Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №708/341/25 — Чигиринський районний суд Черкаської області

Справа № 708/341/25

Провадження № 2/708/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Чигирин

Чигиринський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Попельнюха А. О.,

за участю:

секретаря судових засідань Омельченко Ю. М.,

позивача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представниці ОСОБА_1 адвоката Ракоїд Л. В.,

представниці ОСОБА_2 адвоката Кучер Ю. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Чигиринського районного суду Черкаської області у режимі відеоконференції цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя та

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свою представницю – адвоката Ракоїд Л. В. звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності. На обґрунтування поданого позову зазначив, що 07.10.2023 між ним та відповідачкою ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про що складений відповідний актовий запис № 1961. Від даного шлюбу сторони спільних дітей не мають.

Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу.

У зв`язку зі збройною агресією московії проти України Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 був введений воєнний стан строком на 30 діб, який згодом неодноразово був продовжений.

ОСОБА_1 на момент звернення до суду є військовослужбовцем. Відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.04.2022 № 100 позивач ОСОБА_1 був зарахований до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення, на котлове забезпечення військової частини з 27.04.2022, призначений на посаду водія автомобільного відділення комендантського взводу і з 26.04.2022 вважається таким, що справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2 820,00 грн на місяць, ШПК «солдат».

Також зазначеним наказом визначено виплачувати ОСОБА_1 щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 277 % від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання та надбавку за вислугу років.

Під час служби у ЗСУ позивач змінював місця служби та займані ним посади, у тому числі перебував безпосередьо у зоні бойових дій.

Тобто починаючи з 26.04.2022 позивач безперервно несе службу у Збройних Силах України.

Отримуючи достатнє матеріальне забезпечення, маючи попередні збереження, ОСОБА_1 вирішив придбати квартиру за свої особисті кошти.

Не розуміючи правових наслідків державної реєстрації, придбана квартира була зареєстрована на відповідачку ОСОБА_2 згідно договору купівлі-продажу № 2 від 03.01.2024.

Відповідно до вказаного договору ОСОБА_4 , від імені якого за довіреністю діяла ОСОБА_5 , продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 .

Згідно п. 4 договору продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за 450 000,00 грн, що на момент його посвідчення складало 11 600,00 доларів США, з яких продавець одержав від покупця до підписання цього договору 100 000,00 грн, що еквівалентно 2 600,00 доларів США, а решту 350 000,00 грн, що на момент укладення договору становить еквівалент 9 000,00 доларів США, покупець зобов`язався сплатити продавцю до 01.12.2024.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на зазначену квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 .

Натомість позивач вважає, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2 є його особистою приватною власністю з огляду на таке.

Сторони перебували у шлюбі з 07.10.2023. Під час звернення до суду із позовом про розірвання шлюбу відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що подружні відносини між сторонами припинені з січня 2025 року. Крім того зазначила, що сторони не ведуть спільного господарства, мають різний бюджет, шлюб носить формальний характер.

У свою чергу позивач зазначає, що у дійсності шлюбні відносини між сторонами були припинені значно раніше, а саме з листопада 2023 року. Окрім того, сторони окремо проживали з початку реєстрації шлюбу.

У набутій квартирі відповідачка не проживала, оскільки вона була без ремонту.

Позивач ОСОБА_1 обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що спірна квартира придбана за його особисті кошти, на підтвердження чого посилається на підтверджену його безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією московії проти України, зокрема у періоди:

-з 02.05.2022 до 06.05.2022;

-з 13.05.2022 до 13.05.2022;

-з 15.05.2022 до 15.05.2022;

-з 19.05.2022 до 19.05.2022;

-з 31.05.2022 до 31.05.2022;

-з 04.06.2022 до 07.06.2022;

-з 16.06.2022 до 16.06.2022;

-з 22.06.2022 до 22.06.2022;

-з 24.07.2022 до 25.07.2022;

-з 27.07.2022 до 27.07.2022;

-з 03.08.2022 до 29.11.2022.

Згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією московії проти України молодший сержант ОСОБА_1 дійсно брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією протягом таких період часу:

-з 07.01.2023 до 09.07.2023;

-з 22.07.2023 до 03.09.2023;

-з 13.10.2023 до 31.12.2023;

-з 14.01.2023 до 17.03.2024;

-з 28.03.2024 до 31.03.2024;

-з 05.04.2024 до 30.06.2024;

-з 18.07.2024 до 10.09.2024;

-з 04.10.2024 до 18.11.2024.

Тому, за твердженнями позивача наведені довідки доводять, що сторони спору фактично не мали шлюбних відносин, вони не проживали разом, не мали спільного бюджету, навіть не могли та фактично не підтримували спілкування.

Згідно довідки № 1979п від 09.08.2024 про обставини травми вбачається, що ОСОБА_1 08.08.2024 одержав травмування: мінно-вибухову травму. Цефалгічний синдром. Тинітус.

Згідно виписки з медичної карти амбулаторного хворого № 23303 у період з 19.09.2024 до 01.10.2024 позивач перебував на лікуванні у КНП «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради».

