Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №372/2073/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2073/26

Провадження 2-1849/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

04 травня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Потабенко Л.В.,

при секретарі Мищихіній Т.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, дитини з інвалідністю до досягнення дитиною повноліття,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Обухівського районного суду Київської області з позовною заявою до відповідача про стягнення аліментів на утримання матері, дитини з інвалідністю до досягнення дитиною повноліття, в якій указала на те, з 24.07.2022 року між сторонами було укладено шлюб, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька, ОСОБА_3 яка є дитиною з інвалідністю. Інвалідність встановлена строком до 30.01.2040 року. Шлюб між сторонами розірвано рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05.05.2022 року. Судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 22.06.2022 року по справі № 372/1306/22 стягується з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 травня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22.11.2022 року по справі № 372/2064/22 стягнено із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01 серпня 2022 року до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років. Крім того позивач зазначила, що вона здійснює постійний догляд за донькою, та позбавлена можливості працювати. Мінімальний розмір, призначеної державою допомоги в розмірі 3225,00 грн.. щомісячно за інвалідність, є об`єктивно недостатнім для забезпечення належних умов проживання, харчування, лікування дитини. Позивачка немає інших джерел доходів, крім соціальних виплат по догляду за дитиною з інвалідністю. Відповідач є працездатною особою, працює та має стабільний дохід, стан його здоров`я дозволяє працювати, а тому позивач вважає, що відповідач може сплачувати аліменти на її утримання, як матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, а тому просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої доньки інваліда в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісяця починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання позивач не з`явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань від нього до суду не надходило, відзив до суду не подано.

У зв`язку з неявкою відповідача та не надання відзиву суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 24.07.2021 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який розірвано рішенням Обухівського районного суду Київської області від 05.05.2022 року.

Від шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Відповідно до інформації з витягів з реєстру територіальної громади від 09.05.2025 року місце проживання позивача, ОСОБА_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до інформації з витягів з реєстру територіальної громади від 26.03.2026 року місце проживання дитини ОСОБА_3 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовим наказом Обухівського районного суду Київської області від 22.06.2022 року по справі № 372/1306/22 стягується з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 31 травня 2022 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22.11.2022 року по справі № 372/2064/22 стягнено із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання, у розмірі 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 01 серпня 2022 року до досягнення дитиною – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьох років.

Згідно з медичним висновком №340 від 07.08.2022 року ОСОБА_3 , встановлено захворювання (F84,0) у виді дитячого аутизму.

Відповідно до форми індивідуальної програми реабілітації дитини інваліда від 07.08.2025 року визначено індивідуальну програму реабілітації інваліда №58, відповідно до якої у ОСОБА_3 , встановлено інвалідність до 30.01.2040 року.

Згідно довідки про отримання допомоги № 173, виданої 31.03.2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київськійй області, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області та відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» їй з 16.07.2025 року до 29.01.2040 року призначено допомогу на дитину, ОСОБА_3 в розмірі 3 225,00 грн. щомісячно.

Судом встановлено, що позивач несе постійні, значні витрати на обстеження дитини, та оплату комунальних послуг, та витрати по догляду за дитиною, що підтверджується відповідними чеками.

Відповідно до положень частин восьмої-дев`ятої статті 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини.

Згідно з частиною першою статті 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст. 88 СК України право на утримання має той з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Виходячи з аналізу наведеної норми, обов`язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя на підставі статті 88 СК України є проживання разом дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, та опікування нею, а також можливість надання матеріальної допомоги іншим з подружжя.

Для цілей Конвенції про права дитини 1989 року дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше.

Відповідно до ч.1 ст. 6 СК України , правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Згідно з положеннями статті 1 Закону України "Про охорону дитинства" дитина з інвалідністю - це дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Законом України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" встановлені відповідні розміри державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства (залежно від групи) та дітям з інвалідністю до 18 років.

Розмір аліментів тому з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, визначається за рішенням суду відповідно до частини першої статті 80 цього Кодексу, без урахування можливості одержання аліментів від своїх батьків, повнолітніх дочки або сина.

Згідно із ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів;

4) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

5) інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини, дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи до пологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20.11.1989 р., батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 , який є дитиною з інвалідністю, проживає разом із позивачкою, тому позивач у справі має право на утримання від відповідача - батька дитини, протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, працює, доказів про наявність інших утриманців матеріали справи не містять, а тому суд вважає, що відповідач має можливість надавати таку матеріальну допомогу на утримання дружини, яка доглядає за їх спільною дитиною, яка потребує домашнього догляду.

Суд звертає увагу на те, що відповідач обґрунтування позову не спростував, та будь-яких заперечень щодо позовних вимог суду не надав.

Вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, врахувавши наведені вище норми матеріального права, суд дійшов висновку про те, що відповідач є працездатною особою, а позивач на даний час не працює та знаходиться у складному матеріальному становищі, оскільки отримує від держави лише соціальну допомогу, а тому позов підлягає задоволенню.

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду справи про стягнення аліментів в усіх судових інстанціях.

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем заявлено позовну вимогу, яка задоволена повністю, а тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 6, 7, 75, 80, 88, 182, 183 Сімейного Кодексу України, статтями 13, 43, 76-81, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання матері, дитини з інвалідністю до досягнення дитиною повноліття, задовольнити.

Стягувати із ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на її утримання як матері, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 02 квітня 2026 та до повноліття дитини.

Допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1 331 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Л.В.Потабенко