Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №619/242/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/242/26

провадження № 2/619/629/26

Рішення

Іменем України

04 травня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/242/26,

імена (найменування) учасників справи:

позивач: Солоницівська селищна рада, як орган опіки та піклування, яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3

відповідачі: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради,

вимоги позивача: про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

представниця позивача: ОСОБА_6 ,

представниця третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 ,

представник відповідача: Лагута Г.О.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Солоницівська селищна рада як орган опіки та піклування звернулася до суду з позовом, у якому просить відібрати малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , без позбавлення батьківських прав у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; стягнути з відповідачів аліменти на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів щомісячно з кожного, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі позову до суду та до досягнення дитиною повноліття на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дитини). У обґрунтування позову зазначено, що на обліку служби у справах дітей Солоницівської селищної ради перебувають зазначені малолітні діти як такі, які перебувають у складних життєвих обставинах. Батько дітей - ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання матері дітей - ОСОБА_5 не відомо.29.12.2025 до Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради надійшло усне повідомлення від старости Березівського старостинського округу про те, що неподалік с-ща Курортне перебуває гр. ОСОБА_8 без верхнього одягу та взуття, разом із малолітньою дитиною.Під час виїзду працівників Служби у справах дітей було встановлено, що гр. ОСОБА_8 разом із малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували в приміщенні магазину, розташованого неподалік с-ща Курортне. Гр. ОСОБА_8 перебувала в емоційно нестабільному стані, з ознаками панічної атаки, не могла назвати своє ім`я, дезорієнтувалася у ситуації, висловлювала страх повертатися за місцем проживання. На запитання щодо причин відсутності верхнього одягу та взуття повідомила, що змушена була залишити домоволодіння, тікаючи від сина, який на той момент перебував у будинку в стані алкогольного сп`яніння.Також зі слів гр. ОСОБА_8 стало відомо, що за місцем проживання залишилися ще двоє малолітніх дітей без належного нагляду дорослих. Було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 .Двері домоволодіння відчинив гр. ОСОБА_4 , який за зовнішніми ознаками перебував у стані алкогольного сп`яніння. У зв`язку з виявленими обставинами було повідомлено працівників ювенальної превенції та поліцейських офіцерів громади. Після прибуття працівників поліції проведено обстеження умов проживання дітей.Під час обстеження встановлено, що житлове приміщення перебуває в незадовільному санітарно-гігієнічному стані: у помешканні брудно, речі розкидані, відчувався стійкий неприємний запах. Малолітня ОСОБА_9 перебувала у зимовому комбінезоні, сиділа та гралася планшетом. Діти мали неохайний зовнішній вигляд. Під час перебування поряд із дітьми гр. ОСОБА_4 поводився агресивно, підвищував голос, кричав на працівників поліції, чим створював напружену та потенційно небезпечну для дітей психологічну обстановку. Малолітні повідомили, що бояться батька.Унаслідок такої поведінки батька малолітні діти почали ховатися під диван. Після проведення роз`яснювальної роботи з гр. ОСОБА_4 працівниками поліції діти вийшли з-під дивану, самостійно зібрали особисті речі для поїздки до лікувального закладу та надалі поводилися спокійно.Під час перебування поряд із працівниками служби у справах дітей та працівниками поліції ознак страху чи занепокоєння діти не виявляли, що свідчить про їх відчуття безпеки в присутності уповноважених осіб.Також зі слів дітей встановлено, що разом із ними проживав дідусь - ОСОБА_10 , який фактично здійснював їх виховання та догляд. На початку грудня 2025 року він виїхав за кордон.З урахуванням зазначених обставин та поведінки дітей під час обстеження можна дійти висновку про відсутність сформованої емоційної прив`язаності дітей до батька. Діти не зверталися до нього, не ініціювали спілкування, уникали контакту. Зі слів дітей встановлено, що про матір їм нічого не відомо, участі у їх вихованні вона не бере.За результатами проведення оцінки рівня безпеки дітей було складено акт оцінки ризиків, відповідно до якого спільним рішенням суб`єктів міждисциплінарної взаємодії визначено рівень небезпеки для дітей як «дуже небезпечно».У зв`язку з виявленими обставинами було викликано бригаду екстреної швидкої медичної допомоги. З метою забезпечення безпеки та захисту прав дітей малолітніх було тимчасово влаштовано до Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласна дитяча клінічна лікарня».Наказом Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради № 55 від 29.12.2025 малолітніх дітей було взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. 22.04.2024 до Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради звертався гр. ОСОБА_10 із заявою про підтвердження родинних зв`язків з малолітніми дітьми: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які прибули до с-ща Курортне Харківського району Харківської області без супроводу законних представників.У заяві зазначалося, що батьки дітей участі у їх вихованні та утриманні не беруть. Зареєстрованим місцем проживання дітей є адреса: АДРЕСА_2 . Надання відповідної довідки було необхідне заявникові для оформлення статусу внутрішньо переміщених осіб для дітей.Під час спілкування з працівниками служби у справах дітей гр. ОСОБА_10 повідомив, що батьки дітей перебувають у м. Харкові, однак фактично самоусунулися від виконання батьківських обов`язків та участі у вихованні дітей не беруть.З метою перевірки викладених обставин працівниками Служби у справах дітей було здійснено обстеження умов проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обстеження встановлено, що на той момент умови проживання дітей були задовільними, загрози їх життю чи здоров`ю не виявлено. Гр. ОСОБА_10 було надано роз`яснення щодо можливих шляхів захисту прав та інтересів дітей, у тому числі запропоновано ініціювати питання про позбавлення батьків дітей батьківських прав або інші заходи реагування. Проте заявник від вжиття зазначених заходів відмовився, мотивуючи це родинними стосунками з батьком дітей (його сином), та категорично заперечував проти притягнення батьків до відповідальності. 