Ураховуючи наведене позивач ОСОБА_1 вважає, що на підставі ст. 57 СК України суд може визнати спірну квартиру його особистою приватною власністю, оскільки воно було набуто ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку із фактичним припиненням шлюбних відносин.

Відповідачка ОСОБА_2 не здійснювала вкладень грошових коштів у придбання квартири, а також у неї були відсутні джерела доходів на момент її придбання у необхідному розмірі.

ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2024 року до 4 кварталу 2024 року загалом отримав премії у період проходження військової служби в сумі 1 145 761,07 грн. Також, кошти на оплату вартості квартири надавав батько позивача – ОСОБА_6 .

У відповідачки ОСОБА_2 не було доходів для оплати вартості придбаної квартири. Крім того, у розписці від 01.12.2024 ОСОБА_4 підтвердив, що отримав кошти від ОСОБА_1 за спірну квартиру у повному обсязі. Також ОСОБА_1 самостійно протягом усього часу володіння квартирою сплачував комунальні послуги.

Наведені обставини стали підставою для звернення до суду, тому просить суд визнати квартиру АДРЕСА_1 особистою власністю подружжя та визнати на ним право власності на зазначену квартиру, вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 07.04.2025 позовна заява залишена без руху із наданням позивачеві часу на усунення виявлених судом у ній недоліків.

На виконання ухвали суду представниця позивача – адвокат Ракоїд Л. В. у визначений строк надала суду заяву про усунення недоліків.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 14.04.2025 провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, справа призначена до підготовчого засідання.

У визначений ухвалою про відкриття провадження строк відповідачка ОСОБА_2 через свою представницю – адвоката Кучер Ю. В. подала суду відзив на позовну заяву. У поданому відзиві проти задоволення позову заперечувала з підстав його необґрунтованості та недоведеності позовних вимог. Свої заперечення обґрунтувала тим, що під час перебування у шлюбі сторони за спільні кошти подружжя придбали квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та сплатили за неї обумовлену договором суму коштів у рахунок оплати її вартості.

Згодом, а саме у січні 2025 року після сварки фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені, у зв`язку із чим ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу, у якому в обґрунтуванні поданого позову зазначала про ці обставини. ОСОБА_1 був обізнаний із поданим позовом та його обґрунтуванням, оскільки із ним завчасно ознайомився, жодних заперечень суду не подав, таким чином визнавши, що дійсно між ними шлюбні відносини були припинені у січні 2025 року. Також не погодилася відповідачка із твердженнями, що протягом часу спільного проживання та перебування у шлюбі вона не мала доходів, надавши суду відповідні докази про отриману заробітну плату.

Також на спростування доводів ОСОБА_1 відповідачка навела власні розрахунки можливого розміру отриманих ним премій за час несення військової служби. До поданого відзиву відповідачка ОСОБА_2 долучила відповідні докази на підтвердження наявних у неї заперечень.

Позивач ОСОБА_1 через свою представницю – адвоката Ракоїд Л. В. використав своє право на подання відповіді на відзив, до якого на обґрунтування заявлених позовних вимог долучив додаткові докази, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 29.11.2024 та квитанцію від 29.11.2024, відповідно до яких батько позивача ОСОБА_6 продав належну йому земельну ділянку за 240 000,00 грн.

Відповідачка ОСОБА_2 через свою представницю – адвоката Кучер Ю. В. подала заперечення на відповідь на відзив, у якому навела додаткові обґрунтування наявних заперечень проти позову ОСОБА_1 .

Під час підготовчого провадження ОСОБА_2 подала суду зустрічний позов до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.

У зустрічному позові ОСОБА_2 зазначила, що сторони під час перебування у шлюбі придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Квартира була придбана сторонами за рахунок спільних коштів подружжя, наразі її ринкова ціна становить 650 000,00 грн. Станом на час звернення до суду квартира фактично перебуває у одноосібному користуванні ОСОБА_1 , що є порушенням прав ОСОБА_2 як її співвласниці. Проте у позасудовому порядку відповідач за зустрічним позовом відмовляється сплатити їй частку вартості квартири. Поділ спірної квартири між сторонами неможливий, як і спільне користування нею. Тому ОСОБА_2 вважає, що належним способом захисту її порушеного майнового права, як співвласниці квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 буде сплата їй грошової компенсації за належну їй частку. Тому просить суд виділити ОСОБА_1 у користування спірну квартиру, стягнувши із нього на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частини цієї квартири у сумі 325 000,00 грн, та припинити право спільної сумісної власності ОСОБА_2 на неї. Вирішити питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 22.05.2025 зустрічна позовна заява прийнята судом до розгляду та об`єднана в одне провадження із позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 через свою представницю – адвоката Ракоїд Л. В. подав суду відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення зустрічного позову заперечував у повному обсязі. На обґрунтування наявних заперечень послався на придбання спірної квартири ним за особисті кошти, що виключає можливість її віднесення до спільного сумісного майна подружжя. Також зазначив, що наразі ОСОБА_1 не має грошових коштів для виплати позивачці за зустрічним позовом грошової компенсації. Додатково зазначив, що під час несення служби отримав травму, після якої йому необхідно проходити періодичні лікування для відновлення стану свого здоров`я. Відповідно він добровільної згоди на виплату грошової компенсації позивачці за зустрічним позовом не надає. До позовної заяви не долучені докази неможливості спільного проживання обох співвласників у спірній квартирі, проведення переговорів щодо її поділу чи встановлення порядку користування, відмови ОСОБА_1 врегулювати спір позасудовим шляхом.

