Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №358/561/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/561/26 Провадження № 2-о/358/55/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Романенко К.С.,

за участю секретаря судового засідання Шпак К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Богуслав цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Богуславська міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу,-

В С Т А Н О В И В:

Представник заявниці ОСОБА_1 – адвокат Чайка О.В. звернулася до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, в якій просить встановити факт належності договору купівлі-продажу житлового будинку на 37/200 частини житлового будинку 1917 року забудови, житловою площею 87,90 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, а саме: убиральня «Б», сарай «В», гараж сарай «Г», огорожа №1-2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Богуславської держнотконтори 3 червня 2003 року та зареєстрованого у реєстрі № 2337 – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначила, що 3 червня 2003 року чоловік заявниці ОСОБА_3 купив 37/200 частини житлового будинку 1917 року забудови, житловою площею 87,90 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, а саме: убиральня «Б», сарай «В», гараж сарай «Г», огорожа №1-2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік заявниці помер, і вона як спадкоємець звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, однак у видачі свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку із тим, що наявна невідповідність у написанні прізвища та імені чоловіка у цих документах, що у свою чергу свідчить про відсутність факту родинних відносин між померлим та спадкоємцем, та факту належності правовстановлюючого документу спадкодавцю.

Так, свідоцтві про смерть чоловік зазначений як « ОСОБА_2 », у той час, як у свідоцтві про шлюб та договорі купівлі-продажу « ОСОБА_3 ». Зазначена розбіжність в написанні прізвища та імені унеможливлює реалізацію її спадкових прав, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Богуславського районного суду Київської області Романенко К.С. від 3 квітня 2026 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Заявниця ОСОБА_1 та її представник – адвокат Чайка Ю.В. подали до суду заяву про проведення судового засідання без їх участі, просили заяву задовольнити.

Представник заінтересованої особи – Богуславської міської ради Хоменко В.М. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин, відповідно до ст. 223 ЦПК України, суд вважає за можливе справу розглядати за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Богуслав Богуславського району Київської області помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 26 серпня 2025 року Богуславським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Обухівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с. 12).

Спадкоємцем за законом після смерті чоловіка є його дружина – заявниця ОСОБА_1 , що підтверджується: копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 21 листопада 1992 року відділом ЗАГС Богуславської районної державної адміністрації Київської області (а.с. 23), копією спадкової справи (а.с. 27-33).

У встановлений законом строк заявниця звернулася до приватного нотаріуса Обухівського районного нотаріального округу Київської області Дошки Л.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак у видачі свідоцтва їй було відмовлено.

Як вбачається із письмових роз`яснень, нотаріусом було встановлено невідповідність написання прізвища та імені у свідоцтві про народження, договорі купівлі-продажу та свідоцтві про смерть, що свідчить про відсутність факту родинних відносин між померлим та спадкоємцем та факту належності правовстановлюючого документу спадкодавцю (а.с. 16).

Також судом встановлено, що у свідоцтві про укладення шлюбу, у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_4 та в договорі купівлі-продажу жилого будинку померлий був зазначений як « ОСОБА_3 » (а.с. 32-34).

У той же час, у паспорті він вказаний як « ОСОБА_2 ». Так само прізвище та ім`я померлого записано у реєстраційному номері облікової картки платника податків, свідоцтві про смерть (а.с. 10-12).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України та ст. 20 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду з метою захисту своїх цивільних прав, свобод чи інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Частиною 7 ст. 19 ЦПК України визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч.2 ст.293 ЦПК України у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом IV ЦПК України.

Згідно п. 6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по-батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по-батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (далі Постанова)в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 16 червня 2021 року № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), від 03 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 554/3600/19 (провадження № 61-8937св20), від 25 листопада 2020 року у справі № 636/4087/19 (провадження № 61-13847св20), від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16-ц (провадження № 61-24660св18), від 05 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19).

Згідно згаданої вище Постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі прізвище, ім`я, по-батькові якої зазначені в документі не збігаються в свідоцтві про народження, паспорті, свідоцтві про смерть, інше. Відповідно до п.12 цієї Постанови, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Аналізуючи надані представником заявниці та досліджені в судовому засіданні письмові докази суд вважає, що юридичний факт, який вона просить встановити, знайшов своє підтвердження, та його об`єктивність не викликає сумнівів у суду. Тому, враховуючи зазначені вище обставини та положення діючого законодавства, беручи до уваги, що встановлення даного факту має для заявниці юридичне значення, необхідне для реалізації спадкових прав, в іншому порядку вирішити дане питання вона не має можливості, суд приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 259, 293, 315 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Богуславська міська рада про встановлення факту належності правовстановлюючого документу задовольнити.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності договору купівлі-продажу житлового будинку на 37/200 частини житлового будинку 1917 року забудови, житловою площею 87,90 кв.м., з відповідною частиною господарських будівель і споруд, а саме: убиральня «Б», сарай «В», гараж сарай «Г», огорожа №1-2, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідченого державним нотаріусом Богуславської держнотконтори 3 червня 2003 року та зареєстрованого у реєстрі № 2337 – ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютичну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: суддя К. С. Романенко