Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №539/4829/25 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4829/25

Провадження № 2/539/122/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Рудалєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Бас В.Г.,

за участі:

відповідача ОСОБА_1 ,

представниці відповідача – адвокатки Якимової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Лубенського міськрайонного суду Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЕОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (адреса місця знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок № 8А, ЄДРПОУ 40842831) звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області (далі – суд) із позовною заявою до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якій просить суд:

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (адреса місця знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок № 8А, ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за Кредитним договором №2771502450-380389 від 24 червня 2021 року у сумі 21 687,60 грн, що складається із: заборгованості за сумою кредиту – 6 200,00 грн, заборгованості за відсотками – 15 487,60 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 24 червня 2021 року він та відповідач уклали кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав кредит у сумі 6 200,00 грн з початковим строком кредитування - 28 днів, відсотками за користування кредитом – 1,85% на добу (дисконтна ставка), 2,2% на добу (базова ставка). Позивач виконав умови кредитного договору - сума кредиту була перерахована відповідачу на його банківську картку. Відповідач був зобов`язаний його повернути, сплатити проценти за користування наданими коштами. Проте, відповідач не виконав зобов`язання за кредитним договором, у результаті чого виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Як правову підставу для звернення до суду позивач зазначає норми статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) щодо обов`язковості умов укладених договорів; Закону України «Про електронні довірчі послуги», статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» щодо належної форми кредитного договору – електронної форми; статей 526, 530, 599, 610, 611, 612, 625 ЦК України щодо обов`язковості виконання боржником узятих на себе зобов`язань за договором.

03 листопада 2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог, зазначивши, що минув строк позовної давності у правовідносинах щодо виконання зобов`язань за кредитним договором, оскільки строк дії кредитного договору закінчився 19 жовтня 2021 року.

Крім того, зважаючи на суму, яку позивач просить стягнути із відповідача за кредитним договором, а також зміст документів, поданих до матеріалів справи, на переконання представника відповідача, витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн не відповідають критерію розумності.

10 листопада 2025 року від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення у справі, у яких він повідомив, що строк дії кредитування був продовжений, оскільки відповідач не повернув кредит та продовжував користуватися коштами, що є підставою про продовження строку кредитування відповідно до умов кредитного договору.

Що стосується строку позовної давності, то представник позивача зазначив, що відповідно до умов кредитного договору строк позовної давності розпочався 20 жовтня 2021 року. Відповідно до умов Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період дії воєнного стану», зокрема пунктом 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення», визначено, що у період воєнного стану строки, зокрема позовної давності, продовжуються на строк його дії. З урахуванням набрання чинності Законом України №4434-ІХ, який з 04 вересня 2025 року відновив перебіг строку позовної давності, на момент звернення до суду із указаною позовною заявою строку позовної давності не сплинув.

Що стосується розміру витрат на правничу допомогу, то представник позивача звернув увагу суду, що середня вартість правничих послуг у Київському регіоні (де провадить діяльність представник) – 4 000,00 грн. Представник вважає 10 000,00 грн – це саме та сума, яка покриває витрати на його працю у вказаній справі. При цьому, відповідач, заперечуючи проти цього, не зазначив, яку саме суму слід стягнути з урахуванням критерію розумності.

11 листопада 2025 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення по справі, у яких він повторно наголосив на тому, що строк позовної давності звернення до суду сплинув, а розмір правничої допомоги, яку позивач просить стягнути з відповідача, не відповідає критеріям розумності.

У судовому засіданні, яке відбулося 27 квітня 2026 року, представник відповідача додатково до зазначеного вище просила суд врахувати, що відповідач – учасник бойових дій, має 2 групу інвалідності та втрату 80% працездатності, що унеможливить повернення ним заборгованості за кредитним договором, заявлену позивачем. Представник відповідача просила зменшити заборгованість за відсотками.

Заяви, клопотання учасників справи

В позовній заяві представник позивача зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи та просить проводить розгляд справи без участі позивача та його представника.

21 жовтня 2025 року від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення із матеріалами справи.

03 листопада та 09 грудня 2025 року, 03 березня 2026 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

21 квітня 2026 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, що підтверджують участь відповідача у бойових діях.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 26 вересня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у цивільній справі та вирішив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначив на 03 листопада 2025 року.

У судове засідання, призначене судом на 03 листопада 2025 року, учасники справи не з`явилися. Судові засідання у вказаній цивільній справі неодноразово відкладалися за клопотанням представника відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» - юридична особа, основним видом діяльності якої є 64.92: Інші види кредитування (основний)(а.с.31-34), а також є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 19 серпня 2017 року (а.с.30).

Відповідач – ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням, військовим квитком, а також має 2 групу інвалідності із 80 % втратою працездатності.

