Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №760/9712/25 — Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/9712/25

2-а/760/125/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі -Рєзанцева Б.О.,

розглянувши в приміщенні суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2025 року позивач звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 239009 від 27.11.2024, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що 13.03.2025 під час ознайомлення адвоката позивача за матеріалами справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, позивачу стало відомо, що 27.11.2024 відносно нього було складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 239009 від 27.11.2024, відповідно до якої останній 27.11.2024 в м. Києві по вул. Братиславська/Миропільська керував транспортним засобом, не маючи права керування.

Проте позивач вказану постанову не отримував та вважає її протиправною, оскільки не вчиняв інкриміноване йому правопорушення.

Як зазначає позивач, 27.11.2024 він не керував транспортним засобом, а лише знаходився біля нього, проте праціники поліції з незрозумілих причин стали вимагати в останнього документи на транспортний засіб. У свою чергу, позивач, так як не керував трнаспортним засобом на той момент, документи на вимогу працівників поліції не надав.

Працівник поліції, не зважаючи на те, що позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, виніс відносно останнього оскаржувану постанову, не залучивши також при цьому перекладача, будучи проінформованим про те, що позивач є іноземцем.

Оскільки позивач про існування оскаржуваної постанови дізнався лише під час ознайомлення з матеріалами справи № 754/2081/25 13 березня 2025 року, то строк звернення до суду пропущений з поважних причин.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять доказів вчинення позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення, останній просить суд поновити строк звернення до суду та скасувати винесену відносно нього оскаржувану постанову.

10.04.2025 згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було передано до провадження головуючому судді Букіній О.М.

На підставі ухвали суду від 11.04.2025 позовну заяву було залишено без руху через ненадання позивачем документу, що підтверджує сплату судового збору за подання адміністративного позову до суду, та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ухвали.

30.04.2025 на виконання вищезазначеної ухвали суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків та долучення до матеріалів позову копії квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 02.05.2025 судом відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.

Суд надіслав позивачу копію ухвали суду від 02.05.2025. Відповідачу суд надіслав копію ухвали суду від 02.05.2025 та копію позовної заяви із додатками.

20.06.2025 від представника відповідача Департаменту патрульної поліції надійшов відзив, відповідно до якого відповідач вказує, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, був досліджений та встановлений поліцейськими під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а викладені твердження позивача є хибними, позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню судом з оглядом на таке.

Відповідно до п. 2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За приписами п. 2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР України.

Таким чином, з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується з обов`язком водія мати при собі та вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка немає права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, відсутність посвідчення водія відповідної категорії у водія виключає його право на керування транспортним засобом.

Як зазначає представник відповідача, 27.11.2024 екіпажем патрульної поліції було виявлено транспортний засіб MERCEDES Benz номерний знак LIE 561 за адресою: вул. Братиславська/Миропільська в м. Києві. Після зупинки вказаного транспортного засобу інспектор підійшов до водія, пояснив причину зупинки, підставу перевірки документів та попросив пред`явити документи, передбачені п. 2.1 ПДР України. Після чого інспектор провів розгляд справи про адміністративне правопорушення, роз`яснив позивачу положення ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а тому доводи позивача про порушення процедури розгляду справи не відповідають дійсності.

З огляду на викладене, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовної вимоги.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Щодо пропуску позивачем строку на оскарження постанови про накладення на останнього адміністративного стягнення, суд повідомляє про таке.

Відповідно до ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 239009 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, була винесена інспектором патрульної поліції 27.11.2024.

З аналізу даної постанови вбачається, що її копія не була надана позивачу на місці її винесення, а також не була відправлена рекомендованим листом за адресою його проживання, про що свідчить відсутніть підпису позивача у відповідній графі постанови та відмітки про її надіслання. Вказане свідчить про те, що позивач міг бути необізнаним про винесення відносно нього оскаржуваної постанови, підтвердження протилежого матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про наявність винесеної відносно нього постанови про накладення адміністративного стягнення 13.03.2025 під час ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 116 КУпАП (номер справи 754/2081/25), розгляд якої здійснюється Деснянським районним судом м. Києва. 18.03.2025 позов про скасування вказаної постанови був направлений до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що позивач не отримував копії постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, через що не був обізнаний про її винесення, суд визнає причини пропуску процесуаьного строку для оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення поважними та задовольняє заяву позивача про поновлення такого строку.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

З матеріалів справи вбачається, що 27.11.2024 відносно ОСОБА_1 інспектором 4 бальйону 2 роти Управління патрульної поліції в м. Києві винесено постанову про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, за те, що водій ОСОБА_1 27.11.2024 о 12:30 год. в м. Києві по вул. Братиславська/Миропольська керував транспортним засобом, не маючи право керувати транспортним засобом, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КупАП.

Даною постановою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 грн.

Дослідивши складену постанову серії БАВ № 239009 від 27.11.2024 та матеріали справи, суд не знайшов підтверджень вини позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 КпАП України передбачена відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, та тягне за собою накладення штрафу.

Відповідно до п. 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Такими документами, зазначеними в п. 2.1 ПДР, є, зокрема, посвідчення водія відповідної категорії.

Так, у матеріалах справи відсутні будь-які пояснення свідків, фото- чи відеофіксація, які б підтвердили порушення позивачем ПДР України, зокрема того, що 27.11.2024 він керував транспортним засобом без наявного у нього посвідчення водія відповідгої категорії, що підтверджує його право на керування даним транспортним засобом, та чи дійсно він керував транспортним засобом станом на зазначений в оскаржуваній постанові час.

Представник відповідача не надав суду будь-яких доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, лише зазначивши у відзиві, що під час зупинки транспортного засобу під керуванням позивача останньому була повідомлена причина зупинки та пред`явлена вимога надати для перевірки документи, передбачені п. 2.1 ПДР України.

Сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 239009 від 27.11.2024 винесена інспектором патрульної поліції з порушенням вимог чинного законодавства, а саме, не містить відомостей про надання особі, відносно якої вона складена, копії такої постанови, тобто відсутній підпис особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, у графі про отримання копії постанови, а також відомостей про те, що дана постанова направлена такій особі рекомендованим листом. Що свідчить про порушення права особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, бути проінформованою про винесення такої постанови, можливості дати поясненя з приводу притягнення її до адміністративної відповідальності, залучити захисника та подальшого оскарження такої постанови. Також оскаржувана постанова не містить підпису особи, яка винесла таку постанову.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, положення даної статті вказують на те, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, при її винесені не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок працівників патрульної поліції про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення в даному випадку порушує права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст.268 КпАП України.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 та 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ст.33 КпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Доказів того, що позивачем скоєне адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП, відповідачем до суду надано не було.

Згідно ч.1 ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, поясненнями свідків.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача.

У відповідності до ч.3 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Оцінюючи матеріали справи у їх сукупності, ту обставину, що відповідачем не було надано до суду належних доказів в підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме, що він керував транспортним засобом, не маючи на це право, тобто за відсутності посвідчення водія відповідної категорії, суд приходить до висновку про те, що постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності була винесена без достатніх правових підстав.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст.286 КАС України.

Так, відповідно до ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії БАВ № 239009 від 27.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень підлягає скасуванню.

Враховуючи наведе вище, позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з Відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає відшкодуванню сплачений Позивачем при подачі даного позову до суду судовий збір в розмірі 485,00 грн.

Керуючись ст.ст.122 ч.5, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ № 239009 від 27.11.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400,00 гривень - скасувати.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань Департамента патрульної поліції, витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 04.05.2026.

Суддя О.М. Букіна