Рішення від 27 квітня 2026 р. у справі №619/4766/25 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/4766/25

провадження № 2/619/88/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 квітня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

представника позивача Симоненка Є.О.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, встановив -

Стислий виклад позиції позивача.

Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.01.2020 у розмірі 68 773,66 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 20.01.2020 ознайомилася з умовами кредитування та підписала паспорт кредиту та приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку було встановлено кредитний ліміт до 50 000 грн, який в подальшому збільшено до 67 000,00 грн. Для отримання доступу до рахунку та використання кредитного ліміту відповідач отримала кредитну картку номер – НОМЕР_1 , строк дії – 10/23, тип – Універсальна, згодом відповідач додатково отримала кредитну картку номер – НОМЕР_2 , строк дії – 01/27, тип - Універсальна. Отже, відповідач визнала укладення кредитного договору та погодилася з його умовами, вчинивши дії, спрямовані на виконання укладеного договору та його умов, в тому числі щодо сплати відсотків. Таким чином, банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання не виконала, у зв`язку з чим у неї утворилася заборгованість станом на 16.07.2025 — 68 773, 66 грн, яка складається з наступного: 55 300, 37 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 473, 29 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Стислий виклад заперечень відповідача.

В судовому засіданні ОСОБА_2 повідомила, що 20.03.2024 перейшла за посиланням у мессенджері Вайбер для отримання грошової допомоги від УВКБ ООН та спілкувалася з особами, які назвалися представниками банку. Після цього її рахунок було заблоковано. 20.03.2024 вона звернулась до АТ КБ “Приватбанк” із усною заявою про те, що з її рахунку були зняті кошти невідомими особами. Також звернулась до органів поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Зазначила, що не повідомляла невідомим особам пінкоди або будь-яку іншу інформацію щодо своїх рахунків.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.02.2020 між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до умов та правил надання послуг (а.с. 26-33).

Відповідно до змісту заяви відповідач погоджується з тим, що на підставі власного волевиявлення, згідно зі ст. 634 ЦК України, підписанням цієї заяви приєднується до розділу «Загальні положення», «Кредитні картки», «Оплата частинами та Миттєва розстрочка» Умов та Правил надання банківських послуг акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі-Умови та Правила), що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції, чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка, приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати.

У вказаній заяві сторони погодили істотні умови користування кредитним рахунком а саме: тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 50 000 грн (п.1.2. Договору); тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; Строк кредитування: 20 років з пролонгацією (п.1.2. Договору); процентна ставка, відсотків річних: 43,2% (п.1.3 Договору); кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); розмір мінімального обов`язкового платежу: - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно, або 10% від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору); проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% (п.1.5. та п. 2.1.1.2.12. Договору).

Згідно з довідкою про надання кредитних карток відповідачу були надані наступні кредитні картки: НОМЕР_1 , дата відкриття 20.01.2020, термін дії 10/23, тип картки – карта Універсальна; НОМЕР_2 , дата відкриття 30.03.2023, термін дії 01/27 – карта Універсальна (а.с. 25).

Відповідно до наданої позивачем довідки про розмір встановлених кредитних лімітів, максимальний розмір кредитного ліміту, що був встановлений відповідачу, складав 67 000 грн (а.с. 24).

З виписки за договором б/н за період з 20.01.2020 - 21.07.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 користувалась кредитним лімітом, частково повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом. За період з 20.01.2020 - 21.07.2025 сума витрат відповідача становить – 233 823, 88 грн, сума надходжень становить – 165 050,22 грн, баланс на початок періоду – 0 грн, баланс на кінець періоду – 68 773,66 грн

Крім того, до позову банк додав розрахунок заборгованості, відповідно до якого, станом на 16.07.2025 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 68 773,66 грн, яка складається з наступного: 55 300, 37 грн - заборгованість за тілом кредиту; 13 473, 29 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 15-19).

20.03.2024 ОСОБА_1 звернулась до ВП № 3 ХРУП № 3 із заявою, в якій повідомила, що 20.03.2024 вона звернулась до відділення АТ КБ “Приватбанк” з приводу того, що у неї некоректно працював додаток Приват 24 після того, як вона перейшла за посиланням у мессенджері на отримання грошової допомоги від УВКБ ООН та спілкувалася з особами, які назвалися представниками банку. У відділенні банку з`ясувалося, що з її карток перераховано гроші на рахунок Таскомбанк в сумі 65 680,53 (а.с. 68).

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.03.2024 - 20.03.2024 невстановлена слідством особа таємно заволоділа грошовими коштами ОСОБА_1 , чим спричинилі їй матеріальну шкоду на суму 65 680 грн 53 коп (а.с. 65).

20.02.2026 АТ КБ “Приватбанк” повідомило позивачу про неможливість повернення коштів. Переказ коштів був здійснений шляхом створення платежу в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (далі - Приват24). Вхід в Приват24 був здійснений під авторизацією відповідача. При даній процедурі клієнт вводить свої ім?я користувача і пароль та входить у Приват24, створює необхідний платіж, вводить тільки йому відомий ключ доступу і після цього до Банку надходить платіжне доручення, відповідно до якого Банк здійснює переказ коштів. Вказані дії можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та іншої особистої інформації відповідача (а.с. 66-67).

Відомості про завершення досудового розслідування та встановлення осіб, винних у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, у суду відсутні.

