Постанова від 29 квітня 2026 р. у справі №358/75/26 — Богуславський районний суд Київської області

Справа № 358/75/26 Провадження № 3/358/138/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року м. Богуслав

Суддя Богуславського районного суду Київської області Буравова К.І., розглянувши матеріали, які надійшли від батальйону №2 полку патрульної поліції в місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції (смт. Ставище) про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

УСТАНОВИЛА:

Згідно протоколу серії ЕПР1 № 556265 від 01.01.2026 складеного поліцейським взводу №1 роти №2 Батальйону №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП, сержантом поліції Богданом О.О, 01.01.2026 о 06:00 в с. Медвин по вул. Андрія Дороша, буд. №23, водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки транспортного засобу та у спеціальному медичному закладі у лікаря-нарколога категорично відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано, за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні особа, що притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , вину не визнав, заперечував факт керування ним 01.01.2026 за вказаних в протоколі обставин транспортним засобом «ВАЗ 21063», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 . Зазначив, що автомобілем 01.01.2026 о 06 годині ранку не керував, оскільки він залишив його ввечері на вулиці, де розвертався, забуксувавши, тому не зміг виїхати.

Свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає по АДРЕСА_2 пояснила, що є знайомою з ОСОБА_1 , з яким вони разом зустрічали Новий рік. ОСОБА_1 у вечірній час, поїхавши розвертатися нижче її будинку, забуксував та залишив машину на тому місці. Після святкування Нового року о 06 годині ранку ОСОБА_3 пішов прогріти машину, і на нього колишня співмешканка викликала поліцію. З того місця, де стояло авто, ОСОБА_3 не виїжджав, аж допоки не приїхав другий водій.

Розглянувши протоколи про адміністративні правопорушення та додані до них матеріали, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.

Згідно п. 1.3. «Правил дорожнього руху», затверджених постановою КМ України від 10.10.2001 року № 1306 учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 2.3 (б) Правил, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Згідно з пунктом 1.9 Правил, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Положеннями абз. 5 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Підпунктом «а» п. 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пункт 2.5 ПДР України передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно ч.1 ст.130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів,а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у тому, що особа, яка керує транспортним засобом, має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Отже, відповідно до змісту диспозиції, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у випадку, коли особа безпосередньо керує транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння (або під впливом знижуючих увагу ліків), а так само у разі відмови такої особи від проходження встановленого огляду на стан сп`яніння або передачі керування іншій особі, яка перебуває у такому стані.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за статтею 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.

У постанові від 20 лютого 2019 року по справі № 404/4467/16-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Таким чином керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

Вина водія у порушенні Правил дорожнього руху повинна доводитись певними доказами, серед яких показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, пояснення свідків тощо.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Аналогічні положення щодо порядку проведення огляду водіїв транспортних засобів про визначення стану сп`яніння закріплені у п.п. 3, 6, 7 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 р. № 1103, та п.п. 6, 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС та МОЗ за № 1452/735 від 09.11.2015 року №1413/27858.

Згідно з п. 6, 8 Порядку № 1103 водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У відповідності до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суду надано наступні докази:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 556265 від 01.01.2026;

- направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.01.2026 (без зазначення часу) до КНП «Таращанська районна лікарня», згідно якого у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка що не відповідає обстановці. Огляд у медзакладі не проводився;

- рапорт поліцейського взводу №1 роти №1 Батальйону №2 ППП в місті Біла Церква та Білоцерківському районі УПП у Київській області ДПП Дмитра Рузитного, в якому зазначено, що 01.01.2026 о 06 год. 37 хв. прибувши на виклик, виявлено заявницю ОСОБА_4 , яка повідомила, що її колишній вітчим ОСОБА_1 о 06 годині приїхав до їх будинку та увімкнув гучно у своєму автомобілі музику, висловлював нецензурні слова, після чого заявниця викликала поліцію. Факт вчинення домашнього насильства не знайшов свого підтвердження;

- письмові пояснення ОСОБА_4 від 01.01.2026, що долучені до протоколу на окремому аркуші, в яких зазначено, що 01.01.2026 приблизно о 06 год.00 хв. ОСОБА_4 перебуваючи вдома за адресою: с. Медвин, вул. Воробйова, прокинулася і почула звук з вулиці, підійшовши до вікна помітила транспортний засіб, а саме автомобіль марки «ВАЗ 21063», в якому на водійському сидінні сидів вітчим ОСОБА_1 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, вийшовши з машини викрикував нецезурні слова та голосно включив музику, тому і викликала поліцію;

- відеозапис з мобільного телефону «iPhone 13», що містяться на оптичному диску який не містить факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 ;

- акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого огляд не проводився;

- довідку бази даних підсистеми «Адмінпрактика», згідно якої ОСОБА_1 видано посвідчення водія серії НОМЕР_3 .

