Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №761/32767/25 — Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32767/25

Провадження № 2/761/3502/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участю секретаря Каніковського Б.А., представника позивача адвоката Лисенко Г.О., представників відповідача Рахімової А.А., Мазур В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ» «Хмельницька атомна електрична станція» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в обґрунтування якого зазначає, що наказом № 3620-к від 03.07.2025 Позивача було звільнено з посади начальника зміни енергоблока атомної електростанції загальностанційного оперативного персоналу (оперативний персонал). Причиною звільнення стало невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною 2 статті 142 КЗпП України, п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Також наказом № 3621-к від 03.07.2025 Позивача було звільнено з посади інструктора навчально-тренувального центру відділу підготовки оперативного персоналу (група тренажерної підготовки). Причиною звільнення стало невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною 2 статті 142 КЗпП України, п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Вважає вказане звільнення незаконним, оскільки відсутній факт розголошення ним конфіденційної інформації, адвокат подала до суду копію наказу лише в межах судового процесу, де цей наказ оскаржується Позивачем для захисту його прав та інтересів, як клієнта, тому, за таких обставин, суд не може вважатись «третьою особою».

Також Позивач просив суд визнати незаконними та скасувати накази про звільнення, поновити його на посадах, стягнути заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час вимушеного прогулу та витрати на професійну правничу допомогу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2025 справу передано на розгляд судді Саадулаєву А.І.

Ухвалою судді Саадулаєва А.І. від 08.04.2025 заявлено самовідвід у даній справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2025 справу передано на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.

Ухвалою судді від 15.08.2025 року позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою судді від 20.08.2025 року відкрито загальне позовне провадження по справі, справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

09.09.2025 через канцелярію суду надійшов відзив від відповідача АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ХАЕС», в якому відповідач позовні вимоги не визнає, зазначає про те, що позивача було правомірно звільнено з займаної посади у зв`язку з невиконанням працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною 2 статті 142 КЗпП України, п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, оскільки ним було неправомірно розповсюджено наказ філії «ВП ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» від 31.03.2025 № 1578 «Про нарахування премії персоналу філії «ВП ХАЕС» за результатами роботи за лютий 2025», який містить інформацію з обмеженим доступом. Просили суд відмовити в задоволенні позову.

06.10.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Лисенка Я.О. надійшла відповідь на відзив відповідача в якому представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог.

17.10.2025 через канцелярію суду від відповідача АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ХАЕС» надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач наполягає на своїх запереченнях проти позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.12.2025 року закрито підготовче засідання та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні, просив визнати незаконними та скасувати накази про звільнення, поновити позивача на посадах, стягнути на користь позивача заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час вимушеного прогулу, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив. Просили суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП ХАЕС», оскільки з 01.02.2012 року Позивач працював на посаді начальника зміни енергоблока атомної електростанції оперативного персоналу загальностанційного оперативного персоналу філії «ВП ХАЕС», а з 01.04.2016 працював за сумісництвом на посаді інструктора навчально-тренувального центру 1 категорії групи тренажерної підготовки відділу підготовки оперативного персоналу навчально-тренувального центру.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

У статті 139 КЗпП України встановлено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

27 вересня 2024 року набув чинності Закон України від 04 червня 2024 року № 3768-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України щодо встановлення додаткових підстав розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця та деяких інших питань».

Так, частина перша ст. 40 КЗпП України була доповнена пунктом 14 - невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 цього Кодексу.

Нова підстава для розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця має розглядатися разом з внесеними змінами до ст. 142 КЗпП України.

Згідно зі ст. 142 КЗпП України трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням роботодавця і виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) на основі типових правил.

Складовою правил внутрішнього трудового розпорядку можуть бути правила поведінки на підприємстві, в установі, організації, які містять положення, зокрема, про зобов`язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.

Встановлення правил поведінки на підприємствах, в установах, організаціях, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, та/або об`єктах чи операторах критичної інфраструктури є обов`язковим.

При цьому, враховуючи вживання у статті 142 КЗпП України прислівника «зокрема», правила про поводження з інформацією з обмеженим доступом є лише одним із видів правил, за порушення яких роботодавець може розірвати трудовий договір на підставі п. 14 ст. 40 КЗпП України.

АТ «НАЕК «Енергоатом» внесене до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83).

Також, АТ «НАЕК «Енергоатом» належить до об`єктів критичної інфраструктури згідно з Переліком секторів критичної інфраструктури, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.10.2020 № 1109 (підсектор 6 сектору 1 Переліку).

