Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №308/7351/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/7351/25

2/308/545/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н.І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса: офіс 2005, будинок 19, Харківське шоссе, місто Київ, до

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося в суд з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач уклав даний кредитний договір з ТОВ «Макс кредит», та всупереч умовам договору взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконував, у зв`язку з чим допустив заборгованість у вищевказаному розмірі. Позивач у встановленому законом порядку отримав право вимоги за договором, а тому має право на повернення даної заборгованості від відповідача.

17 вересня 2025 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Доводи відзиву на позовну заяву зводяться до того, що укладення 20 січня 2025 року позивачем договору факторингу з первісним кредитором ТОВ «Макс кредит» до моменту закінчення строку дії кредитного договору відповідача (тобто до 20 квітня 2025 року) є передчасною констатацією наявності боргу та факту можливої передачі вимоги щодо такого боргу від первісного кредитора позивачу. Таким чином, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між первісним кредитором та боржником, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке він міг би передати ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі договору факторингу.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу зазначає, що у задоволенні такої слід відмовити з огляду на те, що вказаний розмір витрат на правничу допомогу, понесених позивачем, не узгоджується з критеріями розумності і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.

Разом з тим у відзиві представник відповідача зазначає, що матеріали справи не містять належним та допустимих доказів того, що первісний кредитор виконав умову, передбачену в п. 4.2.5 Кредитного договору, відповідно до якої він мав повідомити позичальника про відступлення права вимоги до нього іншому кредитору.

12 січня 2026 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких він звертає увагу на неспіврозмірність заявленої позивачем заборгованості по несплаченим відсотками за користування кредитом у розмірі 18345,60 грн сумі кредиту, що суперечить принципам розумності та добросовісності, а також є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг, який має інвалідність другої групи довічно. У разі задоволення позовних вимог, просив суд розстрочити виконання рішення в частині стягнення суми заборгованості на 24 місяці.

15 січня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких він просить зменшити позовні вимоги у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості за відсотками, зокрема, просить стягнути з відповідача 16981,55 грн заборгованості, з яких 6500,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 9741,254 грн заборгованість за відсотками та 650,00 грн заборгованість за комісією та судові витрати.

20 січня 2026 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в яких він зазначає, що у зв`язку з клопотанням позивача про зменшення позовних вимог, є необхідність у зменшенні і розміру витрат на професійну правничу допомогу, яку просить стягнути позивач.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак у позовній заяві зазначив, що у разі неявки представника позивача у судове засідання просить провести розгляд справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, заявлені у відповіді на відзив та письмових заперечення та просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.

25 квітня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Макс кредит» та ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії № 00-97411307 від 25.04.2024, згідно з умовами якого кредитодавець надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. Сума кредитного ліміту – 6500,00 гривень. Тип кредиту – кредитна лінія. Строк кредитної лінії – 360 календарних днів. Позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю 20 травня 2026 року. Тип процентної ставки – фіксована. Стандартна процентна ставка 1,47 % від суми кредиту. Знижена процентна ставка – 1,4 % від суми кредиту. У договорі визначена загальна вартість кредиту та інші умови. Сума 6500,00 грн перераховується кредитодавцем на рахунок позичальника за реквізитами електронного платіжного засобу платіжної картки № НОМЕР_2 . Даний договір підписаний сторонами в електронному вигляді. Одноразовий ідентифікатор, за допомогою якого відповідач підписав договір – 57886 від 25.04.2024.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 00-97411307 ОСОБА_2 , заборгованість за даним договором, станом на 15.05.2025 складає 25495,60 грн, з яких 7150,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту, 18345,60 грн прострочена заборгованість за процентами.

Окрім цього, позивач долучив до позовної заяви правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством з обмеженою відповідальністю «Макс кредит», затверджені наказом директора товариства № 26-03/24 від 26.03.2024, паспорт споживчого кредиту, довідки про ідентифікацію клієнта ОСОБА_2 , довідку про трансакцію з реєстром, детальні розрахунки заборгованості.

20 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (фактор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно з умовами якого Клієнт зобов`язувався відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами, згідно з реєстром боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги, а фактор зобов`язувався їх прийняти та передати (сплатити) Клієнту Суму фінансування в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Окрім цього сторони підписали акт прийому-передачі Реєстру Боржників до даного Договору від 20.01.2025.

У витязі з Реєстру боржників за кредитним договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20 січня 2025 року, зазначені відомості щодо боржника ОСОБА_1 , номеру кредитного договору, залишок заборгованості, кількість днів прострочення.

На виконання ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 листопада 2025 року про витребування доказів, АТ КБ «Приватбанк» надав суду виписку по рахунку НОМЕР_3 за період з 25.04.2024 по 30.04.2024, який належить відповідачу.

З виписки АТ КБ «Приватбанк» відповідача вбачається зарахування на банківський рахунок № НОМЕР_3 , відкритий відповідачем, відбулося зарахування 6500,00 грн 25.04.2024.

Оцінивши належним чином досліджені у ході судового розгляду справи докази у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Зі змісту ст. ст. 526, 530 ЦК України вбачається, що зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов договору у встановлені строки.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Як випливає зі змісту ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У справі, що розглядається предметом позову є заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № 00-97411307 від 25.04.2024, станом на 15.05.2025, у розмірі 25495,60 грн, укладеного між первісним кредитором ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем (боржником) – ОСОБА_1 .

З розрахунку заборгованості, долученому позивачем, вбачається, що дана заборгованість складається з простроченої заборгованості по сумі кредиту в розмірі 6500, 00 грн, простроченої заборгованості по процентам у розмірі 18345,00 грн, заборгованості за комісією у розмірі 650,00 гривень.

