Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №570/6632/25 — Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/6632/25

Номер провадження 2/570/760/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року

Рівненський районний суд Рівненської області в особі:

судді Красовського О.О.

з участю:

секретаря судових засідань Захарук Г.Л.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки - адвоката Юшко С.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне (підготовче судове засідання) цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в :

Покликаючись на те, що позивачка не може оформити спадкові права через відсутність державної реєстрації права власності на майно, вона звернулася з позовом до суду та просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У підготовчому судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали. Пояснили суду, що спадкодавиця набула право власності на майно, але його не зареєструвала. Тому на даний час позивачка не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Іншого способу захистити своє право, окрім як звернутися до суду, позивачка не має. Тому вона просить суд ухвалити рішення про визнання за нею права власності на майно в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Додали, що спадкодавиця була одинокою, тому після її смерті немає інших спадкоємців, окрім позивачки.

У підготовчому судовому засіданні відповідач позов визнав. Відповідач віднесений до наступної черги спадкування.

Судом було роз`яснено, що у випадку визнання позову відповідачем суд може ухвалити рішення у підготовчому судовому засіданні, на що сторони та їх представник погодилися.

Судом також було з`ясовано, чи подали сторони всі наявні у них докази, на що суд отримав ствердну відповідь.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення своїх позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставини справи суд вважає, що позов не підлягає до задоволення.

Обставини, встановлені при розгляді справи.

ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 3).

ОСОБА_7 була сестрою позивачки, про що наявні відповідні письмові докази.

Після смерті ОСОБА_5 позивачка звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадкових прав.

Приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С. була заведена спадкова справа № 30/2021 щодо майна ОСОБА_8 (а.с. 11).

ОСОБА_6 склала заповіт, що був посвідчений 02.07.2012 року секретарем виконкому Клеванської селищної ради Рівненського району Рівненської області, реєстровий номер 143, згідно якого все своє майно заповіла ОСОБА_3 , позивачці у справі (а.с. 12).

Приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Дацюк С. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не була проведена державна реєстрація права власності на будинковолодіння за ОСОБА_6 (а.с. 9).

Щодо будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , був виготовлений технічний паспорт (а.с. 16-19).

Зазначений паспорт не містить відомостей про рік побудови будинку.

Представник позивачки зазначає, що ОСОБА_7 набула право власності на це майно, оскільки вона збудувала цей будинок та господарські будівлі на земельній ділянці, яка їй була виділена у встановленому порядку.

Виконком Ровенської районної ради народних депутатів (рішення від 07.06.1988 року № 136) дозволив ОСОБА_6 будівництво індивідуального житлового будинку на ділянці 0,10 га, що була виділена рішенням загальних зборів членів колгоспу агрофірми «Зоря комунізму» (а.с. 20).

На а.с. 21 наявна копія Акта виносу в натурі границь земельної ділянки і розбивки будівель від 15.07.1988 року по АДРЕСА_1 , площа земельної ділянки 0,10 га.

Позивачка надала витяг з плану забудови земельної ділянки, забудовник: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_1 (а.с. 22).

Положення законодавства.

У випадках, коли правовідносини щодо захисту права власності на житловий будинок виникли до 01.01.2004 року, до таких правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року, закону «Про власність» від 7.02.91 №697-XII (втратив чинність з 20.06.2007 на підставі закону від 27.04.2007 №997-V), Кодексу про шлюб та сім`ю від 20.06.69 №2006-VII. Крім того, правове врегулювання спорів зазначеної категорії передбачається такими законами та нормативними актами: Законом «Про основи містобудування» від 16.11.1992 №2780-XII; Законом «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 №3038-VI; Законом «Про архітектурну діяльність» від 20.05.99 №687-XIV; Законом «Про технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна» від 5.07.2012 №5071-VI; постановою КМ «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» від 13.04.2011 №461, ін.

Вирішуючи спори, предметом яких є житловий будинок, суди керуються також наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики «Про затвердження Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна» від 24.05.2001 №127, зареєстрованого у Мін`юсті 10.07.2001 за №582/5773 (зі змінами); наказами Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства: «Про затвердження Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки» від 5.07.2011 №103, що зареєстрований у Мін`юсті 22.07.2011 за №902/19640 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 25.02.2013 №66); «Про затвердження форм актів та інших документів, які складаються під час або за результатами здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» від 15.05.2012 №240, що зареєстрований у Мін`юсті 4.07.2012 за №1116/21428 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 28.01.2014 №31), тощо.

Зазначений перелік законів, нормативних актів, що регулює питання, пов`язані з набуттям, припиненням, здійсненням та захистом права власності на житловий будинок, не є вичерпним.

Особливостями доказування у цій категорії справ залежно від суті спору є надання до суду правовстановлюючих документів на житловий будинок та земельну ділянку, на якій він розташований (свідоцтво про право власності на житловий будинок, свідоцтво про право на спадщину за заповітом або законом, договір купівлі-продажу, дарування; державний акт про право власності на земельну ділянку; договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку, рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки під забудову; висновок про проведення технічних конструкцій та інженерних мереж; акт про закінчення будівництва і вводу в експлуатацію індивідуального житлового будинку; декларація про готовність об`єкта до експлуатації тощо); витяг БТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно; надання генерального плану будинку (садиби), а також поетажного плану будинку, що може бути в технічному паспорті.

У постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18 грудня 2013 р. у справі № 6-137цс13 зазначено про наступне:

«Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» від 26.08.48 і прийнятою відповідно до цього указу постановою Ради Міністрів СРСР «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» від 26.08.48, які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Отже, за вказаними указом і постановою підставою виникнення права власності на житловий будинок був сам факт збудування цього будинку з додержанням вимог зазначених актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації».

Згідно зі статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Висновки суду.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, третя статті 12, частина перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин).

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Як зазначається у постанові ВП ВС від 20.06.2023 року у справі № 554/10517/16-ц (п.7.47) Велика Палата Верховного Суду вже зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, звертаючись до суду, позивач самостійно визначає в позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Своєю чергою, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, в тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах (постанова ВП ВС від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23).

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (постанова Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22).

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позивачка звернулася до суду з метою захисту спадкових прав та вважає, що успадкувала будинковолодіння, власником якого була спадкодавець, яка за життя набула права власності на це майно.

Зі слів представника позивачки, будинковолодіння було збудоване до 01.01.2004 року.

Матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначеної обставини.

Зі слів представника позивачки, будинковолодіння було збудоване на земельній ділянці, що була відведена спадкодавиці у визначеному законом порядку, тому вона набула право власності на майно.

Проте, право власності на збудоване майно не виникає тільки в силу факту будівництва особою майна на відведеній для цього земельній ділянці.

Право власності на житловий будинок набувається в порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.

Позивачка та її представник стверджують, що будинок був побудований до 01.01.2004 року

Суд зауважує, що у такому разі підставою виникнення права власності на житловий будинок був сам факт збудування цього будинку з додержанням вимог відповідних актів законодавства та прийняття будинку в експлуатацію.

Суду не були надані докази на підтвердження того, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , був збудуваний з додержанням вимог відповідних актів законодавства та був прийнятий в експлуатацію.

За наведеного у суду відсутні підстави для висновку про те, що за життя ОСОБА_6 стала власницею будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

А, відтак, позивачка не може стати власницею зазначеного майна після смерті ОСОБА_6 у порядку спадкування за заповітом.

За наведеного відсутні підстави для задоволення позову.

Судові витрати.

За змістом ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

За положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У даному випадку суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, тому понесені позивачкою судові витрати покладаються на позивачку.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 200, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_2 ).

Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_3 ).

Суддя Красовський О.О.