Рішення від 07 квітня 2026 р. у справі №756/17558/25 — Оболонський районний суд міста Києва

08.04.2026 Справа № 756/17558/25

Справа № 756/17558/25

Провадження № 2/756/2166/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 квітня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Жука М.В.,

при секретарі Бондаренко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

у с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ТОВ «Укрдебт Плюс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позову зазначає, що він є військовослужбовцем ЗСУ. Під час апеляційного провадження у справі № 369/2996/13-ц, що стосується цивільного спору про кредитну заборгованість, адвокат Янчук А.А., який є представником ТОВ «Укрдебт плюс» подав до Київського апеляційного суду відзив, у якому він поставив під сумнів факт його військової служби, натякнув на фальсифікацію поданих ним довідок і заперечив його участь у бойових діях.

Оскільки дані вислови є недостовірною інформацією, яка принижує честь, гідність та ділову репутацію, ОСОБА_1 просить суд визнати недостовірною та такою що принижує честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену ТОВ «Укрдебт плюс» через свого представника - адвоката Янчука А.А. у відзиві на апеляційну скаргу у цивільній справі № 369/2996/13-ц, а саме про нібито не проходження ОСОБА_1 військової служби та виконання бойових завдань, про нібито фальсифікацію офіційних докуемнтів (довідок), що підтверджують проходження ним військової служби, про те, що апеляційна скарга нібито була «написана за допомогою штучного інтелекту»; спростувати зазначену інформацію шляхом надсилання йому листа із зазначенням, що зазначена інформація не відповідає дійсності та викладено вибачення за її поширення; стягнути з відповідача на його користь компенсацію моральної шкоди, завданої поширенням зазначеної недостовірної інформації у розмірі 50 000 грн.

ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якій заперечував проти задоволення позову, зазначивши про те, що у відзиві на апеляційну скаргу висловив свою суб`єктивну думку. Крім того просив стягнути з позивача на його користь витрати на правову допомогу.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Берковський С.М. у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 жодним чином не ставив у своєму відзиві під сумнів, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а лише зазначив про неузгодженість наданих ним документів та не більше. Крім того просив стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу

Представник ТОВ «Укрдебт плюс» - Пивоваров В.І. подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що процесуальний документ, такий як відзив, не може бути способом приниження чи образи, оскільки він подається виключно в межах судового процесу, адресований суду, а не невизначеному колу осіб і має на меті юридичне обгрунтування позиції сторони. При цьому позивачем не доведено яким чином відзив, який не містить образливих чи принизливих висловлювань, міг спричинити йому моральні страждання, зазначивши, що ОСОБА_2 жодним чином не поставив під сумнів, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем.

У відповіді на відзиви ОСОБА_1 , заперечуючи викладені у відзивах твердження, просив позов задовольнити у повному обсязі.

ОСОБА_2 , подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просив відмовити у задоволенні позову.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подавши клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на неможливість прибуття у судове засідання у зв`язку із виконанням ним бойового завдання, просивши надати йому строк для реалізації права на правову допомогу та залучення адвоката у справі, однак зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив та достатність доказів для ухвалення рішення, з урахуванням того, що справа перебуває у провадженні суду з жовтня 2025 року та за цей час позивач мав можливість реалізувати своє право на правову допомогу, а також мав можливість звернутися до суду із клопотанням про проведення судового засідання засідання в режимі відеоконференції, однак цього не зробив, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності позивача.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подавши заяву від свого імені та як представник ТОВ «Укрдебт Плюс» про розгляд справи без їх участі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову в позові, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Судом установлено, що відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 09.08.2022 призваний у Збройні Сили України.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_2 -Н № 3/243КП від 07.06.2023 ОСОБА_1 у період з 22.08.2022 по 29.09.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з віськовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до довідок військової частини НОМЕР_3 № 8/223 від 28.02.2024, № 8/382 від 04.10.2024 та № 10/126 від 04.04.2025 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_3 з 09.08.2022.

У відзиві на апеляційну скаргу по справі № 369/2996/13-ц, адресованому в Київський апеляційний суд представник ТОВ «Укрдебт плюс» - адвокат Янчук А.А. на аргумент апелянта про те, що суд повинен був зупинити провадження у справі через проходження ним військової служби, зазначив: «З наданих доказів позивачем надано дві довідки: форми 5, форми 6. При цьому дані довідки з різною датою, різні за змістом та метою їх видачі є різні обставини. Форма 5 була видана пізніше та у ній не зазначено, що в/ч переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, у військовому квитку дана інформація також відсутня». Крім того зазначив: «Посилання апелянта на практику Великої Палати ВС у справі № 910/20192/17 не відповідає дійсності, дана справа дійшла лише до Верховного суду Касаційного господарського суду, у якому він відмовив у відкритті касаційного провадження. На ВП ВС питання не виносилось. Склад учасників по справі: юридичні особи. У підсумку думка про апеляційну скаргу складається наступна: написана за допомогою штучного інтелекту».

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Частиною 1 ст. 200 ЦК України визначено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом (ч. 3 ст. 200 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (стаття 3, 28). Відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони порядку з метою запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

За правилами ч. 1 ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Частиною першою ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.

Аналогічний правовий висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 30.03.2020 року у справі № 523/9870/18-ц (провадження № 61-20095св19).

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред`явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (ч. 1 ст. 277 ЦК України).

Відповідно до абзацу 3 п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» інформація, зазначена у позовній заяві чи іншій заяві, адресованій суду, а також в процесуальних документах (запереченнях на позов, апеляційних чи інших скаргах тощо), може бути підставою для захисту гідності, честі чи ділової репутації, за винятком випадків, коли ця інформація була визначена підставою пред`явленого позову і стосувалася його предмета, була доказом у справі, а так само предметом апеляційного чи іншого перегляду в порядку, встановленому процесуальним законом.

Враховуючи, що твердження, які позивач просить визнати недостовірними та спростувати їх, написані представником ТОВ «Укрдебт Плюс» - адвокатом Янчуком А.А. у відзиві на апеляційну скаргу як аргументи проти зазначених ОСОБА_1 в апеляційній скарзі обставин, суд дійшов висновку що така інформація не може бути підставою для захисту честі, гідності чи ділової репутації, оскільки висловлені у відзиві твердження були написані як аргументи з приводу предмета апеляційного перегляду.

За таких обставин позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Разом з тим, ОСОБА_2 та його представником - Берковським С.М. заявлено клопотанням про стягнення з позивача на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 50 000 грн. 00 коп., понесених у зв`язку із розглядом справи, на підтвердження чого наданий договір про надання правової допомоги № б/н від 01.12.2025 та акт надання правової допомоги від 25.03.2026, згідно якого адвокат надав клієнту правову допомогу7, а саме підготував та подав відзив на позовну заяву по справі № 756/17558/25; клієнт зобов`язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 50 000 грн. протягом 20 днів після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частинами 1, 2, 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до позиції Верховного Суду, що висловленої у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені. Позаяк склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).

Крім того, у рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оскільки ОСОБА_2 є професійним адвокатом, самостійно брав участь у судових засіданнях, подавав заяви, як по суті справи так і з процесуальних питань, суд дійшов висновку про необґрунтованість належним чином вартості заявленої до стягнення правничої допомоги із залучення до цієї справи іншого правника, яка, на думку суду є непропорційно зависокою для подання одного процесуального документа, при цьому фактична оплата цих послуг проведена не була, а тому дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 133, 141, 209, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс», ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя