Рішення від 12 квітня 2026 р. у справі №754/10842/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/516/26

Справа №754/10842/25

РІШЕННЯ

Іменем України

13 квітня 2026 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Галась І.А.

за участю секретаря - Кирилова А.А.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Деснянського районного суду міста Києва звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (Чернігівська область, м. Чернігів, вул.. Жабинського, 13 ЄДРПОУ 39700642) з позовною заявою до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості. Ціна позову - 15375,22 гривень.

Свої вимоги мотивує тим, що04.08.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та

ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 498838444 (далі - Договір), у формі електронного документа, відповідно до якого Відповідач отримав від Товариства кредитні кошти (з урахуванням всіх траншів) у розмірі 4797,00 грн.

Відповідно до умов Розділу 2 Договору Товариство зобов`язалося надати Відповідачу кредитні кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі - Правила), що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

Згідно умов Договору грошові кошти надаються Позичальнику шляхом переказу на рахунок, використовуючи реквізити платіжної картки вказаної Позичальником в особистому кабінеті, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання Позичальником чергового траншу за Договором.

Так, на виконання умов Договору грошові кошти були перераховані Товариством на банківську карту № 5355-28XX-XXXX-3255, яка була вказана Відповідачем при укладанні Договору. Підтвердження перерахування кредитних коштів додається до цієї позовної заяви. Відповідно до п. 5.3. Договору Позичальник несе відповідальність за правильність наданих Кредитодавцю реквізитів для зарахування суми кредиту, та підтверджує, що за наданими реквізитами сума кредиту буде зарахована на його власний рахунок.

Проте в порушення умов Договору та Правил Позичальник не повернув надані йому кредитні кошти та не сплатив проценти за їх користування в обумовлені сторонами строки.

В подальшому, 05.11.2024 у відповідно до ст. 1077 ЦК України Товариство відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» за Договором Факторингу № МВ-ТП/7.

Так, зобов`язання зі сторони кредитора за Договором виконані в повному обсязі, в свою чергу Відповідач свої зобов`язання по поверненню кредиту належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача перед Позивачем становить: 17773,32 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим Позивачу від Первісного кредитора (з дати укладання Договору по дату відступлення права вимоги) та розрахунком заборгованості Позивача (з дати отримання права вимоги станом на дату розірвання Договору). Проценти за Договором після розірвання Договору не нараховуються.

Загальна сума заборгованості за кредитним договором заявлена до стягнення Позивачем становить - 15 375, 22 грн, з них: · заборгованість по кредиту - 4 796,20 грн; · заборгованість по процентам за користування кредитом - 10 579,02 грн; · заборгованість по комісії за надання кредиту (в разі наявності) - 0,00 грн.

Відповідно до Додатку до Договору про надання правничої допомоги Товариство доручило Адвокатському об`єднанню надавати юридичну допомогу по захисту його прав та інтересів з питань, що відносяться до юрисдикції господарських судів, судів загальної юрисдикції, адміністративних судів по справам про стягнення заборгованості за кредитними договорами, серед яких Договір № 498838444 від 04.08.2024, боржником за яким є ОСОБА_1 (додається).

У зв`язку з цим розмір витрат про надання правової допомоги Позивачу складає - 5000, 00 грн, що включає в себе: - аналіз кредитної справи та формування юридичного висновку; - підготовка та направлення повідомлення Відповідачу про оплату заборгованості (досудова вимога); - збір доказів, перевірка, друк та належне засвідчення копій письмових та електронних доказів у даній справі Адвокатським об`єднанням та підготовка позовної заяви та направлення копії доданих до неї документів до суду.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу Позивач надає до позовної заяви копію Договору про надання правової допомоги, Додаткову угоду до Договору, акт приймання-передачі наданих послуг Адвокатського об`єднання та платіжне- доручення про оплату Позивачем наданих послуг.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 07 липня 2025 року відкрито провадження в справі. Призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

12 липня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Марченко В.С. через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позову відповідно до якого просять відмовити в повному обсязі в задоволені позовних вимог з огляду на наступне.