Отже, встановлення в АТ «НАЕК «Енергоатом» правил поведінки, які містять положення, зокрема про зобов`язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією, є обов`язковим.

Так, судом встановлено, що на підставі наказу філії «ВП «Хмельницька АЕС» «Про проведення службового розслідування щодо порушення режиму інформаційної безпеки Компанії» від 16.05.2025 № 1034 (зі змінами) було проведено службове розслідування щодо дотримання ОСОБА_1 вимог «Правил внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «Хмельницька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» 0.ОК.1880.ПЛ-25, Положення про конфіденційну інформацію АТ «НАЕК «Енергоатом» ПЛ-Д.0.09.395-24.

За результатами службового розслідування було складено акт службового розслідування щодо порушення режиму інформаційної безпеки Компанії від 13.06.2025 № 93-01/06-295-КІ (далі - Акт службового розслідування від 13.06.2025).

В ході службового розслідування було встановлено, що 30.04.2025 адвокатом Лисенко Г.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», було подано позовну заяву про визнання незаконним та скасування наказів та стягнення невиплачених сум, до якої долучено ряд документів, серед яких був Наказ від 31.03.2025 № 1578 «Про нарахування премії персоналу філії «ВП ХАЕС» за результатами роботи за лютий 2025» (далі - Наказ від 31.03.2025 № 1578-к), який не був засвідчений належним чином.

У Наказі від 31.03.2025 № 1578-к містяться відомості, що є конфіденційними та містять комерційну таємницю, відповідно до Переліку відомостей, які містять конфіденційну інформацію АТ «НАЕК «Енергоатом», ПР-Д.0.09.393-24, а саме: персональні дані працівників, їх посад та табельного номеру, показники з виробництва електроенергії філії «ВП ХАЕС» з початку року та інформація щодо експлуатаційних подій.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» конфіденційною є інформація про фізичну особу, інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, а також інформація, визнана такою на підставі закону. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 2 Закону України «Про захист персональних даних» визначає, що персональними даними особи є відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована. Аналогічне визначення міститься у ч. 1 ст. 11 Закону України «Про інформацію».

Стаття 14 Закону України «Про захист персональних даних» передбачає вимоги, щодо поширення персональних даних шляхом передачі відомостей про фізичну особу тільки за згодою суб`єкта цих персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб`єкта цих даних, або уповноваженої ним особи дозволяється тільки у випадках передбачених законодавством, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав людини та для проведення Всеукраїнського перепису населення. Виконання вимог щодо встановленого режиму захисту персональних даних має забезпечувати сторона, що поширює ці дані. Аналогічне тлумачення має міститься у ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію».

Судом встановлено, що АТ «НАЕК «Енергоатом» розробило ряд внутрішніх документів, які регулюють питання інформаційної безпеки та порядок роботи з інформацією, зокрема: Положення про інформаційну безпеку інформаційної автоматизованої системи управління відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електростанція» 0.ІТ.8099.ПЛ-21, Положення про конфіденційну інформацію АТ «НАЕК «Енергоатом» ПЛ-Д.0.09.395-24, Перелік відомостей, які становлять конфіденційну інформацію АТ «НАЕК «Енергоатом» ПР-Д.0.09.393-24.Положення про конфіденційну інформацію АТ «НАЕК «Енергоатом» ПЛ-Д.0.09.395-24 (далі - Положення ПЛ-Д.0.09.395-24) визначає вимоги та організаційні засади із забезпечення режиму безпеки конфіденційної інформації.

Також, у Положенні ПЛ-Д.0.09.395-24 зазначено, що розголошення конфіденційної інформації - це дія або бездіяльність осіб, у результаті яких інформація у будь-який можливій формі (усній, письмовій), у тому числі, стає відомою третім особам без згоди власника цієї інформації.

Пунктом 2.1 Положення ПЛ-Д.0.09.395-24 визначено, що конфіденційна інформація відноситься до інформації з обмеженим доступом і складається, зокрема, з інформації про фізичну особу (персональні дані); інформації, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою (в тому числі комерційна таємниця), яка не може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов, або з інформації, визначеної конфіденційною на підставі закону.

Як підтверджується матеріалами справи, Відповідачем було визначено, які саме відомості АТ «НАЕК «Енергоатом» містять конфіденційну інформацію та комерційну таємницю, що відображено у Переліку відомостей, які містять конфіденційну інформацію АТ «НАЕК «Енергоатом» ПР-Д.0.09.393-24 (далі - Перелік ПР-Д.0.09.393-24).

У Переліку ПР-Д.0.09.393-24 зазначено, що до конфіденційної інформації на час дії воєнного стану відносяться: щомісячні планові (прогнозні) та фактичні техніко-економічні показники роботи електростанцій (пп. 2.6.3), та відомості про режими роботи обладнання АЕС (пп. 2.6.4), а до комерційної таємниці на час дії воєнного стану відноситься: штатний розпис та організаційно-розпорядчі документи АТ «НАЕК «Енергоатом» (накази, розпорядження, спільні рішення, протоколи), які містять інформацію про розміри виплат працівникам Компанії (пп.3.3.5).

Таким чином, суд не бере до уваги доводи позивача, про те, що відповідачем не обґрунтовано яка саме інформація була конфіденційною чи комерційною таємницею, оскільки такі твердження спростовуються наявним в матеріалах справи переліком відомостей, які містять конфіденційну інформацію АТ «НАЕК «Енергоатом» ПР-Д.0.09.393-24, який конкретно визначає, які саме відомості становлять конфіденційну та комерційну таємницю.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , як начальник зміни атомної електростанції загальностанційного оперативного персоналу, а також як інструктор навчально-тренувального центру 1 категорії групи тренажерної підготовки відділу підготовки оперативного персоналу навчально-тренувального центру філії «ВП «Хмельницька АЕС» був ознайомлений із внутрішніми документами філії «ВП ХАЕС», а саме: з Комплаєнс-політикою ДП «НАЕК «Енергоатом» ПЛ-С.0.14.150-21, Положенням про конфіденційну інформацію АТ «НАЕК «Енергоатом», ПЛ-Д.0.09.395-24, Переліком відомостей, які містять конфіденційну інформацію АТ «НАЕК «Енергоатом», ПР-Д.0.09.393-24.

Також, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 було взято на себе зобов`язання зберігати конфіденційну інформацію та не розголошувати персональні дані. Зобов`язання підтверджуються документально із особистим підписом ОСОБА_1 , а саме: 14.06.2023 взяті зобов`язання про нерозголошення персональних даних, 12.07.2024 взяті зобов`язання про збереження конфіденційної інформації АТ «НАЕК «Енергоатом» (далі - Зобов`язання від 12.07.2024).

02.04.2025 наказом філії «ВП ХАЕС» № 694 введено в дію Правила внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом», 0.ОК.1880.ПЛ-25 (далі - ПВТР).

Пункт 1.2. ПВТР передбачає, що правила встановлюють загальні обов`язки, правила і норми для роботодавця і працівників філії «ВП «Хмельницька АЕС» з метою забезпечення необхідної трудової, виробничої і технологічної дисципліни.

Положеннями п. 4.1 ПВТР визначені основні обов`язки та права працівників, зокрема основними обов`язками працівників є: виконувати вимоги діючих у філії «ВП ХАЕС» положень, правил, інструкцій та інших нормативних документів (пп. 4.1.6); дотримуватися встановленого порядку зберігання комерційної таємниці та конфіденційної інформації, персональних даних, матеріальних цінностей і документів (пп. 4.1.14).

Абзацом 5 пп. 10.1.2. ПВТР передбачено, що кожен працівник філії «ВП ХАЕС» повинен не розголошувати внутрішню інформацію філії «ВП ХАЕС», АТ «НАЕК «Енергоатом», яка не була у встановленому законодавством та/або філією «ВП ХАЕС», АТ «НАЕК «Енергоатом» розкрита або оприлюднена, крім випадків, коли це становить частину посадових обов`язків.

Пунктом 10.2 ПВТР встановлено зобов`язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.

В п. 10.2.2 ПВТР зазначено, кожен працівник повинен виконувати вимоги законодавства України та внутрішніх документів філії «ВП ХАЕС», АТ «НАЕК «Енергоатом», що регулюють процеси доступу та використання інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.

Судом встановлено, що 07.04.2025 ОСОБА_1 , як персонал загальностанційного оперативного персоналу, ознайомився з Правилами внутрішнього трудового розпорядку 0.ОК.1880.ПЛ-25 та 07.05.2025 ОСОБА_1 , як персонал навчально-тренувального центру, ознайомився з Правилами внутрішнього трудового розпорядку 0.ОК.1880.ПЛ-25.