31.05.2024 гр. ОСОБА_10 повторно звернувся до Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради із заявою про підтвердження родинних зв`язків з малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв`язку з тим, що батьки дитини участі у її вихованні не беруть.Під час розгляду повторного звернення встановлено, що тривалий час у малолітньої дитини була відсутня державна реєстрація народження та відповідне свідоцтво, яке було отримано лише 16.04.2024. На той момент дитина разом із бабусею - гр. ОСОБА_8 - проживала у м. Харкові за адресою: вул. Гуданова, але вимушені були переміститися в с-ще Курортне через безпекову ситуацію. Відповідач ОСОБА_4 згідно інформації від сусідів, односельців та працівників місцевих магазинів, за період проживання показав себе з негативної сторони: часто зловживав алкоголем, його періодично бачили у місцевих магазинах у нетверезому стані, куди він приходив разом зі своєю старшою донькою за купівлею міцного алкоголю.Сукупність зазначених обставин підтверджує відсутність у батька належних умов для забезпечення безпечного, стабільного та сприятливого для розвитку дітей середовища.Рішенням виконавчого комітету Солоницівської селищної ради від 30.12.2025 № 1089 малолітніх дітей було відібрано у батька гр. ОСОБА_4 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .Наказом Служби у справах дітей Дергачівської міської ради № 80 від 30.12.2025 малолітніх було тимчасово влаштовано до родини патронатного вихователя. ОСОБА_5 вироком суду визнана винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України. Зазначені обставини свідчать про наявність у матері дітей стійких асоціальних форм поведінки, пов`язаних із вживанням психотропних речовин, що є несумісним із належним виконанням батьківських обов`язків та створює ризики для безпеки, життя і здоров`я дітей.Вироком Шевченківського районного суду м. Харкова від 04.08.2025 ОСОБА_5 визнана винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України (шахрайство), за що призначено покарання у виді 240 годин громадських робіт. За сукупністю з попереднім вироком від 30.06.2025 остаточне покарання визначено у виді пробаційного нагляду строком 1 рік 60 днів. Відповідачі зверталися до суду з позовом про встановлення факту народження їхньої дитини. 21.02.2022 постановою Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 притягалася до адміністративної відповідальності за те, що діти проживали в умовах антисанітарії та безладу, що свідчить про порушення норм щодо належного виховання та створення необхідних умов для життя та розвитку неповнолітніх, проте була звільнена від адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП, обмежившись усним зауваженням. ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 4 ст. 185 КК України, за що був засуджений до п`яти років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням на строк два роки. Фактичне виконання батьківських обов`язків відповідачами не здійснювалося: вони не забезпечували належних умов для проживання та виховання дітей; дітей виховували бабуся ОСОБА_8 та дідусь ОСОБА_10 . ОСОБА_1 навчається в ХЛ № 1 з 01 вересня 2020 року (наказ про зарахування від 31.08.2020 № 60-у) у дистанційному форматі, долучається до освітнього процесу, проте участь в онлайн-заняттях є нерегулярною. Зв`язок із класним керівником підтримує дідусь ОСОБА_10 , який взаємодіє із закладом освіти та контролює навчання онуки. Взаємодія з батьками дитини носить епізодичний характер.З наданої КЗ «Харківський ліцей № 1 Харківської міської ради» інформації вбачається, що батьки дитини - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - фактично не залучені до освітнього процесу та не здійснюють належного контролю за навчанням своєї доньки.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Лагута Г.О. надав до суду відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позову до нього та зазначає, що вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам ст. 170 СК України. Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який може бути застосований лише за умови доведення реальної та безпосередньої загрози життю або здоров`ю дітей з боку конкретного з батьків. У даному випадку такі обставини щодо батька відсутні та належними доказами не підтверджені. Відповідач є батьком малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дітей та здійснює їх виховання і матеріальне забезпечення. Місцем постійного проживання відповідача та дітей є житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , яке придатне для проживання дітей та забезпечене необхідними побутовими умовами. Обставини, які стали підставою для втручання органу опіки, виникли під час тимчасового перебування відповідача разом із дітьми у родичів. Зазначене місце не є постійним місцем проживання дітей. У день події мала місце раптова ситуація, пов`язана з погіршенням стану здоров`я бабусі дітей. Зазначені обставини не були пов`язані з протиправною поведінкою відповідача та не свідчать про неналежне виконання ним батьківських обов`язків. Матеріали справи не містять медичних висновків про заподіяння дітям шкоди; актів тілесних ушкоджень; висновків психологів щодо негативних наслідків для дітей; медичного підтвердження перебування відповідача у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Подія носила одноразовий характер та не свідчить про систематичне невиконання відповідачем батьківських обов`язків. Суд при вирішенні спору зобов`язаний оцінювати обставини, що існують на момент ухвалення рішення. Навіть якщо певні ризики могли обговорюватися раніше, вони повинні бути доведені як такі, що існують на теперішній час. На момент розгляду справи: відсутні докази актуальної небезпеки для дітей; відповідач має належні житлові умови; відповідач працевлаштований; відповідач не перебуває на обліку в спеціалізованих медичних закладах; відсутні об`єктивні дані про неналежне виконання ним батьківських обов`язків. За таких обставин застосування ст. 170 СК України є юридично необґрунтованим, оскільки відсутній ключовий елемент - доведена реальна та безпосередня загроза життю або здоров`ю дітей на момент розгляду справи. На даний час відповідач прагне підтримувати зв`язок із дітьми та виявляє готовність забезпечити їх належне виховання. Будь-які об`єктивні докази того, що перебування дітей з батьком створює для них небезпеку, відсутні.

