Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №754/2999/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/6024/26

Справа №754/2999/26

РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 року м. Київ

Деснянський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Коваленко І.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича та приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віри Леонідівни, про захист прав споживачів шляхом визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів.

Стислий виклад позицій сторін

25.02.2026 року до Деснянського районного суду м. Києва надійшла в електронній формі позовна заява ОСОБА_1 (надалі - Позивачка) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД" (надалі - Відповідач) про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису № 33474, вчиненого 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С., та стягнення з Відповідача на користь Позивачки безпідставно набутих коштів у розмірі 29 950,72 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивачка зазначає, що 08 вересня 2020 року приватним нотаріусом Гораєм О.С. було вчинено виконавчий напис № 33474 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором на користь Відповідача. На підставі цього виконавчого напису приватним виконавцем Дорошкевич В.Л. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 та у примусовому порядку стягнуто з Позивачки 29 950,72 грн. Позивачка вважає виконавчий напис таким, що вчинений з порушенням законодавства, а тому просить визнати його таким, що не підлягає виконанню. Позивачка вважає, що стягнуті кошти утримуються Відповідачем безпідставно і підлягають поверненню відповідно до статті 1212 ЦК України

Відповідач не скористався своїм правом та відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав. Відповідач як юридична особа зобов`язане зареєструвати електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд", але не зареєструвало його. Відповідачу копія позовної заяви та ухвала про відкриття провадження надсилались рекомендованим листом (штрих кодовий ідентифікатор R067141622029). Відповідач отримав поштове відправлення 14.04.2026 року.

У зв`язку з ненаданням Відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, Суд вирішує справу за наявними матеріалами (частина восьма статті 178 ЦПК України).

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ОЦІНКА СУДОМ

25.09.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 004-03518-250913. Вказаний договір укладено у простій письмовій формі та не було нотаріально посвідчено. Право вимоги за вказаним договором у подальшому перейшло до ТОВ "ФК "АЛАНД".

08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 33474, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "АЛАНД" заборгованості за кредитним договором. Загальна сума, що підлягає стягненню, становить 26 318,84 грн.

На підставі вказаного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Дорошкевич В.Л. 29.10.2020 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2. В ході примусового виконання з Позивачки було фактично стягнуто 29 950,72 грн. Згідно з відповіддю приватного виконавця від 23.02.2026 року, із цієї суми 26 318,84 грн було перераховано стягувачу (Відповідачу) в рахунок погашення заборгованості, 1 000,00 грн становили витрати виконавчого провадження, а 2 631,88 грн - основну винагороду приватного виконавця. 09.02.2026 року приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_2

Спір у справі виник з приводу наявності правових підстав для вчинення нотаріусом виконавчого напису на борговому документі, а також наявності правових підстав для утримання Відповідачем стягнутих за виконавчим написом коштів.

Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 18 ЦК України).

Конституційний Суд України у Рішенні від 1 липня 2020 року № 7-р(I)/2020 зазначив, що нотаріальна дія, як вчинення виконавчого напису, є альтернативним позасудовим способом захисту цивільних прав, а виконавчий напис нотаріуса - самостійною підставою для задоволення вимог кредитора шляхом стягнення грошових сум або витребування майна від боржника за цим виконавчим документом, якщо така вимога є безспірною (абзац восьмий підпункту 2.3 пункту 3 мотивувальної частини).

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України "Про нотаріат" та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону).

У главі 14 "Вчинення виконавчих написів" Закону України "Про нотаріат" врегульовано питання стягнення грошових сум або витребування майна за виконавчим написом (стаття 87); умов вчинення виконавчих написів (стаття 88); змісту виконавчого напису (стаття 89); порядку стягнення за виконавчим написом (стаття 90); строку пред`явлення виконавчого напису (стаття 91).

Велика Палата Верховного Суду роз`яснила, що виконавчий напис вчиняється нотаріусом за наявності двох умов: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; якщо з моменту виникнення права на позасудове вирішення спору не минув строк, передбачений законом (пункт 71 постанови від 19 листопада 2025 року у cправі № 916/3006/17, провадження № 12-42звг25). Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (пункт 95 постанови від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21).

Нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (пункти 20, 22 постанови Велика Палата Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц (провадження № 14-557цс19)).

Велика Палата Верховного Суду також роз`яснила, що вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису (постанови від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18)).

26 листопада 2014 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 662 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів", яка набрала чинності 10.12.2014. Цією постановою було доповнено перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами" новим розділом такого змісту: "2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості".