03.07.2025 наказом філії «ВП ХАЕС» № 1286 затверджено результати службового розслідування та зазначено, що за результатами проведеного розслідування встановлено факт неправомірного розповсюдження ОСОБА_1 наказу філії «ВП ХАЕС від 31.03.2025 № 1578-к «Про нарахування премії персоналу філії «ВП ХАЕС» за результатами роботи за лютий 2025», який містить інформацію з обмеженим доступом, чим порушив абз. 5) пп. 10.1.2. Правил внутрішнього трудового розпорядку 0.ОК.1880.ПЛ-25.

03.07.2025 філією «ВП ХАЕС» було видано наказ № 3620-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким було звільнено Позивача з посади начальника зміни енергоблока атомної електростанції загальностанційного оперативний персонал (оперативний персонал). Причиною звільнення стало невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною 2 статті 142 КЗпП України, п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

03.07.2025 філією «ВП ХАЕС» було видано наказ № 3621-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким було звільнено Позивача з посади інструктора навчально-тренувального центру відділу підготовки оперативного персоналу (група тренажерної підготовки). Причиною звільнення стало невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною 2 статті 142 КЗпП України, п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»). Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання її з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі - позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду викладені в постанові від 26 березня 2026 року у справі № 761/25671/21.

Пунктом 3 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням ВРП 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (зі змінами) (далі - Положення про ЄСІТС) визначено, що Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система (ЄСІТС) - сукупність інформаційних та телекомунікаційних підсистем (модулів), які забезпечують автоматизацію визначених законодавством та цим Положенням процесів діяльності судів, органів та установ в системі правосуддя, включаючи документообіг, автоматизований розподіл справ, обмін документами між судом та учасниками судового процесу, фіксування судового процесу та участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції, складання оперативної та аналітичної звітності, надання інформаційної допомоги суддям, а також автоматизацію процесів, які забезпечують фінансові, майнові, організаційні, кадрові, інформаційно-телекомунікаційні та інші потреби користувачів ЄСІТС.

Зокрема, пункт 24 Положення про ЄСІТС визначає, що підсистема «Електронний суд» (Електронний суд) - підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, між користувачем цієї підсистеми та Вищою радою правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Судом встановлено, що Позивач не звертався до філії «ВП ХАЕС» із заявами/зверненнями про надання копії Наказу філії «ВП ХАЕС» від 31.03.2025 № 1578 «Про нарахування премії персоналу філії «ВП ХАЕС» за результатами роботи за лютий 2025», оскільки належним способом отримання вказаного документа є звернення до відповідача як розпорядника інформації особисто ОСОБА_1. чи через адвоката шляхом направлення адвокатського запиту.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.04.2025 до Відповідача надійшов адвокатський запит Лисенко Г. О. від 14.04.2025, який стосувався надання ряду копій документів щодо ОСОБА_1 , зокрема наказів, якими позбавили (не нарахували) премії, надбавки та інші компенсаційні витрати ОСОБА_1 за період з 01.12.2024 по день надання відповіді на запит.

Філія «ВП ХАЕС» листом від 21.04.2025 № 45-30-863/9305 повідомила адвоката Лисенко Г. О., що з огляду на те, що надання повної та обґрунтованої відповіді потребує пошуку та збору інформації і документів серед значної кількості даних, якими володіють різні підрозділи, відповідь на адвокатський запит від 14.04.2025 буде надана не пізніше двадцяти робочих днів з моменту його отримання.

Згодом, філія «ВП ХАЕС» листом від 12.05.2025 № 45-30-1067/11380 надала відповідь на адвокатський запит від 14.04.2025, до якого долучено копію витягу з наказу від 31.03.2025 № 1578-к.

Однак, 30.04.2025 адвокатом Лисенко Г.О., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги від 11.04.2025 № 1/11/04/25, через підсистему «Електронний суд», яка є підсистемою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, було подано позовну заяву про визнання незаконним та скасування наказів та стягнення невиплачених сум, до якої долучено ряд документів, серед яких був Наказ від 31.03.2025 № 1578, що містить персональну інформацію про інших працівників філії «ВП ХАЕС», показники з виробництва електроенергії філії «ВП ХАЕС» з початку року та відомості про режим роботи обладнання АЕС.

