Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №711/1555/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/1555/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

секретаря судового засідання: Мелещенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 29.01.2025 ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Незалежні фінанси» кредитний договір № 2865232 від 29.01.2025. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства.Відповідно до п. 2.1. кредитного договору кредитні кошти надаються ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

Згідно з п. 1.1. Кредитного договору, кредит вважається наданим в день перерахування ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» грошових коштів у сумі, визначеній у п.1.2. кредитного договору, за реквізитами, зазначеними у п.2.1. кредитного договору.Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику в тому числі й на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті кредитора. Приймаючи умови кредитного договору, відповідач підтверджує, що він повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватися цих Правил. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Між тим, 25.07.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ»,) укладено Договір Факторингу № 25072025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 2 є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки| попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 2865232 у сумі 46400 грн., з яких: 16000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 22400,00 грн. - сума заборгованості за по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн.- сума заборгованості за неустойкою (штраф,пеня), яку просять стягнути з відповідача на користь позивача, а також судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25.02.2026 відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представником відповідача адвокатом Клименко Н.С. 12.03.2026 до суду подано відзив на позовну заяву, сформований у системі «Електронний суд», у якому вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відзиві наводить свої заперечення щодо підписання кредитного договору кредитодавцем та моменту його укладення. Так позивачем на підтвердження укладення договору подано копію договору про споживчий кредит № 2865232 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 , який не містить електронного підпису кредитодавця, натомість у правому верхньому кутку договору (індивідуальної частини) міститься інформація про номер сертифікату, ПІБ керівника та найменування кредитодавця, разом з тим кваліфікована позначка часу відсутня. При цьому, протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису до позовної заяви не додано. За відсутності на договорі передбачених законодавством й самим договором реквізитів електронного підпису та протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису не можна однозначно стверджувати, що такий договір був підписаний Кредитодавцем та відповідно є укладений. Номер сертифіката (або серійний номер сертифіката) є лише ідентифікатором відкритого ключа, а не доказом підписання конкретного документа. Сам по собі номер не підтверджує, що документ підписано; доказом є кваліфікований електронний підпис, який містить часову мітку та підтверджує цілісність даних. Кваліфікований електронний підпис забезпечує цілісність документа та ідентифікацію підписувача. Сертифікат лише засвідчує, що ключ належить певній особі. Серійний номер сертифікату використовується для ідентифікації ключа, але не доводить факт підписання документу. Щодо одноразового ідентифікатора - алфавітно цифрової послідовності, яку отримує особа шляхом реєстрації в інформаційно телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції варто зазначити наступне. У поданих позивачем додатках до позовної заяви, зокрема на індивідуальній частині Договору про споживчий кредит № 2865232 міститься відмітка про ніби підписання договору споживачем - «Підписано 29.01.2025 13:08 ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором - 383772», проте в інших додатках - в Паспорті споживчого кредиту № 2865232, значиться зовсім інший ідентифікатор - 113561, при цьому час підписання так само 13:08. Враховуючи відмінність електронних ідентифікаторів на документах, що становлять пакет Договору про споживчий кредит, неможливо протягом однієї хвилини (час проставлення обох ідентифікаторів 13:08) пройти ідентифікацію та отримавши два різні ідентифікатори, ознайомитися та підписати ними два документи одночасно. Таким чином, з даних документів неможливо однозначно стверджувати про достовірність підпису споживача у такому електронному договорі та ідентифікацію його особи через неспівпадіння алфавітно цифрової послідовності ідентифікаторів у цих документах. Тож вважає, що немає підстав вважати укладеним договір, на який посилається позивач, як на підставу стягнення коштів, оскільки такий договір не містить електронного підпису Кредитодавця, а підпис позичальника за допомогою одноразового ідентифікатора має два різні електронні ідентифікатори з однаковим часом проставлення на одному пакеті документів, що ставить під сумнів достовірність такого підпису та цілісність і незмінність документа на якому його проставлено. Крім того, електронна версія договору повинна бути в форматі, який відображається на екранах різних технічних засобів телекомунікацій зі збереженням цілісності (зміст тексту договору не втрачено і не змінено з моменту його укладення) та читабельності. Всупереч вищезазначеним нормам позивачем не подано жодного доказу на підтвердження факту направленням кредитодавцем Договору про споживчий кредит № 2865232 споживачу. Разом з тим, указує на відсутність підтвердження надання коштів. Так, позивачем, на підтвердження надання коштів споживачу до суду разом із позовною заявою надано документ, що схожий за формою на платіжне доручення. Однак, вказаний документ є неналежним доказом перерахування грошових коштів споживачу, оскільки не містить ані підпису кредитодавця, ані інформації про уповноважену особу, яка його склала, ані відміток про прийняття та виконання цього платіжного доручення банком (фінансовою установою, надавачем платіжних послуг з переказу коштів) платника. Фактично наданий документ є простою роздруківкою текстового документа, що міг бути створений у будь - який час будь- якою особою та не містить жодного з реквізитів та будь яких ознак, які б підтверджували реальне здійснення платіжної операції на користь споживача. Станом на дату, на яку посилається позивач як на дату надання коштів споживачу за Договором про споживчий кредит № 2865232, тобто 29.01.2025, поняття «платіжне доручення» у законодавстві України взагалі було відсутнє та відповідно такий документ не мав би застосовуватися при здійсненні платіжних операцій. Роздруківка «платіжного доручення», додана до позову на підтвердження надання коштів споживачу за Договором про споживчий кредит № 2865232 не містить відомостей про дату та час надходження до надавача платіжних послуг, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Тож не має жодних ознак, що можуть свідчити про фактичне виконання платіжної операції та перерахування коштів споживачу. Окрім цього, відсутні інші реквізити передбачені Інструкцією про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою НБУ від 29.07.2022 № 163. Також до позовної заяви не подано доказів того, що будь-які можливі супутні послуги до договору про споживчий кредит, за які встановлено комісію, дійсно були надані Споживачу, і що періодичність їх надання складала частіше одного разу на місяць. Таким чином, стягнення заборгованості за комісією з обслуговування кредиту у розмірі 22 400,00 грн. не може бути задоволене, адже факт надання такої послуги не підтверджено позивачем, а тому позовна вимога у цій частині беззаперечно суперечить основним засадам цивільного законодавства та практиці Великої Палати Верховного Суду. Щодо стягнення неустойки 8000 грн. указує, дана вимога є протиправною з боку позивача, оскільки згідно з положеннями Цивільного кодексу України, зокрема п. 1.8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, нарахована неустойка у період дії воєнного стану підлягає списанню. З урахуванням всього вище викладеного вважають позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними, обставини викладені у позовній заяві не підтверджуються належними доказами, у зв`язку з чим не можуть підлягати задоволенню. Додатково у відзиві повідомлено, що орієнтовний розмір судових витрат (в тому числі витрат на правничу допомогу), які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи складає 12 000 грн. Тож просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати , які нею понесені у зв`язку з розглядом справи.