24 червня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладений електронний Договір №2771502450-380389 про надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі – кредитний договір) відповідно до пункту 1.1 якого кредитодавець (позивач) зобов`язується надати позичальнику (відповідачу) кредит у сумі 6 200,00 грн на засадах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредит надається строком на 28 днів (пункт 2.1 кредитного договору) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на вказаний позичальником рахунок (пункт 2.4 кредитного договору).

Відповідно до змісту пункту 3.4 кредитного договору у разі дотримання позичальником графіка повернення кредиту вартість кредиту становить 9 535,00 грн (з якого – 3 335,00 грн – проценти).

За змістом пункту 3.5 кредитного договору у разі, якщо позичальник продовжує користуватися коштами (більше передбачених 28 днів), відсоткова ставка за користування кредитом складає 1,85% в день на весь строк кредитування.

Зобов`язання щодо повернення основної суми продовжуються, але не більше, ніж на 90 днів (пункт 3.7 кредитного договору) та відсоткова ставка за користування ним складає 2,00 % в день (пункт 3.8 кредитного договору).

Кредитний договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (пункт 9.1 кредитного договору).

Згідно з графіком розрахунків, що є додатком №1 до кредитного договору, жата повернення кредиту – 27 липня 2021 року, а загальна вартість кредиту – 9 412,00 грн (а.с.14).

Кошти згідно з укладеним кредитним договором перераховано 24 червня 2021 року у сумі 6 200,00 грн на картку відповідача, що підтверджується листом АТ «ТАСКОМБАНК» (а.с.19) та повідомленням ТОВ «ТАС ЛІНК» (а.с.20).

На виконання ухвали суду АТ «Райффайзен Банк» повідомив, що на банківську картку відповідача № НОМЕР_2 24 червня 2021 року перераховано кредитні кошти (а.с.59).

Відповідно до розрахунку за кредитним договором, наданого позивачем, заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем становить 21 687,60 грн, з яких: 6 200,00 грн – сума кредиту, 15 487,60 грн – проценти, дисконтна процентна ставка – 1,85% в день, базова процентна ставка – 2,20% в день (а.с.15-16).

Отже, суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, пов`язані із невиконанням останнім зобов`язань за укладеним ним кредитним договором.

Вказані правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), Законом України «Про електронну комерцію» станом на дату виникнення спірних правовідносин.

Не погоджуючись із відповідачем, який не сплачував заборгованість за кредитним договором, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (стаття 89 ЦПК України).

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені доводи та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд виходив з такого.

Норми права, які застосував суд

Згідно зі статею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно з частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX (далі – Закон 4434-IX (набрав чинності – 04 вересня 2025 року) пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України виключено.

Оцінка суду

Згідно з пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Частиною першою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (частина третя статті 263 ЦПК України).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналізуючи законодавство України, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача слід задовольнити частково з огляду на таке.

Передусім суд зазначає, що відповідно до змісту статей 526, 527, 530, 627, 628 ЦК України договір є обов`язковим до виконання на умовах, які ним визначені, а прийняті на себе контрагентами зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений термін, відповідно до закону, договору.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, звертає увагу суду на те, що відповідач не виконав умови укладеного ним в електронному вигляді кредитного договору, а тому заборгованість слід стягнути у судовому порядку.

Відповідач та його представник, як було зазначено вище, звернули увагу на те, що відсотки, нараховані позивачем, непомірно високі. А також просили врахувати, що відповідач – учасник бойових дій.

Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, чинне законодавство України із вказаного спірного питання, дійшов наступних висновків.

По-перше, як було зазначено вище, стаття 205 ЦК України надає право укладати договір, серед іншого у письмовій (електронній) формі. Крім того, Закон України «Про електронну комерцію» визначає, що договір, підписаний у порядку, визначеному цим Законом, якому передував обмін електронними повідомленнями, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач уклав із позивачем кредитний договір, шляхом підписання своїм електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, як того вимагає кредитний договір і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача.

Таким чином, аналізуючи норми Цивільного кодексу України та Закону України «Про електронну комерцію», а також матеріали справи, зокрема умови кредитного договору, суд дійшов висновку, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.

Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у Постанові від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Судом встановлено, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.

В силу вимог статей 629 та 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний виконувати кредитний договір відповідно до його умов та вимог закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог вказаних вище статей Цивільного кодексу України відповідач зобов`язаний виконувати умови укладеного ним кредитного договору. При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до умов кредитного договору строк його дії – 28 днів, тобто до 21 липня 2021 року, а з 22 липня 2021 року строк його дії продовжився на 90 днів, оскільки відповідач не сплатив заборгованість протягом установлених 28 днів.

За розрахунком позивача, доданим до матеріалів справи, за 90 днів дії кредитного договору базова процентна ставка складала 2,20%. Проте, як вбачається зі змісту вказаного вище Паспорту споживчого кредитування, а також пункту 3.8 кредитного договору, проценти за користування кредитом протягом цього періоду становлять 2,0% в день. Таким чином, суд робить самостійно розрахунок заборгованості за відсотками за цій період, оскільки розрахунок, поданий позивачем, проведений на підставі неправильної процентної ставки.

