Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №534/1252/25 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/1252/25

Провадження №2/534/441/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року місто Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

в складі : головуючого судді Комарової Д.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Калініної А.І.,

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача

Головного управління Державної податкової

служби у Полтавській області Янушкевич К.І.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференцзв`язку справу за цивільним позовом ОСОБА_2 до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання прав власності на нерухоме майно за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом, в якому просить визнати за нею право власності за набувальною давністю на частину квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 57,20 кв.м.

Процесуальні дії/рішення у справі

Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 19 травня 2025 року заяву головуючого судді Куц Т.О. про самовідвід задоволено (а.с.32).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №534/1252/25 передано на розгляд головуючому судді Комаровій Д.Ю. (а.с.33).

Ухвалою суду від 23 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_2 до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю прийнято до розгляду, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні( а.с.34-35).

Цією ж ухвалою суду було витребувано від Горішньоплавнівської державної нотаріальної контори інформацію, чи заводилась спадкова справа після померлої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Від завідувача державної нотаріальної контори Тетяни Пащенко 03.06.2025 року надійшла відповідь, що в Горішньоплавнівській державній нотаріальній конторі спадкова справа після померлої ОСОБА_5 не заводилась (а.с.41).

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру інформація про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 відсутня (а.с. 21).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі наявні інформація про реєстрацію спадкової справи № 69947660, заведеної після смерті ОСОБА_5 (а.с. 22).

У підготовче судове засідання сторони не з`явилися. Позивачем ОСОБА_2 та її представником ОСОБА_1 подано заяви про проведення підготовчого судового засідання за їхньої відсутності (42, 61-63).

Відповідач - Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області - був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, представник подав заяву про проведення розгляду справи без його участі, проти задоволення вимог позивача не заперечував (а.с.60).

Відповідач ГУ ДПС у Полтавській області 14.11.2025 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ГУ ДПС у Полтавській області.

Треті особи - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 - були повідомлені належним чином про дату та час судового засідання, подали заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечують ( а.с.43, 55).

Ухвалою суду від 10 вересня 2025 року підготовче судове засідання закрито та призначено розгляд справи по суті на 13 жовтня 2025 року ( а.с.65).

Аргументи сторін

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 квітня 1997 року, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 57,20 кв.м., належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по частки кожному.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Позивач, вважаючи себе спадкоємцем частки квартири, яка належала померлій, оскільки була зареєстрована разом з нею на день смерті та протягом встановленого законом строку не відмовилася від спадщини, звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак приватний нотаріус Кременчуцького районного нотаріального округу Куц С.М. відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, посилаючись на ст.ст. 529-530 ЦК УРСР, оскільки позивач не входила до кола спадкоємців ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

Позивач зазначає, що добросовісно, відкрито та безперервно володіє квартирою АДРЕСА_1 з 21 листопада 1990 року по теперішній час, сплачує комунальні послуги, а особовий рахунок відкрито на її ім`я. З 2002 року, після смерті ОСОБА_5 , позивач фактично володіє її часткою квартири, що підтверджується технічним паспортом, довідкою про склад сім`ї та квитанціями про сплату комунальних послуг.

Позивач посилається на ст. 344 ЦК України, відповідно до якої вона має право на визнання права власності на частку квартири за набувальною давністю, оскільки володіє майном добросовісно, відкрито та безперервно протягом понад 20 років.

Позиція відповідачів

Відповідач - Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області - проти задоволення позовних вимог не заперечувала.

Представник відповідача - Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свою позицію доводами, викладенеми у відзиві.

Так, ГУ ДПС у Полтавській області є неналежним відповідачем у справі та відсутні правові підстави для визнання права власності за набувальною давністю.

Зокрема, у відзиві наголошено, що на момент виникнення спірних правовідносин діяв ЦК УРСР, отже застосуванню підлягають норми цього кодексу.

