Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №753/8057/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/8057/26

провадження № 1-кп/753/1626/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

захисник ОСОБА_5 ,

обвинувачений ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12026100120000018 від 19.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Великі Береги Берегівського району Закарпатської області, громадянина України, є особою з інвалідністю І групи, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,

встановив:

До Дарницького районного суду м. Києва 25 листопада 2025 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12026100120000018 від 19.02.2026, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Відповідно до висунутого обвинувачення, яке суд визнає доведеним, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

Так, ОСОБА_6 , 19 лютого 2026 року, приблизно о 07 год. 49 хв., знаходився у громадському місці, а саме біля турнікетів у вестибюлі станції метро «Осокорки» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, де на той момент перебувала значна кількість пасажирів.

Діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи особливу зухвалість, він умисно поводив себе агресивно, голосно висловлювався нецензурною лайкою, ігнорував зауваження працівників КП «Київський метрополітен» у м. Києві, чим навмисно створював конфліктну та небезпечну обстановку у вестибюлі вказаної станції метрополітену.

Надалі, продовжуючи свої хуліганські дії, він вступив у словесний конфлікт із працівником КП «Київський метрополітен» у м. Києві ОСОБА_7 , яка перебувала на робочому місці та намагалась припинити протиправні дії ОСОБА_6 , на що останній реагував агресивно та висловлювався нецензурною лайкою.

Після чого, ОСОБА_6 усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, де знаходиться значна кількість сторонніх осіб, маючи при собі заздалегідь придбаний перцевий балончик подразнювальної дії, який є предметом, спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, без будь-якого попередження, знаходячись на відстані приблизно 1 метр від потерпілої ОСОБА_7 , цілеспрямовано застосував вказаний балончик, шляхом розпилення сльозогінної речовини безпосередньо в область обличчя останньої.

Внаслідок зазначених дій ОСОБА_6 потерпілій ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон`юктиви та роговини першого ступеню обох очей.

Після чого, ОСОБА_6 продовжив демонструвати особливу зухвалість та винятковий цинізм, які виразились в агресивному поводженні стосовно потерпілої ОСОБА_7 та супроводжувались нецензурною лайкою в бік останньої в громадському місці у вестибюлі станції метро «Осокорки» КП «Київський метрополітен» у м. Києві.

Після чого, ОСОБА_6 було затримано працівниками поліції, тим самим припинено злочинні дії останнього. У подальшому, ОСОБА_6 було затримано у порядку ст. 208 КПК України.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе за ч. 4 ст. 296 КК України визнав повністю та показав, що дійсно 19 лютого 2026 року, приблизно о 07 год. 49 хв., знаходився у громадському місці, а саме біля турнікетів у вестибюлі станції метро «Осокорки» КП «Київський метрополітен» у м. Києві, де на той момент перебувала значна кількість пасажирів. Діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, грубо порушуючи громадський порядок, демонструючи особливу зухвалість, він умисно поводив себе агресивно, голосно висловлювався нецензурною лайкою, ігнорував зауваження працівників КП «Київський метрополітен» у м. Києві, чим навмисно створював конфліктну та небезпечну обстановку у вестибюлі вказаної станції метрополітену. Надалі, продовжуючи свої хуліганські дії, він вступив у словесний конфлікт із працівником КП «Київський метрополітен» у м. Києві ОСОБА_7 , яка перебувала на робочому місці та намагалась припинити його протиправні дії, на що останній реагував агресивно та висловлювався нецензурною лайкою. Після чого, усвідомлюючи, що перебуває у громадському місці, де знаходиться значна кількість сторонніх осіб, маючи при собі заздалегідь придбаний перцевий балончик подразнювальної дії, який є предметом, спеціально пристосованим для нанесення тілесних ушкоджень, діючи умисно, без будь-якого попередження, знаходячись на відстані приблизно 1 метр від потерпілої ОСОБА_7 , цілеспрямовано застосував вказаний балончик, шляхом розпилення сльозогінної речовини безпосередньо в область обличчя останньої. Внаслідок зазначених дій потерпілій ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку кон`юктиви та роговини першого ступеню обох очей. Після чого, продовжив демонструвати особливу зухвалість та винятковий цинізм, які виразились в агресивному поводженні стосовно потерпілої ОСОБА_7 та супроводжувались нецензурною лайкою в бік останньої в громадському місці у вестибюлі станції метро «Осокорки» КП «Київський метрополітен» у м. Києві. Після чого, його було затримано працівниками поліції. Про вчинене щиро шкодує та пояснив вчинок тим, що йому не надали допомоги спуститися ескалатором, оскільки він перебував на інвалідному візку і потребував допомоги.