Представником позивача надано до суду відповідь на відзив, за змістом якого у відзиві відповідач зазначає, що підстав для застосування ст. 170 СК України немає та подія нібито носила випадковий характер. Однак, такі твердження не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами, зібраними службою у справах дітей Солоницівської селищної ради. Так, 29.12.2025 під час виїзду працівників служби у справах дітей спільно з представниками Центру надання соціальних послуг Солоницівської селищної ради та працівниками поліції було встановлено обставини, які свідчать про наявність реальної небезпеки для малолітніх дітей. Зокрема, діти перебували без належного нагляду дорослих, батько мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, у домоволодінні зафіксовано незадовільний санітарний стан, діти були брудні, а поведінка батька була агресивною у присутності дітей та працівників поліції. Під час візиту діти були налякані, демонстрували страх перед батьком та ховалися під диваном. Вказані обставини були безпосередньо зафіксовані уповноваженими особами під час обстеження та стали підставою для складання акту оцінки рівня безпеки дітей, відповідно до якого ситуацію було визначено як таку, що має рівень «дуже небезпечно». За висновками оцінки потреб сім`ї/особи ОСОБА_4 складні життєві обставини підтверджено. Чинники СЖО: ухилення батьками від виконання своїх обов`язків із виховання дітей, психічні та поведінкові розлади у батька внаслідок вживання ПАР, порушення санітарно-гігієнічних норм у будинку, відсутність ID-картки у батька, відсутність реєстрації за місцем проживання та укладеної декларації з сімейним лікарем у ОСОБА_11 , ВПО. При спілкуванні з ОСОБА_4 , з його слів стало відомо, що напередодні він вживав алкогольні напої, коли бабуся з дитиною пішла з дому - не знає, бо спав. Під час спілкування зі спеціалістами соціальних закладів поводив себе агресивно та зухвало. В грубій формі заперечував свою відповідальність, як батька..» Крім того, під час перебування дітей у сім`ї патронатного вихователя малолітня ОСОБА_12 повідомляла працівникам соціальних служб про те, що боїться свого батька. Зі слів дитини встановлено, що вона неодноразово ставала свідком того, як батько вчиняв насильство відносно бабусі у присутності дітей. Дитина розповідала, що у таких ситуаціях вона разом із бабусею була змушена переховуватися, оскільки боялася поведінки батька. Такі пояснення дитини додатково свідчать про наявність у сім`ї атмосфери страху, психологічного тиску та небезпеки для малолітніх. Отже, зібрані матеріали у своїй сукупності підтверджують наявність реальної загрози для дітей, а тому твердження відповідача про її відсутність є безпідставними та спрямованими на применшення встановлених обставин. У відзиві відповідач намагається представити ситуацію як одиничнийвипадок. Разом з тим матеріали справи свідчать про інше. Характеристика старостинського округу підтверджує, що відповідач систематично зловживав алкогольними напоями, не проживав постійно разом із дітьми, не забезпечував стабільних умов проживання та не здійснював належного догляду за ними. Зокрема, зі слів мешканців населеного пункту встановлено, що його неодноразово бачили у стані алкогольного сп`яніння, у тому числі разом із малолітньою дитиною під час придбання міцних алкогольних напоїв. Крім того, встановлено, що фактичне виховання дітей протягом тривалого часу здійснювали їхні дідусь та бабуся, тоді як батьки фактично самоусунулися від виконання своїх батьківських обов`язків. Працівниками служби у справах дітей Солоницівської селищної ради було здійснено телефонний дзвінок класному керівникові Марії, яка повідомила, що учениця лише іноді долучається до онлайнуроків. При цьому навчання у закладі освіти здійснюється у змішаній формі, і більшість занять проводиться у очному форматі. Також класний керівник повідомила, що ще з вересня дідусь інформував її про те, що возити онуку до школи він не буде. При цьому батько дитини педагогічному працівникові не відомий та жодної участі у навчальному процесі доньки він не бере. Фактично питання навчання дитини, комунікацію із закладом освіти та контроль за освітнім процесом тривалий час здійснював саме дідусь. Зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про системне неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків та підтверджують, що встановлена ситуація не є одноразовим випадком, а має тривалий та стійкий характер. Матеріали справи містять численні відомості, що свідчать про неналежну поведінку та бездіяльність батьків у вихованні дітей. Зокрема, зафіксовано факти притягнення відповідачів до кримінальної відповідальності, що свідчить про наявність серйозних правопорушень і ставить під сумнів її здатність забезпечувати належний догляд і виховання. Окрім цього встановлено фактичне самоусунення обох батьків від виконання своїх батьківських обов`язків, що проявляється у відсутності належного піклування та контролю за повсякденним життям і розвитком дітей. Зокрема, зазначається відсутність належного контролю за навчанням дитини, що безпосередньо впливає на її освітні та соціальні досягнення, формування навичок самоорганізації та загальний психологічний стан. Усі наведені обставини разом характеризують сімейну ситуацію як складну та кризову, демонструючи систематичне нехтування батьками своїми обов`язками. Це підтверджує необхідність активного втручання служби у справах дітей Солоницівської селищної ради з метою захисту прав та інтересів дітей, забезпечення їх безпеки, належних умов життя та розвитку, а також запобігання подальшій негативній дії чинників, що можуть загрожувати їхньому фізичному та психологічному благополуччю. Зазначений захід не є покаранням для батьків і не позбавляє їх батьківських прав, а навпаки, дозволяє захистити дітей у ситуації реальної небезпеки та створити умови для можливого безпечного повернення їх у сім`ю після усунення ризиків. У виписці із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_2 , наданій КНП ХОР «Обласна дитяча клінічна лікарня», зафіксовано стан дитини на момент її тимчасового влаштування до лікарні, де зазначено, що шкіра дитини була бліда, брудна та мала специфічний запах. Вказані медичні дані є об`єктивною фіксацією стану малолітньої при її надходженні до закладу охорони здоров`я та свідчать про відсутність належного гігієнічного догляду, що є складовою батьківських обов`язків. Такий фізичний стан дитини не відповідає мінімальним вимогам щодо забезпечення базових потреб малолітньої особи, зокрема щодо належного догляду, гігієни та безпечних умов проживання. У сукупності з іншими встановленими обставинами це підтверджує неналежне виконання відповідачем батьківських обов`язків та наявність реальної загрози для здоров`я і нормального розвитку дітей.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 12.02.2026, яке було відкладено на 25.02.2026 за клопотанням представника відповідача.