Відповідно до ст. 555 ЦК УРСР, який діяв на час існування спірних правовідносин, було встановлено, що в разі заповідання спадкодавцем майна державі, відсутності спадкоємців за законом, ні за заповітом, відмови всіх спадкоємців від спадщини чи позбавлення їх права спадкування, не прийняття жодним із спадкоємців спадщини, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, в особі Державної податкової інспекції, яка діяла на той час.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (у редакції, що діяла з 14.02.1998) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII (у редакції, що діяла з 01.01.2011) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби).

Згідно Указу Президента України від 24.12.2012 № 726/2012 «Про деякі заходи з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Міністерство доходів і зборів України, реорганізувавши Державну митну службу України та Державну податкову службу, а також поклавши на Міністерство, що утворюється, функцію з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2013 № 229 «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів» утворено територіальні органи Міністерства доходів і зборів, в тому числі і Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

ГУ ДПС у Полтавській області (утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України) здійснює свої повноваження відповідно до Положення про ГУ ДПС у Полтавській області (утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України), затвердженого наказом ДПС України від 12.11.2020 № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС», відповідно до абзацу 3 пункту 1 якого є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831).

Таким чином ГУ ДПС у Полтавській області не є правонаступником Державної податкової інспекції, а отже є неналежним відповідачем у справі.

Крім того, у відзиві наголошено про відсутність обов`язкових підстав для визнання права власності на спірне майно за позивачем за набувальною давністю.

Позиція третіх осіб

ОСОБА_3 та ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог не заперечували.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 10 квітня 1997 року, виданого Комсомольською міською радою народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 57,20 кв.м. належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по частки кожному (а.с.7).

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 16 листопада 2002 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).

Відповідно до довідки про склад сім`ї № 20-22/4959 від 16 листопада 2022 року, ОСОБА_5 на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (а.с.20).

З відмітки в паспорті громадянина України ОСОБА_2 вбачається, що вона зареєстрована за вказаною вище адресою з 21 листопада 1990 року по теперішній час (а.с.6).

Згідно квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки по особовому рахунку № НОМЕР_1 за березень 2025 року за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 зазначена особою, на яку відкрито особовий рахунок, протягом періоду лютого березня 2025 року зареєстровано та проживає 1 особа (а.с. 23)

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно у вигляді квартири за вказаною вище адресою. Спадкоємець за законом першої черги ОСОБА_7 (дочка померлої ОСОБА_5 ) спадщину не прийняла, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 21.11.2022.

Належність ОСОБА_7 до кола спадкоємців першої черги підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_2 , виданого 25.06.1956, згідно якого її матір`ю є ОСОБА_5 (а.с. 15), витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 14) та копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 16.09.1988. (а.с. 13).

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 05.05.2022 (а.с. 12).

Таким чином ОСОБА_7 померла після відкриття спадщини ОСОБА_5 .

Позивач ОСОБА_2 є онукою помелої ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_9 № НОМЕР_5 від 17.03.1959, витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища (а.с. 17) та копією свідоцтва про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_2 , виданого 25.06.1956 (а.с. 15).

Застосовані судом норми права, висновки суду та мотиви прийнятого рішення

Позивач звернулась з позовною вимогою про визнання за нею права власності за набувальною давністю на частку квартири АДРЕСА_1 .

Статтею 177 ЦК України визначено, що об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У статті 190 ЦК України наведено визначення поняттю майно, відповідно до якого майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 року по справі № 910/17274/17 вказала, що правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно грунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків.

При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом, володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.

Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.

Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.

Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у Цивільному кодексі України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.

Набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх указаних умов у сукупності.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Подібні висновки викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц, від 27.06.2019 у справі № 175/2338/16-ц.