Надалі постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, було скасовано та визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин". Судове рішення про визнання протиправним (незаконним) та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень має ті ж наслідки, що і визнання такого акта чи окремих його положень такими, що втратили чинність (скасовані) органом, уповноваженим приймати або скасовувати такий акт. Отже, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Таким чином, постанова № 662, якою вносилися зміни до Переліку документів, що передбачали можливість вчинення нотаріусами виконавчих написів на кредитних договорах, не посвідчених нотаріально, яка набрала чинності 10 грудня 2014 року, втратила чинність (у частині) 22 лютого 2017 року з набранням законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14 (пункт 87 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21).

Розділ "Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин" переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, було виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 480.

Водночас Велика Палата Верховного Суду, вирішуючи питання щодо втрати чинності постановою № 662 та правових наслідків прийняття постанови Київського апеляційного адміністративного суду від у справі № 826/20084/14, підтримала правовий висновок, наведений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17, що за обставин, коли оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника (пункт 93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21).

Подібні правові висновки Верховний Суд викладав, зокрема, у постановах: від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), від 15 квітня 2020 року у справі № 158/2157/17 (провадження № 61-14105св18), від 21 жовтня 2020 року у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), від 21 вересня 2021 року у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 361/4793/20 (провадження № 61-5910св21). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі, що розглядається, оспорюваний виконавчий напис від 08.09.2020 року вчинено на кредитному договорі, який не є нотаріально посвідченим. Саме тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Це є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню (такий саме висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 лютого 2026 року у справі № 713/199/25, провадження № 61-15764св25).

Щодо вимог про стягнення безпідставно набутих коштів суд зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України, на яку посилається Позивачка, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина друга статті 1212 ЦК України).

Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Аналогічні правові висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21).

Суд ураховує релевантний правовий висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.10.2021 у справі № 623/363/20.

У цій справі Верховний Суд дійшов висновку, що оскільки виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, правова підстава для примусового стягнення спірних грошових коштів вважається такою, що відпала, тому відповідно до приписів статті 1212 ЦК України відповідач зобов`язаний повернути позивачу отримані грошові кошти.

Стягнення грошових коштів відповідає приписам Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до яких стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

У справі, що розглядається, Відповідач не надав відзиву та не довів факту неотримання перерахованих виконавцем коштів на свої рахунки. Натомість Позивачка довела обставини факту стягнення з неї грошових коштів.

Водночас, згідно з матеріалами виконавчого провадження, безпосередньо стягувачу (Відповідачу) було перераховано лише суму в розмірі 26 318,84 грн, тоді як решта коштів була розподілена як винагорода та витрати приватного виконавця.

Отже, Відповідач фактично набув за рахунок Позивачки лише 26 318,84 грн, тому відповідно до приписів статті 1212 ЦК України він зобов`язаний повернути їй саме цю суму. Вимоги про стягнення решти суми у розмірі 3 631,88 грн задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо судового збору

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Верховний Суд у постановах від 26 лютого 2020 року у справі № 643/2870/18 (провадження № 61-4126св19) та від 19 жовтня 2022 року у справі № 743/1481/21 (провадження № 61-7362св22) виклав правові висновки щодо застосування частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів", зазначивши, що особа звільняється від сплати судового збору за подання позову до кредитора про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Суд роз`яснив, що такі позовні вимоги стосуються захисту прав споживача кредитних послуг, спрямовані на оспорювання розміру заборгованості, визначеного у виконавчому написі.

Позивачка була звільнена від сплати судового збору при поданні позову про захист прав споживачів, тому відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір за вимоги немайнового та майнового характеру підлягає стягненню з Відповідача в дохід держави 2000,78 грн ((1331,20 грн (за немайнову вимогу) + 1169,77 грн (за майнову вимогу, пропорційно розміру задоволених вимог))х 0,8 (коефіцієнт у звязку з поданням позову в електронній формі через систему «Електронний суд» ).

Керуючись статтями 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД", треті особи: приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Дорошкевич Віра Леонідівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 33474, вчинений 08.09.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД" заборгованості за кредитним договором № 004-03518-250913 від 25.09.2013 року в загальному розмірі 26 318,84 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД" (код ЄДРПОУ 42642578, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 26 318 (двадцять шість тисяч триста вісімнадцять) гривень 84 копійки.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "АЛАНД" (код ЄДРПОУ 42642578, місцезнаходження: 01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 14, офіс 301) в дохід держави судовий збір у розмірі 2000,78 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду (частина перша статті 355 ЦПК України) шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт 1 частини другої статті 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 273 ЦПК України). У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина друга статті 273 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (частина четверта статті 268 ЦПК України). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Повне рішення підписано 4 травня 2026 року

Суддя Інна КОВАЛЕНКО