У власній позовній заяві Позивач стверджує, що ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Відповідачу було перераховано грошові кошти в розмірі 4797,00 грн. декількома траншами, однак на підтвердження даного твердження ним не було надано жодного доказу. Також, Позивачам у власні позовній заяві, а також і в підтвердженні про здійснення грошового переказу стверджується що грошові кошти були перераховані на карту № НОМЕР_1 .

Однак Позивачем не надано відповідного первинного документа, який би підтверджував факт перерахування грошових коштів Відповідачу, а також закриття карти в документах наданих Позивачем не дає пересвідчитися чи дана картка є саме карткою Відповідача чи ні та номер карти на яку було перераховано грошові кошти.

Окремо, Позивачем не доведено, що телефон та електронна пошта, які були використані при підписанні Договору та отриманні одноразового ідентифікатора належать саме Відповідачу та тай факт, що саме Відповідач отримання одноразовий ідентифікатор за допомогою якого в подальшому було підписано вищезазначений Договір. Також, Відповідачем не надано технічних доказі (журналу дій, ІР-адреси з якої було уклонено Договір).

Таким чином, Позивачем не доведено факт того, що саме Відповідач підписував вищезазначений Договір.

Позивачем при поданні позовної заяви нараховано заборгованість по процентам за

користування кредитом - 10 579,02 грн, однак дане нарахування відсотків суперечить нормам чинного законодавства України, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців

та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

Таким чином нарахування процентів та/або штрафних санкцій за вищезазначеним кредитним договором неможливе, оскільки Відповідач починаючи з 04.10.2024 перебуває на військовій службі в Збройних силах України, що підтверджується сканкопією військового квитка Відповідача та довідкою форми № 5. З огляду на вищезазначене Позивачем не може бути нараховано як проценти за користування кредитом так в штрафні санкції за його неповернення.

Окремо, звертаю вашу увагу на той факт, що Позивачем порушено норми ЗУ «Про захист прав споживачів», а саме сума яку Відповідач начебто брав в борг становить 4 796,20 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 10 579,02 грн, що в 3 рази перевищує суму самого кредиту, що ставить в невигідне та несправедливе положення Відповідача та суттєво погіршують матеріальне становиш Відповідача.

Позивачем заявляється правнича допомого в розмірі 5 000,00 грн, однак вона завелика та підлягає зменшенню з огляду та той факт, що не зрозуміло на, що представником тратилося 10 годин, Позовна заява містить тільки норми ЦК України та норми ЦПК України, тобто представником Позивача не було досліджено ні судової практики (посилання на судову практику не міститься в Позовній заяві), а також не містися жодних розрахунків зроблених Позивачем також при підготовці клопотання про витребування доказів Позивачем не дотримано норм процесуального права, а саме не зазначено та не вчинено дій які б свідчили, що представником Позивача здійснено заходи самостійного отримання доказів.

Таким чином, правнича допомога завищена з огляду на той факт, що справа не складна, час потрачений представником Позивача завищений в Позовні заяві не використовується практика Верховного суду України, та при поданні клопотання про витребування доказів порушено норми процесуального права.

По-перше, Позивачем не дотримано норм процесуального права, а саме не надано доказів, що ним направлявся запит до АТ «ПУМБ» також не зрозуміло чому у Позивача відсутній даний доказ, оскільки він повинен був передаватися від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» також не зрозуміло чому Позивачем не направлено запит до вищезазначеного Товариства з метою отримання запитуваного доказав. Окремо прошу звернути увагу суду та той факт, що Позивачем запитуєтеся виписка щодо Відповідача з 04.08.2024 р. до 07.08.2024 р., хоча Позивачем, стверджується що договір було укладено 04.08.2024, а навіщо Позивачу інформація про рахунки Відповідача ще за 3 дні не зрозуміло. Окремо просять звернути увагу звідки взагалі у Позивач інформація в якому саме банку та відділені відкритий рахунок у Відповідача та звідки інформація, що карточка № НОМЕР_2 належить саме Відповідачу, оскільки як ми можемо бачити, що в позові та доданках до нього номер карти на половину закритий і ми не можемо впевнитися, що це саме той номер карти на який було переказано кошти.

19 серпня 2025 року представником ТОВ «Таліон Плюс» - Дорошенко О.В. подано відповідь на відзив відповідно до якого вважають його безпідставним, необґрунтованим та таким, що намагаються приховати справжні обставини справи, направлений з метою уникнути виконання взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними, передбачених Кредитним Договором, чим перешкоджає правосуддю та порушує основні засади цивільного судочинства та протирічить діючому законодавству.

