Вирок від 03 травня 2026 р. у справі №638/6241/24 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/6241/24

Провадження № 1-кп/638/740/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченої ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №62024170020002107 року від 02.04.2024 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Мілове, Великобурлуцького району, Харківської області, на момент вчинення кримінального правопорушення - молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - кухаря відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, яка зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

встановив:

Наказом в.о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 390-ОС від 03.09.2021 «Про особовий склад» молодшого сержанта ОСОБА_5 (П-039401) призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - кухара відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» на момент вчинення злочину, молодший сержант ОСОБА_6 вважається військовослужбовцем, яка проходить військову службу за контрактом.

Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» зобов?язують молодшого сержанта ОСОБА_7 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, молодший сержант ОСОБА_8 під час проходження військової служби повинна свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов?язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов?язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов?язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.

Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов?язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов?язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов?язків він зобов?язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов?язків, зобов?язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Верховною Радою України, у зв?язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб, який на теперішній час продовжено.

Однак, молодший сержант ОСОБА_8 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішила стати на злочинний шлях.

ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом Державної прикордонної служби України, достовірно знала та усвідомлювала, що повинна неухильно дотримуватись вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, які зобов?язують її: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов?язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків.

Так, молодший сержант ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, перебуваючи на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - кухара відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України приблизно о 05.00 годині 24.02.2022 отримала наказ «База», на виконання якого мала прибути до тимчасового місця дислокації підрозділу за адресою: АДРЕСА_2 , однак остання, реалізуючи свій злочинний умисел, з мотивів небажання з?являтися на службу, маючи об?єктивні можливості своєчасно прибути до місця дислокації підрозділу, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу», ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за відсутності поважних причин, 24.02.2022 на місце несення служби за адресою: АДРЕСА_2 , не прибула. Після чого, до 04.07.2023 проводила час на власний розсуд, не пов?язуючи його з виконанням обов?язків військової служби.

17.03.2022 наказом Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 16-ОС молодшого сержанта ОСОБА_5 виключено з усіх видів забезпечення.

11.07.2023 ОСОБА_5 з?явилася до Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР у м. Полтаві, заявила про себе та вчинений нею злочин та надала пояснення з приводу події.

Відповідно до наказу Начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.03.2022 № 16-ОС, призупинено військову службу молодшого сержанта ОСОБА_9 , останню звільнено з посади та ОСОБА_6 вважається такою, що не виконує (не несе) обов?язків служби; призупинено контракт останньої про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України.

Дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.5 ст. 407 КК України, тобто не з`явлення вчасно на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, особою, зазначеною в частині другій ст. 407 КК України.

У судовому засіданні ОСОБА_5 вину визнала частково. Вказала, що перебувала у ВПС «Вільхуватка» на посаді кухара, отримала наказ «База» по телефону близько 05:00 год. 24 лютого 2022 року. Поки збиралася було вже вторгнення, після прибуття до підрозділу там вже нікого не було, було близько 06:00 год. Намагалася додзвонитися з керівництвом, ніхто слухавку не взяв. Не мала можливості виїхати, оскільки територія була окупована вже, не було змоги поїхати звідти, зв`язок був відсутній, вона залишилася там. Знала, як треба діяти при наказі «База», кожний місяць, проводили тренування та заняття. За командою прибула через 50 хвилин. Подзвонила командиру, їй сказали пересидіти та очікувати, оскільки не було можливості виїхати звідти. Проживала в с. Анищине, з цього села потрібно близько 40 хв., щоб дістатись до підрозділу. Коли побачила колони, то повернулася додому, де провела весь час окупації. Намагалася виїхати звідти, на блокпості, під час перевірки документів, її не пропускали. Далі, після окупації, проживала за власною адресою. Не мала умислу ухилятися від військової служби. Є матір`ю одиночкою.

Захисник у судовому засіданні просив врахувати, що обвинувачена має двох неповнолітніх дітей, самостійно їх виховує, є одинокою матір`ю. Просив призначити максимально м`яке покарання з урахуванням статей 69, 75 КК України.

Не дивлячись на те, що ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення за ч.5 ст. 407 КК України не визнала, її винність в інкримінованому кримінальному правопорушенні повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами.

