Рішення від 23 квітня 2026 р. у справі №754/21134/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/3809/26

Справа №754/21134/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

24 квітня 2026 року м.Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуванням судді Бабко В. В.

за участю секретаря судового засідання Денисової К. А.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача Федорова Є. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Позивачка обґрунтовує свої вимоги тим, що у зв`язку зі смертю її чоловіка ОСОБА_4 , який був власником особового рахунку, розпорядженням Деснянської районної у м.Києві державної адміністрації від 21.10.2025 № 1169, було змінено договір найму трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та укладено його з позивачкою ОСОБА_1 . У зазначеній квартирі зареєстрований ОСОБА_3 , який є внуком позивачки, та місце реєстрації якого проводилось за місцем реєстрації його матері ОСОБА_5 , яка є донькою позивачки. ОСОБА_3 фактично ніколи не проживав в квартирі, оскільки має інше місце проживання, що підтверджується розпорядженням Броварської районної державної адміністрації Київської області, яким місцем проживання малолітнього на той час ОСОБА_3 визначено за адресою: АДРЕСА_2 . Особисті речі відповідача в квартирі відсутні. Позивачка зазначає, що наявність реєстрації відповідача в квартирі, тягне за собою додаткові витрати на утримання житла. На підставі викладеного просить визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .

22.12.2025 ухвалою Деснянського районного суду міста Києва, відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення зазначеної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Позивачка ОСОБА_1 разом із своїм представником, адвокатом Федоровим Є. Г. позов підтримувала, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Про дачу, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причину неявки суду не повідомлено.

ОСОБА_3 повідомлявся належним чином про розгляд справи в суді за адресою зазначеною в позовній заяві, яка є адресою реєстрації відповідача, що підтверджується відомостями Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Деснянської РДА.

Однак конверти із копією ухвали про відкриття провадження та позовною заяву з додатками до неї і з судовими повістками, адресованого відповідачу, повернулися до суду з поштовим зазначення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано відзиву на позовну заяву.

Суд вважає за необхідне розглянути справу без участі відповідача, виходячи з вимог ст.128 ЦПК України та рішення Конституційного суду України від 13.12.2011 року № 17-рп/2011, згідно яких в разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема, позовна заява), вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Також в судовому засідання 14.04.2026, були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які засвідчили, що вони є сусідками позивачки ОСОБА_1 . Пояснювали, що онук позивачки в квартирі не проживає, речей його в квартирі немає.

Ураховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити заочне рішення, що відповідає ст. 280 ЦПК України.

Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно із статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з таких підстав.

Суд установив такі факти та їх правовідносини.

06.05.1973 Виконавчим комітетом Київської міської ради депутатів трудящих, ОСОБА_8 було надано Ордер на житлове приміщення № Г198668, на родину яка складається з чотирьох чоловік ( ОСОБА_8 , дружина ОСОБА_1 , донька ОСОБА_9 , донька ОСОБА_10 ) на право зайняття трьохкімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

21.10.2005 Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 21.10.2005 № 1169, було розглянуто заяву ОСОБА_1 , яка проживає по АДРЕСА_3 , та дозволено ЖЕК змінити договір найму трикімнатної квартири АДРЕСА_4 та укласти його з громадянкою ОСОБА_1 , склад сім`ї якої: вона, донька ОСОБА_5 , донька ОСОБА_9 , онук ОСОБА_11 , онук ОСОБА_3 , у зв`язку із смертю чоловіка ОСОБА_8 , власника особового рахунку.

02.02.2012 Депутатом Зазимської сільської ради Гаслом М. В. було складено Акт про проведення обстеження житлово-побутових умов, яким встановлено, що ОСОБА_5 , 1986 року народження, ОСОБА_5 , 1970 року народження, ОСОБА_11 , 1991 року народження та ОСОБА_3 2005 року народження проживають спільно по АДРЕСА_5 в двоповерховій частині перебудованого будинку.

12.07.2018 Розпорядженням Броварської районної в м. Києві державної адміністрації № 624 "Про визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 ", з урахуванням висновку служби у справах дітей та сім`ї Броварської райдержадміністрації від 22.06.2018 № 06/01-13, рішенням комісії з питань захисту прав дитини Броварської районної державної адміністрації протоколом № 13 від 10.07.2018, визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_2 .

28.11.2025 ЖЕД № 303 було складено Акт про те, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований, але не проживає від народження по теперішній час в квартирі за адресою: АДРЕСА_3 . Акт підписаний сусідами: ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , заявницею ОСОБА_1 та засвідчений начальником ЖЕД № 303 ОСОБА_13 .

Відповідно до приписів статей 47 Конституції України та статті 321 ЦК України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно із ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, врегульовані нормами ЦК України та ЖК України.

Суд застосовує при вирішенні цього спору житлове законодавство, зокрема положення Житлового кодексу України в редакції, що діяла на момент існування спірних правовідносин.

Відповідно до Закону України «Про основні засади житлової політики» від 13.01.2026 (який набрав законної сили 15.02.2026) Житловий кодекс України втратив чинність, крім статей 31-42, 43-46, 47-49, 51-53, 57-60, 71, 72, 127-132-2, що продовжують діяти до дня початку функціонування Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи.

Суд також враховує зміни житлового законодавства, зокрема набрання чинності Законом України «Про основні засади житлової політики».

Водночас спірні правовідносини у цій справі виникли значно раніше - на момент вселення членів сім`ї до спірного житлового приміщення та подальшого фактичного проживання сім`ї у квартирі. Отже, правовідносини щодо користування спірним житловим приміщенням виникли та тривали у період дії положень Житлового кодексу України, які регулювали порядок користування житлом державного та комунального житлового фонду.

Ураховуючи принцип незворотності дії законів у часі, закріплений у статті 58 Конституції України, а також те, що спірні житлові правовідносини сформувалися за дії зазначених норм, суд застосовує положення статей Житлового кодексу України для оцінки прав та обов`язків сторін у даній справі.

Відповідно до ст. 71 ЖК України, у разі відсутності наймача або членів його сім`ї у житловому приміщенні понад шість місяців, він втрачає право користування ним.

Статтею 72 ЖК України визначено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно із ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 (з наступними змінами) «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 ЖК України) необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. У разі їх поважності (перебування у відрядженні; у осіб, які потребують догляду; внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Відповідач не звертався до суду з вимогою про продовження строку на відсутність у спірній квартирі, не надав доказів поважних причин відсутності за зареєстрованим місцем проживання.

Викладені вище обставини свідчать про те, що відповідач не проживає у квартирі за місцем реєстрації без поважних причин, а отже є підстави для визнання його таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . Факт реєстрації в квартирі відповідача завдає додаткових матеріальних витрат на оплату комунальних послуг, що завдає позивачам матеріальної шкоди. Натомість як встановлено судом, Броварською державною адміністрацію було визначено місце проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 .

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача про визнання ОСОБА_3 таким, що втратив право користування жилим приміщенням є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України із відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20грн

Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, 71, 72, 107 ЖК України, статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_3 , таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер відсутній в матеріалах справи, місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складено та підписано 24.04.2026, відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України.

Суддя В. В. Бабко