Суд також зауважує, що представник Позивача самостійно підтверджує той факт, що 30.04.2025 адвокатом Лисенко Г. О. на основі документів Позивача подано до суду позовну заяву до АТ «НАЕК «Енергоатом» про визнання незаконним та скасування п. 5 та п. 6 наказу від 30.01.2025 № 189, наказу від 20.02.2025 № 863-к, наказу від 18.03.2025 № 565, п. 1.9 наказу від 31.03.2025 № 1578-к, наказу № 480-к, стягнення недоплаченої заробітної плати, про що зазначено безпосередньо у тексті позовної заяви (абзац 4 сторінка 4).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України встановлено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення доказів.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Це свідчить, про те, що слід оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Із тексту позовної заяви вбачається, що Наказ від 31.03.2025 № 1578-к «Про нарахування премії персоналу філії «ВП ХАЕС» за результатами роботи за лютий 2025» був наданий ОСОБА_1 для свого представника, адвоката Лисенко Г.О.

Тобто, позивачем здійснено неправомірне розповсюдження Наказу філії «ВП ХАЕС» від 31.03.2025 № 1578 «Про нарахування премії персоналу філії «ВП ХАЕС» за результатами роботи за лютий 2025», який містить відомості не лише про премію позивача, а й персональну інформацію про інших працівників філії «ВП ХАЕС» та показники з виробництва електроенергії філії «ВП ХАЕС» з початку року, відомості про режим роботи обладнання АЕС.

Вказана обставина свідчить про невиконання ОСОБА_1 правил поведінки у філії «ВП ХАЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» в частині положень про зобов`язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією.

Суд приходить до висновку, що вказаними вище діями ОСОБА_1 порушив абз. 5) пп. 10.1.2., п. 10.2.2. «Правил внутрішнього трудового розпорядку філії «ВП «Хмельницька АЕС» АТ «НАЕК «Енергоатом» 0.ОК.1880.ПЛ-25, що є порушенням трудової дисципліни та підставою для звільнення на підставі п. 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

При цьому вказані висновки суду в жодному випадку не мають на меті обмеження права позивача на захист або правову допомогу. В даному спорі суд виходить із порушення процедури отримання позивачем витягу зі спірного наказу та подальшого оприлюднення відомостей, які стосувались інших осіб.

Також, в судовому засіданні не встановлено фактів систематичних дій Відповідача по відношенню до Позивача з метою припинення з ним трудових відносин, що має прояви вчинення мобінгу.

Зазначені обставини в сукупності з іншими доказами спростовують доводи позивача про безпідставність свого звільнення із займаних посад.

Суд не приймає до уваги доводи Позивача про те, що його було звільнено без згоди профспілки з огляду на таке.

Частина 2 ст. 252 КЗпП України встановлює, що зміна умов трудового договору, оплати праці, притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників, які є членами виборних профспілкових органів, допускається лише за попередньою згодою виборного профспілкового органу, членами якого вони є.

Аналогічне визначення міститься у ч. 2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілковий орган - орган, створений згідно із статутом (положенням) профспілки, об`єднання профспілок, через який профспілка здійснює свої повноваження.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є членом ППО ХАЕС, Центрального комітету Атомпрофспілки, який є постійно діючим колегіальним виборним керівним органом Атомпрофспілки, а також входить до Цехової профспілкової організації загальностанційного оперативного персоналу (ЗОП) ППО ХАЕС.

Пунктом 1.4.16 статуту Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України передбачено, що Центральний комітет (ЦК) профспілки та його Президія - постійно діючі колегіальні виборні керівні органи Профспілки, які здійснюють визначені цим Статутом повноваження.

Водночас, як вбачається із пп. 6.8.3 п. 6.8. статуту Професійної спілки працівників атомної енергетики та промисловості України, цеховий комітет (цехком) у виробничій сфері входить до організаційної структури первинної профспілкової організації.

Суд дійшов висновку, що Цехова профспілкова організація загальностанційного оперативного персоналу (ЗОП) ППО ХАЕС входить до структури ППО ХАЕС, і не є окремим профспілковим органом.

Матеріалами справи підтверджується, що філією «ВП ХАЕС» було підготовлено та направлено до Атомпрофспілки та ППО ХАЕС лист-подання від 17.06.2025 № 93-01/25КІ-705/14585 «Про погодження проєкту наказу «Про результати службового розслідування» та надання згоди на звільнення ОСОБА_1 ».

Листом Атомпрофспілки від 27.06.2025 № 01-19-233 було долучено Постанову Президії ЦК від 26.06.2025 № П-16-2 «Про лист-подання генерального директора філії «ВП «Хмельницька АЕС», якою прийнято рішення не надавати згоди на застосування до ОСОБА_1 захід дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення на підставі п 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною другою статті 142 КЗпП України).