1.Показання свідків.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні вказав, що 23 лютого 2022 року, у вечері, близько 21-21:30 год., була команда від чергового «База», тобто зібратися на відділі "Вільхуватка", у строк пів години, о 22:00 год. вони всі вже були на місці. Була команда «База», зібралися, сіли в машину та поїхали до ВПС. Їхали з с-ще. Великий Бурлук, ВПС було в с. Вільхуватка. З ним був ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Зазначив, що їм довели про не з`явлення ОСОБА_5 на команду «База». Вона була військовослужбовцем на посаді кухара у ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », проживала в н.п. Вільхуватка. Дізнався про це 24 лютого 2022 року, про це всі казали. Її особисто не бачив, але до цього вона проходила з ними військову службу. Вони від`їжджали з ВПС «Вільхуватка» в бік н.п. Великий Бурлук, була зупинка в с-ще. Приколотне, потім до м. Харкова, а з м. Харкова в м. Дніпро, а потім назад до м. Харкова. Окрім ОСОБА_5 було ще кілька військовослужбовців. Вони були проінструктовані після команди «База» про наступні дії, подавалась команда, їх збирали та доводили про наступні дії. Інструктаж проводили офіцери, черговий, заступник начальника. Про наказ «База» доводили до всіх військовослужбовців. Населений пункт Вільхуватка був окупований 24 лютого 2022 року.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні вказав, що приблизно о 04:00 год. ранку 24 лютого 2022 року їм від чергового поступив наказ «База», зателефонували на телефон, вони після наказу приїхали до підрозділу. Близько 05:00 год. вони виконали наказ та прибули до підрозділу, з н.п. Вільхуватка від`їхали у бік н.п. Приколотне, потім до н.п. Великий Бурлук, потім с. Плоске, далі поїхали до селища Печеніги, звідки потім поїхали до м. Харкова. З ним був ОСОБА_12 . Більшість, хто отримав наказ, прибули до підрозділу, її там не пам`ятає. Зазначив, що ОСОБА_5 знає, вона була їх кухаром, проходила службу в їхньому підрозділі. Чи доводили до її відома наказ «База» не знає. Коли прибув до підрозділу ВПС «Вільхуватка», то її не побачив. Наказ «База» доводить до відома військовослужбовців черговий, раніше на заняттях доводили, як треба діяти при таких наказах. Коли поступає накази, ми повинні з`явитись до військової частини. Це було вперше. Роз`яснення дій проводилося начальником відділення. ОСОБА_5 алгоритм дій теж роз`яснювався, проводилися заняття кожні 2-3 місяці. На службі він ОСОБА_5 більше не бачив.

Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні вказав, що проходив службу у відділі «Вільхуватка» на посаді чергового, на той час безпосередньо у підрозділі був черговим, заступив 23 лютого 2022 року, о 09:00 ранку. 24 лютого 2022 року, близько 05:00 год. ранку, була подана команда «База», був оповіщений майже весь особовий склад, ОСОБА_5 до підрозділу не прибула. Вона була військовослужбовцем відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на посаді кухара. Зазначив, що він, старший змінник та інший військовослужбовець доводили до особового складу наказ «База». До ОСОБА_5 наказ був доведений. Вона знала, як треба діяти при таких наказах, кожний місяць, мінімум один раз, проводили тренування та заняття, весь особовий склад знав алгоритм дій за цією командою. Команда доводилася до військовослужбовців в телефонному режимі. По вказаній команді вона повинна була протягом 15-20 хв. з`явитися до підрозділу, оскільки мешкала у цьому населеному пункті. Військовослужбовці прибували до підрозділу та очікували наказу начальника. Всі, хто перебували безпосередньо в н.п. Вільхуватка, повинні були прибути до підрозділу, а всі інші, які знаходилися далі, дійти до н.п. Приколотне. Далі вони завантажили зброю, бк та направилися до н.п. Приколотне, зібрали решту особового складу та направилися до н.п. Великий Бурлук. Потім були в с-щі. Печеніги, після чого прибули до м. Харкова. ОСОБА_5 команду не виконала та до підрозділу не прибула. Вона могла прибути до підрозділу, проблемних питань для прибуття не було. Щомісяця проводилися роз`яснення наказу «База», а також відповідальність за невиконання.

Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні вказав, що у лютому місці 2022 року були проведені дні, де скликався особовий склад з наказом «База» та проводилися спеціальні заходи, на яких перевірялися тривожні валізи, доводилася інформація та проводилися інші дії. За командою «База» вони разом з черговим повинні були обдзвонювати особовий склад. 23 лютого 2022 року вони прибули до підрозділу, за командою начальника почали збирати зброю, речі, оповіщати особовий склад для прибуття. О 20:20 год. особовий склад почав збиратись в підрозділі в н.п. Вільхуватка, неодноразово проводили шикування та перевіряти, хто з`явився, а також хто відсутній. Команда «База» була 23 лютого, він прибув до підрозділу близько 16-18 год. Вони обдзвонювали військовослужбовців, інформація доводилася до керівників підрозділів. ОСОБА_5 знає, вона займала посаду кухара, готувала їжу. На чергуванні її не було. Її оповіщав черговий, або він, з нею зв`язку з не було. Особовий склад за будь-яким наказом оповіщає черговий та старший змінник. Вони беруть список особового складу, оповіщають їх, та в списку відмічають оповіщених. Якщо військовослужбовець проходив службу у ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_2 », проте не встиг прийти до місця збору, то вони повинні прибути до управління НОМЕР_1 прикордонного загону у АДРЕСА_1 . За погодженням начальника застави військовослужбовець може прибути до іншого підрозділу. Від ОСОБА_5 інформацію про прибуття не було, зв`язку з нею не було. Ті, хто не встигав на збір, доганяли решту, вони весь час були на зв`язку. Можливо зв`язувався зі ОСОБА_5 , вихідний дзвінок був без відповіді. Більше з нею не зв`язувався. Щодо дій військовослужбовців з дітьми в таких випадках, то вони повинні були вийти на контакт з начальником.

