Постанова від 22 квітня 2026 р. у справі №372/594/26 — Васильківський міськрайонний суд Київської області

справа № 372/594/26

провадження № 1-кс/362/293/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2026 року

Слідчий суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Василькові скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Обухівського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області.

Слідчий суддя встановив:

До Обухівського районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноваженої особи Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 квітня 2026 року подання голови Обухівського районного суду Київської області задоволено, скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Обухівського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області направлено до Васильківського міськрайонного суду Київської області.

20 квітня 2026 року скарга надійшла до Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 квітня 2026 року визначено слідчим суддею ОСОБА_1 20 квітня 2026 року скаргу передано слідчому судді з відділу організаційного забезпечення розгляду кримінальних справ Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою від 20 квітня 2026 року слідчий суддя відкрив провадження за скаргою та призначив її до розгляду на 23 квітня 2026 року.

Заявник ОСОБА_3 повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи.

Із урахуванням того, що для розгляду вказаної категорії скарг встановлено скорочені терміни, а особа, яка подала скаргу, повідомлена про дату, час та місце розгляду скарги, з метою дотримання вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, слідчий суддя вважає за доцільне розглянути скаргу у відсутність заявника.

Представник Обухівського РУП ГУ НП в Київській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. До суду надійшли матеріали перевірки за зверненням ОСОБА_3 до Обухівського РУП ГУНП в Київській області.

Частина 3 статті 306 КПК України передбачає, що відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Згідно із приписами частини 4 статті 107 КПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши скаргу і матеріали справи, слідчий суддя виходить з такого.

Скаржник стверджує, що до Обухівського РУП ГУНП в Київській області вона звернулась 30 січня 2026 року із заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 365, 358, 367, 358, 396, 146, 126, 127 КК України.

Звернення ОСОБА_3 зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України (журнал єдиного обліку) Обухівське РУП ГУНП в Київській області за № 2634. Відомості за заявою до ЄРДР не внесені, що слугувало підставою для звернення до суду з цією скаргою.

Частиною 1 статті 303 КПК України встановлено, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Виходячи зі змісту частини 1 статті 214 КПК України, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є предметом оскарження в порядку статті 303 КПК України, полягає у невнесенні вказаними особами відповідних відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР впродовж 24 год. після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Як зауважив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ) у Листі від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17 «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», питання правової оцінки заяви чи повідомлення на предмет обґрунтованості викладених у них відомостей, що свідчать саме про кримінальне правопорушення, є складним і неоднозначним, і воно характеризує стан судової практики розгляду аналізованої категорії скарг. Так, «у слідчій і в судовій практиці щодо цього питання є щонайменше два підходи. Згідно з першим передбачається так зване автоматичне внесення відомостей про кримінальне правопорушення, якщо такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення. Цей підхід не передбачає оцінки відповідної заяви чи повідомлення на предмет того, що викладені відомості дають підстави констатувати певні ознаки складу злочину. У свою чергу, другий підхід не передбачає автоматичного внесення відомостей, викладених у будь-яких заявах чи повідомленнях - вносяться лише визначені як такі, що, на думку суб`єкта, який їх вносить, дійсно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення». ВССУ, наводячи приклад, що в окремих випадках слідчі судді перевіряють не лише факт реагування чи не реагування на заяву про кримінальне правопорушення, а й здійснюють аналіз причин, внаслідок яких належне реагування не було забезпечено, категорично не заперечував можливість такої судової практики.

Перший підхід, по суті є формальним, і полягає у тому, що будь-яка заява (повідомлення), що має назву (якщо це письмовий документ) чи якщо його так називає заявник (в усній формі) «заява (повідомлення) про вчинене кримінальне правопорушення» абсолютно незалежно від змісту такого повідомлення, мають спричиняти внесення уповноваженими особами (слідчим чи прокурором) відомостей з такої заяви (повідомлення) до ЄРДР та початок досудового розслідування.