Листом від 03.07.2025 № 053-20/90 ППО ХАЕС не погодила проєкт наказу філії «ВП ХАЕС» «Про результати службового розслідування» та не надає згоду на звільнення ОСОБА_1 на підставі п 14 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідно до ч. 6 ст. 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», рішення профспілки про ненадання згоди на розірвання трудового договору має бути обґрунтованим. У разі, якщо в рішенні немає обґрунтування відмови у згоді на звільнення, роботодавець має право звільнити працівника без згоди виборного органу профспілки.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що роботодавець має право звільнити працівника без згоди профспілкового органу за відсутності обґрунтування профспілковим органом такої відмови, а не з мотивів її відмови.

Розглядаючи трудовий спір з урахуванням положень частини сьомої статті 43 КЗпП України та статті 39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового комітету власне правове обґрунтування такої відмови. І лише у разі відсутності у рішенні правового обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення працівника власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації і таке звільнення є законним у разі дотримання інших передбачених законодавством вимог для звільнення.

Оскільки необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість виключає виникнення такого права, то суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Враховуючи, що у зазначених нормах зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, то така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства (стаття 8 Конституції України, стаття 3 ЦК України, статті 2, 263 ЦПК України) та лексичного значення (тлумачення) самого слова «обґрунтований», яке означає «бути достатньо, добре аргументованим, підтвердженим науково, переконливими доказами, доведеним фактами» (постанова Верховного Суду від 10.06.2022 у справі №500/4430/19).

Отже, рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути достатньо добре аргументованим та містити посилання на правове обґрунтування незаконності звільнення працівника або посилання на неврахування власником фактичних обставин, за яких розірвання трудового договору з працівником є порушенням його законних прав.

З огляду на те, що висновок про обґрунтованість чи необґрунтованість рішення профспілкового комітету про відмову у наданні згоди на звільнення працівника може бути зроблений судом лише після перевірки відповідності такого рішення нормам трудового законодавства, фактичних обставин і підстав звільнення працівника, його ділових і професійних якостей, то посилання на відсутність у суду повноважень здійснювати перевірку та давати юридичну оцінку рішенню профспілкового комітету (яке відповідно до вимог статей 76, 89 ЦПК є одним із доказів у справі і не має для суду наперед встановленого значення), не можна визнати правильним.

Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-703цс15, постановах Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 226/1664/18 (провадження № 61-6930св19), від 13 лютого 2020 року у справі № 226/1650/18 (провадження № 61-7838св19), від 22 липня 2020 року у справі № 760/11864/16 (провадження № 61-8891св19).

З матеріалів даної справи вбачається, що обґрунтування вищевказаних відмов профспілкових органів на звільнення позивача, спростовується наявними у справі доказами та викладеними вище висновками суду.

З урахуванням наявних у справі матеріалів, на переконання суду, постанова Атомпрофспілки від 26.06.2025 № П-16-2 та лист ППО ХАЕС від 03.07.2025 № 053-20/90 про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору не містить належного та достатнього правового обґрунтування щодо відмови у звільненні ОСОБА_1 на підставі п.14 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Внаслідок чого, судом відхиляються доводи позивача про те, що відповідач звільнив позивача з порушенням вимог ч.2 ст.252 КЗпП України та ч. 2 ст. 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності».

Щодо тверджень позивача про те, що відповідачем не отримано письмові пояснення у позивача перед притягненням до дисциплінарної відповідальності суд зазначає наступне.

До застосування дисциплінарного стягнення роботодавець повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення (частини перша, друга статті 149 КЗпП України).

Пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі N 643/10816/17 (провадження N 61-188св21).

ОСОБА_1 було надано можливість надати пояснення щодо порушення трудової дисципліни, а саме: невиконання правил поведінки на підприємстві в частині зобов`язання працівників про нерозголошення інформації з обмеженим доступом, зокрема, інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а також про умови роботи з конфіденційною інформацією, що підтверджується актом від 16.06.2025, яким зафіксовано відмову Позивача в наданні таких пояснень.

Також, матеріалами справи підтверджується, що відповідно до Реєстру №93-01/06-318 17.06.2025 о 16 год. 58 хв. ОСОБА_1 було надано лист №51-19-586/14637 від 17.06.2025, яким надано копію акту службового розслідування від 13.06.2025 №93-01/06-295-КІ.

Враховуючи, що 16.06.2025 ОСОБА_1 відмовився надати письмові пояснення щодо порушення трудової дисципліни, про що складено відповідний акт від 16.06.2025, у листі №51-19-586/14637 від 17.06.2025 Позивачу було встановлено у строк до 09 год. 00 хв. 19.06.2025 надати свої пояснення.