Свідок ОСОБА_16 вказав, що проходив військову службу зі ОСОБА_5 у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Коли виїжджали з відділу «Вільхуватка» її там не було. 23 лютого 2022 року він заступив у наряд старшого змінника. Вдень приїхав начальник та сказав обдзвонити особовий склад, якщо щось почнеться. Вони обдзвонили людей, пройшов деякий час приїхав начальник та сказав завантажити зброю до машини. Коли був артилерійський обстріл, була команда «База», вони сіли та дістали роздруківку зі списком особового складу та почали їх обдзвонювати. Дзвонили місцевим, хто жив поблизу підрозділу. Потім дали команду сісти в автомобілі та виїхали до н.п. Приколотне. Там пробули десь 2-3 години, дочекались людей з м. Вочанська та поїхали до н.п. Великий Бурлук, звідки поїхали до м. Харкова. ОСОБА_5 проживала у АДРЕСА_3 ОСОБА_5 не телефонував, перед цим, 23 лютого 2022 року телефонував військовослужбовців, яких треба буде евакуювати. 24 лютого 2022 року вона не була на чергуванні. За командою «База» обдзвонювали всіх військовослужбовців, після чого в списках робили відповідні відмітки.

2.Письмові докази.

З витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №42022221750000090 року від 14.03.2022 року вбачається, що органом досудового розслідування були внесені відомості за фактом того, що 14.03.2022 року від НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України надійшло повідомлення про те, що військовослужбовці Відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, а саме: сержант ОСОБА_17 , старший сержант ОСОБА_18 , штаб-сержант ОСОБА_19 , старший сержант ОСОБА_20 , сержант ОСОБА_21 , штаб-сержант ОСОБА_22 , молодший сержант ОСОБА_23 , сержант ОСОБА_24 , молодший сержант ОСОБА_5 , молодший сержант ОСОБА_25 , молодший сержант ОСОБА_26 24.02.2022 року року вчинили дезертирство в умовах воєнного стану.

Постановою прокурора Чугуївського відділу Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_27 від 02.04.2024, з кримінального провадження №42022221750000090 року від 14.03.2022 року було виділено в окреме провадження матеріали стосовно військовослужбовця НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Виділеному кримінальному провадженню присвоєно номер №62024170020002107.

Листом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 14/1-22 Вих. Від 14.03.2022 було повідомлено про факт не з`явлення на військову службу (самовільного залишення військової частини) та з 24.02.2022 року не виконання військових обов`язків молодшим сержантом Відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " ОСОБА_5 .

Також листом НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 14/47-22-Вих. від 05.04.2022 року було проінформовано ТУ ДБР, розташованого у м. Полтава, що за фактом не з`явлення на військову службу ОСОБА_5 було призначено службове розслідування.

Згідно з витягом з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 390-ОС від 03.09.2021 року «Про особовий склад», молодшого сержанта ОСОБА_5 було призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії – кухара відділення логістики відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б).

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 16-ОС від 17.03.2022 року «Про особовий склад», відносно молодшого сержанта ОСОБА_5 , молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії – кухара відділення логістики відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (тип Б) було призупинено військову службу, звільнено з посади, вважати такою, що не виконує(не несе) обов`язків служби; призупинено контракт про проходження військової служби в Державній прикордонній службі України; не поширено пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців; не включено до чисельності ІНФОРМАЦІЯ_3 : не зараховано до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислуги років і призначення пенсії термін з 14 березня 2022 року.

Згідно з висновком службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану військовослужбовцями НОМЕР_1 прикордонного загону від 11.05.2022, комісією встановлено факт неприбуття до підрозділу військовослужбовця НОМЕР_1 прикордонного загону, молодшого сержанта ОСОБА_5 , а також:

комісією запропоновано оголосити молодшому сержанту ОСОБА_5 «сувору догану»;

відділу соціально-гуманітарного забезпечення довести до військовослужбовців НОМЕР_1 прикордонного загону кримінальну відповідальність за ст. 402, 403 407, 408, КК України;

випадок самовільного залишення місця несення служби, або неприбуття до підрозділу з метою ухилитися від військової служби довести до особового складу прикордонного загону;

відділу соціально-гуманітарного забезпечення матеріали службового розслідування направити до Харківської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Об`єднаних сил та Державного Бюро Розслідувань для долучення до матеріалів відповідних кримінальних правопорушень.

