Рішення від 28 квітня 2026 р. у справі №538/1589/25 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/1589/25

Провадження по справі №2/538/66/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

29 квітня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання - Андріяки О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця Полтавської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з даною позовною заявою, в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від спільного шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу дитина постійно проживає з матір`ю, яка виїхала за кордон. Незважаючи на бажання позивача брати активну участь у вихованні сина, відповідачка чинить перешкоди у їхньому спілкуванні, а саме: відмовляє у регулярному онлайн-спілкуванні (відеозв`язок, телефон); не сприяє особистим зустрічам під час перебування дитини в Україні. Зазначає, що він сумлінно виконує батьківські обов`язки: сплачує аліменти, надає матеріальну допомогу, купує одяг, іграшки. Тому просив суд зобов`язати відповідачку не чинити йому перешкод брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином та визначити способи його участі у вихованні та спілкуванні з сином.

06.04.2026 року від представника відповідача - адвоката Кислого А.М. надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказує на те, що до позовної заяви ОСОБА_1 не додано жодного доказу в обгрунтування заявлених позовних вимог про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні. Позовні вимоги позивачем не доведені. Зазначає, що відповідач не чинила перешкод у спілкуванні позивача з сином, але позивач самоусунувся від спілкування та участі у вихованні сина.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги повністю підтримав, просив задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася по невідомим суду причинам, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідача Кислий А.М. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у позові.

Представник третьої особи Служби у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області в судове засідання не з`явився, надіслав клопотання про розгляд справи без його участі.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, ознайомившись із матеріалами справи, дослідивши та давши оцінку доказам по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

07.05.2016 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (номер свідоцтва НОМЕР_1 від 03.02.2017 року, актовий запис № 17).

09.04.2025 року рішенням Лохвицького районного суду Полтавської області шлюб був розірваний між позивачем та відповідачем. Син після розірвання шлюбу залишився проживати з матір`ю.

12.03.2025 року Лохвицьким районним судом Полтавської області було видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 05.03.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.

На сьогоднішній день позивач аліменти сплачує щомісячно в повному обсязі, що підтверджується довідкою про сплату аліментів від 06.02.2026 року № 3922/19.12-30/4.

З моменту розлучення відповідач чинить перешкоди позивачу у вихованні та спілкуванні з дитиною. На телефонні дзвінки не відповідає, до дитини не підпускає. За час окремого проживання, відповідач ізолювала дитину від спілкування з позивачем. Позивач намагався урегулювати відносини з відповідачкою мирним шляхом, неодноразово звертався до неї та просив не чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною. Позивач має бажання бачитися зі своїм сином, спілкуватися з ним, хоче приймати активну участь у його вихованні, приймати участь у його розвитку та житті.

Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати з відповідачкою, позивач проживає окремо від них, що підтверджується актом-обстеження про факт проживання від 09.02.2026 року, виданого депутатом Заводської міської ради Мельник В.Т.

Згідно службової характеристики позивач ОСОБА_1 характеризується з позитивної сторони.

Відповідно до протоколу № 2 засідання комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Заводської міської ради від 09.02.2026 року, у зв`язку з відсутністю будь-якої інформації про фактичне місце перебування матері з дитиною, неможливістю обстеження умов проживання дитини та отримання пояснень від матері, служба у справах дітей позбавлена можливості забезпечити повне, об`єктивне та неупереджене з`ясування обставин, необхідних для підготовки висновку в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно до вимог ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Згідно зі ст.ст. 150, 151 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та право обирати форми та методи виховання, крім тих які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування.

Відповідно до вимог статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкодити тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Форми й методи виховання дитини не повинні суперечити Конституції України (стаття 52), Конвенції про права дитини від 2 листопада 1989 року ( статті 8,12, 16, 19, 28, 31, 32, 34 , 36, 37), Декларації прав дитини, Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року.

На підставі ст.153 СК України, передбачено право батьків на спілкування з дітьми незалежно від того, де вони знаходяться. Спілкування з дітьми може бути як періодичним, так і систематичним, можливість сумісного відпочинку, відвідування дитини вдома, в школі, у дитячому закладі.

Крім того, згідно ч. ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування, з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Таким чином, оцінивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позивач має гарантоване законом, рівне з матір`ю дитини право на спілкування зі своїм сином та право на його виховання, а відповідач не вправі перешкоджати йому в цьому. Тому відповідача належить зобов`язати не чинити перешкоди позивачу у спілкуванні з їх малолітнім сином та визначити режим спілкування згідно до встановленого порядку в судовому засіданні.

Визначаючи конкретний порядок участі позивача у вихованні дитини, суд вважає, що такий запропонований графік спілкування та участі у вихованні малолітньої дитини буде відповідати інтересам дитини.

Враховуючи викладене суд вважає за розумне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 247, 259, 263-265, 280, 284 ЦПК України, ст. ст. 13, 15, 16 ЦК України, ст.ст.141, 150, 151, 153, 157-159 Сімейного Кодексу України, ЗУ «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, Конвенцією про права дитини від 2 листопада 1989 року, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей виконавчого комітету Заводської міської ради Миргородського району Полтавської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визначити спосіб участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_1 з сином ОСОБА_3 , а саме:

надати право батькові ОСОБА_1 на регулярне онлайн-спілкування (відеозв`язок, телефон) з сином ОСОБА_3 не менше трьох разів на тиждень у зручний для дитини час;

зобов`язати матір ОСОБА_2 забезпечувати можливість перебування дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 під час його перебування в Україні щосуботи з 10.00 години до 18.00 години, у день народження дитини, а також половину державних свят по черзі з матір`ю;

надати можливість батьку ОСОБА_1 проводити половину літніх та зимових канікул разом із дитиною ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області В.А. Бондарь