У свою чергу, представником позивача за довіреністю Совою Ю.М. 26.03.2026 до суду подано відповідь на відзив на позовну заяву, сформовану у системі «Електронний суд»,у якій вважає доводи сторони відповідача, викладені у відзиві безпідставним, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення. Так, щодо укладання кредитного договору №2865232 від 29.01.2025 зазначає, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (ст. 1 ЗУ «Про електронну комерцію»). Тобто, укладання кожного кредитного договору відбувалось лише після введення відповідачем одноразового ідентифікатора. Адже такий договір не міг бути укладений, без застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором. З матеріалів справи вбачається, що між сторонами укладено договори в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого Первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв`язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону). Укладення кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариств, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. При цьому клієнт самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства. Тобто, верифікація та ідентифікація позичальника здійснюється через ІТС первісного кредитора. Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно комунікаційній системі Товариства (ІТС Товариства) та доступний, зокрема, через сайт Товариства та\або відповідний мобільний додаток чи інші засоби. Укладення кредитного договору було здійснено електронній формі в інформаційно телекомунікаційній системі (ІТС) Товариства. клієнт здійснює оформлення кредиту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на Сайті Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, зазначені в заявці як обов`язкові для заповнення. Клієнт обирає персональний логін і пароль для входу в Особистий Кабінет. При підписанні документів на телефонний номер клієнта, направляється повідомлення з одноразовим ідентифікатором у вигляді коду, який клієнт зобов`язаний ввести на веб сторінці (далі -«електронний підпис одноразовим ідентифікатором»). Електронний підпис одноразовим ідентифікатором як аналог власноручного підпису є підтвердженням особи клієнта. Сторони домовилися, що всі документи щодо надання кредиту підписуються клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. У заявці клієнт зобов`язаний вказати повні, точні і достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття Товариством рішення про надання кредиту. Заповнюючи заявку, клієнт дає свою згоду на передачу Первісному кредитору своїх персональних даних та їх обробку з метою оцінки фінансового стану і його здатності виконати зобов`язання за договором. Первісний кредитор має право зателефонувати Клієнту за телефонним номером, вказаним в заявці, як для підтвердження повноти, точності, достовірності зазначеної в заявці інформації, так і для отримання інших відомостей, які необхідні для прийняття рішення про надання кредиту. Сторони дійшли згоди, що всі завершені дії в Особистому кабінеті в ІТС товариства визнаються вчиненими позичальником. При заповненні форм заявки позичальнику необхідно внести всі обов`язкові дані, включаючи ПІБ, ІНН, адресу, суму бажаного кредиту, реквізити банківської картки, номер мобільного телефону та ін. На підставі даних, зазначених у заявці, інформаційна система Первісного кредитора здійснює реєстрацію заявника на Сайті Первісного кредитора і формує Особистий кабінет клієнта. Приймаючи Заявку до розгляду, Первісний кредитор не приймає на себе зобов`язання надати кредит. У разі прийняття позитивного рішення про видачу кредиту, Первісний кредитор робить Клієнту в Особистому кабінеті пропозицію укласти електронний договір (оферту) у формі Договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови. Клієнт може прийняти (акцептувати) пропозицію укласти Договір про надання фінансового кредиту або відмовитися від пропозиції. У випадку готовності клієнта прийняти пропозицію (оферту), клієнт натискає кнопку Згоди, після чого клієнту надсилається смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, який клієнт має ввести у відповідне поле. У момент введення коду на Сайті Первісного кредитора клієнт направляє Первісному кредитору електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане одноразовим ідентифікатором. Після вводу даного коду договір вважається підписаним. Тобто, для укладання кредитного договору необхідно здійснити певну послідовність дій направлених на реальне укладення договору та отримання коштів, нездійснення чи не завершення дії унеможливлює укладення договору.Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону , вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону оригіналом такого документа. Отже, позивачем доведено факт укладання відповідачем кредитного договору в електронній формі та підписання договору з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тому позовні вимоги позивача є законними та обґрунтованими, а відповідач намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань.