Відповідно до протоколу огляду від 19.04.2023, старшим слідчим Другого слідчого відділу(з дислокацією у місті Харкові) ТУ ДБР, розташованого у місці Полтаві, ОСОБА_28 було проведено огляд документів, що містяться в матеріалах вказаного кримінального провадження, а саме: матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини в умовах воєнного стану військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Наведені докази суд вважає належними, допустимими, оскільки вони отримані відповідно до вимог КПК України. Аналіз викладених доказів поза розумним сумнівом доводить вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченої і його дії кваліфікує за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану.

Доводи обвинуваченої про те, що вона не змогла зв`язатися з командуванням, не встигла з`явитися до пункту дислокації не заслуговують на увагу та розцінюються судом як бажання уникнути відповідальності за вчинений злочин.

Суд зазначає, що обвинувачена ОСОБА_5 не була позбавлена можливості з`явитися до місця несення служби за адресою: АДРЕСА_2 , замість повернення до місця проживання.

Окрім того, стороною захисту не було надано доказів, які підтверджують твердження обвинуваченої, що вона не мала можливості прибути до місця несення служби.

Так, суд вважає, що ОСОБА_5 , будучи діючим військовослужбовцем, мала повну можливість звернутись до будь-якого іншого підрозділу, чи будь-якої військової частини, де могла отримати інформацію щодо місцезнаходження свого підрозділу, або отримати інформацію щодо подальших дій.

З огляду на докази, здобуті у даному кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду, пояснення самої обвинуваченої, встановлено, що ОСОБА_5 достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені діючим законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустила їх порушення, вчинивши військовий злочин, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України.

Суд зазначає, що згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Така позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело права, зокрема, у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року, де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Визначаючи вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує: тяжкість скоєних правопорушень; характер та ступінь тяжкості наслідків, що настали; їх суспільну небезпеку; а також, враховує особу обвинуваченого та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Суд зазначає, що вчинене ОСОБА_5 правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого, суд встановив, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, уродженкою с. Мілове, Великобурлуцького району, Харківської області, на момент вчинення кримінального правопорушення була на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - кухара відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 . Є раніше не судимою, в поліклінічне відділення КНП ХОР «ОКПЛ № 3» за амбулаторною допомогою не зверталась та на обліку лікаря-психіатра не перебуває. Є одинокою матір`ю.

Обставини, що пом`якшують покарання, відсутні

Обставини, що обтяжують покарання, відсутні.

Як випливає із змісту ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

З урахуванням викладеного, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, особу винної, її ставлення до вчиненого, часткове визнання вини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Суд також враховує позиції Верховного Суду, викладені в постановах у справі №750/2773/22 (провадження №51-3061км22) від 22.12.2022 та у справі №726/78/23, (провадження №51-1772км23) від 11.07.2023, з яких вбачається, що кримінальні правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби свідчать про підвищену суспільну небезпечність, оскільки можуть призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим, а тому застосування іншого покарання ніж позбавлення волі, не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки створить у таких осіб впевненість у безкарності за вчинення таких дій.

Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Так, положеннями ст.69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, (за винятком випадків, які перелічені у ч.1 цієї статті) призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Під час розгляду провадження в суді, не встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відповідно і підстав для висновку про можливість застосування ст. 69 КК України.

Призначення більш м`якого покарання за інкримінований злочин, із застосуванням положень ст. 69 КК України не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, застосування до обвинуваченої положень ст. 69 КК України, як і звільнення від відбування покарання з випробуванням, за обставин цього кримінального провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України. В умовах воєнного стану, коли військовослужбовці виконують свій військовий обов`язок безпосередньо у регіонах ведення бойових дій, ризикуючи своїм життям, захищаючи суверенітет України, звільнення військовослужбовців, які ухиляються від виконання таких обов`язків, від відбування покарання з випробуванням чи із застосуванням положень ст. 69 КК України, демотивує та знижує рівень військової дисципліни і боєготовність підрозділів Збройних Сил України та інших військових формувань, що є неприпустимим наслідком такого правозастосування.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадження відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувався.

Керуючись ст. 368, 370, 374, 376, 377 КПК України, суд, -

ухвалив:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчинені кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Після набрання вироком законної сили, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримати для відбуття покарання.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Шевченківський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити сторонам провадження.

Суддя ОСОБА_1