Відповідно до ухвали суду від 25.02.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 13.03.2026, у якому оголошувалася перерва до 02.04.2026 за клопотанням представника відповідача та до 22.04.2026 для з`ясування думки дітей, у якому здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення, проголошення якого в цьому судовому засіданні призначено на 04.05.2026.

Представниця позивача ОСОБА_6 та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_7 у судовому засіданні позовну заяву підтримали.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову.

Відповідачка ОСОБА_5 повторно у судове засідання не з`явилася, причину неявки суду не повідомила, хоча про час та місце судового засідання повідомлялася, однак, судові повістки повернуті до суду, у зв`язку з відсутністю адресата.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачці вручена.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та думку присутніх осіб, суд вважає можливим розгляд справи без участі відповідачки ОСОБА_5 .

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . Їх батьками записані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , про що свідчать копії свідоцтв про народження (т. 1 а.с. 24-26).

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Як передбачено частинами 1-4 ст. 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Згідно з нормами статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватись усупереч інтересам дитини, крім того, відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства, а також ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності встановленої законом.

Статтею 11 Закону України Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, № 2402-III передбачено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Як роз`яснено в п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема:не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з частиною першою статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

Пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Визначення механізму провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, зокрема, набуття дитиною статусу дитини-сироти, або дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей, які залишились без батьківського піклування, регулюється Порядком. провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини.

Відповідно до пункту 8 Порядку, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров`ю дитини, орган опіки та піклування, якому стало відомо про це, приймає рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють.

Для прийняття рішення про негайне відібрання дитини у батьків або осіб, які їх замінюють, служба у справах дітей негайно після отримання повідомлення про безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини разом з уповноваженим підрозділом органів Національної поліції, фахівцем із соціальної роботи, представниками закладу охорони здоров`я проводить оцінку рівня безпеки дитини згідно з додатком 10. До проведення оцінки рівня безпеки дитини можуть бути додатково залучені уповноважені суб`єкти в межах своїх повноважень.

Пунктом 51 Порядку передбачено, що у разі загрози для життя або здоров`я дитини районна, районна у містах Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської чи районної у місті (в разі утворення) ради, сільської, селищної ради об`єднаної територіальної громади може прийняти рішення про негайне відібрання дитини в опікуна, піклувальника.

Відповідно до актів оцінки рівня безпеки зазначених малолітніх дітей, проведеного за місцем проживання дітей: АДРЕСА_1 , батько - ОСОБА_4 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, діти повідомили, що їм страшно, у будинку брудно, розкидані речі, діти мають зовнішні ознаки недогляду, одягнуті у брудний одяг, мають низький рівень гігієни у зв`язку з недоглядом та занедбаністю. Бабусю дітей із молодшою дитиною у невідкладному стані знайшли у магазині, а батько з двома іншими дітьми перебував вдома у стані алкогольного сп`яніння. За результатами проведення оцінки рівня безпеки визнано дуже небезпечний рівень (т. 1 а.с. 36-66).

На підставі акта проведення оцінки рівня безпеки від 29.12.2025, рішенням виконавчого комітету Солоницівської селищної ради №1089 від 30.12.2025 негайно відібрано малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (т.1. а.с. 22).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що приписи частини другої статті 170 СК України про негайне відібрання дитини від батьків у виняткових випадках, при безпосередній загрозі для життя або здоров`я дитини, покликані саме на захист дитини і відображають відповідні повноваження органу опіки та піклування.

Наказом № 55 від 29.12.2025 начальника служби у справах дітей Солоницівської селищної ради малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , взято на облік дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до розпорядження № 2080 від 31.12.2025 Дергачівської міської військової адміністрації, наказу начальника служби у справах дітей № 80 від 30.12.2025, влаштовано на тимчасовий догляд, виховання та реабілітацію до сім`ї патронатного вихователя ОСОБА_13 малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 166).

З листа директора ХЛ № 1 від 31.12.2025 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у закладі не навчається і не навчалася. ОСОБА_1 навчається з 01.09.2020 у дистанційному форматі. Учениця долучається до освітнього процесу, проте участь в онлайн-заняттях є нерегулярною. За інформацією дідуся - ОСОБА_10 , нерегулярність відвідування зумовлена частими відключеннями електропостачання за місцем проживання. Зв`язок з класним керівником підтримує дідусь ОСОБА_10 , який взаємодіє із закладом освіти та контролює навчання. Взаємодія з батьками дитини носить епізодичний характер (т. 2 а.с. 23).

Відповідно до характеристики, наданої старостою Березівського старостинського округу, ОСОБА_4 фактично проживав за вищевказаною адресою приблизно протягом останніх півроку, останні 2 роки він з`являвся за адресою: АДРЕСА_1 періодично, не проживав на постійній основі. Його діти: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали за цією адресою періодично протягом останніх 3,5 років разом з дідом ОСОБА_10 або бабою ОСОБА_8 . За період проживання за вищевказаною адресою ОСОБА_4 показав себе з негативної сторони: часто зловживав алкоголем, його періодично бачили у місцевих магазинах у нетверезому стані, куди він приходив разом із своєю старшою донькою за купівлею міцного алкоголю (т. 1 а.с. 21).

