Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №754/15414/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/2832/26

Справа №754/15414/25

РІШЕННЯ

Іменем України

30 квітня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т. А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за угодою про надання споживчого кредиту № 631207898 від 18.07.2019 року у розмірі 122 112,04 грн.. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.07.2019 року між АТ «Альфа Банк» та відповідачем укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631207898. Відповідно до умов якого Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. 12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту, однак відповідач свої зобов`язання щодо своєчасного погашення кредиту та процентів не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 122 112, 04 грн., яку позивач разом із судовими витратами просить стягнути з відповідача.

Ухвалою судді від 25.09.2025 було відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

01.10.2025 року через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог в частині розрахунку та розміру заявленої до стягнення суми, посилаючись на те, що позивач вимагає стягнути суму, яка не є коректною та значною мірою складається не з фактично використаних відповідачем кредитних коштів, а і з нарахованих відсотків та численних комісій. Проаналізувавши надану банком виписку, вбачається, що після 24 лютого 2022 року ОСОБА_1 не здійснював жодних операцій з використання кредитних коштів. Увесь ріст заборгованості з цієї дати відбувався виключно за рахунок внутрішніх нарахувань самого Банку: відсотків, комісій за обслуговування картки, за РКО, за страховий пакет, за SMS-інформування та інших. Нарахування цих платежів є незаконним, оскільки відповідні умови кредитного договору є несправедливими в розумінні ч. 2 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Відповідно до закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. У даному випадку такий дисбаланс очевидний, оскільки Банк, встановивши щомісячні комісії, не надавав мені жодних реальних послуг за цю плату. Банк не лише не надає зрозумілого розрахунку у позові, а й систематично вводить відповідача в оману щодо реального стану заборгованості у власному мобільному застосунку "Sense SuperApp". У мобільному застосунку акціонерного товариства «Сенс Банк» відсутній вільний доступ до договору по кредитуванню, що унеможливлює отримання достовірної, прозорої інформації щодо суми заборгованості, тіла кредиту, відсотків за користування кредитом та загальної суми комісій. Таким чином ОСОБА_1 , як споживач, не міг уточнити самостійно суму зобов`язань, а також які нарахування були передбачені у договорі. Банк діяв всупереч вимогам законодавства та принципам добросовісності, в односторонньому порядку та без згоди чи належного повідомлення збільшуючи кредитний ліміт за рахунком відповідача. Такі дії були спрямовані на штучне збільшення боргового навантаження з метою покриття неправомірно нарахованих комісій та інших платежів, які, як зазначено вище, є несправедливими та створюють істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків. Водночас, відповідач не використовував ані картку, ані надані додаткові кредитні кошти, з 24 лютого 2022 року, тобто не здійснював жодних дій, які могли б розцінюватися як мовчазна згода (акцепт) на зміну умов договору, що є ключовим для визнання правомірності таких змін у судовій практиці.

Ухвалою судді від 08.12.2025 року було продовжено строк розгляду справи за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 60 днів та витребувано від позивача детальний розрахунок заборгованості, з чітко розмежованими тілом кредиту, відсотками та кожний вид нарахованих комісій із зазначенням, яка саме послуга надавалась відповідачу за кожною такою комісією та підстава для її надання.

15.01.2026 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких відповідач зазначає про те, що він системно проводив оплати за наявною заборгованістю з моменту підписання кредитного договору і до 24-го лютого 2022 року про що свідчить виписка з кредитного рахунку, яку надав позивач. Про що свідчить Доказ №1. Після початку повномасштабного вторгнення відповідач був змушений з трьома неповнолітніми дітьми виїхати за кордон через, що втратив доступ до банкінгу та не мав можливість платити за своїми кредитними зобов`язаннями. Після звернення до суду позивача, відповідач окремо звернувся до позивача для уточнення суми зобов`язань. Адже суми зазначені у виписках, мобільному додатку і позові відрізнялися між собою. Позивач надав виписку, проте не розділив між собою зобов`язань тіло кредиту, нараховані відсотки і нараховані окремо комісії. Через це відповідач не мав змоги зрозуміти об`єм і оцінити законність цих нарахувань. У жовтні 2025 року, усвідомлюючи неминучість судового процесу, відповідач здійснив фінальну спробу досудового врегулювання, звернувшись безпосередньо до Банку із пропозицією сплатити реальне тіло кредиту. Пропозицію було надіслано у листі "Голові правління АТ «СЕНС БАНК»" від 02.10.2025.

02.02.2026 через систему «Електронний суд» від представниці позивача надійшла заява на виконання ухвали суду.

08.04.2026 року через систему «Електронний суд» від представниці позивача та представниці відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

Згідно із вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями статті 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2 статті 1054 цього Кодексу застосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 1055 цього Кодексу встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 514 цього Кодексу визначає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 18.07.2019 року між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631207898, шляхом надання оферти на укладання угоди про надання кредиту, відповідно до умов якої відповідачу надано ліміт «Максимум» у розмірі 200 000,00 грн. з процентною ставкою 35,99 % річних, строком на 12 міс.

