Постанова від 21 квітня 2026 р. у справі №260/6742/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6742/25 пров. № А/857/3263/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Запотічного І.І.,

суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання: Василюк В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року (суддя Ващилін Р.О., ухвалене в м. Ужгороді о 09:35, повний текст складено 03.12.2025) у справі № 260/6742/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області від 08 вересня 2022 року №21014500000165 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Азербайджанської Республіки Тагієву ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області від 12 вересня 2022 року №21012500047002 про скасування посвідки на постійне місце проживання, оформлену громадянину Азербайджанської Республіки Тагієву ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 3) зобов`язати ГУ ДМС України в Закарпатській області поновити дію посвідки на постійне проживання від 28.10.2021 № НОМЕР_1 , виданої на ім`я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 4) зобов`язати ГУ ДМС України в Закарпатській області направити в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про поновлення дії посвідки на постійне проживання від 28.10.2021 № НОМЕР_1 , виданої на ім`я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 08 вересня 2022 року №21014500000165 про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Азербайджанської Республіки Тагієву ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області від 12 вересня 2022 року №21012500047002 про скасування посвідки на постійне місце проживання, оформленої громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області поновити дію посвідки на постійне проживання від 28.10.2021 № НОМЕР_1 , виданої на ім`я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області направити в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про поновлення дії посвідки на постійне проживання від 28.10.2021 № НОМЕР_1 , виданої на ім`я громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, його оскаржив відповідач- Головне управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області, подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при його прийнятті, неповне з`ясування обставин у справі, які необхідно було встановити, просить рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03.12.2025 у справі № 260/6742/25 - скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт, зокрема, зазначає наступне.

Так, щодо обов`язку ГУ ДМС у Закарпатській області перевіряти відомості (інформацію) викладену у поданні Управління стратегічних розслідувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16 серпня 2022 №3826/55/125/01 – 2022 зазначає, що органи ДМС не тільки не мають повноважень на отримання відомостей, які містяться в оперативно-розшуковій справі, а й вийдуть за межі свої повноважень вимагаючи отримання таких.

Щодо повноважень правоохоронного органу виявляти та встановлювати наявність у діях осіб загроз Національній безпеці України, громадському порядку в Україні, вважає, що повноваження щодо встановлення дій що становлять загрозу Національній безпеці України, перевірки інформації та попередження/упередження таких дій з боку осіб, які вчиняють чи мають умисел вчиняти такі дії належать виключно до повноважень правоохоронних органів, зокрема Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.

Щодо виконання вимог чинного законодавства ГУ ДМС України в Закарпатській області при ухваленні рішень про скасування дозволу на імміграцію, скасування посвідки на постійне місце проживання та заборони в`їзду зазначає, що ГУ ДМС України в Закарпатській області виконано всі необхідні та визначені законом «Про імміграцію» дії та дотримано процедури визначеної Порядком провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданням про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983.

Щодо не дослідження судом першої інстанції всіх обставин справи при ухваленні оскаржуваного рішення у справі №260/6742/25, зазначає, що судом першої інстанції не тільки не було витребувано хоча б пояснення третьої особи, також розгляд справи відбувся без їх участі, а й судом першої інстанції було зроблено хибний висновок щодо відсутності вмотивованості клопотання оскільки як вбачається із оскаржуваного рішення: « в листі №80178-2025 від 11.07.2025 Управління повідомило, що воно не володіє інформацією про притягнення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, а відомості про вручення останньому повідомлення про підозру, обрання запобіжних заходів або вручення обвинувального акту відсутні.», що призвело до ухвалення рішення у справі №260/6742/25 з порушенням норм матеріального та процесуального права. Тобто, вважає, що відсутність відомостей, на які посилається суд першої інстанції у своєму рішенні, а саме відсутність кримінального провадження підозри чи обвинувального акту не може свідчити про те, що особа не становить загрози Національній безпеці України, а подання УСР в м. Києві ДСР НП України (3-ої) особи не може піддаватись сумніву через відсутність таких даних щодо особи позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції просить залишити без змін.

В судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Третя особа, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без її участі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 ) є громадянином Азербайджанської Республіки, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 від 12.08.2022.

ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року отримав дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України “Про імміграцію”, як батько громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 28 жовтня 2021 року ОСОБА_1 був документований посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 . Вказана обставина сторонами не заперечується та не є предметом доказування.

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 з 14.07.2021 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

16 серпня 2022 року Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі – Управління) звернулося до голови Державної міграційної служби України з поданням №3826/55/25/01-2022, в якому просило розглянути питання щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, посвідки на постійне проживання та про заборону в`їзду в Україну строком на 3 роки громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 . Таке подання аргументувало тим, що за результатами реалізації отриманої оперативної інформації встановлено, що ОСОБА_1 06 березня 2022 року покинув територію України з метою проведення конспіративних зустрічей з лідерами злочинних угрупувань, насамперед вихідцями з кавказьких республік російської федерації та проросійськи налаштованими особами, які можливо готуються до вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію суспільно політичної ситуації в Україні, шляхом підбурення до масових протестів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України. Також, у поданні зазначено, що ОСОБА_1 є членом азербайджанського кримінального середовища на території України, який організовує, координує та матеріально забезпечує функціонування злочинних груп, що вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини на території нашої держави. Також, у зазначеному поданні повідомлено відповідача, що у ході проведення оперативно-розшукової діяльності встановлено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 має намір прибути до західних регіонів України, де шляхом підбурення кримінальних елементів, насамперед вихідців з російської федерації, проживаючих у регіоні з числа азербайджанського криміналітету та близьких їм осіб, планує створити масові акції протесту з метою виправдання проведення військової агресії з боку російської федерації проти України. При цьому, в поданні зауважено, що громадянин Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 станом на 10.09.2022 не перебуває в статусі підозрюваного або обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2022 року супровідним листом №8.1/1699-22 Департамент у справах іноземців та осіб без громадянства скерував на адресу ГУ ДМС в Закарпатській області для розгляду та прийняття відповідного рішення подання Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16.08.2022 №3826/55/25/01-2022 про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 .

Відтак, за результатами розгляду матеріалів справи про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 в зв`язку з розглядом подання Управління від 16.08.2022 №3826/55/25/01-2022 посадова особа ГУ ДМС України в Закарпатській області дійшла висновку про необхідність скасування рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області від 11.10.2021 про надання дозволу на імміграцію в Україну громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , а також визнання недійсною та такою, що підлягає вилученню та знищенню посвідку на постійне проживання в Україні № НОМЕР_1 терміном дії до 27.10.2031 року.

Зі змісту висновку, затвердженого начальником ГУ ДМС України в Закарпатській області 08.09.2022 вбачається, що таке рішення ґрунтується на відомостях надісланого Управлінням подання від 16.08.2022 №3826/55/25/01-2022.

Відтак, 08 вересня 2022 року ГУ ДМС України в Закарпатській області на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону України “Про імміграцію” прийняло рішення №21014500000165, яким скасувало дозвіл на імміграцію в Україну, виданий ОСОБА_1 11 жовтня 2021 року. Також даним рішенням ГУ ДМС України в Закарпатській області на підставі пп. 1 п. 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, скасовано видану ОСОБА_1 посвідку на постійне проживання № НОМЕР_1 .

Про прийняття таких рішень ОСОБА_1 дізнався в 2025 році після скерування його представником адвокатських запитів до уповноважених органів.

Вважаючи рішення ГУ ДМС України в Закарпатській області протиправними, з метою захисту своїх прав та інтересів позивач звернувся із даним позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” від 22.09.2011 №3773 (далі - Закон №3773-VI) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до статті 4 якого іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України “Про імміграцію” іммігрувати в Україну на постійне проживання.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про імміграцію” від 07 червня 2001 року №2491 (далі – Закон №2491) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) – Імміграція- це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.

Як визначено статтею 12 Закону №2491, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону №2491, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Слід зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання”, затвердженого (далі - Порядок №321) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), пунктами 64-66 якого встановлено, що посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі: 1) скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України “Про імміграцію”; 2) отримання даних з баз даних Реєстру, відповідних автоматизованих інформаційних і довідкових систем, реєстрів та баз інших державних органів або інформації від Національної поліції, СБУ, іншого державного органу, який у межах наданих йому повноважень забезпечує дотримання вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інформації про те, що посвідку видано на підставі неправдивих відомостей, підроблених чи недійсних документів; 3) в інших випадках, передбачених законом. Рішення про скасування посвідки приймається керівником територіального органу/ територіального підрозділу ДМС чи його заступником протягом п`яти робочих днів з дня надходження відомостей, які є підставою для її скасування. Копія рішення про скасування посвідки видається територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який прийняв таке рішення, іноземцеві або особі без громадянства під розписку або надсилається їм рекомендованим листом не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня його прийняття.

Відтак, дозвіл на імміграцію іноземця та посвідка про постійне проживання можуть бути скасовані за наявності однієї з підстав, визначених у ст. 12 Закону №2491.

Процедура провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну, поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, врегульовано Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 №1983 (далі - Порядок №1983) (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), згідно з пунктами 21-23 якого, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу. Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію. Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України “Про імміграцію”, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу. ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію. Копія рішення про скасування дозволу на імміграцію видається не пізніше як у тижневий строк з дня його прийняття особі, стосовно якої прийнято таке рішення, під розписку чи надсилається рекомендованим листом.

Як вже було зазначено, що спір у даній справі виник у зв`язку із скасуванням ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону №2491 у зв`язку з надходженням до ГУ ДМС України в Закарпатській області подання Управління стратегічних розслідувань в місті Києві Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України від 16.08.2022 №3826/55/125/01-2022. Згідно з відомостями такого подання ОСОБА_1 є членом азербайджанського кримінального середовища на території України, який організовує, координує та матеріально забезпечує функціонування злочинних груп, що вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини на території нашої держави. Окрім того, зазначено, що позивач покинув територію України з метою проведення конспіративних зустрічей з лідерами злочинних угрупувань, насамперед вихідцями з кавказьких республік російської федерації та проросійськи налаштованими особами, які можливо готуються до вчинення протиправної діяльності, направленої на дестабілізацію суспільно політичної ситуації в Україні, шляхом підбурення до масових протестів, які можуть призвести до підриву державності та направлені на повалення державного ладу України.

Оцінюючи такі рішення відповідача з точки зору їх обґрунтованості, слід зазначити наступне.

Подання про скасування дозволу на імміграцію не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб`єктів права, у зв`язку з чим не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу Державної міграційної служби України. Отже, обґрунтованість такого подання має перевірятися органом Державної міграційної служби, який на підставі цього подання приймає рішення, яке у свою чергу повинно відповідати критеріям, наведеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14 квітня 2020 року у справі №480/296/19).

Як вірно зазначив суд першої інстанції, що висновок ГУ ДМС України в Закарпатській області та прийняті на його підставі оскаржені рішення базуються виключно на факті звернення Управління з поданням про скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну та наведених в ньому обставинах. Поряд з цим, суд враховує також те, що таке подання не містить жодних доказів на підтвердження заявленого, зокрема: членства ОСОБА_1 в азербайджанському кримінальному середовищі та наміру вчинити дії, спрямовані на дестабілізацію суспільно-політичної ситуації в країні. В такому поданні наведені виключно загальні твердження про наміри позивача вчинити дії, що становлять загрозу національній безпеці та громадському порядку в Україні. Однак такі твердження не підкріплені посиланням на будь-які фактично встановлені обставини або докази. Більше того, таке подання містить суперечливі відомості. Зокрема, незважаючи на численні твердження про те, що ОСОБА_1 є членом азербайджанського кримінального середовища на території України, організовує, координує та матеріально забезпечує функціонування злочинних груп, що вчиняють тяжкі та особливо тяжкі злочини, в поданні зазначено, що станом на 16 серпня 2022 року позивач не перебуває в статусі підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Так, Конституція України регламентує презумпцію невинуватості особи, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надходження до органу Державної міграційної служби України подання від органів Національної поліції України не є безумовною підставою для прийняття рішення про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що хоча указана норма Порядку №1983 не містить імперативних приписів щодо запитування органом ДМС додаткової інформації чи запрошення іммігранта для надання ним пояснень, проте саме органи ДМС, володіючи дискрецією щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинні визначати потребу в отриманні додаткової інформації, документів тощо чи у наданні іммігрантом пояснень, ураховуючи фактичні обставини, як-от наприклад: довготривале проживання особи в Україні, наявність стійких соціальних зв`язків, сім`ї, роботи, тобто встановлення особи іммігранта. Це дасть змогу визначити чи є необхідність у застосуванні до особи обмеження у вигляді скасування дозволу на імміграцію. Більше того, дослідження такої інформації буде свідчити, що при прийнятті відповідного рішення орган ДМС діяв розсудливо, сумлінно та обґрунтовано.