Під час підготовчого провадження учасники надали суду додаткові докази, які судом були долучені до матеріалів справи.

Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 через свою представницю – адвоката Кучер Ю. В. подала відповідь на відзив, у якій підтримала наведені у зустрічному позові доводи та аргументи. До поданої відповіді позивачка за зустрічним позовом долучила додаткові докази, а саме відомості про отримані нею доходи за період з 01.01.2022 до 01.12.2024.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 через свою представницю – адвокат Ракоїд Л. В. надав суду заперечення на відповідь на відзив.

За клопотанням представниці ОСОБА_2 – адвоката Кучер Ю. В. суд ухвалою від 19.06.2025 витребував у приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Костенко Н. В. завірену копію заяви ОСОБА_1 від 03.01.2024, яка у визначений ухвалою суду строк була надана та долучена до матеріалів справи.

Ухвалою Чигиринського районного суду Черкаської області від 03.07.2025 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду по суті.

Під час судового розгляду ОСОБА_1 та його представниця – адвокат Ракоїд Л. В. підтримали первісний позов та просили суд його задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечували та просили суд відмовити у його задоволенні.

Додатково ОСОБА_1 суду повідомив, що він познайомився із відповідачкою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_7 ) у соціальній мережі Facebook у травні 2023 року. Спілкування між ними відбувалося через соціальні мережі та мобільні застосунки, оскільки він як військовослужбовець не мав іншої можливості для спілкування. Згодом у липні 2023 року під час щорічної відпустки вони із ОСОБА_8 декілька разів бачилися. Рішення про укладення шлюбу було ним прийнято у складному психологічному стані у зв`язку із участю у бойових діях. Він повірив її обіцянкам, що відповідачка хоче із позивачем створити сім`ю. Після укладення шлюбу 07.10.2023 ОСОБА_2 постійно наголошувала на необхідності придбати житло для їх родини. З листопада 2023 року відносини між ними почали погіршуватися. Сторони інколи бачилися, коли ОСОБА_1 був у відпустках або проїздом у службових питаннях.

У грудні 2023 року від своїх знайомих ОСОБА_1 дізнався про продаж квартири у м. Чигирині, після чого він домовився із її власником про придбання квартири у розстрочку. ОСОБА_2 наполягала, щоб квартиру оформили на неї. У свою чергу ОСОБА_1 , як особа із вищою музичною освітою, не знав та не розумів юридичних наслідків оформлення квартири на неї.

03.01.2024 був укладений договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Уповноважена особа власника отримала від ОСОБА_1 у рахунок першого платежу за купівлю-продаж квартири заощаджені ним до шлюбу грошові кошти у сумі 100 000,00 грн. Сплачував за придбану квартиру ОСОБА_1 щомісячно частинами із накопичених ним особистих коштів на банківські рахунки продавця ОСОБА_4 до моменту отримання поранення під час виконання бойового завдання. Після проведеного курсу лікування за наслідками проведеного обстеження військово-лікарської комісії ОСОБА_1 був визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони.

Після цього позивач за первісним позовом не міг виконувати бойові завдання та не отримував бойових виплат, натомість відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 не бажала вносити свої особисті кошти в оплату вартості квартири, тому батько позивача ОСОБА_6 був змушений продати свою земельну ділянку, отриману ним як учасником бойових дій, та доплатити задишок придбаної ОСОБА_1 квартири. Відповідачка за первісним позовом не хотіла вносити свої кошти у рахунок оплати вартості квартири, обіцяла отриману премію витати на її ремонт, проте така обіцянка лунала до 01.12.2024, тобто до сплати повної її вартості.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що їх шлюб для ОСОБА_2 був лише як можливість заробити на ньому як військовому грошові кошти будь-яким шляхом. Жити та будувати сім`ю вона не збиралася із самого початку їх знайомства. Підтвердженням цього є та обставина, що відразу після його переведення до ІНФОРМАЦІЯ_1 вона маніпуляціями та вигадами приводами для сварки робила все для того, щоб подати заяву про розірвання шлюбу. Спільного побуту сторони не вели та спільне не проживали, ОСОБА_1 був лише декілька разів у неї вдома під час перебування у відпустці.

Представниця – адвокат Ракоїд Л. В. додатково зазначила, що спірна квартира не є спільним сумісним майном подружжя, ОСОБА_1 свою згоду на сплату компенсації її вартості ОСОБА_2 не надає, оскільки у нього немає такої суми коштів.

Відповідачка за первісним позовом ОСОБА_2 під час судового розгляду проти задоволення первісного позову заперечувала та просила суд задовольнити зустрічний позов. Суду пояснила, що за час їх спільного проживання вона забезпечувала побут родини. Навіть під час служби ОСОБА_1 міг у неї перебувати протягом місяця неодноразово. У ОСОБА_1 були ключі від її квартири і він міг самостійно приходити коли мав змогу. Вона протягом періоду перебування у шлюбі працювала та мала стабільний дохід. Також вона забезпечувала побут, а саме забезпечувала родину продуктами харчування, купувала йому особисті речі та речі особистої гігієни. За домовленістю сторін він усі зароблені кошти повинен був вкладати у ремонт квартири. Вони разом придбавали будівельні матеріли, разом їздили у м. Черкаси до магазину «Епіцентр». Квартиру вони також обирали разом, їздили дивилися, а потім він вибрав саме цю. Перший платіж за купівлю-продаж квартири вона робила із власних заощаджень, які передавала готівкою у нотаріуса представнику продавця.

Наступні платежі він перераховував на картковий рахунок продавця, декілька разів вона передавала грошові кошти.

Причиною розірвання шлюбу були його систематичні ревнощі, зловживання алкогольними напоями та вчинення домашнього насилля щодо ОСОБА_2 .

Представниця відповідачки за первісним позовом та позивачки за зустрічним ОСОБА_2 – адвокат Кучер Ю. В. заперечувала проти задоволення первісного позову, підтримавши зустрічний позов, який просила суд задовольнити.

Додатково представниця зазначила, що між сторонами був укладений шлюб, під час якого вони спільно проживали, мали спільний бюджет. Оскільки на той період часу ОСОБА_1 був діючим військовослужбовцем вони не були кожен день разом, але не спростовує наявності між ними взаємовідносин, які притаманні подружжю. Шлюбні стосунки між сторонами були припинені з січня 2025 року через вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, тому ОСОБА_2 вирішили подати позов про розірвання шлюбу.

Під час перебування у шлюбі сторони за рахунок спільних коштів придбали спірну квартиру. Зокрема ОСОБА_2 за рахунок власних заощаджень сплатила перший платіж у розмірі 100 000,00 грн. Хоча дохід позивача за первісним позовом і був вищим, але відповідачка за первісним позовом свої доходи вкладала у забезпечення сім`ї. Зокрема він часто приїжджав у м. Чигирин та під час перебування тут проживав у неї, вони спільно проводили різні свята, коли перебував на лікуванні вона також допомагала. У м. Чигирині він був набагато частіше, ніж зазначено у наданих ним довідках про перебування у відпустках. За час перебування у шлюбі ОСОБА_2 була працевлаштована та мала стабільні доходи.

Факт реєстрації придбаної квартири на неї у свою чергу підтверджує наявність між сторонами довірливих відносин та спільних інтересів. Після придбання квартири сторони продовжували проживати у квартирі ОСОБА_2 , оскільки придбана квартира не була придатна для проживання і вони там робили ремонт. Сторони спільно купували будівельні матеріали та самостійно робили деякі будівельні роботи, а саме ОСОБА_1 штукатурив стіни, а ОСОБА_2 прибирала.

Набуте ними як подружжям майно є спільним сумісним майном подружжя, проте наразі перебуває у володінні ОСОБА_1 . Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_2 доступу до цієї квартири не має. Через наявні неприязні відносини між сторонами спільне користування нею фактично неможливе, тому вважає за доцільне стягнути на її користь компенсацію вартості належної їй частки у спірній квартирі.

Допитана під час розгляду справи свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона була уповноважена власником квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 на укладення договору купівлі-продажу із ОСОБА_9 . До її обов`язків входила участь під час укладення договору. Перед продажем ОСОБА_10 у нотаріуса передав їй 100 000,00 грн. ОСОБА_8 свідок не знала, але вона була у нотаріуса. Щодо проведення подальших розрахунків їй нічого не відомо.

Допитаний під час судового розгляду справи свідок ОСОБА_6 підтвердив, що ОСОБА_11 є його сином. Син із ОСОБА_8 познайомилися весною 2023 року через соціальні мережі, згодом 07.10.2023 уклали шлюб, проте разом вони не проживали, оскільки він перебував на військовій службі.

03.01.2024 син уклав договір купівлі-продажу квартири, оскільки власного житла не мав. У нього були власні заощадження, а саме 100 000,00 грн, які він сплатив у рахунок першого платежу за придбану квартиру. Усі наступні платежі він робив зі своєї премії. Після поранення за станом здоров`я його перевели до ТЦК, премій більше не було, а коштів для сплати залишку за квартиру у нього не було. Тому свідок вирішив продати власну земельну ділянку і сплатити залишок коштів за квартиру сина.

Загалом на думку свідка у них не було сімейного життя, оскільки бачилися вони рідко. Коли син перебував у відпустці, то ночував у батьків у с. Тіньки. Між сторонами були стосунки та плани на майбутнє, оскільки ОСОБА_10 мав намір створити сім`ю. Коли ОСОБА_10 проходив військову службу ОСОБА_8 приїжджала до них у гості зі своєю донькою, іноді навіть брала свою матір.

Свідок ОСОБА_12 під час її допиту у судовому засіданні підтвердила, що вона із ОСОБА_13 є сусідами. ОСОБА_10 вона особисто не знає, але неодноразово зустрічалася із ним у під`їзді. Навіть були випадки, коли він приходив до її квартири під час відсутності ОСОБА_8 , тобто мав власний ключ від квартири.

Свідок ОСОБА_14 під час її допиту у судовому засіданні підтвердила, що знайома із ОСОБА_13 протягом тривалого часу та є подругами. Із ОСОБА_9 вона познайомилася у 2023 році приблизно через місяць після їх одруження. Загалом вони бачилися часто, останній раз бачила ОСОБА_10 на Дні народження у ОСОБА_13 у січні 2025 року. У той момент часу вони жили як подружжя. У ОСОБА_10 був власний домашній одяг у її квартирі. Також під час спілкування ОСОБА_8 їй казала, що вони планують придбати квартиру. Вона працювала, відкладала кошти на купівлю.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні під час її допиту пояснила, що вона є сусідкою мами ОСОБА_13 у с. Стецівка Чигиринської ТГ Черкаського району Черкаської області. ОСОБА_13 та ОСОБА_11 часто разом приїжджали у с. Стецівку до її мами. Останній раз бачила ОСОБА_10 на «прощену неділю» у 2025 році, він тоді приїжджав миритися із ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_4 під час його допиту у якості свідка підтвердив, що він домовився продати належну йому квартиру, яка розташована у АДРЕСА_2 із ОСОБА_9 . Домовилися за 450 000,00 грн, з яких 100 000,00 грн становив аванс, а залишок він повинен був сплатити до 01.12.2024. Представниця свідка уклала від його імені договір купівлі-продажу та отримала перший платіж, який згодом перерахувала йому на рахунок. Наступні платежі були на картковий рахунок свідка від ОСОБА_16 . Останню суму свідок отримав особисто під час приїзду до м. Чигирина. Під час розрахунків була затримки близько 2-х місяців у зв`язку із перебуванням ОСОБА_10 на лікуванні після поранення.

Заслухавши учасників, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, судом установлені такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Наявний між сторонами спір є спором, пов`язаним з поділом спільного сумісного майна подружжя, тому вказані правовідносини регулюються нормами Сімейного кодексу України.

На підставі п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно до абз. 1 ч. 3 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ч. 2 ст. 60 СК України).

Аналогічна норма закріплена також в ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до якої майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом установлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 07.10.2023 зареєстрували шлюб. Вказаний шлюб розірваний рішенням Чигиринського районного суду Черкаської області від 02.04.2025 (т. 1 а.с. 12, т. 2 а.с. 228-229).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 03.01.2024, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Костенко Н. В., зареєстрованого в реєстрі за № 2, ОСОБА_4 через свою представницю ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 23-24).

Набуте на підставі зазначеного договору право власності ОСОБА_2 зареєстровано у реєстрі речових прав на нерухоме майно, на підтвердження чого надана відповідна інформація від 12.03.2025 (т. 1 а.с. 25).

На підставі п. 4 зазначеного договору продаж квартири вчинено за 450 000,00 грн, з яких продавець до підписання договору одержав від покупця 100 000,00 грн, а решту 350 000,00 грн покупець зобов`язалася сплатити продавцю до 01.12.2024.

Відповідно до п. 9 договору від 03.01.2024 покупець ОСОБА_2 купує цю квартиру за згодою свого чоловіка ОСОБА_1 , що міститься у заяві, підпис на якій засвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Костенко Н. В. 03.01.2024, зареєстровано в реєстрі за № 1.

З наданої на виконання ухвали суду про витребування доказів заяви від 03.01.2024 встановлено, що ОСОБА_1 , повністю розуміючи значення і правові наслідки своїх дій та без будь-якого тиску зі сторони, володіючи українською мовою, що дало йому можливість вільно спілкуватися із нотаріусом при складанні тексту цієї заяви та відповідно до ст. 65 СК України, дає згоду його дружині ОСОБА_2 , з якою перебуває у шлюбі з 07.10.2023, на укладання договору купівлі-продажу, за яким купити квартиру під номером АДРЕСА_1 . Також зазначеною заявою підтверджено, що гроші, які витрачаються на придбання об`єкта нерухомості, є спільною сумісною власністю подружжя. ОСОБА_1 відомо, що відповідно до законодавства України придбана квартира також буде вважатися об`єктом права спільної сумісної власності як така, що набувається ними під час шлюбу. Умови договору купівлі-продажу та його ціна можуть визначатися дружиною самостійно. Також ОСОБА_1 підтвердив, що правочин відповідає інтересам їх сім`ї та їх спільному волевиявленню (т. 2 а.с. 85).