У анкеті-заяві зазначено, що відповідач підписанням акцепту підтвердив акцепт публічної пропозиції та укладення договору між ним та АТ «Альфа-Банк» на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці банку www.alfabank.ua, а також, що він ознайомився з положеннями законодавства України, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків, надання та користування іншими послугами банку згідно з договором, в тому числі, зі змістом Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах.

12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк». Запис про зміну найменування позивача внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 30 листопада 2022 року.

Відповідно до п. 3.4.1. Розділу І Додатку №4 акцептуванням Публічної пропозиції Клієнт підтверджує, що інформація про доступну суму кредиту в межах встановленого ліміту Відновлювальної кредитної лінії отримується Клієнтом та надається Банком в порядку передбаченому п. 3.4.14. цього Додатку № 4. При цьому ліміт Відновлювальної кредитної лінії в будь-якому випадку не може бути більшим за 200 000 грн., за виключенням випадків зміни ліміту Відновлювальної кредитної лінії, за погодженням Сторін, шляхом укладання відповідного договору про внесення змін та доповнень до Договору. У випадку настання обставин передбачених Розділом ІІ цього Додатку № 4, що зумовлюють застосування до відносин між Банком та Клієнтом, що склалися на підставі Договору та Угоди, умов Програми «Моментальна розстрочка на карту» сума коштів, що може бути використана Клієнтом в рамках Програми «Моментальна розстрочка на карту» не може перевищувати встановленого для Клієнта ліміту кредитної лінії та вказаного в Угоді, (за виключенням Угод, що укладаються для обслуговування карток DREAMCARD, « Прибуткова картка з кредитом» в рамках зарплатного проекту », «Картка комфорту» / ФОКС КЛУБ).

Враховуючи вищевикладене суд погоджується із запереченнями сторони відповідача щодо неправомірності стягнення овердрафту у розмірі 35 269,65 грн.

Зважаючи на безпідставність нарахування та списання грошових коштів за овердрафтом загальна сума заборгованості підлягає зменшенню у урахуванням стягнутого овердрафту, оскільки правомірність її нарахування не підтверджується умовами договору.

Разом з цим позивачем нараховано комісію за обслуговування заборгованості позичальника, тобто платежу, який споживач має сплатити на користь кредитора за дії, які банк здійснює на власну користь.

Оскільки надання кредиту є обов`язком банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитора. Операція з обслуговування кредитної заборгованості відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється ним при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

За вказаних обставин, позичальнику було встановлено щомісячну плату за таку супутню послугу кредитора, яка за законом повинна надаватися йому безоплатно, а відтак, нарахування плати за цю послугу є безпідставною.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом в постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19, провадження № 61-22778св19.

Крім того, суд зазначає, що позивач провів розрахунок заборгованості відповідача, включивши суми сплачені в рахунок погашення комісійних, при цьому не зазначив та не надав доказів наявності переліку таких послуг і їх погодження зі споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа № 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа № 755/9486/21).

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про зарахування в рахунок погашення наявної заборгованості списаних банком коштів за неузгоджені платежі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість у загальному розмірі 62 981, 20 грн. без сплаченої ОСОБА_1 комісії та овердрафту.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Постанові ВП ВС від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц зроблено висновок, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Постанова ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18, містить висновок, якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Такий же правовий висновок зробила Велика Палата ВС у справі № 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача надано договір про надання послуг № 1006 від 28.01.2025 року, укладений між позивачем та АО «СмартЛекс».

Таким чином, дослідивши письмові матеріали справи та розподіляючи витрати, понесені на професійну правничу допомогу, суд враховуючи часткове задоволення позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу пропорційно до частки задоволених позовних вимог, що відповідатиме критерію розумності, встановлені їхньою дійсністю та необхідністю у цій справі.

Отже, на підставі оцінки викладених у позовній заяві аргументів, наданих позивачем доказів та вищенаведених положень закону суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк».

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, пропорційно до частки задоволених позовних вимог, в сумі 1 249, 39 грн., виходячи з наступного розрахунку: 62 981, 20 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 422, 40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 122 112, 04 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1 249, 39 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 5 028, 48 грн. = (62 981, 20 грн. х 10 185, 79 грн./ 122 112, 04 грн. - 225,00 грн).

При цьому у суду відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача комісійної винагороди у розмірі 7,85% від стягнутих на користь позивача коштів та 225, 00 за отримання рішення суду, з тих підстав, що вказані витрати позивача не можуть бути віднесені до обсягів виконаної адвокатом роботи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 512, 514, 526, 530, 610, 612, 625, 629, 1050, 1054, 1077 ЦК України, ст. ст. 76-81, 89, 141, 274-279, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором № 631207898 від 18.07.2019 року в розмірі 62 981, 20 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 249, 39 гривень та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 028, 48 гривень.

В задоволенні інших вимог позовів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дані позивача: Акціонерне товариство «Сенс Банк», Код ЄДРПОУ: 23494714, місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Васильківська, будинок 100.

Дані відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду виготовлено 30.04.2026.

Суддя: Т. А. Зотько