Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №635/5721/25 — Харківський районний суд Харківської області

Харківський районний суд Харківської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року

Справа №635/5721/25

Провадження №1-кп/635/701/2026

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025170020008177 від 23 червня 2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Андріївки Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який проходить військову службу за контрактом під час мобілізації на посаді стрілець 1 відділення 4 взводу оперативного призначення 4 роти оперативного призначення(на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , військове звання «солдат», перебуваючого в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 НГУ, раніше не судимого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України,

УСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним

Солдат ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем за контрактом, у військовому званні «солдат», перебуваючи на посаді стрілець 1 відділення 4 взводу оперативного призначення 4 роти оперативного призначення(на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 28-32, 37, 16, 127, 128, 129, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 23 червня 2025 року приблизно 09 год. 00 хв., знаходячись на території пункту тимчасової дислокації НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, перебуваючи у строю, відкрито відмовився виконувати бойове розпорядження командира 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 майора ОСОБА_6 від 21.06.2025 №2655/Б2/ДСК, а саме: у період з 21:30 23.06.2025 до 04:00 24.06.2025 здійснити вихід на СП «ПЕРША КРОВ» з метою утримання позиції, недопущення її втрати та прориву ворогом лінії оборони, доведене до нього в усному порядку командиром 4 роти оперативного призначення(на бронетранспортерах) 2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_7 , яке було видане уповноваженою особою, у межах своїх повноважень, із дотриманням належної форми і порядку його віддання, а також ґрунтувався на законі, за змістом не суперечив чинному законодавству та не пов`язаний з порушенням конституційних прав та свобод людини і громадянина, тому своїми діями ОСОБА_5 , вчинив непокору – відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за частиною 4 статті 402 КК України, а саме, непокору тобто відкриту відмову виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану.

Відомості про укладену угоду між прокурором та обвинуваченим

Під час судового розгляду між ОСОБА_5 та прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 укладено угоду про визнання винуватості.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в обсязі пред`явленого обвинувачення.

Враховуючи, що між прокурором та обвинуваченим досягнуто угоди, суд розглядає справу відповідно до положень статті 472, частини 4 статті 474, статті 475 КПК України.

Судом встановлено, що між ОСОБА_5 , якому було пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України і прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури ОСОБА_3 в присутності його захисника ОСОБА_4 01.05.2026 підписана угода про визнання винуватості.

При укладанні зазначеної угоди ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України за обставин, вказаних в обвинувальному акті, а також була досягнута домовленість про призначення ОСОБА_5 покарання з урахуванням статті 69 КК України, з якої вбачається, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного сторони угоди з огляду на положення статті 65 КК України, сторони мають право, використовуючи положення статті 69 КК України, узгоджувати інше основне покарання, більш м`який його вид, не зазначений у санкції статті(санкції частини статті) Особливої частини КК України за цей злочин, сторони погоджуються на призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 402 КК України, у виді позбавлення волі строком на два роки. Сторони вважають за можливе з урахуванням всіх обставин справи на підставі статей 58, 69 КК України замінити основне покарання ОСОБА_5 за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 402 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на два роки на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця терміном два роки з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення.

Враховуючи те, що між обвинуваченим та прокурором була досягнута угода про визнання винуватості, суд розглядає дане кримінальне провадження відповідно до положень статей 472-476 КПК України.

Позиція сторони обвинувачення, засхисту та обвинуваченого

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України та пояснив, що обставини кримінального правопорушення, кваліфікацію своїх дій не оспорює, щиро кається у вчиненому, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості між ним та прокурором та призначити узгоджене сторонами покарання.

Крім того, пояснив, що укладання угоди сторонами є добровільним, тобто без застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Також ОСОБА_5 зазначив, що цілком розуміє свої права та наслідки укладання угоди про визнання винуватості, що передбачені статтею 473 КПК України, які йому були роз`яснені судом в ході судового засідання.

Прокурор та захисник у судовому засіданні також просили затвердити дану угоду про визнання винуватості, призначити узгоджене сторонами покарання. Прокурор та захисник пояснили, що їм відомі наслідки укладення та невиконання даної угоди.

Заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, угоду про визнання винуватості, матеріали досудового розслідування, суд зазначає наступне.

Як зазначено в пункті 2 статті 468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно частини 4 статті 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, унаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Перед ухваленням рішення про затвердження угоди про визнання винуватості, відповідно до вимог статті 474 КПК України, суд з`ясував у обвинуваченого ОСОБА_5 , що він цілком розуміє своє право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують; право мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; право мати захисника або захищатися самостійно; право допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на її користь; наслідки укладення та затвердження угод, наслідки їх невиконання, передбачені статтями 473, 476 КПК України; характер кожного обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд вбачає, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Умови угоди не суперечать інтересам суспільства та не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а обвинувачений має можливість виконання взятих на себе за угодою зобов`язань.