Щодо доказів, що підтверджують перерахування коштів відповідачу за кредитним договором, то перерахування коштів на платіжну карту відповідача за укладеними договорами було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв`язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. З метою забезпечення найвищого рівня безпеки проведення платежів PCI DSS, технологія карткових рахунків побудована таким чином, що в платіжних системах міститься лише перші шість та останні чотири цифри номеру карти.позивачем надано підтвердження перерахування коштів за кредитним договором, зокрема відповідне платіжне доручення про перерахування коштів. Доказів протилежного, зокрема того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок позичальника, відповідач суду не надала. До того ж, у розрахунку заборгованості за кредитним договором № 2865232 від 29.01.2025 року, міститься інформація щодо проведення відповідачем оплат, які зараховано на погашення заборгованості, відповідно до умов кредитного договору. Сплати відповідачем коштів в рахунок погашення кредитної заборгованості на рахунок Первісного кредитора, є беззаперечним підтвердженням укладення договору, погодження з його умовами та отримання коштів. Внесення грошових коштів на рахунок кредитодавця е визнання ним боргу, що, у свою чергу, фактично прирівнюється до підтвердження волевиявлення учасника справи на укладення договору та погодження всіх умов договору. Адже, без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість. З огляду на викладене, волевиявлення позичальника може підтверджуватись як підписанням договору, так і його діями (заповнення формуляра (заявки) на отримання кредиту, часткова або повна сплата заборгованості тощо).