Суд відхиляє доводи сторони позивача про те, що роботодавець не вимагав пояснень від позивача про поважність причин відсутності на робочому місці, з огляду на встановлені обставини, які в сукупності з матеріалами справи спростовують доводи позивача.

Щодо тверджень позивача про те, що позивач пропустив строк на притягнення позивача до дисциплінарного стягнення суд зазначає наступне.

Статтею 148 КЗпП України передбачено, що дисциплінарне стягнення застосовується роботодавцем безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

У Постанові КЦС ВС від 31.01.2025 № 699/687/23 зазначено: «69. Обчислення місячного строку для застосування дисциплінарного стягнення здійснюється з дня виявлення не лише факту (події), а саме проступку. Виявлення проступку означає не лише виявлення факту (події), а й визначення працівника, що порушив трудові обов`язки, характеру порушення, шкідливих наслідків правопорушення, причинного зв`язку між правопорушенням і шкідливими наслідками, вини працівника. Як правило, місячний строк обчислюється з дня закінчення службового розслідування, проведення перевірки тощо. Водночас роботодавець наділений правом застосувати дисциплінарне стягнення до працівника не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку (див. постанови Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 516/268/15-ц та від 11 вересня 2020 року у справі № 638/14690/18-ц).».

Як встановлено судом, 13.06.2025 за результатами службового розслідування було затверджено Акт № 93-01/06-295-КІ, яким було встановлено факт неправомірного розповсюдження ОСОБА_1 . Наказу від 31.03.2025 № 1578-к, розповсюдження якого без дозволу філії «ВП ХАЕС», тобто було встановлено працівника, який учинив ці діяння, протиправність цих діянь, вину працівника, наявність шкідливих наслідків, причинного зв`язку між правопорушенням та шкідливими наслідками заборонено.

03.07.2025 наказом філії «ВП ХАЕС» № 1286 затверджено результати службового розслідування.

03.07.2025 філією «ВП ХАЕС» було видано наказ № 3620-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким було звільнено Позивача з посади начальника зміни енергоблока атомної електростанції загальностанційний оперативний персонал (оперативний персонал). Причиною звільнення стало невиконання працівником правил поведінки на підприємстві, в установі, організації в частині положень, передбачених частиною 2 статті 142 К3пП України, п. 14 ч. 1 ст. 40 К3пП України.

03.07.2025 філією «ВП ХАЕС» було видано наказ № 3621-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким було звільнено Позивача з посади інструктора навчально-тренувального центру відділу підготовки оперативного персоналу (група тренажерної підготовки).

Посилання сторони позивача на пропуск позивачем строку на притягнення позивача до дисциплінарного стягнення, також не є слушними, оскільки як встановлено судом, позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у місячний строк з дня виявлення факту порушення трудової дисципліни та не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідач незаконно змінив умови праці позивачу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в межах проведення службового розслідування щодо порушення режиму інформаційної безпеки компанії, з метою уникнення повторного витоку та розповсюдження інформації з обмеженим доступом, конфіденційної інформації, комерційної таємниці та персональних даних працівників філії «ВП ХАЕС» відповідачем було прийнято рішення обмежити доступ Позивачу на територію промислового майданчика.

04.06.2025 розпорядженням старшого начальника зміни АЕС Кошкіна М. Є. № 125/25 визначено, що з 04.06.2025 ОСОБА_1 направляється в НТЦ, приміщення 318С.

04.06.2025 філією «ВП ХАЕС» було видано наказ № 1152 «Про визначення робочого місця та обмеження доступу до програмного забезпечення ОСОБА_1 », яким визначено позивачу робоче місце поза межами промислового майданчика в приміщенні № 318 С НТЦ, з обмеженням доступу на територію промислового майданчика філії «ВП ХАЕС» з 04.06.2025 до прийняття рішення, за наслідками службового розслідування.

Положеннями частини 3 ст. 32 КЗпП України передбачено, що про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Водночас, відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

04.06.2025 ОСОБА_1 було надано для ознайомлення наказ від 04.06.2025 № 1152, проте Позивач відмовився проставити власноручний підпис на ньому, про що складено відповідний Акт від 04.06.2025.