20 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКС КРЕДИТ» (фактор) та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, згідно з умовами якого Клієнт зобов`язувався відступити факторові права вимоги за укладеними кредитними договорами, згідно з реєстром боржників, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги, а фактор зобов`язувався їх прийняти та передати (сплатити) Клієнту Суму фінансування в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. Окрім цього сторони підписали акт прийому-передачі Реєстру Боржників до даного Договору від 20.01.2025.

У витязі з Реєстру боржників за кредитним договорами, укладеними між боржниками та ТОВ «Макс Кредит» до Договору факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20 січня 2025 року, зазначені відомості щодо боржника ОСОБА_1 , номеру кредитного договору, залишок заборгованості, кількість днів прострочення.

На підтвердження переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача також надано платіжну інструкцію від 31.01.2025 № 2, відповідно до якої позивач здійснив перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Макс Кредит» за відступлення прав вимоги за Договором факторингу № 20012025-МК/Ейс від 20.01.2025.

Таким чином, перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора також підтверджується дослідженими доказами.

Суд враховує те, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості за відсотками у розмірі 7873,45 грн, що враховується судом та свідчить про обізнаність відповідача про укладення кредитного договору та наявність заборгованості.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №127/23910/14, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцієї - є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Суд критично оцінює доводи представника відповідача про те, що договір факторингу був укладений до закінчення кінцевого строку сплати суми кредиту за договором та те, що його укладення свідчить про передчасну констатацію наявності боргу та факту можливої передачі вимоги щодо такого боргу від первісного кредитора позивачу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Щодо доводів представника відповідача про відсутність доказів на підтвердження повідомлення відповідача про відступлення права вимоги до нього іншому кредитору суд зазначає таке.

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість зменшених позовних вимог та їх повне задоволення.

У письмових заперечення від 12.01.2026 представник відповідача просив суд у разі задоволення позовних вимог розстрочити виконання рішення в частині стягнення суми заборгованості на 24 місяці.

Відповідно до ч. 1 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 4 ст. 435 ЦПК України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, розстрочення виконання рішення суду може бути надане у виняткових випадках, що обумовлюють об`єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим.

На доведення матеріального становища, що унеможливлює сплату заборгованості відповідачем додано до матеріалів справи пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 , відповідно до якого відповідач є інвалідом 2 групи довічно.

У справі «Глоба проти України» (заява № 15729/07, §§ 26, 27) ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності. Суд також повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці.

Зважаючи на низький розмір отримуваного доходу, що підтверджується долученою до справи копією пенсійного посвідчення, враховуючи, що таке розстрочення не призведе до втрат чи істотного порушення прав позивача, по справі не встановлено обставин, які б свідчили про виключний майновий інтерес позивача, що є фінансовою установою, у отриманні грошових коштів за рішенням суду єдиною виплатою, відтак суд вважає, що ОСОБА_1 слід розстрочити сплату заборгованості за кредитним договором № 00-97411307 від 25.04.2024 на 24 місяці.

Беручи до уваги висновок суду про задоволення позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачки також належить стягнути на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Щодо стягнення з відповідача 7000,00 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, необхідно вказати на таке.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з вимогами ст.ст. 137, 141 ЦПК України, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги, рахунки тощо.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно до правової позиції, висловленої об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду в постанові від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19, підтвердженої Верховним Судом у постановах від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19 та від 11 листопада 2020 року в справі № 673/1123/15-ц, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України).

На підтвердження витрат позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн позивачем надано: договір про надання правової допомоги № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 15.05.2025, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року та додаткову угоду № 30 до договору про надання правничої допомоги № 07/04/25-02 від 07 квітня 2025 року.

Разом з тим, представник відповідачки у відзиві на позовну заяву покликається на неспівмірність заявленої позивачем суми витрат на правничу допомогу, у зв`язку з чим просить у її стягненні відмовити. Зазначає, що вказаний представником позивача розмір витрат на правничу допомогу, не узгоджується з критеріями розумності і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника позивача, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату.

Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого адвокатом часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Надаючи правову оцінку заявленому розміру витрат на правничу допомогу, про відшкодування яких просить представник позивача, суд дійшов переконання про обґрунтованість заперечень представника відповідачки та вважає за належне зменшити їх розмір з огляду на невисоку складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та їх необхідність, ціну позову та значення справи, розгляд якої відбувався у порядку спрощеного позовного провадження, що на переконання суду є суттєвим, позаяк, вимагає значно меншого рівня підготовки адвоката до її розгляду, з урахуванням зменшення позивачем позовних вимог, на підставі чого дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн, і саме такий розмір, на думку суду, є співмірним із складністю та значенням справи, ціною позову та обсягом наданих послуг, що повністю відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 4, 7, 10, 49, 76, 79, 211, 228, 258, 259, 264, 265, 279, 280 - 282, 289, 354 ЦПК України, ст. ст. 549-551, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» суму заборгованості за кредитним договором № 00-97411307 від 25.04.2024 в розмірі 16981,55 грн (шістнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна грн 55 коп), з яких:

- 6500,00 грн – заборгованість за основним тілом кредиту;

- 9741,25 грн – заборгованість за відсотками;

- 650,00 грн – заборгованість за комісією.

3. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 3000,00 грн (три тисячі грн 00 коп) понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

4. Розстрочити ОСОБА_1 сплату заборгованості за кредитним договором № 00-97411307 від 25.04.2024 на 24 місяці рівними платежами по 707, 56 грн (сімсот сім грн 56 коп) щомісяця.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.І. Зарева