Таким чином для вирішення цієї справи необхідно встановити у сукупності:

-наявність у об`єкта володіння ознак об`єкта цивільних прав та обов`язків;

-статус спірного майном (об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий);

-чи були у ОСОБА_2 правові підстави заволодіти спірним майном;

-у разі відсутності правових підстав, чи знала позивач і чи могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на спірне майно саме на момент заволодіння;

-відкритість володіння майном;

-безперервність та строковість (не менше десяти років).

З огляду на викладене, перш за все підлягає з`ясуванню правовий режим спірного майна. Для цього необхідно встановити власника цього майна або його відсутність.

Оскільки спадщина після ОСОБА_5 відкрилась до набрання чинності Цивільним кодексом України, застосуванню підлягають норми ЦК УРСР, що регулюють правовідносини зі спадкування.

Так, статтею 529 Цивільного кодексу Української РСР, чинною на час відкриття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 баби позивача - ОСОБА_5 , передбачено, що при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти (у тому числі усиновлені), дружина i батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому батьку чи матері.

Оскільки дочка спадкодавця ОСОБА_5 померла після відкриття спадщини, онуки та правнуки не закликаються до спадкування. Підстави для переходу права до ОСОБА_2 на прийняття спадщини (спадкова трансмісія) також відсутні.

Статтею 555 ЦК УРСР, чинною на час відкриття спадщини після ОСОБА_5 , передбачено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини. У зазначеній нормі зазначено, що такий перехід здійснюється за правом спадкоємства.

Підставами спадкоємства відповідно до ст. 524 ЦК УРСР є спадкоємство за законом, за заповітом, а також у разі, якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден зі спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно статті 560 ЦК УРСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Згідно ч.4 ст. 67 Закону України "Про нотаріат", чинній на момент виникнення спірних правовідносин, при переході спадкового майна до держави свідоцтво про право на спадщину видається відповідному фінансовому органові.

З аналізу перелічених норм вбачається, що якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави в силу закону з моменту відкриття спадщини та від держави не потребується вчинення дій, передбачених нормами статті 549 ЦК УРСР 1963 року.

Таким чином держава з моменту відкриття спадщини після померлої ОСОБА_5 набула право власності на спадкове майно, про що правильно вказано представником позивача адвокатом Мілінським І.М. у клопотанні від 21.10.2025.

Поряд із цим, Інформаційною довідкою зі спадкового реєстру № 70690014 від 21 листопада 2022 року підтверджується, що свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.21).

Отже, держава в особі фінансового органу не звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_5 .

На момент виникнення спірних правовідносин фінансовим органом, який діяв від імені держави у даних правовідносинах, була податкова інспекція.

Так, згідно пункту 12 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинного станом на 16.11.2002, Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції проводили роботу, пов`язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державна податкова служба України зареєстрована як новий орган 17.05.2019. Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 44057192) зареєстровано 30.09.2020. Попереднє ГУ ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 43142831) припинено в результаті ліквідації. Таким чином відповідач у справі Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області не є правонаступником фінансового органу, який діяв на момент відкриття спадщини після ОСОБА_5 .

Позивачем у клопотанні про залучення у справі співвідповідача від 21.10.2025 зазначено, що за змістом підпункту 191.1.23 пункту 191 статті 191 Податкового кодексу України саме на органи державної податкової служби покладено функцію з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження майном, що перейшло за правом успадкування до держави.

Суд звертає увагу, що зазначеним пунктом урегульовано функції органів податкової служби, зокрема, з питань організації роботи з виявлення, обліку, зберігання, оцінки та розпорядження майном, що переходить у власність держави, тобто майна, власником якого держава ще не є. У справі, що розглядається держава набула право власності з моменту відкриття спадщини після ОСОБА_5

Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району як орган місцевого самоврядування у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття зобов`язана подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Поряд із цим, на момент відкриття спадщини після померлої ОСОБА_5 . ЦК УРСР 1963 року не містив норми про відумерлість спадщини. Застосувати абзац 2 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України також не можна, оскільки спадщина відкрилась до 01 липня 2003 року.