Тільки на підставі результату всебічного аналізу інформації повинно бути прийняте відповідне рішення.

Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про виконання відповідачем свого обов`язку щодо всебічного вивчення подання, яке містить інформацію щодо можливих незаконних дій позивача. Так, незважаючи на те, що подання не місить посилань на будь-які докази, а відомості такого не узгоджуються між собою, відповідач не звернувся до Управління із запитом про надання додаткової інформації на доведення зазначених в ньому тверджень. Вказана обставина підтверджується листом Управління №80178-2025 від 11.07.2025.

Відтак, на час прийняття оскаржуваних рішень ГУ ДМС України в Закарпатській області не мало належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчинені злочинів, зазначених у поданні Управління.

Верховний Суд, у постанові від 18.04.2018 у справі №820/2262/17 зробив такий висновок, що особа, якої стосується рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна мати у своєму розпорядженні ефективний засіб юридичного захисту, що дає йому змогу брати участь у провадженні під час розгляду його справи у компетентному судовому або адміністративному органі влади або в компетентному органі, члени якого є безсторонніми і які користуються гарантіями незалежності.

Зважаючи на наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що орган ДМС при прийнятті рішення повинен виходити із конкретних обставин, ураховувати особу іммігранта, його спосіб життя та поведінку, а також оцінити чи є достатньою наявна у нього інформація для прийняття відповідного рішення з огляду на те, які негативні наслідки воно матиме для іммігранта (узгоджується також з правовим висновком Верховного Суду, наведеним у постанові від 30 жовтня 2025 року у справі №560/5955/23).

Слід зазначити, що в ході розгляду даної справи відповідачем так і не було надано доказів винесення вироку суду, який набрав законної сили щодо позивача, де були б встановлені обставини, що мали б для суду преюдиційне значення.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивача надала нотаріально посвідчений переклад пояснень позивача, підписаних та засвідчених нотаріусом в місті Баку з паспортом громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 від 28.02.2025. Відповідно до змісту таких пояснень, у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України з метою убезпечення життя своєї дружини та малолітньої доньки, яка є громадянкою України, 06 березня 2022 року ОСОБА_1 разом з сім`єю виїхав з України до Туреччини для проходження медичних обстежень, пов`язаних з виявленням у його дружини злоякісних новоутворень в молочній залозі. Після цього позивач з сім`єю поїхали до Азербайджанської Республіки, де перебувають на даний час.

Також позивач зазначає, що має проукраїнську позицію, займався волонтерською діяльністю, допомагав дітям в Україні та Збройним Силам України, має нерухоме майно у місті Ужгород за адресою реєстрації та фактичного проживання, був працевлаштований. На підтвердження вказаних обставин до матеріалів справи долучено копії численних подяк та медичних документів.

Більше того, в листі №80178-2025 від 11.07.2025 Управління повідомило, що воно не володіє інформацією про притягнення громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, а відомості про вручення останньому повідомлення про підозру, обрання запобіжних заходів або вручення обвинувального акту відсутні.

