Рішення від 30 квітня 2026 р. у справі №369/12546/18 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/12546/18

Провадження № 8/369/3/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2026 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участі секретаря судового засідання Алілуйко Н.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

До Києво-Святошинського районного суду Київської області 17.03.2021 з вказаною заявою звернувся ОСОБА_2 , в якому просив переглянути рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року у зв`язку з нововиявленими обставинами та відмовити у задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог заяви позивач посилався на те, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 17 серпня 2009 року в розмірі 87 000 доларів США, що еквівалентно 2 463 840грн, та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 810грн.

Проте відповідач ОСОБА_2 не був обізнаний про рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року у даній справі до 19 лютого 2021 року, коли він був зупинений працівниками поліції і у нього був вилучений транспортний засіб на виконання рішення суду про стягнення з нього боргу.

ОСОБА_2 стверджував, що договір позики від 17 серпня 2009 року він з ОСОБА_4 не укладав, грошові кошти в розмірі 87 000 доларів США у позику від ОСОБА_4 не отримував, а його підпис у договорі є підробленим. Грошові кошти в розмірі 87 000 доларів США були передані ОСОБА_4 ОСОБА_2 для придбання земельної ділянки та будинку, який мав стан незавершеного будівництва, для спільного проживання її дочки ОСОБА_5 , чоловіка ОСОБА_2 та спільної дитини. ОСОБА_2 не брав на себе зобов`язання з повернення вказаних коштів. Вказане нерухоме майно було придбано ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в рівних частинах. Для добудови вказаного будинку відповідач також витратив власні кошти в розмірі 75000 дол. США. Свою частину у праві власності ОСОБА_2 відчужив дочці та на теперішній час в будинку проживає сама позивач, її дочка – співвідповідач у справі та онука позивача – спільна дочка відповідачів.

Також відповідач посилався на те, що його підписи є підробленими у апеляційній скарзі, яка подана від його імені до Київського апеляційного суду 19 березня 2020 року, та у заяві від 28 квітня 2020 року про відкликання апеляційної скарги, він не отримував ані позовну заяву позивачки, ані рекомендовані повідомлення від суду, в яких надсилалися судові повістки по справі №369/12546/18, та фактично був позбавлений можливості надати суду обґрунтовані заперечення та пояснення, заявити суду про підроблення його підпису на договорі позики від 17 серпня 2009 року та заявити клопотання про витребування у позивача оригіналу договору позики від 17 серпня 2009 року для проведення судово-почеркознавчої експертизи, а тому фактично суд ухвалив рішення по справі на підставі тверджень позивачки, письмових пояснень ОСОБА_5 , які є між собою близькими родичками, та на підставі підробленого договору позики від 17 серпня 2009 року, так і не з`ясувавши обставин, при яких нібито укладався договір позики від 17 серпня 2009 року між ним та позивачкою, та чи укладався цей договір позики від 17 серпня 2009 року взагалі.

Крім того, ОСОБА_2 посилався на наявність рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2018 року у справі № 369/9462/17, яким ОСОБА_4 було відмовлено у задоволенні позову про стягнення коштів в розмірі 87000 дол. США як безпідставно набутих. Про вказане рішення суду ОСОБА_2 не знав і не міг знати, оскільки не отримував судових повідомлень. Дізнався про нього після того як ознайомився з матеріалами справи після початку виконавчих дій у цій справі.

ОСОБА_4 надала заперечення на заяву, в якій проти перегляду рішення суду заперечила, посилаючись на те, що наведені в заяві обставини не можуть вважатися нововиявленими, а такою заявою відповідач намагається замінити процедуру апеляційного оскарження.

Відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_3 , надав відповідь на заперечення, в яких підкреслив, що у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2018 року у справі № 369/9462/17 та у позовній заяві ОСОБА_4 у цій справі наявні протиріччя щодо обставин справи.

Також ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_3 , долучив до матеріалів справи копію висновку експерта від 19.11.2021 № СЕ-19/111-21/54268-ПЧ про проведення почеркознавчої експертизи в межах кримінального провадження №12021116150000024, на розгляд якої ставилося питання про належність підпису ОСОБА_2 на поштових документах щодо вручення йому судових повідомлень у вказаній справі.

Крім того, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє його представник ОСОБА_3 , долучив до матеріалів справи висновок експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» від 20.01.2022 № 1-31/01 про проведення почеркознавчої експертизи електрофотографічної копії спірного договору позики від 17.08.2009, на розгляд якої ставилося питання про належність підпису ОСОБА_2 на вказаному документі.

Позивач ОСОБА_4 надала свої заперечення щодо наданих доказів, посилаючись на те, що вони є неналежними та недопустимими.

Учасники справи в судовому засіданні підтримали вимоги своїх заяв по суті питання, що розглядається. Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області у цивільній справі 369/12546/18 від 26 вересня 2019 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 суму боргу за договором позики від 17 серпня 2009 року в розмірі 87 000 доларів США, що еквівалентно 2 463 840грн, та понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 810 грн.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року заяву ОСОБА_2 про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами задоволено, скасовано рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року, яким було частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 та стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 17 серпня 2009 року в розмірі 87 000 доларів США, що еквівалентно 2 463 840грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 810грн, та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 8 травня 2024 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 березня 2023 року скасовано, цивільну справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики направлено до Києво-Святошинського районного суду Київської області для продовження розгляду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного суду від 23 червня 2025 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 лютого 2025 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Так, судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року були встановлені такі обставини.

05 жовтня 2018 року позивач ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення суми боргу за договором позики, посилаючись на те, що 17 серпня 2009 року між нею і ОСОБА_2 був укладений Договір позики, за умовами якого вона позичила йому 87000 доларів США, і які він мав їй повернути не пізніше кінця 2016 року. Відповідач отримав грошові кошти від неї у повному обсязі до підписання Договору (п. 1.1. Договору).

Відповідно до умов п. 1.5. Договору виконання договору здійснюється за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 проживає і зареєстрована в Києво-Святошинському районі. Її дочка ОСОБА_5 і відповідач ОСОБА_2 на момент укладення договору перебували у зареєстрованому шлюбі, і саме вона вмовила її позичити грошові кошти її чоловіку, при цьому стверджуючи, що кошти потрібні їм лише в інтересах сім`ї, для їхніх сімейних потреб, та запевнила, що кошти повернуть завчасно. На даний момент її відносини з дочкою зіпсувалися. Позивачка вважала, що її дочка має разом відповідати з своїм чоловіком за неповернення їй боргу, адже кошти відповідач ОСОБА_2 набув за час шлюбу, і в даному випадку позика є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відповідачі на даний час в порушення вимог договору не виконали його умови і до цього часу не повернули їй позику. Увесь цей час на її вимоги –усні та письмові, про повернення коштів вони не реагували та не реагують (уникають повернення боргу), у зв`язку з чим вона змушена звернутись до суду за захистом свого права до суду.

Станом на 04 жовтня 2018 року борг відповідачів становить 87 000 доларів США, що еквівалентно 2 284 620 грн. ( 87 000 доларів США х 28,32 грн.).

Враховуючи викладене, позивач ОСОБА_4 просила стягнути солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_5 суму боргу в розмірі 87 000 доларів США, що еквівалентно 2 463 840 грн..

З матеріалів справи вбачається, що за Договором позики від 17 серпня 2009 року ОСОБА_4 позичила, а позичальник ОСОБА_2 взяв в борг у позикодавця грошові кошти у сумі 87 000 доларів США. Своїм підписом на Договорі позичальник засвідчив, що грошові кошти від позикодавця він отримав у повному обсязі до підписання цього договору.

Відповідно до умов п. 1.2. Договору позики строк повернення позики сторонами визначено моментом пред`явлення вимоги позикодавця, але не пізніше кінця 2016 року.

Згідно умов п. п. 1.3., 1.4. Договору позики позика повертається позикодавцю особисто в руки. Факт повернення позики засвідчується відповідною розпискою позикодавця.

Згідно умов п. 1.5. Договору позики позичальник та позикодавець визначили, що місцем укладання та місцем виконання (повернення грошей) договору є адреса: АДРЕСА_1 .