Сторона Позивача вважає, що додані до позовної заяви докази належним чином підтверджують факт укладання договору кредитної лінії № 498838444 від 04.08.2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 в електронній формі та обґрунтовано підтверджує законні вимоги Позивача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором та понесених судових витрат, а Відповідач зловживає своїми процесуальними правами, намагається уникнути виконання взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів та процентів за користування ними.

У зв`язку з тим, що позиція Відповідача щодо невизнання позову стала відома виключно у Відзиві на позовну заяву, просять Суд поновити строк для надання додаткових доказів по справі, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та з метою спростування неправдивих доводів Відповідача.

02 вересня 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Марченко В.С. подано заяву про зупинення провадження у справі так як, ОСОБА_1 перебуває в складі Збройних Сил України з 04.10.2024, що підтверджується відповідними документами.

25 жовтня 2025 року представник відповідача - адвокат Марченко В.С. звернувся до суду з заявою про участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2025 року забезпечено участь представника відповідача - адвоката Марченка Віктора Сергійовича в розгляді цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів та системи ВКЗ.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, до суду подано заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Марченко В.С. до судового розгляду не з`явився.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Нормою п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК) встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі (ч. 1 ст. 205 ЦК).

Положеннями ст. 526 ЦК визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Із копії заявки на отримання грошових коштів в кредит від 04 серпня 2024 року вбачається, що до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» звернувся ОСОБА_1 з метою отримання кредитних коштів у сумі 4797 грн. на строк 28 днів.

З копії договору № 498838444 вбачається, що 04 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого товариство зобов`язалося надати позичальнику кредит в розмірі 4797 грн., а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за його користування (п 2.1 договору).

Згідно з п. 3.1 договору позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту. На момент укладення цього договору строк дисконтного періоду користування складає 28 днів від дати отримання позичальником першого траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2 договору.

Сторони погодили, що встановлений в п. 3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальник в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду (п. 3.2 договору).

За змістом п. 4.1 договору з метою укладення цього договору позичальник ознайомившись з правилами, заповнив заявку, вказавши всі дані, визначені в заявці як обов`язкові. При подачі заявки позичальник вказав суму грошових коштів, яку він бажає отримати одразу після укладення договору (перший транш) та строк оплати обов`язкового платежу по процентам за користування кредитом.

Кожен окремий транш за цим договором надається позичальнику шляхом ініціювання кредитного переказу грошових коштів з рахунку кредитодавця, на рахунок позичальника, використовуючи реквізити платіжної картки 5355-28хх-хххх-3255, що відбувається не пізніше ніж протягом трьох банківських днів з моменту укладення договору чи ініціювання отримання чергового траншу за договором (п. 5.1 договору).

Відповідно до п. 7.1 договору рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є дата закінчення дисконтного періоду кредитування 01.09.2024 року, а саме протягом 28 днів від дати отримання першого траншу позичальником.

Згідно з пунктами 8.3., 8.4 договору НА МОМЕНТ УКЛАДЕННЯ ЦЬОГО Догвору та отримання першого Траншуу за цим Договором базова процентна ставка складає 1,50 відсотків в день від счуми залишку кредиту, яка знаходиться у позичальника за кожний день користування ним,що становить 547,50 відсотків річних. У разі отримання додаткових траншів за цим договором після 21.08.2024 року базова процентна ставка, яка використовується нарахування процентів за користування цим додатковим траншами, обмежується та розраховується від максимального розміру денної процентної ставки зазначеної в частині 5 статті 8 Закону, що складає 1% за день користування таким Траншем.

Для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за перші 28 днів Дисконтного періоду та без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 6811 грн 88 коп. (шість тисяч вісімсот одинадцять грн. вісімдесят вісім коп.) та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 2014 грн 88 коп. та суму Кредиту у розмірі 4797 грн 00 коп.. Орієнтовна реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом Дисконтного періоду зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 9567,27 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 131398,96 грн) / (сума першого Траншу за Договором: 4797 грн 00 коп.) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 1,50 відсотків в день.