Розрахунок заборгованості складений на основі кредитного договору, укладеного між відповідачем та первісним кредитором. Отже, нарахування відсотків відбувалось відповідно до умов договору, які передбачають розмір відсоткової ставки, порядок нарахування заборгованості, розміру та порядку обрахунку штрафів. Адже розрахунок заборгованості відображає результат математичної операції для визначення суми заборгованості та нарахованих відсотків, а не описує такий процес.

Щодо здійснення нарахувань за кредитним договором №2865232 від 29.01.2025 року, зазначає, що у відповідності до умов укладеного договору: Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - встановлена п.1.5.2 цього Договору винагорода за обслуговуванням кредиту (кредитної заборгованості) Кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання Позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний визначений Графіком платежів розрахунковий період (крім останнього). П.1.5.2. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 49280.00 грн., що нараховується за ставкою 14.00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору. У разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 дні.

Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування штрафу в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов Договору та додатків до нього. Відповідачем при підписанні Кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов та порядку нарахування відсотків, що свідчить про погодження ним всіх умов нарахування відсотків зазначеного договору, та інших положень договору. З гідно умов Кредитного договору, підписаного Відповідачем, прямо зазначено, що Відповідач підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті Кредитодавця, а також отримав від Кредитодавця до укладення цього Договору інформацію, зазначену в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». За весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Відтак, позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.

Також слід зазначити, що у Кредитному договорі №2865232 від 29.01.2025 року, зазначено контактні дані Відповідача, а саме номери телефонів, внесені Відповідачем власноруч при укладенні кредитного договору, зокрема номер телефону НОМЕР_4.

Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначав, що позичальник через особистий кабінет на веб-сайті первісного кредитора подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надсилав позичальнику за допомогою засобів зв`язку на зазначений ним номер телефону НОМЕР_1 одноразовий ідентифікатор у вигляді СМС-коду.

Щодо правничої допомоги указує, що відповідач у відзиві на позовну заяву повідомляє, що розмір судових витрат у вигляді витрат на правову допомогу адвоката складає 12000,00 грн. Однак, відповідно до Постанови ВСУ у справі № 910/4201/19 від 07 вересня 2020 року, розумність розміру гонорару адвоката повинна встановлюватись судом на підставі поданих стороною доказів. Інша сторона має право клопотати про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат та доводити суду встановленими засобами доказування необхідність їх зменшення. Відповідачем суду не надано копію договору про надання правничої допомоги з додатками, акту приймання передачі послуг, копію квитанції про оплату послуг. Вартість правничої допомоги в сумі 12000,00 грн. з огляду на малозначність справи та складність написання відзиву є неспівмірним, а тому позивач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований. На думку позивача, вартість правової допомоги є значно завищеною та не відповідає критеріям реальності наданих адвокатських послуг та розумності їх вартості. Тож, підсумовуючи, просить відзив на позовну заяву залишити без розгляду та задоволення, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити в повному обсязі.

Представником відповідача адвокатом Клименко Н.С. 03.04.2026 до суду подано заяву про розподіл судових витрат, у якій зазначає, що відповідачу у справі надавалась професійна правнича допомога адвокатом. Орієнтовний розрахунок понесених витрат відповідачем було заявлено у відзиві на позовну заяву. Просить стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн., які відповідач понесе за надану професійну правничу допомогу у строки встановлені договором про надання правничої допомоги.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві та відповіді на відзив просили проводити розгляд справи без участі їхнього представника, підтримують заявлені вимоги і просить їх задовольнити в повному обсязі на підставі наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Клименко Н.С у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, були належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи. Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву, у якому просили відмовити у задоволенні позову, а також подано заяву про розподіл судових витрат, у якій просили стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати, понесені відповідачкою у зв`язку з розглядом справи на отримання професійної правничої допомоги у розмірі 12000, 00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Враховуючи думку учасників процесу, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що 29.01.2025 відповідач ОСОБА_1 уклала із Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Незалежні Фінанси» кредитний договір № 2865232 від 29.01.2025.

Підписанням кредитного договору відповідач підтверджує, що вона ознайомилася на відповідному сайті позикодавця з повною інформацією щодо його послуг.