Відповідно до постанови Київського районного суду м. Харкова від 21.02.2022 по справі №953/24389/21 щодо ОСОБА_5 , останню було притягнуто до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків щодо виховання малолітніх дітей, які проживають у антисанітарних умовах, у квартирі безлад та дуже брудно. На підставі ст. 22 КУпАП останню звільнено від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП, обмежившись усним зауваженням (т. 1 а.с. 27-28).

Крім того, відповідно до вироку Київського районного суду м. Харкова від 17.08.2023 по справі №953/2708/23 ОСОБА_5 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000,00 грн ( т.1 а.с. 29-31).

Факт народження щодо малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 25.08.2023 по справі №953/5291/23, оскільки вона була народжена вдома, до медичного закладу мати протягом вагітності не зверталася (т. 1 а.с. 32-35).

За відомостями ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, щодо ОСОБА_4 30.05.2024 та 07.10.2025 складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 178 КУпАП; 29.05.2024 - за ч. 2 ст. 178 КУпАП; 12.01.2026 було складено три адміністративних протоколи за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Відповідно до бази ІКС «ІПНП» щодо останнього внесено відомості до ЄРДР 10.03.2017 за ч. 1 ст. 309 КК України; 11.02.2023 внесено відомості до ЄРДР за ч. 1 ст. 309 КК України; 18.12.2023 - за ч. 1 ст. 309 КК України; 24.04.2024 - за ч. 4 ст. 185 КК України; 02.11.2024 - за ч. 1 ст. 309 КК України; 14.04.2025 - за ч. 1 ст. 309 КК України; 09.06.2025 - за ч. 1 ст. 190 КК України (т. 1 зворот а.с. 129).

З листа начальника служби у справах дітей Дергачівської міської ради від 05.03.2026 вбачається, що 24.02.2026 спеціалістами служби у справах дітей було проведено чергову бесіду з малолітніми ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та у ході спілкування з питання їх ставлення до матері і батька було з`ясовано, що ОСОБА_14 та ОСОБА_12 бояться батька, не хочуть до нього повертатися. А про матір взагалі не згадують. ОСОБА_9 спілкуватися з батьком бажання не має. За інформацією патронатного вихователя ОСОБА_13 за весь час перебування дітей в її сім`ї, діти довго адаптувалися до спокійного життя. Достатньої кількості їжі, нормальних умов проживання (гігієнічні процедури, зміна білизни та інше) (т. 1 а.с. 162).

12.04.2026 спеціалістом-психологом ОСОБА_15 складено висновок №040, у якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 демонструє збережений контакт, активну взаємодію та здатність до вербального відтворення значущих подій, однак її розповідь про батька супроводжується прихованим тілесним напруженням, амбівалентністю переживань та ознаками внутрішнього емоційного конфлікту. У висловлюваннях дитини простежуються ознаки впливу психотравмуючого сімейного досвіду, зокрема хронічної напруги, страху, дезорганізованої прив`язаності, мінімізації небезпечної поведінки дорослого та прагнення зберегти позитивний образ батька попри негативний досвід взаємодії з ним. Отримані дані свідчать про те, що дитина перебувала у середовищі, де були присутні психологічне насильство, фізичний дискомфорт та емоційна нестабільність, пов`язані з поведінкою батька. Такий досвід негативно впливає на її відчуття безпеки, емоційну стабільність та формування здорових уявлень про близькі стосунки. Дитині рекомендовано подальший психологічний супровід, спрямований на зниження рівня тривожності, стабілізацію емоційного стану та опрацювання суперечливих почуттів щодо батька без примусу до швидкого формування однозначної позиції. Важливо створити для неї стабільне, передбачуване середовище, у якому відсутні крики, агресія, алкогольні ексцеси та фізичний вплив ( т. 1 а.с. 219-220).

10.04.2026 спеціалістом-психологом ОСОБА_15 складено висновок №038, у якому зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 демонструє здатність до відтворення подій, однак її розповідь супроводжується вираженим психоемоційним напруженням. Страхом та соматичними проявами стресу. Спостерігаються ознаки впливу психотравмуючого досвіду, зокрема підвищена тривожність, гіперактивність на подразники. Емоційна вразливість та уникання небезпечної фігури. Поведінкові та емоційні реакції дитини відповідають стану хронічного психоемоційного напруження, спричиненого систематичним фізичним та психологічним насильством у сімейному середовищі. Даний стан має негативний вплив на відчуття безпеки, емоційний розвиток та загальне функціонування дитини. Рекомендовано мінімізувати будь-який контакт дитини з особою, яка є джерелом страху та травматичного досвіду, з метою запобігання повторній травматизації. Доцільним є продовження регулярного психологічного супроводу, спрямованого на зниження рівня тривожності, стабілізацію емоційного стану та опрацювання травматичного досвіду. Рекомендовано створення для дитини стабільного, передбачуваного та безпечного середовища, у якому відсутні крики, агресія та фізичні загрози, що є ключовим фактором відновлення психоемоційного стану (т. 1 а.с. 221-222).