З огляду на викладене, ні Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області, ні Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області не є належними відповідачами у справі.

Суд звертає увагу, що відповідач - це особа, яка на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

З аналізу положень ст.13 ЦПК України вбачається, що суд зобов`язаний вирішити справу за тим зверненням особи, що пред`явлене, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому (принцип диспозитивності цивільного судочинства).

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 705/3876/18 визначив поняття неналежного відповідача.

Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вказаних норм закону позивач, звертаючись до суду з позовом, повинен довести факт порушення невизнання чи оспорення його прав свобод чи інтересів саме вказаним ним відповідачем. При цьому слід вважати, що заявлені позовні вимоги до неналежного відповідача задоволені судом бути не можуть, оскільки вказане слід вважати порушенням вимог процесуального закону, за якими суд не взмозі вирішувати та задовольняти позов без особи, яка повинна відповідати за позовом, прав, обов`язків, інтересів якої такий прямо стосується (належного відповідача).

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Таким чином, суд прийшов до переконання, що відповідачі Головне управління ДПС у Полтавській області та Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області не порушують, не оспорюють та не не визнають права позивача на спірне майно.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

З огляду на викладене, суд роз`яснює позивачу, що оскільки право власності на частку квартири АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_5 за життя, перейшло до держави, за відсутності органу, який на даний час здійснює повноваження у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у спадкових правовідносинах, належним відповідачем у справі буде орган прокуратури, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" на прокурора покладено здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави при відсутності органу, який здійснює захист цих інтересів.

Зважаючи на викладене та в зв`язку з поданням позивачем позовної заяви до неналежних відповідачів у даній справі, а суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови у задоволенні позову.

Крім того, при вирішенні спорів про визнання права власності за набувальною давністю, як підкреслювалось вище, має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом, володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Також позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього. Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю.

У даному випадку позивач стверджує, що зареєстрована у спірній квартирі та проживає в ній як співвласник з 21 листопада 1990 року. З моменту смерті баби ОСОБА_5 вона заволоділа її часткою, вважаючи, що успадкувала її. Поряд із цим позивачу було достеменно відомо, що у ОСОБА_5 є спадкоємець першої черги ОСОБА_7 , тобто особа, яка претендує на зазначену частку або може претендувати.

Отже, на переконання суду, позивачем не доведено добросовісності заволодіння спірним майном.

Крім того, на підтвердження давності володіння, її безперервності, позивачем надано копію паспорта громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 21 листопада 1990 року та квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки по особовому рахунку № НОМЕР_1 по нарахуванням за комунальні послуги за березень 2025 року за вказаною вище адресою.

Зі змісту квитанції вбачається, що документ сформовано на ОСОБА_2 , у квартирі зареєстровано та проживає одна особа. Поряд із цим, враховуючи право особи вільно обирати місце проживання, дані про місце та період реєстрації особи за певною адресою, а також квитанція про сплату комунальних послуг за один місяць за квартиру особою, яка є її співвласником, не є достатніми у своїй сукупності для переконливого висновку, що ОСОБА_10 володіла спірною часткою безперервно більше 10 років, тобто з 16 листопада 2002 року. Отже позивачем також не доведено давність та безперервність володіння.

Підсумовуючи, суд прийшов до висновку, що правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю немає.

Розподіл судових витрат

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору. Зважаючи на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, суд залишає судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 82, 200, 206, 223, 247, 263-265, 354-355 ЦПК України, ст. 15, 16, 344 ЦК України, висновками Верховного Суду, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , про визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи до Полтавського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: Горішньоплавнівська міська рада Кременчуцького району Полтавської області, адреса: Полтавська область, Кременчуцький район, місто Горішні Плавні, вул. Миру, 24.

Головне управління Державної податкової служби у Полтавській області, адреса: вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 44057192.

Треті особи: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя Д.Ю. Комарова

Повний текст рішення складено 16.03.2026