Указаний кредитний договір та Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «Фінансова Компанія «Незалежні Фінанси», які є невід`ємною частиною договору, передбачають умови кредитних відносин. До того ж, ці правила перебувають у загальному доступі, будучи опублікованими на сайті www.zecredit.com.ua.

Правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України, на укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладання договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктами 5, 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона- підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Так, п.1. Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору у кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом (далі плата) відповідно до Графіку платежів та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 16000,00 грн. (п.1.2.)

Згідно п. 1.2-1.4 Кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником Графіку платежів, з 29.01.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється Графіком платежів. Повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) та процентів за користування кредитом має здійснюватися Позичальником зі встановленою періодичністю відповідно до Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору. Остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом (за умови дотримання Графіку платежів)- 09.01.2026.

Відповідно до п. 1.5 договору загальні витрати позичальника за кредитом складають 51280, 00 грн. Денна процентна ставка складає: (51280,00 грн./16000,00 грн.)/345 днів*100% = 0,93%. Орієнтовна реальна річна процентна ставка дорівнює 2227,51 відсотків річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 67280,00 грн.

Крім того, п. 1.5 сторонами погоджено комісію за надання кредиту: 2000,00 грн., яка нараховується за ставкою 12.50 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 12,50 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування: 49280,00 грн., що нараховується за ставкою 14,00 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору (1.5.2).

Разом з тим, відповідно до п. 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Первісний кредитор ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» свої зобов`язання виконав у повному обсязі шляхом перерахування на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_2 , який був зазначений нею при укладенні договору, кошти у розмірі 16000,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 40603650 від 29.01.2025.

Окрім цього судом встановлено, що 25.07.2025 між ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ»,) укладено Договір Факторингу № 25072025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Незалежні Фінанси» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані, зазначені у відповідних реєстрах боржників, які формуються згідно додатку № 1 є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 1.2 договору факторингу, перехід від клієнта до фактора права вимоги заборгованості до боржників відбувається у момент підписання сторонами акту прийому-передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Як вбачається з витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 25072025 від 25.07.2025, складеного 25.07.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача боржника ОСОБА_1 (№ 1125) за кредитним договором № 2865232 від 29.01.2025 на загальну суму заборгованості у розмірі 46400,00 грн., з яких: 16000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 00,00 грн. - сума заборгованості за відсотками; 22400,00 грн. - сума заборгованості за по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00 грн.- сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до указаного Договору факторингу під правом вимоги у цьому договорі розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язанні здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бут здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо факто не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статі звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що копії договору факторингу та реєстру прав вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Тож, за матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед за ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором № 2865232 від 29.01.2025 у загальному розмірі 46400 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зі змісту ч. 2 ст. 1054 ЦК України випливає, що до кредитних відносин застосовуються положення законодавства, які регулюють позичкові відносини (параграф 1 глави 71 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 зазначено, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. З чого слідує, що не спростування відповідачем презумції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення кредитних договорів, підлягають виконанню.

Водночас, статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Кредитний договір № 2865232 від 29.01.2025 є діючим та не визнаний недійсним, містить інформацію про розмір кредиту, інші умови, які погоджені та підписані відповідачем.

Тож, підписуючи кредитний договір відповідач добровільно погодилася з усіма його умовами, зокрема, з строком кредитування та розміром процентної ставки, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини з кредитором, якщо вважала встановлений розмір процентів несправедливим, натомість вона свідомо та без будь-яких застережень погодила умови договору, що підтверджується її підписом.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідачка порушила умови договору, беручи до уваги неповернення тіла кредиту, суд дійшов до висновку, що вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 2865232 від 29.01.2025 у розмірі 16000,00 грн.

Що стосується вимог позивача щодо стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредиту у сумі 22400,00 грн. та неустойки (штрафу, пені) - у сумі 8000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18.

Так, згідно п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан. Даний стан було неодноразово продовжено Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», який також діє на час розгляду справи.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202, затвердженим Верховною Радою України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався, який діє і на даний час.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.

Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 червня 2024 року у справі № 910/10901/23, який відповідно до положень частини 4 статті 263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Крім того, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у зв`язку з прийняттям Закону №3498-IX від 22.11.2023, змін не зазнав. Обов`язок кредитодавця списати неустойку у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування і надалі не залежить від дати укладення кредитного договору.