За наведених обставин твердження ОСОБА_1 та його представниці – адвоката Ракоїд Л. В. у частині, що перший платіж за придбану квартиру був проведений ним за рахунок особистих заощаджень суд оцінює критично, з огляду на зміст поданої ним заяви від 03.01.2024. Посилання на юридичну необізнаність та не усвідомлення усіх правових наслідків вчинення цього правочину суд не враховує, оскільки не знання законів не змінює правових наслідків відповідних юридично-значимих дій.

Також суд критично оцінює твердження позивача за первісним позовом щодо фактичного припинення шлюбних відносин з листопада 2023 року. Такі висновки суду обґрунтовані укладенням договору купівлі-продажу квартири, мета якого була забезпечення їх сім`ї власним житлом. У свою чергу на переконання суду фактичне припинення шлюбних відносин виключає можливість укладення договору купівлі-продажу, спрямованого на набуття нерухомого майна, у якому титульним власником визначається особа, із якою інша зацікавлена особа не має жодних спільних інтересів.

Крім того, наявність спільних інтересів у сторін протягом усього періоду перебування у шлюбі фактично визнав ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях, під час надання яких він зазначив, що до грудня 2024 року вони із ОСОБА_2 обговорювали проведення ремонтних робіт у придбаній квартирі (т. 2 а.с. 144-146). На переконання суду такі обговорення є безумовний підтвердженням наявності у сторін спільного бюджету та планування його витрат.

Посилання на тривале перебування на військовій службі не спростовують наведених висновків суду, оскільки несення військової служби та тимчасове перебування поза межами місця постійного проживання не змінює прав та обов`язків подружжя. Одночасно суд ураховує, що наданими доказами підтверджені спільні святкування у січні 2025 року, а саме дня народження ОСОБА_2 , Нового року. Зокрема під час розгляду справи під час дослідження наданого ОСОБА_13 відео ОСОБА_11 спростував можливість такого святкування у спірній квартирі, оскільки вона на той час була не придатна для проживання. Натомість останній визнав, що зазначене відео знято у квартирі ОСОБА_2 31.12.2024 за декілька хвилин до настання Нового року. Окремо суд ураховує, що на цьому відео ОСОБА_1 має обручку. Відповідно станом на січень 2025 року він визнавав наявність між сторонами відносин, які притамані подружжю.

Посилання ОСОБА_1 на постійне перебування поза межами міста Чигирина через перебування на військовій службі, у зв`язку із чим вони із ОСОБА_1 бачилися рідко і протягом нетривалого періоду часу, на підтвердження чого ним надані суду довідки про безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією московії проти України, суд оцінює критично. Оскільки такі довідки суперечать іншим наявним у справі доказам.

Зокрема наявні суттєві невідповідності відображених у довідці від 24.02.2025 (т. 1 а.с. 18) періодів безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а саме:

-зазначений період з 28.03.2024 до 31.03.2024, натомість у матеріалах справи наявний фотознімок від 30.03.2024, зроблений ОСОБА_2 у м. Чигирині (т. 1 а.с. 137);

-зазначений період з 05.04.2024 до 30.06.2024, натомість у матеріалах справи наявний рапорт, відповідно до якого 25.05.2024 на спецлінію 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_6 , що син у стані сп`яніння вчиняє психологічне насилля (т. 2 а.с. 21);

-зазначений період з 18.07.2024 до 10.09.2024, натомість у матеріалах справи наявний фотознімок від 03.08.2024, зроблений разом із ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 140), фотознімок від 18.08.2024, зроблений разом із ОСОБА_2 під час спільного відпочинку (т. 1 а.с. 139) та відеозапис від 18.08.2024.

Аналіз наведених доказі у сукупності дає суду підстави для висновку, що ОСОБА_1 , не зважаючи на перебування на військовій службі, мав час та можливість перебувати разом із ОСОБА_2 та проводити із нею спільно час як зі своєю дружиною.

Аналізуючи заперечення та доводи сторін щодо іншої частини розрахунків за придбану квартиру суд ураховує, що після укладення договору купівлі-продажу квартири від 03.01.2024 у сторін виник обов`язок проведення із продавцем повного розрахунку на залишок вартості, а саме 350 000,00 грн, до 01.12.2024.

Розпискою продавця ОСОБА_4 від 01.12.2024 (т. 1 а.с. 26), та його показаннями, наданим під час допиту у якості свідка підтверджено, що розрахунок із ним проведений у повному обсязі.

Наданими ОСОБА_1 платіжними інструкціями підтверджений розрахунок на загальну суму 255 048,00 грн, з яких ОСОБА_6 перерахував 125 500,00 грн, ОСОБА_11 перерахував 129 548,00 грн.

Під час оцінки зазначених обставин суд ураховує, що до основних засад цивільного судочинства законодавцем віднесено принцип змагальності сторін, реалізація якого відбувається шляхом надання сторонам рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, покладення на сторони обов`язку довести обставини, які мають значення для справи і на які така сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, та ризиків настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням стороною процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Притаманний цивільному процесу принцип диспозитивності передбачає розгляд справ судом не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

У свою чергу обов`язок доказування і подання доказів, регламентований статтею 81 Цивільного процесуального кодексу України, покладає на сторони обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Виключенням із загального правила можуть бути випадки, які регламентовані законодавцем у статті 82 цього Кодексу, та можуть слугувати підставами звільнення від доказування, зокрема визнання учасниками справи обставин справи, які зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Положеннями національного законодавства презумпція спільної сумісної власності подружжя презюмується, тому саме заінтересована особа зобов`язана надати суду докази на спростування зазначеної презумпції та доведення наявності підстав для визнання спірного майна особистим майном одного із подружжя.

Ураховуючи наведене суд дійшов висновку, що відсутність доказів внесення грошових коштів у рахунок оплати вартості квартири на загальну суму 94 952,00 грн (450 000,00 грн – 100 000,00 грн – 255 048,00 грн) дає підстави для урахування зазначеної суми як такої, що сплачена подружжям за рахунок спільних сумісних коштів, оскільки докази на підтвердження наявності підстав для віднесення цих коштів до особистої приватної власності ОСОБА_1 суду не надані.

Отримані ОСОБА_1 під час перебування на військовій службі доходи на переконання суду не можуть бути визнані його особистою приватною власністю, з огляду на відсутність доказів яка саме частина з отриманих коштів була премією.

Надаючи такі висновки суд ураховує, що порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказ Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197.

Цей Порядок визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.

Відповідно до п. 2 Порядку грошове забезпечення військовослужбовців включає:

-щомісячні основні види грошового забезпечення;

-щомісячні додаткові види грошового забезпечення;

-одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать:

-посадовий оклад;

-оклад за військовим званням;

-надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать:

-підвищення посадового окладу;

-надбавки;

-доплати;

-винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту;

-винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду);

-премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать:

-винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану;

-допомоги.

Відповідно премія є лише однією зі складових грошового забезпечення військовослужбовця, що виключає можливість визнання усіх отриманих військовослужбовцем доходів особистою приватною власністю. У свою чергу позивачем за первісним позовом деталізований розмір щомісячних нарахувань суду не був наданий, що виключає можливість визначення судом у якому розмірі премію він отримав у 2024 році.

За таких обставин отримане ОСОБА_1 грошове забезпечення протягом 2024 року грошове забезпечення судом включається до спільного майна подружжя, що відповідає положенням частини 2 статті 61 Сімейного кодексу України.

Натомість не можуть бути визнані спільним сумісним майном подружжя грошові кошти в сумі 125 500,00 грн, які були внесені батьком позивача за первісним позовом ОСОБА_6 у рахунок оплати вартості спірної квартири. Оскільки ці кошти отримані батьком позивача на підставі укладеного договору купівлі-продажу земельної ділянки сільськогосподарського призначення від 29.11.2024, та перераховані ним на картковий рахунок ОСОБА_4 , на підтвердження чого суду наданий сам договір купівлі-продажу (т. 1 а.с. 173-176), квитанція на підтвердження оплати за укладеним договором на суму 240 000,00 грн (т. 1 а.с. 178), а також квитанції на підтвердження розрахунків із ОСОБА_4 на загальну суму 125 500,00 грн (т. 1 а.с. 30-32).

За таких обставин під час розгляду справи судом установлено, що загальна ціна купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 була сплачена за рахунок спільних сумісних коштів подружжя у сумі 325 000,00 грн та за рахунок коштів особистої приватної власності ОСОБА_16 у сумі 125 500,00 грн, що у відсотковому співвідношенні становить 72,12 % спільна сумісна власність подружжя та 27,88 % особиста приватна власність ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч. 1 ст. 70 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 2 ст. 71 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Спірна квартира є неподільною річчю, її спільне використання сторонами наразі неможливе через наявність між ними неприязних стосунків та конфліктних ситуацій, які мали місце під час перебування у шлюбі. Окремо суд зазначає, що позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_13 має доньку від попереднього шлюбу та власне житло, відповідно підтвердження судом належності їй частки у спірній квартирі без надання їй можливості реалізувати свої правомочності співвласника зазначеного об`єкта нерухомого майна не буде ефективним способом захисту порушеного цивільного права. Тому на переконання суду у даному спорі ефективним способом захисту під час вирішення питання про поділ майна подружжя може бути стягнення грошової компенсації за належну їй частку.

У постанові від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21) Велика Палата Верховного Суду зауважує, що приписи частин четвертої та п`ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК Украйни) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.

Інакше кажучи, вимога позивача про стягнення з відповідача грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на майно подружжя не породжує обов`язку відповідача попередньо внести відповідну суму на депозитний рахунок суду (див. висновок, сформульований у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року у справі № 299/2587/15-ц). Підтвердження платоспроможності такого відповідача законодавство України не вимагає.