Для слідчого судді очевидно, що обрання такого формального підходу спричиняє ряд негативних наслідків як для держави та суспільства, так і для окремих людей, і може в окремих випадках зумовлювати внесення до ЄРДР явно недоречних відомостей (наприклад, у разі якщо така заява не містить взагалі жодних даних окрім назви; у разі якщо в ній йдеться про очевидно правомірну поведінку тих чи інших осіб; у разі, якщо в заяві не зазначається яке саме кримінальне правопорушення скоєно (навіть не йдеться про його родову приналежність); у разі, якщо йдеться про події які взагалі відбуваються поза волею людини тощо).

У зв`язку із цим слідчий суддя дотримується іншого підходу - змістовного. Такий підхід базується на нормах чинного законодавства виходячи з такого.

КК України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (частина 1 статті 1 КК України). Для здійснення цього завдання КК України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили (частина 2 статті 1 КК України). Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення (частина 1 статті 11 КК України).

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2 КПК України).

Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.

Чинним КПК України закріплено спрощену процедуру початку досудового розслідування (без проведення дослідчої перевірки). Так, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР (частина 1 статті 214 КПК України). Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР (частина 2 статті 214 КПК України).

Проте така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.

Так, до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (пункти 4, 5 частини 5 статті 214 КПК України).

Таким чином, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті Кримінального кодексу України). Вказане узгоджується з позицією, викладеною у згаданому Узагальненні ВССУ від 12 січня 2017 року № 9-49/0/4-17, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. Вказана інформація необхідна для (1) визначення того, що ставиться питання про вчинення саме кримінального правопорушення, та (2) можливості спрямувати орган досудового розслідування на його розкриття, зібрання відповідних доказів.

Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР. Такий висновок відповідає Рішенню Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою від 17 червня 2020 року, згідно з пунктом 5 мотивувальної частини якого «встановлений законодавцем обсяг судового захисту стосовно оцінки бездіяльності уповноважених державних органів має забезпечити ефективність судового контролю, який має бути забезпечено під час розгляду відповідних питань хоча б у двох судових інстанціях: законодавець має запровадити такий обсяг судового контролю за бездіяльністю слідчого чи прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Реєстру після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, що дозволяв би здійснити ефективний судовий контроль щодо відповідних питань та за наявності підстав надати особі можливість ініціювати початок кримінального провадження, а отже, надати їй реальний доступ до судового захисту». Також і Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин...».

Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об`єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.

Таким чином, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, дізнавачем, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення на основі критеріїв викладених раніше.

Враховуючи наведені положення КПК України, належить наголосити, що до ЄРДР підлягають внесенню не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні та обґрунтовані відомості про кримінальне правопорушення чи об`єктивні дані, що свідчать про наявність ознак кримінального правопорушення. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність події кримінального правопорушення, а саме час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, у постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 30 вересня 2021 року у справі № 556/450/18 зазначено, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім`ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.

Водночас заява ОСОБА_3 не містить викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, а тому така заява не відповідає вимогам пункту 4 частини 5 статті 214 КПК України.

Так, у заяві не зазначені конкретні фактичні дані, які свідчать про вчинення особами дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, статтями 365, 358, 367, 358, 396, 146, 126, 127 КК України.

За таких обставин слідчий суддя дійшов висновку що відсутності у заяві достатніх об`єктивних даних, які б свідчили про те, що описані в ній події свідчать, що існує ймовірність вчинення кримінального правопорушення, по яким не ведеться досудове розслідування.

Розглянувши скаргу в межах питань, які були винесені на розгляд скаржником, перевіривши надані в обґрунтування її доводів матеріали, з урахуванням наведеного вище, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись статтями 214, 303, 304, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

залишити без задоволення скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Обухівського районного управління Головного управління Національної поліції в Київській області щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_3 від 30 січня 2026 року (ЄО № 2634).

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і не може бути оскаржена.

Слідчий суддя ОСОБА_1