Цей договір є електронним документом, створеним і збереженим в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму (п. 14.12 договору).

Реквізити договору містять інформацію про їх підписання ОСОБА_1 електронним підписом (одноразовим ідентифікатором: RVBB) та достатні дані щодо особи ОСОБА_1 , зокрема реєстраційний номер облікової карки платника податків, відомості про місце проживання, номер мобільного телефону та адресу електронної пошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 2 ст. 639 ЦК договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Позивач стверджує, що кредитодевець виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши Відповідачу кредит у розмірі 4797,00 грн., а Відповідач отримав зазначені кошти.

В свою чергу, позичальник зобов`язався своєчасно повернути кредит у визначені договором терміни, а також виконати інші свої зобов`язання згідно договору.

Однак, в порушення умов Кредитного договору та чинного законодавства України, Відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого, станом на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором заборгованість становить - 15375,22 грн., яка складається з наступного: 4796,20 грн. - заборгованість по кредиту; 10579,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, згідно положень ст. 1046 цього Кодексу договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Розрахунки заборгованості, на які посилається Позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а отже не є належним доказом існування боргу.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Враховуючи вищевикладене, доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналогічні за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 вересня 2019 р. у справі № 755/2284/16-ц.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018р. № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Однак, зазначені розрахунки Позивачем суду не надані.

Більше того, суд критично ставиться до тверджень Позивача щодо отримання коштів Відповідачем відповідно до даної операції, оскільки без зазначення повного номера банківської картки, на яку було здійснено переказ кредитних коштів, неможливо встановити, що вона належить саме Відповідачу.

Отже, розрахунки заборгованості, надані Позивачем, не є первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності та розміру заборгованості, на якій наполягає Позивач. Самі по собі, без надання доказів отримання кредитних коштів позичальником, такі розрахунки заборгованості не підтверджують наявності заборгованості у Відповідача перед Позивачем.

Таким чином, Позивачем не доведені належними та допустимими доказами позовні вимоги щодо правомірності стягнення ним заборгованості за Кредитним договором №498838444 від 04.08.2024.

Так, Конституційний Суд України у рішенні у справі щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11.07.2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з Відповідачем банк дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону № 1023-XII, щодо повідомлення про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципам справедливості, добросовісності, розумності і уможливив би покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Законом визначено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Отже, доводи Позивача щодо розміру нарахованих сум заборгованості не підтверджені жодними належними доказами, хоча навіть операції в електронному виді можуть та мають бути підтверджені певними доказами, а правових підстав приймати бездоказово позицію Позивача як апріорі істинну тільки тому, що Позивачем є фінансова установа, законом не встановлено і у суду таких повноважень немає.

При цьому обов`язок доказування покладений на учасників справи.

Крім цього, Відповідно до положень ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Згідно з ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018р. у справі № 914/868/17, від 18 жовтня 2018р. у справі № 910/11965/16.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023р. у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі.

Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021р. у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021р. у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021р. у справі № 5026/886/2012, тощо).

У справі що розглядається, судом встановлено, що на підставі договору факторингу № МВ-ТП/7 05 листопада 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу, відповідно до умов якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених договором (п. 2.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку.

Відповідно до п. 1.3 договору право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Реєстру боржників до даного договору додано не було.

Однак, як вже зазначалося вище, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу переходу права вимоги за кредитним договором № МВ-ТП/7 від ТОВ «Манівео Швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс».

Відповідно до сталих правових позицій Верховного Суду, належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Таким чином, суд приходить до висновку щодо відмові в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за кредитним договором № 498838444.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Подання Позивачем доказів на підтвердження обставин справи є обов`язковим, оскільки в цій частині між сторонами виникає спір про право та такі докази мають значення для ухвалення рішення по справі.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що Позивачем не доведено факт набуття ним права вимоги за кредитними договорами, за якими відбувається стягнення, як і не доведено факт наявності та розмір заборгованості за даними договорами у Відповідача перед Позивачем, а отже, позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з Відповідача не підлягає стягненню на користь Позивача понесені останнім судові витрати.

Керуючись ст. ст. 11, 141, 207, 509, 526, 530, 536, 549, 551, 610, 615, 625, 633, 634, 651, 1050, 1054, 1055, 1069 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: