Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №536/1817/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/1817/25

Провадження № 2/536/133/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді Баранської Ж.О., за участю секретаря судових засідань Волошиної А.В., розглянувши в м.Кременчуці за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Новий Колектор» звернувся до суду з позовом, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 0691-9512 від 05 травня 2021 року у розмірі 24 300, 00 грн. Також просить стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 2422, 40 грн., сплачену при подачі позову до суду.

Позовні вимоги мотивовані наступним. Так, 05 травня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0691-9512, за умовами якого кредитодавець надав позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 8100 грн. шляхом відкриття кредитної лінії на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, строк кредитування за вказаним кредитним договором становить 99 календарних днів. Стандартна процентна ставка за користування кредитом складає 2, 5 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом, знижена ставка – 2 %, за умови сплати позичальником процентів за користування кредитом у останній календарний день Заявленого строку. Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. Того ж дня кредитодавець на виконання умов договору передав відповідачу у власність грошові кошти в сумі 8100, 00 грн. , що підтверджується довідкою про перерахування коштів. У свою чергу позичальник не виконав свого зобов`язання за кредитним договором щодо повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилась заборгованість за основною сумою боргу в розмірі 8100 грн. та за відсотками в розмірі 16200 грн. Позивач – ТОВ «Новий колектор» є правонаступником первісного кредитора – ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі договору факторингу від 26 грудня 2024 року, а тому звернувся до суду для захисту своїх прав та інтересів.

29 вересня 2025 року суддею постановлено ухвалу про прийняття до розгляду позовної заяви та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.

02 лютого 2026 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, де останній просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на наступне. Так, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту як укладення електронного кредитного договору, так і факту отримання коштів відповідачем відповідно до укладеного кредитного договору.

Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості, то такий, як на думку представника відповідача, не відповідає критеріям перевірюваності та достатності, у ньому відсутні та не підтверджені первинними документами ключові параметри нарахувань (дати, ставки, періоди, підстави зміни ставок, відображення оплат тощо), що позбавляє суд можливості встановити реальний правомірний розмір боргу.

Також, відповідач не був належним чином повідомлений про зміну кредитора у зобов`язанні, у наданих позивачем доказах не міститься ідентифікації боргу відповідача, обсягу вимоги, а тому позивач не довів свій статус належного кредитора, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Окрім того, позов подано після спливу загальної трирічної позовної давності, а доказів її зупинення/перериванні позивач не надав, отже за заявою відповідача, суд має право застосувати положення статті 267 ЦК України та відмовити у задоволенні позову.

11 лютого 2026 року на адресу суду надійшла відповідь представника позивача на відзив, де останній підтримав позов, просив його задовольнити, вказав наступне. Так, між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем було укладено кредитний договір № 0691-9512 від 05.05.2021 року в електронному вигляді шляхом його підписання відповідачем акцепту електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора. Відповідач не заперечив, що вказаний засіб зв`язку, на який направлявся одноразовий ідентифікатор належить йому на час укладення кредитного договору, або що на час укладення договору він втратив вказаний засіб зв`язку. Також, відповідач не надав до суду виписки по його рахунках на спростування доказів, наданих стороною позивача. Крім того, не заявляв будь-яких претензій до позивача щодо невиконання обов`язку щодо надання кредитних коштів.

Також, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою, а є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема, надання кредитів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи.

Щодо застосування строків позовної давності, представник позивача зазначив наступне.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню Covid19, строки позовної давності продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин діяв до 30 червня 2026 року, що означає продовження позовної давності на весь цей період незалежно від того, коли саме він розпочався.

Також, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану перебіг позовної давності зупиняється. Воєнний стан діє щ 24.02.2022 року і до 04.09.2025 року перебіг позовної давності був зупинений у силу закону. Лише з 04.09.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦКУ щодо поновлення перебігу позовної давності. Позов подано до суду 29 липня 2025 року у період часу, коли перебіг позовної давності був зупинений.

Представник позивача був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, однак в судове засідання не з`явився, направивши на адресу суду заяву, де позовні вимоги підтримав та просив справу розглянути без його участі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом установлено, що 05 травня 2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 0691-9512.

Згідно умов Договору Кредитодавець відкриває Позичальнику невідновлювальну кредитну лінію. Розмір кредитного ліміту складає 8100 грн. Кредит надається Позичальнику шляхом перерахування грошової суми Позичальнику протягом трьох робочих днів з моменту укладання Договору.

Згідно пунктів 2.3, 2.4 Договору тип процентної ставки – фіксована; розмір процентів за користування кредитом – 2,5 % від непогашеної суми кредиту за кожен день користування кредитом (Стандартна ставка).

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що заявлений строк користування кредитом складає 21 календарних днів з дня отримання кредиту.

Договір підписано електронним підписом відповідача, електронний підпис відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (одноразового пароля) А666.

Згідно довідки Моніторингу дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Укр Кредит Фінанс», при укладанні кредитного договору № 0691-9512 від 05.05.2021 року, з ОСОБА_1 , 05.05.2021 року о 10.12.35 відповідачем було уведено одноразовий ідентифікатор, тим самим акцептовано умови договору.