Факт відсутності у відповідача коштів для одномоментної виплати компенсації позивачеві сам по собі не може бути ознакою надмірності тягаря з такої виплати. Якщо у цього відповідача будуть відсутні кошти, зокрема регулярні доходи, для реального виконання рішення суду, за яким на користь позивача треба виплатити компенсацію, то під час виконавчого провадження виконавець може звернути стягнення на майно відповідача, у тому числі на присуджену йому річ (стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження»). Виручені від реалізації кошти спрямовуються на задоволення вимог стягувача, сплату виконавчого збору, відшкодування витрат виконавчого провадження тощо.

Окремому дослідженню підлягає питання визначення ринкової вартості спірної квартири для розрахунку розміру компенсації частки ОСОБА_13 , оскільки придбана квартира була 03.01.2024 за 450 000,00 грн, що відповідно до умов укладеного договору становило еквівалент 11 600,00 доларів США, ОСОБА_11 надав суду висновок про вартість майна станом на 17.03.2025 на загальну суму 482 200,00 грн, у свою чергу ОСОБА_13 надала суду консультацію щодо ймовірної вартості від 30.04.2025 на суму 650 000,00 грн. Проведення судової експертизи на предмет визначення ринкової вартості спірної квартири сторонами ініційовано не було.

За наслідками проведення оцінки наданих сторонами доказів суд дійшов висновку, що врахуванню під час вирішення питання про розмір грошової компенсації позивачеві за зустрічним позовом підлягає надана нею оцінка ринкової вартості спірної квартири. Надаючи зазначені висновки суд ураховує, що надана позивачем за первісним позовом оцінка фактично відповідає вартості спірної квартири на момент її придбання, корегування проведено виключно з урахуванням зміни курсу іноземних валют відносно національної грошової одиниці. У свою чергу сторони під час розгляду справи визнали, що після набуття квартири вона не була придатна для проживання, оскільки потребувала ремонтних робіт, які сторони під час перебування у шлюбі поступово здійснювали. Відповідно вартість набутого ними об`єкта нерухомого майна мала збільшитися за рахунок поліпшень якісних характеристик цього майна.

Оскільки під час розгляду справи суд дійшов висновку, що 72,12 % придбаної під час шлюбу квартири АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, а 27,88 % є особистою приватною власністю ОСОБА_1 , відповідно частка позивачки за зустрічним позовом становить 36,06 % (72,12 % /2).

Таким чином вартість компенсації належної їй частки, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 становить 234 390,00 грн (650 000,00 грн х 36,061 % / 100 %).

За таких обставин первісний позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення із визнанням за ним права особистої приватної власності на 27,88 % спірної квартири. Також частковому задоволенню підлягає зустрічний позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя з визнанням за ОСОБА_1 права власності на 72,12 % спірної квартири та зі стягненням з нього на користь ОСОБА_2 компенсації вартості 36,06 % спірної квартири, що становить 234 390,00 грн та припиненням права спільної часткової власності на неї.

Відповідно до п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат.

Представники сторін в порядку ч. 8 ст. 141 ЦПК України повідомили суд про наявність у сторін понесених судових витрат у вигляді витрат на правничу професійну допомогу та зазначили про подання таких доказів суду після ухвалення рішення у справі у визначений Цивільним процесуальним кодексом України строк. За таких обставин суд дійшов висновку про необхідність призначення судового засідання для вирішення питання про розподіл судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 57, 60, 69–71 СК України, ст.ст. 368–370, 372 ЦК України, ст. ст. 12, 43, 76-84, 89, 141, 142, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ :

Первісний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 27,88 % трикімнатної квартири загальною площею 58,7 кв. м, житловою площею 34,5 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У іншій частині первісного позову відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задовольнити частково.

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнати за ОСОБА_1 право власності на 72,12 % трикімнатної квартири загальною площею 58,7 кв. м, житловою площею 34,5 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

У порядку поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у сумі 234 390,00 грн (двісті тридцять чотири тисячі триста дев`яносто гривень 00 коп.) у рахунок компенсації вартості її частки трикімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , у розмірі 36,06 %.

У іншій частині зустрічного позову відмовити.

Для вирішення питання про розподіл судових витрат між сторонами призначити судове засідання на 12:45 год 14 травня 2026 року, та зобов`язати представників сторін протягом п`яти днів після ухвалення рішення надати суду докази щодо понесених судових витрат сторонами.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники та їх адреси:

Позивач за первісним позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстр.: АДРЕСА_2 );

Представниця позивача за первісним позовом: адвокат Ракоїд Людмила Вячеславівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001164 від 20.06.2024, видане Радою адвокатів Черкаської області, адреса робочого місця адвоката: АДРЕСА_3 );

Відповідачка за первісним позовом: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстр.: АДРЕСА_2 , прож.: АДРЕСА_4 );

Представниця відповідачки за первісним позовом: адвокат Кучер Юлія Вікторівна (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 40 від 16.05.2014, видане Радою адвокатів Черкаської області, адреса робочого місця адвоката: Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Симоненка, буд. 5).

Суддя Андрій ПОПЕЛЬНЮХ