Показання обвинуваченого ОСОБА_6 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Судовий розгляд проводився відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження, відповідно й обвинуваченому, який надав суду ствердну згоду із запропонованим порядком.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Також відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.

Отже, за згодою учасників судового провадження, а саме обвинуваченого, який не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що він правильно розуміє зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності його позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, а саме: матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, та матеріалів щодо речових доказів, процесуальних витрат тощо.

Вина обвинуваченого ОСОБА_6 повністю підтверджується його показаннями, в яких він не оспорював вчинення кримінального правопорушення за викладених у обвинувальному акті обставин, щирим каяттям у вчиненому тощо.

Щодо кримінально-правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_6 , то суд вважає її правильною та кваліфікує його дії як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинене із застосуванням предмета, спеціально пристосованого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.

Суд, при обранні виду та міри покарання, реалізуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним вчиненому і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.

Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_6 виду та міри покарання, приймає до уваги характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого (вину визнав, щиро каявся), особу обвинуваченого, а саме: молодого віку, раніше судимий, з середньо-спеціальною освітою, без постійного місця проживання, проживає у цивільному шлюбі, дітей не має, не працює, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра, є особою з інвалідністю І групи.

Обставинами, які пом`якшують покарання, суд визнає повне визнання вини, щире каяття, тяжкий стан здоров`я обвинуваченого, який є особою з інвалідністю І групи (відсутні нижні кінцівки, що ампутовані внаслідок нещасного випадку 3 роки тому).

За змістом обвинувального акта вказано, що обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, є повторність та рецидив злочинів.

Водночас суд не погоджується із інкримінуванням обвинуваченому такої обставини, яка обтяжує його покарання, як рецидив злочинів.

Водночас, в обвинувальному акті ОСОБА_6 визначено як обставини, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, - «рецидив кримінальних правопорушень».

Натомість, п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України при призначенні покарання обставинами, які його обтяжують, визнаються - «вчинення злочину особою повторно» та «рецидив злочинів».

Враховуючи, що попередня судимість ОСОБА_6 пов`язана саме з кримінальними проступками, підстав для визнання рецидиву як обставини, що обтяжує покарання, суд не вбачає, а отже така обставина у цьому провадженні відсутня, тому суд цю обставину не враховує.

При цьому суд має зауважити, що обвинувачений є особою з інвалідністю І групи (відсутність нижніх кінцівок), що вочевидь впливає на його життєдіяльність, пересування, можливість самостійного забезпечення базових потреб. Суд бере до уваги, що фізичний стан обвинуваченого зумовлює його залежність від допомоги інших осіб.

З урахуванням фізичного стану, обвинувачений не становить підвищеної небезпеки для суспільства. Також стан здоров?я може бути віднесений до складних життєвих обставин, які впливають на його поведінку та підлягає врахуванню судом.

З урахуванням принципів гуманізму, такий стан здоров`я обвинуваченого є підставою для того аби перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 296 КК України, визначивши його із застосуванням ст. 69 КК України.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів у провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України в умовах дії воєнного стану після складання та підписання повного тексту вироку суд обмежується проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення та керуючись статтями 2, 7, 9, 17, 84, 89, 91, 94, 100, 368-371, 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді штрафу у розмірі трьох тисяч ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 52 700 грн.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_6 положення абз. 2 ч. 5 ст. 53 КК України, що у разі несплати штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, призначеного як основне покарання, та відсутності підстав для розстрочки його виплати суд замінює несплачену суму штрафу покаранням у виді позбавлення волі із розрахунку один день позбавлення волі за вісім неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у таких межах: 2) від п`яти до десяти років позбавлення волі - у випадку призначення штрафу за вчинення тяжкого злочину .

Вирок Волинського апеляційного суду від 05 січня 2026 року, яким ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України та остаточно на підставі ст. 71 КК України до покарання у виді пробаційний нагляд на строк два роки та штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, що ухвалено виконувати самостійно на підставі ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

Під час досудового розслідування обвинуваченому ОСОБА_6 обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, що завершив свою дію 19 квітня 2026 року, тобто на час ухвалення цього вироку. Під час судового розгляду питання про обрання чи продовження дії запобіжного заходу питання не порушувалось.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у цьому кримінальному провадженні відсутні.

Після набрання вироком законної сили речові докази у кримінальному провадженні, а саме: газовий балончик, переданий до камери схову речових доказів УП в метрополітені ГУНП у м. Києві (квитанція № 007830), знищити; піротехнічний засіб «Піро-5», переданий вибухотехнічній службі ГУНП у м. Києві, знищити, скасувавши водночас арешт, накладений на цей засіб ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 23 лютого 2026 року.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_8