Згідно довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 05.05.2021 року відбулась видача кредиту згідно кредитного договору № 0691-9512 від 05.05.2021 року шляхом перерахування грошових коштів в сумі 8100 грн. засобами платіжної системи Liqpay на картку, маска картки НОМЕР_1 .

Таким чином, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання позичальнику ОСОБА_1 грошових коштів в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Згідно п.5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ч.2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

В силу ст.12 цього Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є й невиконання або виконання, порушення умов, визначених змістом зобов`язання.

Ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Кредитний договір № 0691-9512 від 05.05.2021 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 підписаний сторонами, є оспорюваним правочином, однак під час розгляду справи презумпція його правомірності відповідачем не спростована, відповідач протягом тривалого часу не скористався своїм правом оскаржити вказаний договір.

Також відповідачем ОСОБА_1 та його представником не надано доказів на спростування інформації щодо зарахування коштів в сумі 8 100 грн. на його картку за допомогою платіжного сервісу Liqpay, зокрема щодо неналежності відповідачу вказаної картки.

26 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (Первісний кредитор) та ТОВ «Новий Колектор» (Новий кредитор) укладено Договір факторингу № УКФ-261224-2, за умовами якого Первісний кредитор відступає Новому кредитору свої права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора за кредитними договорами та передає Первісному кредитору під відступлення права вимоги, грошові кошти за плату у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників № 1 до Договору факторингу № УКФ-261224-2 від 26 грудня 2024 року ТОВ «Новий Колектор» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором 0691-9512 від 05.05.2021 року в сумі 24300, 00 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Тобто, відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 за договором № 0691-9512 від 05 травня 2021 року, суд зазначає наступне.

Так, судом достовірно встановлено факт належного виконання первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» свого зобов`язання щодо надання ОСОБА_1 в позику грошових коштів в сумі 8 100 грн.

Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Судом також достовірно встановлено факт невиконання відповідачем ОСОБА_1 свого зобов`язання щодо повернення первісному кредитору суми позики в розмірі 8 100 грн.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Новий Колектор»» про стягнення із ОСОБА_1 основної суми боргу за кредитним договором законним і обгрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 суми заборгованості по відсоткам, суд зазначає наступне.

Так, позивачем на підтвердження суми позовних вимог у цій частині надано розрахунок заборгованості за договором № 0691-9512 від 05 травня 2021 року за період з 05 травня 2021 року по 28 липня 2021 року.

Однак, як встановлено судом і не заперечується сторонами, при укладенні договору сторонами було узгоджено строк кредитування 21 календарний день, тобто до 25 травня 2021 року, при цьому відсотки нараховані по 28 липня 2021 року, тобто поза межами строку позики.

Згідно правової позиції Великої палати Верховного Суду, що сформульована у постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16/, очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

З урахуванням викладеного, у кредитора відсутні законні підстави здійснення нарахування відсотків за користування кредитними коштами поза межами строку надання кредитування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Новий Колектор» до ОСОБА_1 у частині щодо стягнення боргу по відсоткам, за узгоджений договором період кредитування, виходячи з узгодженої щоденної відсоткової ставки, що обрахована в розрахунку заборгованості, а тому сума відсотків, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає: 162, 00 Х 21= 3402, 00 грн.

Щодо перебігу строку позовної давності суд зазначає наступне.

Статтею 261 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У даному випадку кінцевий строк виконання зобов`язання позичальника за кредитним договором – 25 травня 2021 року, отже саме з цієї дати починається перебіг строку позовної давності.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки. Позивач звернувся до суду 29.07.2025 (дата формування позовної заяви в системі «Електронний суд»).

У період з 12.03.2020 до 01.07.2023 на всій території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), ця обставина є загальновідомою.

За змістом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Отже трирічний строк загальної позовної давності, визначений статтею 257 Цивільного кодексу України, на час дії карантину продовжувався.

Поряд з тим, через військову агресію російської федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, після чого строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та діє наразі.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» (далі - Закон № 3450-ІХ) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився і такий стан тривав до 04.09.2025.

Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина третя статті 263 ЦК України).

Перебіг позовної давності поновився 04.09.2025. Позов подано 29.07.2025.

Суд, враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257 ЦК України, внаслідок введення карантину (п. 12 Перехідних положень ЦК України), а згодом зупинення цього строку на період дії воєнного стану (п. 19 Перехідних положень ЦК України) вважає, що загальний строк позовної давності в три роки по вимозі про стягнення заборгованості продовжувався та зупинявся, відтак позивачем не пропущено при зверненні до суду із даним позовом.

Оскільки позовні вимоги задовольняються частково, а саме на 47, 3 %, то з відповідача на користь позивача слід стягнути суму судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 76, 77, 80, 81, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» заборгованість за договором № 0691-9512 від 05 травня 2021 року в сумі 11 502, 00 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8 100, 00 грн. та заборгованості за відсотками в розмірі 3402, 00 грн.

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 в іншій частині – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» судовий збір в розмірі грн., сплачений при подачі позову, в сумі 1145, 60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ТОВ «Новий Колектор», код ЄДРПОУ 43170298, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул. Алмазова Генерала, 13, офіс 601, рахунок НОМЕР_2 в АТ «ПУМБ», код банку 334851;

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

СуддяЖ. О. Баранська