Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №638/4774/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/4774/26

Провадження № 2/638/6217/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

04 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Латки І. П.,

за участю секретаря судового засідання Мяснянкіної Г.П.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року до Шевченківського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача аліменти у зв`язку з продовженням навчання у розмірі 6000 грн щомісячно, починаючи з 01.04.2025, оскільки остання виплата аліментів була здійснена 28.02.2025, та до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення мною 23 років.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач є батьком позивача. Позивач на теперішній час продовжує навчання у Харківському автомобільно-дорожньому фаховому коледжі, на IV курсі, за денною формою навчання, термін навчання - до 30 червня 2026 року. У зв`язку з навчанням позивач не має постійного доходу, не може самостійно забезпечувати свої життєві потреби та потребує матеріальної допомоги. Відповідач матеріальної допомоги добровільно не надає, хоча має можливість це робити.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В судове засідання сторони не з`явилися. Позивач просив справу розглянути за його відсутністю. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 3 ст. 131, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі ухвали від 04 травня 2026 року суд провів заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про народження № 4307 від 14 листопада 2006 року, що підтверджується Свідоцтвом про народження, виданим 14 листопада 2006 року на бланку Серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з реєстру територіальної громади від 20 листопада 2025 року.

ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується інформацією Виконавчого комітету Великобагачанської селищної ради Миргородського району Полтавської області від 11.03.2026 № 454/01.1-14.

Згідно з довідкою Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу від 05 лютого 2026 року № 1659 ОСОБА_1 є студентом четвертого курсу, групи 41-ОР спеціальності 275 «Транспортні технології (на автомобільному транспорті)» («Організація та регулювання дорожнього руху») денного відділення Харківського автомобільно-дорожнього фахового коледжу І рівня акредитації (фаховий молодший бакалавр) за регіональним замовленням (дистанційно). Рік вступу 2022, наказ від 30 липня 2022 року № 01-05/234. Дата закінчення коледжу 30 червня 2026 року.

Згідно ст. 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Стягнення аліментів на утримання повнолітніх сина, дочку, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їхніх інтересів, забезпечення одержання ними коштів, необхідних для їх життєдіяльності, оскільки на період навчання вони не мають самостійного заробітку та потребують матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.

Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Наведеному відповідають і роз`яснення, викладені в пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року.

Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведення положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 продовжує навчання в Харківському автомобільно-дорожньому фаховому коледжі І рівня акредитації (фаховий молодший бакалавр) на денній формі навчання (дистанційно). Зазначені обставини безумовно створюють об`єктивні перешкоди для працевлаштування позивача без шкоди для навчального процесу, отримання самостійного стабільного доходу, що в сукупності свідчить про необхідність отримання позивачем матеріальної допомоги від батьків для задоволення життєвих потреб.

Водночас, судом враховано, що позивач навчається за регіональним замовленням, а не за контрактом, відтак не потребує матеріальної допомоги на оплату вартості навчання.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України позивач не надав суду доказів того, що має об`єктивну потребу в отриманні аліментів у зв`язку з продовженням навчання у розмірі 6000 грн щомісячно.

Поряд з цим суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 141 СК України мати та батько мають рівні як права, так обов`язки щодо дитини, зокрема щодо утримання дитини, яка досягла повноліття та продовжує навчання.

Крім того, суд зазначає, що всупереч вимогам ст. 81, 84 ЦПК України позивачем не надано доказів, зокрема тих, які є у публічному доступі, та не подано клопотання про витребування доказів щодо майнового стану відповідача.

Водночас, суд враховує, що ОСОБА_2 є особою працездатного віку, матеріали справи не містять доказів того, що стан його здоров`я перешкоджає йому працювати, отримувати дохід та надавати матеріальну допомогу своєму повнолітньому сину, який продовжує навчання. Також відповідачем не надано доказів того, що на його утриманні перебувають інші діти, непрацездатні батьки тощо.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем, який досяг повноліття та продовжує навчання, доведено, що він потребує матеріальної допомоги, при цьому відповідач, будучи особою працездатного віку, що свідчить про наявність у нього можливості, надавати матеріальну допомогу своїй дитині, яка продовжує навчання.

Водночас, суд не погоджується із заявленими позивачем до стягнення аліментами у розмірі 6000,00 грн, оскільки наявність об`єктивної потреби в отриманні аліментів у зазначеному розмірі з відповідача позивачем не доведена жодним доказом.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги обов`язок обох батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання, суд вважає, що аліменти у розмірі 2500,00 грн щомісячно будуть відповідати вимогам розумності і справедливості, у зв`язку з чим суд задовольняє позовні вимоги частково та стягує з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 2500,00 грн щомісячно.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (ч. 2 ст. 184 СК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив суд стягнути аліменти починаючи з 01.04.2025, тобто за минулий час.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.

Всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України ОСОБА_1 не надав суду доказів того, що з 01.04.2025 року і до подання цього позову він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв`язку з ухиленням останнього від їх сплати, як того вимагає ч. 2 ст. 191 СК України.

У зв`язку з викладеним, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення аліментів за минулий час.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково (41,67%), позивач був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто у розмірі 554,71 грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279-280, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, у розмірі 2500,00 грн (дві тисячі п`ятсот гривень 00 копійок), які підлягають індексації відповідно до закону, щомісячно, починаючи з 10 березня 2026 року і до закінчення ОСОБА_1 навчання, але не довше ніж до 06 листопада 2029 року.

Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір у розмірі 554,71 грн (п`ятсот п`ятдесят чотири гривні 71 копійка).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складено 04 травня 2026 року.

Суддя І.П. Латка