Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №372/86/26 — Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/86/26

Провадження 2-а-22/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2026 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Проць Т.В.,

при секретарі Лимаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року ОСОБА_1 сформував та надіслав засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд» позовну заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про адміністративне правопорушення. В обгрунтування позову вказав, що 23.12.2025 року було винесено постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за не оновлення облікових даних після зміни адреси проживання як внутрішньо переміщеної особи. Штраф за вказане правопорушення у розмірі 8500 грн. позивач сплатив у повному обсязі. Через день позивач оновив «Резерв+» та знайшов постанову «Не стали на військовий облік за місцем перебування як ВПО». Просить скасувати дану постанову, оскільки вона є дублікатом вже виконаної постанови.

Ухвалою судді від 09.01.2026 року вказану позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 12.01.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом учасників справи.

Ухвалою суду від 17.03.2026 року витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_2 належним чином завірені копії матеріалів справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у яких було винесено постанови № R268397 від 23.12.2025 року та № R273627 від 27.12.2025 року.

Витребувані постанови суду надав позивач 30.04.2026 року.

В судове засідання сторони не з`явилися, про час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою № R268397 від 23.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн., що підтверджується копією вказаної постанови.

Як убачається з вказаної постанови, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку.

Разом з цим, постановою № R273627 від 27.12.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено штраф в сумі 17000 грн., що підтверджується копією вказаної постанови.

Як убачається з вказаної постанови, за результатами вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу»), чим допустив порушення правил військового обліку.

З встановлених судом обставин справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу оскарження рішення суб`єкта владних повноважень щодо правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності у сфері організаційно-правових засад мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні та відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, військовий обов`язок і військову службу, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частина 2 ст. 2 КАС України зазначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року (заява № 16437/04) зазначав, що відповідно до прецедентної практики при оцінці доказів суд керується критерієм «поза розумним сумнівом» та доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і взаємоузгоджених.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що встановлює вину особи.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи в цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.

Як убачається з тексту постанов № R268397 від 23.12.2025 року та № R268397 від 27.12.2025 року, предметом адміністративного стягнення є одне й те саме діяння, вчинене в один і той самий час, за одних і тих самих фактичних обставин, та кваліфіковане за однією і тією ж нормою закону ч.3 ст.210 КУпАП.

Таким чином, повторне притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за те саме адміністративне правопорушення, яке вже було предметом судового розгляду та щодо якого провадження закрито судом, є грубим порушенням конституційного принципу non bis in idem, суперечить вимогам Конституції України та нормам Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, суд враховує, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не скористався своїм правом подати відзив на позов та не надав суду жодних доказів на спростування доводів позивача, що відповідно до ч.4 ст.159 КАС України може бути розцінено судом як визнання позову.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що постанова № R273627 від 27.12.2025 року є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю.

Керуючись ст. 2, 72-77, 79, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову у справі про адміністративне правопорушення № R273627 від 27 грудня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 статті 210 КУпАП, закрити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 04 травня 2026 року.

Суддя: Т.В.Проць