12.04.2026 спеціалістом-психологом ОСОБА_15 складено висновок №039, у якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 демонструє здатність до відтворення подій та встановлення контакту, однак її розповідь супроводжується внутрішнім напруженням та емоційною вразливістю. У дитини наявний досвід перебування у сімейному середовищі з ознаками психологічного та фізичного насильства. Що проявляється через тривожність, чутливість до емоційно значущих тем та формування уявлення про небезпеку з боку батька. Отримані дані свідчать про вплив психотравмуючих факторів на емоційний стан дитини, що формує стан хронічного психоемоційного напруження та потребує подальшого психологічного супроводу. Рекомендується забезпечити для дитини стабільне, безпечне та передбачуване середовище, у якому відсутні прояви агресії, крики та фізичний вплив, що є базовою умовою для відновлення відчуття безпеки ( т.1 а.с. 223-224).

З листа філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області від 07.01.2026 вбачається, що ОСОБА_5 засуджена 04.08.2025 Шевченківським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року 60 днів апробаційного нагляду. З 23.09.2025 перебуває на обліку Шевченківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області. Обов`язки, покладені на неї вироком суду, не виконує і перебуває в розшуку. ОСОБА_5 раніше засуджувалася вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 18.02.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України до 1 року апробаційного нагляду. ОСОБА_4 засуджений 27.03.2024 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання із застосуванням іспитового строку 2 роки. З 29.05.2024 перебував на обліку та був знятий згідно ухвали Київського районного суду м. Харкова від 15.10.2024 (т. 1 а.с. 225).

За змістом листа директора Центру соціальних служб Дергачівської міської ради від 06.04.2024 патронатна вихователька ОСОБА_13 16.02.2026 звернулася до центру про незадовільний психоемоційний стан ОСОБА_16 , яка перебуває під патронатом, та повідомила, що після спілкування в телефонному режимі з батьком, дитина виявляла тривожність, занепокоєння, стала мовчазною, пасивною, пригніченою. З дитиною проводилися зустрічі з практичним психологом Центру, на яких ОСОБА_9 була закритою, невпевненою в собі, розмов про батька уникала, не бажала розмовляти про біологічних родичів (т. 1 а.с. 225).

У судовому засіданні свідок позивача ОСОБА_13 повідомила, що вона являється патронатним вихователем і у неї на вихованні перебувають діти ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та ОСОБА_12 з 31.12.2025, які прибули у занедбаному стані та брудному одязі. Середня дівчинка була у чоботях на босу ногу. Найменша ОСОБА_12 казала. Що боїться батька, який після вживання алкоголю стає агресивним, б`є їх. Казала, що тато закривав її темній кімнаті і вона боялася. До санітарно-гігієнічних процедур діти привчені не були зовсім. Про матір казали, що вона є , але де живе не знають. Часто говорили про дідуся, спочатку з ним спілкувалися. Тато не телефонував і перший раз подзвонив 14.02.2026 та налякав дітей, що їх вивезуть за кордон і продадуть на органи. ОСОБА_12, коли почула, що телефонує батько сказала: «все пропало, він нас знайшов» і пішла у іншу кімнату. ОСОБА_9 попросила змінити їй номер телефону, бо сказала, що не хоче, щоб її тероризували. ОСОБА_9 казала, що батько їх бив, фінансової підтримки не надавав. На першу зустріч батько привіз один лимон, авокадо та десять цукерок, які діти відмовилися їсти.

Свідок позивача ОСОБА_18 повідомила про те, що являється старостою Березівського старостинського округу. З родиною ОСОБА_19 познайомилася 5 років тому, коли до неї звернувся ОСОБА_10 для складання акту, діти були з дідусем та бабусею, батьків не було. 29.12.2025 їй зателефонували і повідомили, що бабуся ОСОБА_20 разом з малолітньою дитиною. Була одягнена у літній одяг, знаходилася у дезорієнтованому стані, казала, що боїться ОСОБА_21 , він п`яний. Вона викликала Службу у правах дітей і всі поїхали до них додому, де був ОСОБА_22 з ознаками алкогольного оп`яніння та казав, що він наркоман зі стажем 15 років, зі своєю матір`ю говорив агресивно. Сім`я відповідача не пішла на співпрацю, а навпаки, почали себе агресивно поводити. Вона збирала характеристику на відповідача і мешканці селища розповідали, що ОСОБА_22 купував алкоголь разом з дитиною, якій нічого не купував у цей момент. Зараз відповідач зі своєю співмешканкою їй погрожують.

Свідок відповідача ОСОБА_23 пояснила, що півтора року проживає разом з ОСОБА_24 та його діти стали приходити до них, подружилися з її донькою. ОСОБА_14 дуже любить батька, з його сторони по відношенню до дітей агресії не було. У даний час ніякої загрози дітям батько не становить.

Свідок відповідача ОСОБА_10 пояснив, що він є дідом малолітніх ОСОБА_9 , ОСОБА_25 та ОСОБА_12 . У його сина ОСОБА_21 нормальні сімейні відносини з дітьми, до яких він ніколи не застосовував насильство. Коли звернувся до ОСОБА_26 за матеріальною допомого, то писав заяву під її диктування. Інколи їздив у школу, де навчається ОСОБА_9 .

У ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права та обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Принцип «найкращих інтересів дитини» є пріоритетним при вирішенні справ цієї категорії.

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України», йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Відповідно до статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Отже, законодавець визначив, що умовою постановлення судом рішення всупереч думки дитини, яка може її висловити, є забезпечення найкращих інтересів дитини.

Схожі зі статтею 171 СК України положення закріплені і у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

У рішенні від 02 лютого 2016 року у справі «N.Ts. and Others v. Georgia», заява № 71776/12, § 72, ЄСПЛ вказував, що діти мають право на те, щоб з ними консультувалися та їх вислуховували з питань, що їх стосуються. Зокрема по мірі того, як діти дорослішають, і з плином часу вони можуть формулювати власну думку про свій контакт (спілкування) з батьками, суди повинні приділяти належну увагу їхнім поглядам і почуттям, а також праву на повагу до їхнього приватного життя.

При вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції була заслухана думка малолітніх ОСОБА_9 , яка категорично відмовляється повертатися до батька, зазначивши, що вона його боїться, батько нікуди з ними не ходив, нічого не дарував, гуляв, інколи не ночував дома, вживав алкоголь у їх присутності, сильно сварився з бабусею, йому що завгодно могло не сподобатися і він ставав агресивним. Малолітня ОСОБА_14 повідомила, що хоче жити з татом, але він її раніше ображав, боляче щипав, після чого вона плакала.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

Разом з тим, небажання дітей жити з батьком не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати та сприяти захисту прав та інтересів дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

Суд зазначає, що відновлення стосунків та емоційного контакту малолітніх дітей з їх батьком перебуває у площині належного виконання батьком своїх обов`язків з виховання дітей. Водночас, діти зазначають про образу на батька, на його поведінку та ставлення до них, що не може бути не взято до уваги і не враховано судом.

Частиною 5 ст. 19 СК України передбачено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Солоницівська селищна рада надала висновок №02-22/727 від 09.02.2025, за відомостями якого, вважає доцільним відібрати малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав (т. 1 а.с. 91-97).

Відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом, який за своєю правовою природою відрізняється від позбавлення батьківських прав, що має безстроковий характер. У разі усунення причин, які перешкоджали належному виконанню батьківських обов`язків, суд за заявою батьків може ухвалити рішення про повернення дитини, керуючись її найкращими інтересами (постанова Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 308/12188/18).

Негайне відібрання дитини органом опіки та піклування застосовується як винятковий тимчасовий захід на час усунення причин, що створюють реальну та безпосередню загрозу життю або здоров`ю дитини. Обов`язок доведення наявності такої загрози покладається на орган опіки та піклування.

Судом установлено, що малолітні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживали в умовах, небезпечних для життя та здоров`я. Це підтверджується актами проведення оцінки рівня безпеки дитини, показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_18 . До того ж, відповідачі ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дітей, які проживали з дідусем у антисанітарних умовах, жорстоко поводився з дітьми, про що вони заявляли у суді і при спілкуванні зі спеціалістами, неодноразово притягалися до кримінальної відповідальності, у т.ч. за злочини, пов`язані з наркотичними засобами.

Встановлені обставини свідчать про наявність реального ризику заподіяння шкоди дітям у разі їх подальшого перебування з батьками та у якнайкращих інтересах дітей буде забезпечення їх розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, оскільки суд вважає, що ситуація в сім`ї є ненадійною, діти можуть зазнавати, якщо вони залишаться під опікою батька, жорстокого поводження, страждатимуть через відсутність належного піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, так як мати взагалі самоусунулася від виховання дітей, а поведінка батька і ставлення до нього дітей свідчить про неможливість їх спільного проживання у даний момент.

Отже, тимчасове обмеження прав батьків є об`єктивно зумовленим, відповідає найкращим інтересам дітей та принципу пропорційності, такі заходи виправдовуються станом фізичного та психічного здоров`я дітей, про що зазначено також у висновках спеціаліста ОСОБА_15 .

Відібрання дитини становить втручання у право батьків на повагу до сімейного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, але з огляду на встановлені судом обставини та досліджені докази немає жодних підстав стверджувати про порушення цього права у світлі пункту 2 цієї статті 8. Таке відібрання має метою захист прав дитини, врахування її найкращих інтересів з огляду на встановлений реальний ризик настання негативних наслідків щонайменше для здоров`я доньок у разі їх повернення до проживання з батьком.

Вказане підтверджує те, що тимчасове обмеження прав батька є необхідним в силу об`єктивних причин, відповідає найкращим інтересам дітей та є пропорційним меті захисту її прав та інтересів. Якщо надалі батько доведе виправлення у ставленні до виконання батьківських обов`язків, він може звернутися з позовом про повернення йому дитини (частина третя статті 170 СК України).

Суд зазначає, що права батьків є похідними від прав та інтересів дитини. Під час вирішення цього спору суд першочергово враховує принцип забезпечення найкращих інтересів дітей.

Поведінка батька стосовно його дітей є негативною та несе загрозу для їх життя і здоров`я, тому доведеними є підстави для застосування положень частини першої статті 170 СК України. Ці підстави підтверджують зібрані та досліджені письмові докази та показання свідків.

Відібрання дитини - це, насамперед, спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Відібрання дитини - це санкція за невиконання батьківських обов`язків, яка не є крайнім і незворотним заходом. Батько не позбавлений можливості змінити своє ставлення до доньки та виконання батьківських обов`язків і звернутись до суду з позовом про повернення йому дитини.

За змістом частини четвертої статті 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» під час розгляду судом та/або органом опіки та піклування спорів щодо відібрання дитини обов`язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що парламент зобов`язав суд під час вирішення спорів, зокрема, щодо відібрання дитини враховувати як факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини, так і за її присутності. Тобто у разі твердження учасників сімейного спору про вчинення одним із них домашнього насильства суд має перевірити, чи відбувалося домашнє насильство щодо дитини або за її присутності (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 8 червня 2022 року в справі № 753/23626/17, від 22 червня 2022 року в справі № 757/33742/19-ц, від 14 грудня 2023 року в справі № 127/20368/21, від 4 квітня 2024 року в справі № 553/449/20, від 6 червня 2024 року у справі № 484/3174/23).