Як вказувала позивачка, увесь цей час на її усні та письмові вимоги про повернення коштів відповідачі не реагували та уникають повернення боргу, у зв`язку з чим вона змушена звернутись до суду за захистом свого права до суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_2 не виконує належним чином взяті зобов`язання по поверненню грошових коштів за Договором позики від 17 серпня 2009 року, а тому з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_4 слід стягнути 87 000 доларів США, що еквівалентно 2 284 620 грн., як заявлено позивачем ОСОБА_4 у позовній заяві, які взяті відповідачем ОСОБА_2 у борг в позивача ОСОБА_4 , про що зазначено в Договорі позики від 17 серпня 2009 року.

Згідно Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 і ОСОБА_6 30 серпня 2006 року зареєстрували шлюб, і присвоєно прізвище дружині ОСОБА_7 .

В наданих до суду письмових поясненнях відповідач ОСОБА_5 зазначала, що та обставина, що вона перебувала у зареєстрованому шлюбі зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_2 на момент укладення договору позики, не дає позивачці жодної підстави для стягнення з неї будь-яких грошей. Договір позики, який підписував ОСОБА_2 , жодним чином не стосується її, вона ніяких грошей з цієї позики не отримувала і грошей не бачила. Стороною у договорі є її колишній чоловік, так як він брав гроші, і вона це підтверджує. І тому саме він їх і має повертати, а тому вона не заперечувала проти стягнення заборгованості у сумі 87000 доларів США в еквіваленті 2463840 грн. з відповідача ОСОБА_2 .

Заявлені вимоги позивача ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_5 на її користь суму боргу за Договором позики від 17 серпня 2009 року не можуть бути задоволені судом, оскільки позивач не надала суду доказів, що ці грошові кошти були позичені відповідачкою у позивача, як і не надала суду доказів, що відповідач ОСОБА_2 укладав договір позики в інтересах своєї сім`ї, і те, що було одержане за договором, використано на потреби сім`ї ОСОБА_2 і ОСОБА_5 .. У зв`язку з цим у задоволенні вимог позивачки ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики слід відмовити. Також з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути судовий збір в розмірі 8810 грн. на користь позивача відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Також судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13.03.2018 у цивільній справі 369/9462/17 у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення коштів було відмовлено.

Вказаним рішенням були встановлені такі обставини. У вересні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що в 2009 році вона планувала переїхати в Україну на постійне місце проживання. Щоб не перевозити велику суму коштів з собою через кордон, її донька вмовила перерахувати її кошти на рахунок чоловіка ОСОБА_2 , а в разі необхідності кошти їй будуть повернуті на першу вимогу. Тому 09 вересня 2009 року без будь-якого договірного зобов`язання, правової підстави, вона перерахувала ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 87 000 дол. США. Тривалий час вона не турбувалась про кошти, так як в них були гарні стосунки. У 2011 році шлюб між сторонами був розірваний та в неї виникло питання про повернення коштів. В усному порядку ОСОБА_2 погоджувався повернути кошти, але постійно вигадував причини та зволікав з поверненням коштів. Станом на день звернення до суду з позовом 87 000 дол. США за офіційним курсом НБУ становить 2 235 030 грн.

Враховуючи безпідставність набуття відповідачами у власність грошових коштів, на підставі ст.1212 ЦК України, ст. 60 СК України, просила суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на її користь грошові кошти в розмірі 2 235 030 грн.

При розгляді справи позивачка уточнила позовні вимоги (а.с.17). Просила суд, не змінюючи підстав позову, стягнути ОСОБА_2 на її користь грошові кошти в розмірі 87 000 дол. США, що станом на 27 жовтня 2017 року складає 2 333 340 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

Враховуючи, що позивачка не подавала суду заяву про залишення позовних вимог в частині солідарного стягнення з ОСОБА_5 грошових коштів в розмірі 2 235 030 грн. без розгляду як того вимагає ЦПК України (як в редакції на час подання такої заяви, так і на час розгляду справи), тому остаточно ОСОБА_4 просила суд стягнути солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на її користь грошові кошти в розмірі 2 333 340 грн.; стягнути з ОСОБА_5 на її користь завдану моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.