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ст. 627 ЦК України зазначає, що відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Таким чином, між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 , шляхом підписання Заяви про приєднання, 20 січня 2020 року було укладено в письмовій формі кредитний договір.

Згідно з ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 610, 611, 612 ЦК України одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк, правовим наслідком якого є відповідальність боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами у справі укладено кредитний договір на взаємоузгоджених умовах, що сторонами не заперечується.

Разом з тим, відповідач зазначає, що 20.03.2024 з її банківської картки були зняті грошові кошти шахрайським шляхом, без її волевиявлення. Відповідач зверталася з цього питання в усній формі до працівників банку та із заявою до працівників поліції.

За приписами ст.1066, 1068 Цивільного кодексу України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Частиною 12 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» встановлено, що електронний платіжний засіб, що використовується в платіжній системі, має відповідати вимогам щодо захисту інформації, передбаченим правилами платіжної системи, з урахуванням вимог цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до ч. 20 цієї статті, користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції.

Згідно з ч. 5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно дост. 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника.

Аналогічна норма міститься в п. 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженої постановою правління НБУ від 29.07.2022 №164, (далі - Положення №164), згідно з яким до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.

Згідно з п. 138 розд. VII Положення № 164 емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в п. 142 розд. VII цього Положення); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; 4) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту; 5) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням платіжного інструменту; 6) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення користувача про втрату платіжного інструменту під час реєстрації повідомлення.

Відповідно до п. 136 розд. VII Положення №164 користувач зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Пунктом 140 розділу VII Положення №164 визначено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача.

Відповідно до п. 146 розд. VII Положення №164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Суд звертає увагу на те, що саме клієнт зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та негайно повідомляти банк про операції, які не виконувалися ним. До моменту такого повідомлення відповідальність у повному обсязі за всі операції несе виключно клієнт.

Верховний Суд у постанові від 07 травня 2025 року у справі № 703/1211/24 (провадження № 61-3197св25) висновував, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків.

Аналіз нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів, відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

Подібні висновки висловлені Верховним Судом України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховним Судом у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22, від 04 жовтня 2024 року у справі № 337/6010/23).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено у судовому засіданні, відповідач не заперечувала факту здійснення спірних платіжних операцій, зазначивши, що особисто виконала відповідні дії, зокрема перейшла за посиланням у месенджері з метою нібито отримання грошової допомоги від УВКБ ООН та в подальшому взаємодіяла з невстановленими особами, які представилися працівниками банківської установи. Аналогічні обставини підтверджуються і змістом заяви, поданої 20.03.2024 року до органу поліції.

Разом із тим, відповідно до інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», спірні грошові кошти були перераховані шляхом самостійного формування платіжного доручення в системі дистанційного банківського обслуговування «Приват24». Вхід до вказаної системи був здійснений з використанням персональних ідентифікаційних даних відповідача (логін, пароль), а також із застосуванням додаткових засобів підтвердження операцій, що є відомими виключно клієнту банку.

Здійснення таких дій є можливим лише за умови використання фінансового номера телефону, персональних даних клієнта та засобів автентифікації, які перебувають під контролем самого клієнта.

Отже, наведене свідчить про те, що відповідач своїми діями, хоча і під впливом обману третіх осіб, фактично сприяла здійсненню спірних платіжних операцій.

Доводи відповідача щодо вчинення стосовно неї шахрайських дій не спростовують її обов`язку дотримуватися правил користування банківськими послугами, зокрема забезпечення конфіденційності персональних даних та реквізитів доступу до рахунків.

Крім того, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідач невідкладно повідомила банк про несанкціоноване втручання чи здійснення операцій без її волевиявлення, як це передбачено умовами договору та вимогами законодавства.

Сам по собі факт внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань не є доказом вчинення злочину та не звільняє особу від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається, відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України. На момент розгляду справи винних осіб не встановлено, обвинувальний вирок суду відсутній, а відтак відсутні правові підстави вважати доведеним факт вчинення злочину саме щодо відповідача.

Водночас суд зазначає, що відповідач не позбавлена права звернутися з відповідними вимогами про відшкодування шкоди до осіб, які фактично вчинили шахрайські дії, у разі їх встановлення у передбаченому законом порядку.

Судом також не встановлено обставин, які б свідчили про протиправну поведінку банку, зокрема щодо сприяння у розголошенні персональних даних відповідача, реквізитів її рахунку, доступу до системи «Приват24» або іншого неналежного виконання банком своїх обов`язків. Надані докази свідчать про те, що банк діяв у межах укладеного договору та чинного законодавства, здійснивши переказ коштів на підставі належно оформленого платіжного доручення.

Отже, обставини, на які посилається відповідач, можуть бути підставою для захисту її прав у відносинах із третіми особами, які вчинили шахрайські дії, однак не впливають на належність та обґрунтованість вимог банку у даній справі та не є підставою для відмови у їх задоволенні.

Перевіривши розрахунок заборгованості за кредитним договором, суд встановив, що він здійснений відповідно до умов кредитного договору б/н від 20.01.2020, укладеного між сторонами.. Відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували розмір заявленої до стягнення заборгованості або свідчили про її неправильність.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2 422,40 грн.

ухвалив:

Позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 20.01.2020 у розмірі 68 773 (шістдесят вісім тисяч сімсот сімдесят три) грн 66 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» судовий збір в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано - після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: Акціонерне товариства Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д ,

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. В. Пруднікова