Ураховуючи викладене, позовні вимоги про відібрання у відповідачів малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 без позбавлення батьківських прав підлягають задоволенню, оскільки вони не здійснюють належного догляду за дітьми, не піклуються про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя та залишення дітей у батька є небезпечним для їх здоров`я, так як діти неодноразово зазначили, що батько їх бив, враховуючи також, що відповідач ОСОБА_4 зловживає алкогольними напоями, після чого стає агресивним, про що зазначають самі діти, засоби для існування у нього відсутні, що не було ним спростовано належними та допустимими доказами та ним не надано доказів на спростування обставин, викладених у зазначених вище документах та які були підставою для відібрання малолітніх дітей.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів чи ігнорувати зазначені стороною позивача обставини та пояснення дітей про те, що залишення їх з батьком є небезпечним для їхї життя, здоров`я та морального виховання.

Крім того, суд зазначає, що з моменту відібрання малолітніх дітей, відповідач відвідував дітей лише декілька раз, не надавав матеріального забезпечення, не купував одяг, взуття, іграшки тощо.

Відповідач ОСОБА_4 , відповідно до довідки лікаря міжрегіонального спеціалізованого лікувально-діагностичного центру, протипоказань для виконання обов`язків опікуна, не має. Протягом останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП ХОР «ОПНД №3» не звертався ( т.1 а.с. 115-116). У судовому засіданні відповідач зазначив, що працює, однак відповідних доказів суду не надав.

Також відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження зміни ним ставлення до виконання батьківських обов`язків відносно малолітніх дітей.

З урахуванням наведених доказів, та інформації, яку вони містять, у суду не має підстав ставити під сумнів чи ігнорувати зазначені стороною позивача обставини та пояснення самих дітей про те, що залишення дітей у батька наразі є небезпечним для їх життя, здоров`я і морального виховання. Зокрема стороною відповідача не наведені переконливі докази, які дають підстави сумніватися у правдивості заявлених дітьми скарг на поведінку батька, вважати такі заяви дівчат надуманими.

Відповідач не був позбавлений можливості надати свої докази у спростування наданих стороною позивача доказів.

Показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_10 суд до уваги не приймає, оскільки вони не узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами та протирічать їм.

Посилання сторони відповідача на намір створити належні умови для проживання дітей, виїхавши за кордон, не спростовують установлених судом фактів наявності реальної загрози для життя і здоров`я дітей, відсутності належного забезпечення умов існування на момент ухвалення рішення. Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження належно створених умов для проживання доньок, довідку про доходи, яка би свідчила про можливість матеріального забезпечення та утримання дітей.

Водночас самі по собі зазначені обставини про намір виїхати з дітьми для проживання за кордон, не свідчать про усунення причин, які стали підставою для відібрання дітей, та не спростовують установлених судом ризиків для їх життя і здоров`я.

Доводи сторони відповідача щодо необхідності додаткового з`ясування безпечності середовища, до якого передано дітей, є безпідставними, оскільки судом установлено, що дітей передано у патронатну сім`ю, де умови їх проживання відповідають вимогам безпеки та належного розвитку, будь-які скарги від дітей щодо цього не надходили.

Разом з тим, відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і відповідно до частини третьої статті 170 Сімейного кодексу України, відповідачі не позбавлені можливості повернути дітей якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному їх вихованню.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 461/2084/20.

Відповідно до частини третьої статті 161 СК України, якщо орган опіки та піклування або суд визнав, що жоден із батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, на вимогу баби, діда або інших родичів, залучених до участі у справі, дитина може бути передана комусь із них. Якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, суд на вимогу органу опіки та піклування може постановити рішення про відібрання дитини від особи, з якою вона проживає, і передання її для опікування органу опіки та піклування.

Отже, виходячи з комплексного тлумачення статей 161 та 170 СК України, у випадку відібрання дитини у батьків, суд, вирішуючи, кому саме передати дитину, повинен також враховувати найкращі інтереси дитини та надавати пріоритет саме другому з батьків, бабусі, дідусю чи іншим родичам. І лише, якщо дитина не може бути передана жодній із цих осіб, або в разі, якщо ніхто з них не проявив такого бажання, передавати дитину органу опіки та піклування.

Суд зазначає, що будь-хто з близьких родичів не заявили про передачу їм дітей, а дідусь, з якими поживали малолітні діти, не забезпечив їм належних умов проживання, тому діти мають бути передані органу опіки та піклування.

Статтею 180 СК України встановлено, що батьки повинні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року передбачено, що позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов`язку утримувати дітей.

За правилами ч. 4 ст. 170 СК України при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України).

Під час вирішення питання про розмір аліментів, суд виходить із того, що мінімальний розмір аліментів відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення повноліття дітьми.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач мав сплатити судовий збір за 2 вимоги немайнового характеру як юридична особа у розмірі 3328,00 грн, водночас, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 14 ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», а позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, отже, з відповідачів на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі по 3328,00 грн. з кожного.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Солоницівської селищної ради, як органу опіки та піклування задовольнити повністю.

Відібрати малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у матері ОСОБА_5 та батька ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дітей), аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08.01.2026 та до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь опікуна (піклувальника), батьків вихователів, прийомних батьків або державного дитячого закладу (в залежності від форми влаштування дітей), аліменти на утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 08.01.2026 та до досягнення дітьми повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 судовий збір на користь держави в розмірі по 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень) з кожного.

Надіслати представнику позивача та представнику третьої особи копію судового рішення в електронній формі у порядку, визначеному законом, а відповідачці надіслати копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Солоницівська селищна рада, як орган опіки та піклування, код ЄДРПОУ 04398821, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с-ще Солоницівка, вул. Визволителів, буд. 6,

відповідачі: ОСОБА_5 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ; ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

третя особа: Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради, код ЄДРПОУ 44025794, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с-ще Солоницівка, вул. Сумський шлях, буд. 11.

Суддя І. М. Нечипоренко