Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №362/3313/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/3313/26

Провадження № 1-кп/362/502/26

Ухвала

і м е н е м У к р а ї н и

04 травня 2026 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої - судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у м. Василькові Київської області клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111140000019 від 06.01.2026 щодо

ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в:

До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12026111140000019 від 06.01.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

01.04.2026 до суду через канцелярію надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтоване тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування цього виду запобіжного заходу на стадії досудового розслідування. Зокрема ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, а саме крадіжці вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, тобто кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до статті 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Зазначає, що обвинувачений може переховуватись від суду, зважаючи на тяжкість покарання, яке передбачене санкцією статті, за якою обвинувачуються, може незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому кримінальному провадженні, а також може вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки не працює, не має постійного джерела доходу і є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби та перебуває в розшуку. У своїй сукупності це свідчить, що обвинувачений ОСОБА_4 може безперешкодно змінити своє місце проживання, вільно пересуватися територією України або покинути її межі з метою уникнення правосуддя.

У судовому засіданні прокурор підтримав заявлене клопотання у повному обсязі з підстав, наведених в ньому, та просив його задовольнити.

Потерпілий до суду не прибув, причини неявки суду невідомі.

Обвинувачений заперечив проти задоволення клопотання. Наголосив суду, що не переховувався від слідства, перебував на військовій службі, зараз знову бажає продовжити військову службу. Пояснив, що винуватість у скоєному визнає, а тому немає потреби допитувати свідків і потерпілого.

Захисник просив суд обрати обвинуваченому запобіжний захід ,не пов`язаний з позбавленням волі, так як відсутні будь-які ризики. Вказав, що його підзахисний перебував у лавах ЗСУ, від органу досудового розслідування не переховувався.

Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши клопотання прокурора про обрання обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, суд встановив таке.

Відповідно до ч.3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

З клопотання прокурора вбачається, що ухвалою слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 09.03.2026 обвинуваченому ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дія якого закінчується 06.05.2026.

При вирішенні питання у підготовчому судовому засіданні про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд бере до уваги серед іншого положення ч. 1 ст. 194 КПК України та формулювання обвинувачення, що викладене у обвинувальному акті.

З приводу наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими вищезазначеного кримінального правопорушення суд враховує практику Європейського Суду з прав людини, зокрема п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра означає, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Щодо наявності передбачених ст. 177 КПК України ризиків.

Згідно з положеннями ст. ст. 177, 178 КПК України та практикою Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Разом з тим відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Так, органом досудового розслідування раніше судимий ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у крадіжці вчиненій повторно, в умовах воєнного стану, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Так, з обвинувального акту вбачається, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий востаннє 12.12.2024 вироком Рівненського міського суду за ч. 2 ст. 194 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, 05.09.2022 звільнений умовно достроково, невідбутий строк покарання 4 роки 2 місяці 28 днів

З реєстру матеріалів кримінального провадження вбачається наявність письмових доказів, на які посилається прокурор при пред`явленні обвинувачення ОСОБА_4 , у тому числі: протоколи допиту свідків, потерпілого, висновки експертів тощо.

З цих підстав, на думку суду, існує беззаперечне існування наведених у клопотанні прокурором ризиків, зокрема, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого свідків, у цьому кримінальному провадженні, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення.

Крім того, суд приймає до уваги ту обставину, що не відпали підстави, за яких слідчими суддями було обрано обвинуваченому саме такий вид запобіжного заходу на стадії досудового розслідування.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що застосування до ОСОБА_4 одного із більш м`яких запобіжних заходів буде недостатнім для запобігання вказаних ризиків.

При вирішенні даного питання судом також враховано положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого.

У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Суд, оцінуючи заявлене клопотання прокурора, бере до уваги лише той факт, що в передбаченому законом порядку, судом установленим законом – слідчими суддями Васильківського міськрайоного суду Київської області – надано відповідні висновки про наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є майже незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.

Суд при цьому враховує, що понять ризиків, як і видів доказів, якими вони можуть підтверджуватися, національне законодавство України не містить. Однак, беручи до уваги прецедентну практику Європейського суду з прав людини, ризики не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), та мають підтверджуватися фактичними даними. При цьому такі дані, на думку суду, повинні свідчити про можливість існування певних підозр щодо таких ризиків, тобто вірогідності настання наслідків, запобіжниками яких вони є. А отже, розглядаючи клопотання, судом наведено ті фактичні дані, які, на його думку, є доказами в розумінні положень частини 1 статті 177 КПК України.

На думку суду, саме такий запобіжний захід, як тримання під вартою, відповідає завданням кримінального провадження, визначеного статтею 2 КПК України, меті застосування запобіжного заходу й особи обвинуваченого, встановленим обставинам - усунути ризики, які є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством.

За таких обставин, суд вважає клопотання прокурора обґрунтованим та не вбачає законних підстав для задоволення клопотання сторони захисту.

Одночасно, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, суд вважає за можливе на даний час не визначати обвинуваченому розмір застави.

Керуючись ст. ст. 176-178, 182-183, 193-194, 197, 314-316, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів - до 02 липня 2026 року включно.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1