Матеріалами справи підтверджується, що 30.04.2025 Відповідачем було видано Наказ № 2188-к «Про зміну умов праці», яким з 19.03.2025 ОСОБА_1 було відсторонено від роботи на посаді начальника зміни енергоблока атомної електростанції, оскільки він не виконував роботи під впливом небезпечних і шкідливих виробничих факторів, передбачених посадовою інструкцією начальника зміни енергоблока атомної електростанції.

Тобто, зміна істотних умов праці для позивача відбулася з 01.05.2025 згідно з наказом № 2188-к від 30.04.2025.

За таких обставин суд відхиляє доводи позивача про те, що наказ № 1152 від 04.06.2026 «Про визначення робочого місця та обмеження доступу до програмного забезпечення ОСОБА_1 » є наказом про зміну істотних умов праці.

Щодо тверджень позивача про те, що відповідач порушив порядок проведення службових розслідувань суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що службові розслідування у філії «ВП ХАЕС» проводяться відповідно до Положення про порядок проведення службових розслідувань, 0.ИГ.4470.ПЛ-22 (надалі - Положення 0.ИГ.4470.ПЛ-22).

Пунктом 3.6. Положення 0.ИГ.4470.ПЛ-22 передбачено, що працівник, щодо якого проводиться розслідування, повинен давати усні і письмові пояснення на ім?я ГД.

Також, у п. 3.9. Положення 0.ИГ.4470.ПЛ-22 вказано, що працівники, відносно яких проводиться розслідування, а також причетні працівники на вимогу голови комісії зобов?язані надавати правдиві пояснення щодо суті предмета розслідування і поставлених їм питань, пред?являти відповідні документи чи матеріали.

З метою отримання інформації щодо факту поширення документа підприємства, який містить конфіденційну інформацію, ОСОБА_1 було запропоновано надати пояснення, у зв?язку із проведенням службового розслідування щодо порушення режиму інформаційної безпеки за фактом передачі інформації, що є власністю філії «ВП ХАЕС». Водночас, Позивач відмовився від надання пояснень, про що було складено Акт про відмову від надання пояснень від 30.05.2025. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 був обізнаний про проведення службового розслідування та його підстави.

Відповідно до п. 4.3 Положення 0.ИГ.4470.ПЛ-22, після підписання акта членами та головою комісії з ним, протягом 2 робочих днів повинні бути ознайомлені під підпис працівники щодо яких проводилося розслідування.

11.06.2025 для ОСОБА_1 було надано Акт № 93-01/06-295 разом з усіма додатками та надано можливість ознайомитися з документами.

Судом встановлено, що 11.06.2025 складено акт про відмову ОСОБА_1 у засвідченні факту ознайомлення із Актом № 93-01/06-295 з додатками.

Таким чином, суд не бере доводи позивача про те, що йому не було надано акт на ознайомлення до його затвердження.

Згідно з п. 3.10 Положення 0.ИГ.4470.ПЛ-22, розслідування повинне бути проведено протягом 15 робочих днів з дня його призначення чи в термін, зазначений у наказі. Рішення про продовження терміну розслідування оформляється новим наказом чи накладенням відповідної візи на діючому наказі ГД чи особою, яка виконує його обов`язки.

Так судом встановлено, що терміни проведення службового розслідування продовжувалися на підставі відповідних наказів, що відповідає вимогам Положення про порядок проведення службових розслідувань 0.ИГ.4470.ПЛ-22.

Суд зазначає, що вказані обставини спростовують доводи позивача про те, що відповідачем порушено порядок проведення службових розслідувань.

Суд приходить до висновку, що позивачем не доведено порушення відповідачем вимог закону при його звільненні. Водночас відповідач довів наявність підстав для звільнення та дотримання ним положень трудового законодавства при звільненні позивача.

Отже, перелічені обставини спростовують твердження позивача щодо безпідставності його звільнення.

Що стосується посилання представника позивача на відсутність повноважень в.о. Генерального директора філії «ВП ХАЕС» Носикова Є.В. на підписання наказів про звільнення і т.і., суд зазначає, що дані доводи у представника позивача з`явились під час дослідження письмових доказів, вони не є предметом позовних вимог, із заявою про збільшення позовних вимог сторона позивача не зверталась, а тому суд їх не оцінює та не перевіряє, виходячи із положень диспозитивності, передбачених ч. 1 ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підстава доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позову. Вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку є похідними від вимог про незаконність зміни умов праці та звільнення з посади, тому також задоволенню не підлягають.

Інші доводи сторін не впливають на вирішення спору.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 76, 77, 81, 263-265, 314 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ» «Хмельницька атомна електрична станція» про визнання незаконними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04.05.2026 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

27 квітня 2026 року