У судове засіданні позивачка та її представник не з`явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивачка ОСОБА_4 направила суду заяву про розгляд справи в її відсутність. При вирішення спору просила врахувати, що відповідачі зловживали її довірою, вмовили її перерахувати останні заощадження на їх рахунок в банку. Вона продала останні активи за кордоном, та не бажає в злиднях провести старість. Довгий час вона вірила обіцянкам відповідача щодо повернення коштів, але останній раз ОСОБА_2 повідомив їй, що жодних коштів не буде повертати та до суду не буде з`являтись. Щодо відповідача ОСОБА_5 вказала, що остання через її поведінку має їй відшкодувати завдану моральну шкоду. Просила задовольнити позов у повному обсязі.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_5 проти позову заперечувала. Суду пояснила, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 з 2006 по 2011 роки. Щодо будь-яких відносин, домовленостей між її матір`ю ОСОБА_4 та її чоловіком ОСОБА_2 їй нічого невідомо. Але вказала, що жодних договорів вони між собою не укладали. Про перерахування коштів, зняття коштів, подальше використання ні мати, ні чоловік нічого не розповідали. Спірні кошти не отримувала, куди їх витратив відповідач їй не відомо. Щодо вимог позивача про відшкодування моральної шкоди заперечує, але проти задоволення вимог до ОСОБА_2 не заперечує. Подані письмові заперечення проти позову підтримує (а.с. 31).

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з`явився. Про час та місце розгляду справи повідомлений. Причини неявки суду не повідомив. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

З поданої суду копії договору вбачається, що 04 вересня 2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 укладено договір поточного валютного рахунку фізичної особи.

09 вересня 2009 року ОСОБА_4 здійснила за її заявою переказ на номер рахунку бенифіціара № НОМЕР_2 (Рубен Толмачов, Київ), що підтверджується копією листа ЗАТ «ОТП Банк» №145-63 від 13 жовтня 2009 року.

З витребуваної судом виписки по рахунку ОСОБА_2 (а.с. 42-46) встановлено, що 09 вересня 2009 року на рахунок надійшли грошові кошти в розмірі 87 000 від ОСОБА_4 , та 14 жовтня 2009 року проведено операцію по зняттю готівки з поточного рахунку.

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , виданого Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім`ї 30 серпня 2006 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

З копії паспорту відповідача вбачається, що шлюб був розірваний на підставі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 14 вересня 2011 року, справа №2-5215/11.

Подані сторонами докази не завірені в установленому порядку та не надані суду для огляду оригінали, не вказали учасники не можливість їх завірення або надання.

У позовній заяві ОСОБА_4 вказала, що її донька ОСОБА_5 вмовила її перерахувати кошти на рахунок її чоловіка, обіцявши повернути кошти в будь-який час на її вимогу, для того, щоб не перевозити їх готівкою через кордон. Тобто відповідачі ввели в оману, а вона відчужила всі її активи за кордоном. Але не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, не заявила клопотання про їх витребування у разі складнощів в їх отриманні.

Дані пояснення позивача суперечать поясненням відповідачки ОСОБА_5 , яка заперечувала введення матері в оману, та вказувала, що взагалі не знала про відносини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , про переказ коштів, зняття їх відповідачем та подальше їх розпорядження. Хоч і позивачка не з`явилась до суду при розгляді справи по суті, але на підготовчому судовому засіданні та в інших судових засіданнях приймав участь її представник. Також в матеріалах справи відсутні докази неможливості перевезення готівкових коштів через кордон, або неможливість зняття даних коштів самою позивачкою вже в Україні або залишення їх на рахунку. Натомість з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_4 відкрила поточний валютний рахунок, саме за її заявою були перераховані кошти на рахунок ОСОБА_5 .

