Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №710/275/26 — Шполянський районний суд Черкаської області

Справа № 710/275/26

Провадження № 1-кп/710/88/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.05.2026 м. Шпола

Шполянський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченої – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шпола кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.02.2026 за №120262503600000170, по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Шпола Шполянського (нині Звенигородського) району Черкаської області, громадянки України, українки, зареєстрованої та жительки за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої оператором лінії у виробництві харчової продукції цеху чіпсів ТОВ «Шполянський завод продтоварів», одруженої, освіта середня, на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб не має, раніше не судимої,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в період часу з 05.11.2024 по 08.11.2024 (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи по АДРЕСА_2 , за місцем проживання своєї матері ОСОБА_5 , керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, привласнила пластикову кредитну банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , що видана на ім`я її вітчима ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка згідно з приміткою до ст. 358 КК України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст. ст. 1, 15 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст. 2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, якою користувалася з 08.11.2024 2024 по 24.11.2024 знімаючи в банкоматі готівку та розраховуючись за товар в закладах торгівлі в м. Шпола Черкаської області.

Суд кваліфікує діяння обвинуваченої як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме привласнення офіційного документа, вчинене з корисливих мотивів.

Крім того, ОСОБА_4 знаходячись у м. Шпола Звенигородського району Черкаської області, у період часу з 08.11.2024 до 24.11.2024, маючи злочинний умисел на вчинення продовжуваного кримінального правопорушення, яке складається з тотожних діянь, об`єднаних єдиним кримінально-протиправним наміром, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи впевненою, що сторонні особи не усвідомлюють факту викрадення майна, діючи таємно, використовуючи пластикову кредитну банківську картку АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_1 , яка видана на ім`я ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом зняття готівки в банкоматі, а також шляхом здійснення розрахунків за товар в закладах торгівлі, заволоділа належними АТ КБ «Приват Банк» грошовими коштами на загальну суму 33170,05 грн., спричинивши при цьому даному товариству матеріальну шкоду на вказану суму.

У зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України Законом України від 24.02.2022 № 2102-1X затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні. У подальшому строк дії воєнного стану в державі неодноразово продовжувався до теперішнього часу. Тобто станом на час вчинення злочину - на території України діяв воєнний стан.

Суд кваліфікує діяння обвинуваченої як вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового розслідування кримінального правопорушення, погоджується з кваліфікацією вчиненого нею діяння, при обставинах встановлених судом, щиро розкаялась. Заявлений цивільний позов визнає.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні також зазначила, що справу можливо розглядати в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, про що надала відповідну заяву.

Представник потерпілого подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, цивільний позов підтримує в повному обсязі.

Оскільки учасниками процесу не оспорювалися фактичні обставини справи, а судом встановлено, що обвинувачена правильно розуміє зміст цих обставин, при цьому у суду відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, тому, вислухавши думку учасників процесу та роз`яснивши обвинуваченій положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вона буде позбавлена права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинувачену ОСОБА_4 та дослідивши обвинувальний акт, уважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 357, ч. 4 ст. 185 КК України, доведена.

При призначенні покарання, суд враховує, що, згідно ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України, є щире каяття.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України, судом не встановлені.

Визначені в ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.

Відповідно до вказаних засад обвинуваченій має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з принципу співмірності цей захід примусу за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винуватого.

При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

При визначенні покарання ОСОБА_4 суд приймає до уваги характер і ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які, відповідно до ст. 12 КК України, класифікуються як нетяжкий злочин за ч. 1 ст. 357 КК України та тяжкий злочин за ч. 4 ст. 185 КК України, обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченої до скоєного, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується позитивно, суд також враховує відсутність обтяжуючих покарання обставин та наявність пом`якшуючої обставини, вважає за можливе призначити покарання в межах ч. 1 ст. 357 та ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі, з урахуванням ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням.

Крім того, суд вважає, що при обранні ОСОБА_4 міри покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі, можливим застосувати дію ст.75 КК України, з виконанням покладених на неї обов`язків відповідно до ст.76 КК України, оскільки її виправлення і перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.

Представником потерпілогоАТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_7 було заявлено цивільний позов до обвинуваченої ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у сумі 34313,66 грн.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_4 своїми умисними злочинними діями, спрямованими на таємне викрадення, керуючись корисливим мотивом та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, будучи впевненою, що сторонні особи не усвідомлюють факту викрадення майна, заволоділа належними Акціонерному товариству комерційному банку "ПриватБанк" грошовими коштами в сумі 34313,66 грн. (фактично використано коштів 33 153,66 грн. + комісія за здійснення платіжних операцій в сумі 1160,00 грн.), чим завдала АТ КБ "ПриватБанк" матеріальну шкоду в розмірі 34313,66 грн.

На підтвердження завданої матеріальної школи представником потерпілогоАТ КБ «Приват Банк» ОСОБА_7 до цивільного позову долучено довідку про завдану матеріальну шкоду та рух коштів по кредитній картці померлого ОСОБА_6 .

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні цивільний позов визнала та не заперечувала щодо його задоволення.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема через спосіб захисту цивільних прав та інтересів через відшкодування збитків та інших способів відшкодування майнової шкоди.

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміється знешкодження або зменшення блага потерпілого в результаті порушення його матеріального права, що охороняється законом. При відшкодуванні завданої шкоди діє принцип повного відшкодування, яким забезпечується охорона прав фізичних і юридичних осіб, яким гарантується відновлення його колишнього стану.

Відповідно до ч. 1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з нормами ст. 61 КПК України цивільним позивачем у кримінальному провадженні є також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової шкоди, та яка в порядку, встановленому цим Кодексом, пред`явила цивільний позов.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд стягує з обвинуваченої на користь потерпілого 34313,66 грн. матеріальної шкоди, яка залишилася не відшкодованою.

Процесуальні витрати відсутні у кримінальному провадженні.

Речові докази відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченої не застосовувались.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

Визнати винною ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.357, ч.4 ст.185 КК України та призначити їй покарання:

- за ч.1 ст.357 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Застосувати ст.75 КК України і звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, призначеного судом за даним вироком з випробуванням, якщо протягом 1 (одного) року іспитового строку ОСОБА_4 не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки.

На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_4 рахувати з моменту проголошення вироку, тобто 04.05.2026.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та жительки за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП – НОМЕР_2 , на користь АТ КБ «Приват Банк», вул. Грушевського, 1 Д, м. Київ, ЄДРПОУ – 14360570, інші відомості про особу суду не відомі, матеріальну шкоду в розмірі 34313,66 грн. (тридцять чотири тисячі триста тринадцять гривень 66 копійок).

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Шполянський районний суд Черкаської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України не допускається.

Суддя ОСОБА_1