Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №377/263/26 — Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/263/26

Провадження №2/377/354/26

04 травня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої – судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання – Кононової Н.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

У С Т А Н О В И В:

До суду надійшла позовна заява, у якій позивач, посилаючись на статті 104-105, 110, 112 СК України, просить розірвати шлюб між нею, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , зареєстрований 04 липня 1998 року у В. Зліївській сільській раді Ріпкинського району Чернігівської області, актовий запис № 2.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач перебуває з відповідачем ОСОБА_2 у шлюбі, зареєстрованому 04 липня 1998 року у В. Зліївській сільській раді Ріпкинського району Чернігівської області, актовий запис № 2. Від шлюбу у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком яких є відповідач. Причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою про розірвання шлюбу стало те, що в силу психологічної несумісності їх з відповідачем характерів, у сторін так і не склалися нормальні сімейні стосунки. У позивача та відповідача різні погляди на сімейне життя, права та обов`язки подружжя. Спільне господарство сторони не ведуть, спільний бюджет відсутній.

Ухвалою судді від 10 квітня 2026 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 04 травня 2026 року.

Позивач у призначене судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце судового засідання повідомлена належним чином, до суду подала заяву, в якій просила справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити.

Відповідач в призначене судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. До суду відповідач подав заяву, в якій просив справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги визнав.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 , виданого 04 липня 1998 року В. Зліївською сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 04 липня 1998 року одружились у В. Зліївській сільській раді Ріпкинського району Чернігівської області, про що в книзі реєстрації актів про одруження 04 липня 1998 року зроблено запис за № 2. Після одруження присвоєні прізвища: чоловіку ОСОБА_5 , дружині ОСОБА_1 .

Під час шлюбу у сторін народилися діти: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які є повнолітніми, а також син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який є неповнолітнім, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 23 січня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області, копія якого долучена до матеріалів справи.

Як вбачається із змісту позовної заяви, причиною звернення позивача до суду з даною позовною заявою стало те, що в силу психологічної несумісності їх з відповідачем характерів, у сторін так і не склалися нормальні сімейні стосунки. У позивача та відповідача різні погляди на сімейне життя, права та обов`язки подружжя. Спільне господарство сторони не ведуть, спільний бюджет відсутній.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України, частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

З статті 5 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року) вбачається, що кожен із подружжя має рівні цивільні права та обов`язки у відносинах між собою і зі своїми дітьми, а також щодо одруження, перебування в шлюбі та щодо його розірвання.

Згідно з частиною другою статті 18, пункту 3 статті 51, частиною третьою статті 56, частиною першою статті 110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до частини другої статті 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що за час сімейного життя у сторін склалася обстановка, яка виключає можливість спільного проживання. Примирення між подружжям та збереження сім`ї неможливо.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що сім`я розпалася остаточно, а шлюб існує формально, подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача та відповідача.

Як вбачається із змісту позовної заяви, малолітня дитина сторін: син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після розірвання шлюбу залишається проживати разом з позивачем.

У відповідності до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

В поданій до суду заяві позивач просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_1 ».

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом частини першої статті 142 ЦПК України, у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Виходячи з наведеного, враховуючи, що відповідач визнав позов до початку розгляду справи по суті, то на користь позивача з державного бюджету підлягає поверненню 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, тобто 665,60 гривень, інша частина судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову, з відповідача на користь позивача не стягується, оскільки в поданій до суду заяві позивач просила судові витрати по оплаті судового збору з відповідача не стягувати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 04 липня 1998 року В. Зліївською сільською радою Ріпкинського району Чернігівської області, актовий запис № 2.

Після розірвання шлюбу залишити прізвище дружини ОСОБА_1 .

Головному управлінню Державної казначейської служби України в Київській області повернути ОСОБА_1 665 гривень 60 копійок сплаченого судового збору при поданні позову згідно копії квитанції АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № 2.568472997.1 від 11.03.2026.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ».

Повне рішення суду складено 04 травня 2026 року.

Суддя Н. Ф. Теремецька