Питання пріоритетності норм ЦК України Велика Палата Верховного Суду детально обґрунтувала у справі №334/3161/17 (п. 14-19 постанови від 22 червня 2021 року).

Отже, зазначення у ЦК України про необхідність прийняття інших законів відповідно до цього Кодексу є достатньою підставою вважати, що норма ЦК України превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнюючі положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України».

Таким чином, до нарахованої позикодавцем комісії та неустойки за кредитним договором від 29.01.2025, застосуванню підлягає пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому підстави для стягнення з відповідача ОСОБА_1 комісії та неустойки (пені, штрафу) відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положеннями статей 133, 137 та 141 ЦПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивачем заявлено ціну позову у 46400,00 грн., судом частково задоволено позовні вимоги на суму 16000,00 грн., тобто 34,5 % від ціни позову.

При поданні позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн., отже компенсація відповідачем судового збору позивачу за подання позовної заяви пропорційно задоволеним вимогам становить 918,53 грн. (2662,40 грн. х 34,5%/100 = 918,53 грн.).

Щодо розподілу витрат, понесених учасниками процесу на надання професійної правової (правничої) допомоги суд зазначає наступне.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належить надання професійної правничої допомоги.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником відповідача адвокатом Клименко Н.С. під час розгляду справи подано заяву про розподіл судових витрат у розмірі 12000,00 грн., про що також було зазначено у відзиві на позовну заяву, поданому 12.03.2026. До указаної заяви представником відповідача додано копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.03.2026, укладеного між адвокатом Клименко Н.С. та ОСОБА_1 ; додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.03.2026; акт приймання-передачі наданих послуг до указаного договору про надання правової допомоги та додаткової угоди № 1 від 02.03.2026.

Відповідно до п.1. Додаткової угоди № 1до договору про надання правничої (правової) допомоги від 02.03.2026, за надання правничої (правової) допомоги у суді першої інстанції у справі № 711/1555/26 за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до клієнта ( ОСОБА_1 ), клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у формі фіксованого розміру - 12 000, 00 грн., за надані послуги, що включають: вивчення позовної заяви та доданих документів, вивчення судової практики, консультування; ознайомлення з матеріалами справи у суді; підготовка та подання до суду відзиву на позов; підготовка та подання до суду заяв, клопотань, письмових пояснень.

У свою чергу, з доданого акту приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) від 02.04.2026 до договору про надання правничої допомоги від 02.03.2026, вбачається, що адвокат надав, а клієнт прийняв указані у додатковій угоді послуги адвоката надані в рамках надання правничої (правової) допомоги у справі № 711/1555/26. При цьому, у пункті 2 зазначено, що сторони не мають один до одного претензій щодо обсягу та якості наданих послуг.

Як вбачається з правової позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12.02.2020 у справі № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).

Надаючи оцінку вищезазначеним доказам, суд також враховує позицію Великої Палати ВС, висловлену у справі № 904/4507/18, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата) підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Утім, як зазначалося вище, відповідно до п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, суд враховує клопотання сторони відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу у разі задоволення позовних вимог.

Таким чином оскільки позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»» задоволено частково на суму 16000,00 грн., що становить 34,5% від заявлених вимог, враховуючи принцип пропорційності, з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 підлягають до стягнення витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи № 711/1555/26, пропорційно розміру незадоволених позовних вимог, що становить 65,5% - у розмірі 7860,00 грн. (12000*65,5%=7860,00 грн.).

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн., оскільки будь - які відомості щодо наявності пільг у відповідача, що дає підстави для звільнення останнього від його сплати у матеріалах справи відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 1049, 1054, 1082 ЦК України, ст. ст. 141, 264, 265, 280, 282-284 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) заборгованість за кредитним договором № 2865232 від 29.01.2025 у розмірі 16000,00 грн. (тіло кредиту), а також 918,53 грн. судового збору, всього 16918,53 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) витрати понесені за надання професійної правничої допомоги у розмірі 7860,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення буде складено 13.04.2026.

Головуючий: Н. М. Кондрацька