Отже, заборгованість за процентами за кредитним договором з 22 липня 2021 року до 19 жовтня 2021 року складає: 6 200,00 грн (сума кредиту)*2,00% (процентна ставка в день)/ 100%*90 днів (строк продовженого кредитування) = 11 160,00 грн.

З урахуванням процентів за користування кредитом перші 28 днів (3 211,60 грн), заборгованість за кредитним договором складає: 6 200,00 грн (сума кредиту) + 3 211,60 грн (відсотки за 28 днів) + 11 160,00 грн (відсотки за 90 днів) = 20 571,60 грн.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідач є учасником бойових дій, при цьому, його статус не впливає на розмір заборгованості, яку слід стягнути із відповідача, оскільки: по-перше, кредитний договір укладено до 22 лютого 2022 року, а чинне законодавство України не передбачає пільг для учасників бойових дій щодо сплати заборгованості за кредитними договорами, укладеними у 2021 році.

По-друге, щодо строку позовної давності, на пропуску якого наполягає відповідач, а позивач – заперечуючи, суд зазначає таке.

Як було зазначено вище та підтверджується матеріалами справи, кредитний договір укладено 24 червня 2021 року. Строк його дії – 28 днів, тобто до 21 липня 2021 року. В силу умов кредитного договору, строк його дії з 22 липня 2021 року продовжується на 90 днів, а саме до 19 жовтня 2021 року.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України з 17 березня 2022 року до 04 вересня 2025 року строки позовної давності не застосовувалися. Таким чином, строк позовної давності за кредитним договором розраховується з 20 жовтня 2021 року до 16 березня 2022 року включно та з 04 вересня 2025 року до часу звернення до суду (24 вересня 2025 року), а отже, не закінчився.

Отже, суд погоджується із позицією позивача щодо того, що строк позовної давності під час звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором не сплинув.

За вказаного вище правового врегулювання, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, відповідач, частково визнаючи позовні вимоги, надавши оцінку всім аргументам позивача, відповідача та доказам, що це підтверджують, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Щодо судового збору суд зазначає таке.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач під час подання позову сплатив судовий збір у сумі 2422,40, що підтверджується Платіжною інструкцією кредитового переказу №2917 від 19 серпня 2025 року (а.с.1).

У зв`язку з тим, що позовні вимоги суд задовольняє частково, із відповідача стягується судовий збір пропорційно сумі задоволених вимог – 2 297,65 грн.

Щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи суд зазначає таке.

Позивач, серед іншого, заявив вимогу щодо відшкодування витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. На підтвердження понесених витрат було надано до матеріалів справи Договір про надання правничої (правової) допомоги від 12 лютого 2026 року (а.с.35-36) (далі – Договір).

Відповідач та його представник, заперечуючи, зазначають, що указана представником сума правничої допомоги не відповідає критеріям розумності та справедливості. У зв`язку з чим просять її зменшити.

Проаналізувавши Договір та позицію учасників справи щодо, цього суд дійшов висновку про те, що витрати на правничу допомогу слід зменшити з огляду на таке.

Відповідно до частин третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Як вбачається із змісту Договору, послуги адвоката у вказаній справі становлять 10 000,00 грн.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що робота, зазначена у Акті, має не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи (стягнення заборгованості здійснюється за одним кредитним договором, сума заборгованості є незначною) та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг) (зміст позовних вимог та доданих до позовної заяви документів є стандартизованим; представник позивача не брав участі у судових засіданнях), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи, сталою правовою позицією і безумовно є завищеними, тому вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягають до часткового задоволення шляхом стягнення із відповідача в користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. Під час визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з вимог частини третьої статті 141 ЦПК України.

Ураховуючи вищевикладене, керуючись статтями 205, 526, 527, 530, 627, 628, 617, 1054 Цивільного кодексу України, статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», статтями 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265, 281, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (адреса місця знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок № 8А, ЄДРПОУ 40842831) заборгованість за Договором №2771502450-380389 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 24 червня 2021 року у сумі 20 571 (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят одна) гривня 60 копійок, що складається із: заборгованості за сумою кредиту – 6 200,00 грн, заборгованості за відсотками – 14 371(чотирнадцять тисяч триста сімдесят одна) гривна 60 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК» (адреса місця знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок № 8А, ЄДРПОУ 40842831):

судовий збір у сумі 2 297 (дві тисячі двісті дев`яносто сім) гривень 65 копійок;

витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 265 ЦПК України:

Позивач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОШЕЛЬОК», адреса місця знаходження: Київська область, Києво-Святошинський район, село Чайки, вулиця Антонова, будинок № 8А, ЄДРПОУ 40842831.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Л.В.Рудалєва