Враховуючи подані сторонами докази, їх пояснення, суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказів безпідставності отримання ОСОБА_2 її останніх грошових коштів, продаж нею всіх активів, щоб надали суду можливість на підставі ст. 1212 ЦК України стягнути їх з відповідачів в солідарному порядку. Сам по собі факт перерахування грошових коштів з одного рахунку на інший не може підтверджувати позовні вимоги, оскільки підставою перерахунку була саме заява ОСОБА_4 про перерахування даних коштів на рахунок, який вказувала саме ОСОБА_4 в заяві. При розгляді справи судом не встановлено порушення порядку перерахування коштів, що встановлені в банківських установах. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_4 не вказала які саме дії, бездіяльність, рішення ОСОБА_5 завдали їй моральної шкоди. Подана заява від 12 березня 2018 року не може бути взята до уваги суду як підстава позову, оскільки подана вже при розгляді справи по суті. Враховуючи наведене, суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Крім того, під час розгляду зави про перегляд рішення за нововиявленими обставинами судом встановлено, що 13.03.2019 поштовим відправленням на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_4 було надіслано заяву, в якій позивач просила «долучити до матеріалів справи копії документів, як додаткових, які ще раз підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 отримував особисто від мене кошти у сумі 87 000 доларів США, а саме: Заява в банк про переказ позичених коштів у сумі 87 000 доларів США. Виписка з особового рахунку від 13.01.2015 року. Доказ направлення заяви відповідачам (опис вмісту листа)».

Проте вказана заява була зареєстрована та долучена до матеріалів справи лише 06.11.2019, тобто після ухвалення судового рішення у вказаній справі.

В судовому засіданні відповідач та його представник повідомили, що вказані документи зберігаються в матеріалах справи 369/9462/17, та досліджувалися судом в тій справі як докази того, що ОСОБА_2 безпідставно набув кошти, які отримав від ОСОБА_4 .

Представник позивача в судовому засіданні повідомив, що позивач не надсилав вказане поштове відправлення, а підпис ОСОБА_4 на заяві підроблений.

З наведених обставин справи слідує, що суд, ухвалюючи рішення від 26 вересня 2019 року, не встановлював обставини щодо дати, місця та способу передання грошових коштів ОСОБА_4 ОСОБА_2 . Судом не досліджувалися обставини того, що судом вже розглядався спір між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо повернення грошових коштів у тій же сумі, проте з інших підстав. В той час, коли вказані обставини є істотними для справи.

Також судом встановлено, що вказані істотні для справи обставини, які не були встановлені судом, не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, оскільки хоча вся судова кореспонденція надсилалася відповідачу на адресу його зареєстрованого місця проживання, в цей час ОСОБА_2 проживав за іншою адресою: АДРЕСА_2 , разом з іншою сім`єю, що підтверджується довідкою, наданою ГО «Садівницьке товариство «Глядин» від 20.09.2021, а щодо обставин отримання ним особисто під підпис поштових відправлень триває кримінальне провадження, в якому проведено почеркознавчу експертизу, з якої слідує, що підписи на повідомленнях про вручення судової кореспонденції вчиненні не ОСОБА_2 , а оригінали таких документів вилучені із справи. Вказаний висновок експерта суд оцінює як письмовий доказ у сукупності з іншими письмовими доказами та вважає ці докази достатніми для підтвердження обставин того, що вищевказані істотні для справи обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

А отже, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, що набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими обставинами на підставі п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України у зв`язку з виявленням істотних для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому суд відхиляє посилання відповідача на висновок експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» від 20.01.2022 № 1-31/01 про проведення почеркознавчої експертизи електрофотографічної копії спірного договору позики від 17.08.2009, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_2 виконаний не ним, а іншою особою з наслідуванням якогось справжнього підпису ОСОБА_2 , оскільки переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи, а також докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом, не можуть бути підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. ч. 1 – 3 ст. 545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Згідно з ч. ч. 1 -2 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 1048 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Оскільки судом встановлено, що, звертаючись 05.10.2018 з позовом у цій справі до суду, позивач не надала доказів щодо дати, місця та способу фактичного передання грошових коштів ОСОБА_4 ОСОБА_2 , в той час, як в договорі позики від 17 серпня 2009 року зазначено, що грошові кошти від позикодавця позичальник отримав у повному обсязі до підписання цього договору,

своєю чергою 13.03.2019 до ухвалення рішення у цій справі поштовим відправленням на адресу Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_4 було надіслано заяву, в якій позивач просила долучити до матеріалів справи копії документів: «як додаткових, які ще раз підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 отримував особисто від мене кошти у сумі 87 000 доларів США, а саме: Заява в банк про переказ позичених коштів у сумі 87 000 доларів США. Виписка з особового рахунку від 13.01.2015 року. Доказ направлення заяви відповідачам (опис вмісту листа)»,