Угода про визнання винуватості відповідає вимогам КПК України, підстав для відмови в затвердженні угоди, передбачених частиною 7 статті 474 КПК України судом не встановлено. Узгоджена сторонами міра покарання відповідає загальним правилам призначення кримінальних покарань, встановленим Загальною частиною КК України.

ОСОБА_5 у судовому засіданні заявив, що він цілком розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.

Суд переконався у добровільності укладення сторонами кримінального провадження угоди і що вона не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дії будь-яких інших обставин ніж ті, які передбачені в угоді.

Також судом було встановлено, що умови угоди відповідають інтересам суспільства, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, наявні фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченим.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за частиною 4 статті 402 КК України, а саме, непокору - відкриту відмову виконати наказ начальника вчиненого в умовах воєнного стану.

При призначені покарання враховано обставини, передбачені статтями 66-67 КК України, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до статті 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому суд визнає повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та розгляду кримінального провадження судом.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до статті 67 КК України не встановлено.

Відповідно до частини 1 статті 69 КК України суд, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті(частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Суд дійшов переконання, що наведені вищи обставини знижують ступінь тяжкості вчиненого діяння до такої міри, яка є необхідною і достатньою для застосування статті 69 КК України і можливе призначення покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті.

Суд вважає за можливе застосувати положення частини 1 статті 62 КК України та замінити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця терміном два роки з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання відповідають ступеню тяжкості злочину, який згідно статті 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, конкретним обставинам справи, особі обвинуваченого, який активно сприяв органам досудового розслідування у розкритті злочину, щиро розкаявся, беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України, не судимим, не одружений, має середню спеціальну освіту, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно.

Відповідно до посвідчення №915787 від 09.01.2025 ОСОБА_5 є ветераном війни, учасником бойових дій; має сертифікат, який засвідчує, що ОСОБА_5 успішно пройшов базовий курс оператора БПЛА; з 19.08.2025 по теперішній час солдат ОСОБА_5 перебуває в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 НГУ.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження угоди про визнання винуватості та ухвалення вироку на підставі такої угоди.

Щодо вирішення процесуальних питань

Витрати на залучення експерта по проведенню судової експертизи у даному кримінальному провадженню відсутні.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити раніше обраний у вигляді застави.

Відповідно до статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є, серед іншого, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника була застосована належна правова процедура.

Відповідно до пункту 25 статті 3 КПК України заставодавець відноситься до учасників кримінального провадження.

Згідно зі статтею 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. Застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Повернення застави здійснюється на підставі судового рішення, винесеного з огляду на закріплені в КПК України правила підсудності.

На підставі частини 5 статті 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_5 , зарахувати строк тримання під вартою з 24.06.2025 по 25.06.2025 із розрахунку один день позбавлення волі відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Цивільні позови по даному кримінальному провадженні не заявлялись.

На підставі частини 15 статті 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

Керуючись статтями 369, 370, 373, 374, 381, 382, 468, 469, 472, 474, 475, 615 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 01 травня 2026 року, укладену між прокурором Іршавського відділу Хустської окружної прокуратури

ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 в присутності його захисника ОСОБА_4 .

Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 402 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання із застосуванням статті 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі статті 58 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки замінити на покарання у виді службового обмеження для військовослужбовця терміном 2 (два) роки з відрахуванням в дохід держави 20% із суми грошового забезпечення ОСОБА_5 .

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного виконання вироку.

На підставі частини 5 статті 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_5 , зарахувати строк тримання під вартою з 24.06.2025 по 25.06.2025 із розрахунку один день позбавлення волі відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді застави залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави скасувати, грошові кошти, внесені в якості застави у розмірі 151 400,00 гривень повернути заставодавцю – ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Роз`яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності, встановленої законом.

Речовий доказ – відео файл з назвою IMG_6765, після набрання вироком законної сили – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі нероз`яснення йому наслідків укладання угоди;

прокурором виключно з підстав призначення судом покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 КПК України угода не може бути укладена.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку суду до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області.

В умовах дії воєнного стану, повний текст вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні направити копію вироку не пізніше наступного дня після ухвалення вироку.

Повний текст вироку складено 04.05.2026

Суддя ОСОБА_9