №3007-5000422699 від 12.01.2022 року за адресою: АДРЕСА_1 ; тел.: НОМЕР_9 ), зазначив, що є цивільним чоловіком ОСОБА_2 . З вересня 2020 року він, його цивільна дружина ОСОБА_2 , її рідна сестра та померла проживали в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що заявниця є єдиною спадкоємицею.

Згідно із ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 522/26382/15 колегія суддів наголосила, що виконуючи завдання цивільного судочинства, окрім основних принципів: справедливості, добросовісності та розумності, суд керується аксіомою цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», яка означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_2 з 2020 року постійно проживала з спадкодавцем ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із тим, місце її проживання за цією адресою не було зареєстроване офіційно.

Суд вважає, що наявні у справі докази беззаперечно підтверджують факт постійного проживання заявниці однією сім`єю зі спадкодавцем - яка є її матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю, має для останньої юридичне значення і потрібне для реалізації її прав, як спадкоємця, та обґрунтування заявлених вимог знайшли своє об`єктивне підтвердження в ході розгляду справи, в зв`язку з чим заява підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, та керуючись ст. 4, 10, 12, 76, 263-265, 315 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 , заінтересована особа: ОСОБА_3 , про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання заявниці ОСОБА_2 на час відкриття спадщини однією сім`єю зі спадкодавцем, яка є її матір`ю, ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Учасники справи, а також особи, які не брати участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні ім`я та найменування сторін:

заявник - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_1 ;

інша особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Качулина Яна Володимирівна, РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: 01033, м. Київ, вул. Жилянська, б. 68, оф. 172.

Суддя А.М. Блащук