в той час коли вказані докази були використані в іншій справі 369/9462/17 за раніше поданим позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів для підтвердження обставин безпідставного отримання ОСОБА_2 коштів від ОСОБА_4 в тій же сумі, і рішенням суду у вказаній справі було відмовлено у задоволенні позовних вимог,

суд дійшов висновку про те, що позивач не довела факт передання коштів у розмірі 87000 дол. США ОСОБА_2 до укладення договору позики від 17 серпня 2009 року, та відповідно не довела факт того, що кошти в розмірі 87000 дол. США, які згадуються у цьому договорі є іншими грошовими коштами, ніж ті, що були перераховані ОСОБА_4 ОСОБА_2 на його банківський рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Своєю чергою позивачем залишилось не доведеним, що заява від 13.03.2019, адресована суду у справі 369/12546/18 про долучення доказів – заяви на переказ від 09 вересня 2009 року, банківської виписки, та яка була надіслана до суду до ухвалення рішення, була підписана іншою особою, ніж позивачем ОСОБА_4 .

А отже, зважаючи на те, що судом поза розумним сумнівом було встановлено, що кошти, які були предметом договору позики від 17 серпня 2009 року та кошти, які ОСОБА_4 перерахувала ОСОБА_2 на його банківський рахунок 09 вересня 2009 року, вже були предметом спору, і в справі 369/9462/17 позивач вказувала на те, що перерахувала їх за відсутності підстав, а отже за відсутності договору позики, який на час подання позову у тій справі мав вже існувати, суд дійшов висновку про те, що позивач ОСОБА_4 пред`являючи новий позов до тих самих відповідачів про стягнення тієї ж суми коштів, але з інших підстав, допустила суперечливу поведінку.

А оскільки позивачем у цій справі не доведені обставини щодо дати, місця та способу фактичного передання грошових коштів ОСОБА_4 ОСОБА_2 та відповідно не доведені обставини щодо справжньої мети передання коштів та природи зобов`язання, яке виникло у зв`язку з переданням таких коштів, суд дійшов висновку про те, що вищевказана суперечлива поведінка позивача перешкоджає встановити справжню природу договору, який було укладено між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 та відповідно унеможливлює встановити факт порушення права ОСОБА_4 на повернення відповідачем вказаних коштів.

А отже, у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики необхідно відмовити.

Про необхідність враховувати попередню поведінку сторони договору та сторони у справі вказано у практиці Верховного Суду, викладену, зокрема у постанові Верховного Суду від 13 січня 2026 року у справі 902/1302/22, в якій зазначено таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що однією з основних засад законодавства є добросовісність, а дії учасників правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.

Зокрема доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). По суті згаданий принцип римського права є вираженням equitable estoppel однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина спрямована на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України). Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 43 ГПК України, аналогічно частина перша статті 44 ЦПК України).

Наведені висновки сформульовані зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2025 у справі № 925/457/23 (провадження № 12-33гс24).

Тож, Позивачка, звернувшись із позовом у цій справі та заявивши вимоги про недійсність Договору (поруки) з підстав відсутності волевиявлення Позивачки на його укладення (з посиланням на відсутність її підпису на Договорі), діяла всупереч власній поведінці та аргументам в іншій справі № 916/470/22.

У постанові Верховного Суду від 04 лютого 2026 року у справі № 202/4756/15 також викладено висновок щодо застосування доктрини про заборону суперечливої поведінки, відповідно до якої у цій справі, яка переглядається, згадані принципи і засади цивільного законодавства, на переконання Верховного Суду, підлягають застосуванню з урахуванням фактичних обставин, а саме: особа, яка вимагає повернення коштів як безпідставно набутих, розуміла правову підставу сплати цих коштів і передавала їх на конкретні цілі, які в подальшому були досягнуті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 429 ЦПК України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити, скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Згідно з ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 244, ч. 5 ст. 268 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 141, 259, 264 - 265, 273, 354, 423 - 429 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_2 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 вересня 2019 року та ухвалити у справі нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідачі: ОСОБА_5 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя Мартиненко В.С.