Відтак, з огляду на вищезазначене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що рішення про скасування дозволу на імміграцію та посвідку на постійне проживання в Україні було прийнято без належної оцінки всіх обставин.

Слід зазначити, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) та переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (п. 36 рішення Європейського суду з прав людини від 01 липня 2003 року у справі “Suominen v. Finland”).

Принцип правової визначеності є складовою частиною принципу верховенства права. Основу принципу правової визначеності утворює ідея передбачуваності (очікуваності) суб`єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Окрім того, принцип правової визначеності є одним з визначальних принципів “доброго врядування” і “належної адміністрації” (встановлення процедури і її дотримання).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Європейською Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Верховний Суд неодноразово висловлювався з приводу важливості принципу правової (справедливої) процедури, яка є невід`ємною частиною верховенства права. Вказаний принцип спрямований на забезпечення справедливого ставлення до особи під час прийняття актів суб`єктом владних повноважень. Правова (справедлива) процедура встановлює стандарти у процесі прийняття актів суб`єктами владних повноважень, які відображені в рішеннях Європейського суду з прав людини, у яких здійснюється застосування статті 6 Конвенції, яка передбачає дотримання процесуальних (процедурних) гарантій у судовому провадженні.

Так, у постанові від 30 липня 2020 року у справі №824/875/19-а Верховний Суд наголосив, що вказані гарантії поширюються і на адміністративні процедури за участі суб`єкта владних повноважень. Згідно з цією статтею має бути забезпечене право особи: бути поінформованим; мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника; ознайомитися з матеріалами справи; вона має можливість висловити свою думку перед оголошенням рішення; обґрунтувати органом влади прийняття несприятливих актів; визначити порядок їх оскарження, відшкодувати заподіяну шкоду.

Верховний Суд зазначив, що порушення встановленої законодавством процедури ухвалення рішення може бути підставою для скасування цього рішення, якщо допущене порушення вплинуло або могло вплинути на його правильність.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржені рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання ГУ ДМС України в Закарпатській області поновити дію посвідки на постійне проживання від 28.10.2021 №900065556, виданої на ім`я ОСОБА_1 , та направити в Адміністрацію державної прикордонної служби інформацію про поновлення її дії, слід зазначити таке.

Відповідно до п. 67 Порядку №321 ДМС, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дня прийняття рішення про відкликання або визнання недійсною посвідки інформує про це Адміністрацію Держприкордонслужби з використанням засобів інтегрованої міжвідомчої інформаційно-комунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (система “Аркан”), або шляхом надсилання листа.

Відтак, норми Порядку №321 зобов`язують органи Державної міграційної служби України повідомити Адміністрацію Державної прикордонної служби України про рішення про припинення дії раніше наданої посвідки на постійне проживання в Україні для забезпечення здійснення таким органом належного контролю перетинання особами державного кордону.

Положеннями статті 9 Закону України “Про прикордонний контроль” від 05.11.2009 №1710-VI передбачено, що прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в`їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії. Процедура здійснення контролю першої лінії передбачає проведення перевірки, в тому числі, паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи.

Статтею 8 Закону України “Про прикордонний контроль” визначено, що уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в`їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в`їзду в Україну; 3) наявності в нього в`їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку; виконання ним вимог щодо строків перебування в Україні.

Іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в`їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Зважаючи на наведені норми законодавства суд першої інстанції вірно вказав, що наявність в органах Державної прикордонної служби України інформації щодо скасування ОСОБА_1 посвідки на постійне проживання в Україні безпосереднім чином впливає на його право на перетин державного кордону.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2018 року у справі №809/1231/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Відтак, за вказаних обставин, беручи до уваги встановлення за результатами розгляду цієї адміністративної справи протиправності рішень відповідача про скасування раніше наданої посвідки на постійне проживання та дозволу на імміграцію в Україну, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що заявлені в цій частині позовні вимоги є належним способом захисту та поновлення порушеного права позивача, а тому підлягають задоволенню.

З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року у справі № 260/6742/25 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І. І. Запотічний

судді О. І. Довга

Т. І. Шинкар

Повне судове рішення складено 04.05.2026