Закон покладає на суд обов`язок з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено інкриміноване адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.

Щодо доведеності факту керування транспортним засобом як обов`язкової складової складу правопорушення

Проаналізувавши вказані докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «ВАЗ 21063», реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 , наявними у справі доказами не підтверджується.

Зокрема, відеозаписи з мобільного телефону «iPhone 13» працівників поліції підтверджують, що ОСОБА_1 одразу повідомив поліцейських про те, що за кермом транспортного засобу не перебував, що автомобіль залишив з вечора на вулиці, де розвертався, забуксувавши.

Крім того, у судовому засіданні ці ж обставини підтверджено і показами свідка ОСОБА_2 .

Відеоматеріали не відображають процесу руху транспортного засобу під керуванням зазначеної особи, не фіксують моменту початку або здійснення керування, а також не містять інших даних, які б у сукупності дозволяли достовірно встановити виконання ним функцій водія у розумінні правозастосовної практики та вимог законодавства.

Правові позиції Верховного Суду (постанова від 20.02.2019 у справі №404/4467/16-а) та п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 конкретизують зміст поняття «керування транспортним засобом» як виконання функцій водія під час руху транспортного засобу, незалежно від тривалості часу або відстані, що унеможливлює кваліфікацію поведінки як «керування» за відсутності об`єктивної фіксації руху транспортного засобу під контролем особи.

Норми статей 251–252 КУпАП визначають критерії оцінювання доказів: належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності. Відеозапис, відповідно до Інструкції МВС №1026 від 18.12.2018, є об`єктивним джерелом доказів і має підвищену доказову вагу, однак за відсутності фіксації факту керування не може сам по собі підтверджувати виконання особою функцій водія.

Отже, з урахуванням наведеного, досліджених судом матеріалів справи, а також наданих відеозаписів, суд приходить до висновку, що такі докази не містять об`єктивної та беззаперечної фіксації факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Щодо порядку проведення огляду на стан сп`яніння та фіксації відмови водія

Відповідно до приписів Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 та положень ст. 266 КУпАП, встановлено чіткий імперативний порядок проведення огляду на стан сп`яніння. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, законодавцем передбачена єдина альтернатива у разі об`єктивної неможливості зафіксувати процес на відео: «огляд проводиться у присутності двох свідків, а матеріали відеозапису (або дані про свідків) обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення».

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості або документальні підтвердження об`єктивної неможливості фіксації процесу із застосуванням спеціальних технічних засобів відеозапису (службових відеореєстраторів, нагрудних камер поліцейських).

При цьому, замість належних технічних засобів, закріплених за посадовими особами, для фіксації було використано мобільний телефон «iPhone 13».

З акта огляду на стан алкогольного сп`яніння (який навіть не містить дати складання) убачається, що в ньому зазначено про відмову ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому в акті не зазначено свідків, в присутності яких останній відмовився від огляду на стан алкогольного сп`яніння, що суперечить вимогам вказаного Порядку та КУпАП.

Таким чином, керуючись принципом «поза розумним сумнівом», під час судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження належними та достовірними доказами те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Недоведеність винуватості особи в силу вимог ст. 9 КУпАП свідчить про відсутність об`єктивної сторони правопорушення і, відповідно, складу правопорушення.

Орган (посадова особа) відповідно до ст. 252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Суд, зберігаючи безсторонність, позбавлений можливості самостійно збирати докази на користь будь-якої із сторін провадження.

Крім того, протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що судочинство у національних судах повинно здійснюватися «згідно із законом».

У п. 44 рішення у справі «Корнєв та Карпенко проти України» від 30.09.2010 року Суд зазначив, що національні суди повинні забезпечувати дотримання як матеріальних, так і процесуальних норм.

У своїх рішеннях, у тому числі проти України, ЄСПЛ наголошує на необхідності суворого дотримання процедури притягнення особи до відповідальності.

У зв`язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості саме орган, який виявив факт адміністративного правопорушення, повинен довести наявність події і складу правопорушення та винуватість особи.

Деталі обвинувачення мають істотне значення, а його неконкретність розглядається ЄСПЛ як порушення права на захист (рішення у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року).

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» (п. 146) ЄСПЛ зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, щоб суд не виходив із наперед сформованого припущення про винуватість особи, а всі сумніви тлумачив на її користь.

У рішенні «Гефген проти Німеччини» ЄСПЛ сформулював підхід щодо недопустимості використання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку (доктрина «плодів отруєного дерева»).

За таких обставин, з урахуванням принципу презумпції невинуватості, суд доходить висновку, що провадження у справі про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 ч. 1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень.

Відповідно до ст. 284 КУпАП у разі наявності обставин, передбачених ст. 247 КУпАП, виноситься постанова про закриття справи.

На підставі наведеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 130, ст. 245, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 251, 252, 266, 283, 284 КУпАП, суддя —

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Суддя К. І. Буравова