Рішення від 29 квітня 2026 р. у справі №383/409/25 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 383/409/25

Номер провадження 2-о/383/1/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді - Адаменко І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ляховецької В.І.,

заявника - ОСОБА_1 , в режимі відеоконференції,

представника заявника - адвоката Гуцул М.С.,

представника заінтересованої особи Міністерства оборони України - ОСОБА_10, в режимі відеоконференції,

заінтересованої особи - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу № 383/409/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України та ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 , через представника заявника, адвоката Гуцул М.С. звернулася до суду з заявою про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

В обґрунтування заяви вказує, що вона є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з яким 08 серпня 2003 року по 22.03.2023 року була зареєстрована та фактично проживала за однією адресою: АДРЕСА_1 , де вели спільне господарство. Вказує, що її мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . З дня смерті матері, батько ОСОБА_3 виховував її один та вона знаходилась на повному його утриманні. Крім того, у неї є рідний брат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який з 2011 року проживає окремо. Вказує, що з 30 вересня 2022 року по червень 2024 року вона навчалася у Центральноукраїнському державному університеті імені Володимира Винниченка на факультеті педагогіки, психології та мистецтв на комерційній основі. Батько здійснював оплату її навчання, передаючи грошові кошти через її рідну бабусю ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_4 . Також у зв`язку з тим, що вона навчалася та не працювала, вона не мала самостійного джерела прибутку, тому знаходилась на повному утриманні свого батька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 її батько ОСОБА_3 був призваний по мобілізації до лав ЗСУ та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а ІНФОРМАЦІЯ_5 при виконанні бойового завдання батько загинув. Ввважає, що як особа, яка перебувала на утриманні свого батька військовослужбовця ОСОБА_3 , має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі п`ятнадцять мільйонів гривень, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», та відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 25.01.2023 №45 «Про затвердження Порядку і умов призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Збройних Сил України в період дії воєнного стану», тому із відповідною заявою вона звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_6 , проте на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум її заяву розглянуто та прийнято рішення про повернення на доопрацювання її документів для підтвердження факту перебування на утриманні загиблого військовослужбовця. За таких обставин просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого батька ОСОБА_3 з 28.06.2021 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку окремого провадження.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 18.04.2025 року задоволено клопотання представника заінтересованої особи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 20.05.2025 року задоволено клопотання представника заявника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30.06.2025 року задоволено клопотання представника заявника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.07.2025 року зупинено провадження у справі.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25.03.2026 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07.04.2026 року задоволено клопотання заявника про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала повністю, давши пояснення аналогічні тим, що викладені в поданій до суду заяві та просила заяву задовольнити повністю. Також надала додаткові письмові пояснення, в яких зазначила, що нею подані належні та допустимі докази на підтвердження факту перебування її на утриманні свого батька (а.с.66-68).

Представник заявника, адвокат Гуцул М.С. в судовому засіданні заяву підтримала в повному обсязі, яку просила задовольнити з підстав, зазначених у заяві.

Представник заінтересованої особи Міністерство оборони України ОСОБА_10 в судовому засіданні проти задоволення заяви заперечила, вказуєчи на з її необґрунтованістю додаючи, що заявником не доведено факту, що допомога від її померлого батька була постійним і основним джерелом засобів для існування, також надала письмові пояснення, які обґрунтовані тим, що заявниця у меті встановлення факту зазначає про можливість отримати одноразову грошову допомогу після смерті батька, тобто вбачається, що встановлення факту прямо пов`язане з подальшим вирішенням спору про право між іншими членами сім`ї та заявницею на отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку зі смерті ОСОБА_3 , що суперечить вимогам ч.4 ст.315 ЦПК України. Також зазначає, що нормами ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця виплата одноразової грошової допомоги здійснюється відповідно до Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким така допомога визначена як гарантована державою виплата. Згідно із цим Законом, право на отримання допомоги мають визначені члени сім`ї загиблого, зокрема батьки, один із подружжя, діти, а також утриманці. При цьому, утриманцями визнаються особи, які відповідно до Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» мають право на пенсію у разі втрати годувальника, перебував на повному утриманні загиблого або отримував від нього допомогу, яка була постійним і основним джерелом засобів до існування, але заявниця не входить до кола цих осіб, оскільки є повнолітньою працездатною особою, протилежних доказів нею до суду не надано, а ті докази, які нею надані в їх сукупності не дають підстав для висновку про те, що вона перебувала на утриманні батька військовослужбовця станом на день його смерті. На цій підставі просить відмовити в задоволені заяви в повному обсязі (а.с.40-42).

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення заяви не заперечив та вказав, що обставини зазначені у даній заяві він повністю підтверджує.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи та їх представників, показання свідків, дослідивши докази та оцінивши їх у відповідності до ст.89 ЦПК України вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Актовий запис про її народження складено Чарівненською сільською радою Бобринецького району Кіровоградської області 08.08.2003 року Серія НОМЕР_8 (а.с.12).

З довідки Кетрисанівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 19.04.2024 року за №235 мається інформація, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована в АДРЕСА_1 разом із батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 . Вони проживали разом на вели спільне господарство з ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 43 роки померла мати заявниці ОСОБА_4 , що підтверджується копіює свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого Виконавчим комітетом Чарівненської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області від 23.04.2013 року, актовий запис №5 (а.с.14).

З довідки Центральноукраїнського державного університету імені Володимира Винниченка від 04.06.2024 року за №01-12/467 вбачається, що ОСОБА_1 з 30 вересня 2022 року зарахована студенткою І курсу факультету педагогіки, психології та мистецтва (Спеціальність: 013 Початкова освіта) на комерційній основі (Наказ про зарахування №68/1-ст від 30.09.2022 р.). Орієнтовна дата випуску за першим (бакалаврським) рівнем вищої освіти 30 червня 2024 року (а.с.20).

Згідно з довідки начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_6 від 10.11.2022 року за №219, батько заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний 24.10.2022 року по мобілізації до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/22 ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.15).

З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої начальником ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_7 від 15.08.2024 року №1/13790 вбачається, що ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 та брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в с.Бургунка Херсонської області, м.Бахмут Донецької області, с.Богданівка Донецької області, с.Хромове Донецької області (а.с.16).

Витягом з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій службі) від 01.11.2022 року №279-РС ОСОБА_3 був призначений на посаду старшого помічника гранатометника 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 3 механізованої роти (а.с.88).

ІНФОРМАЦІЯ_11 батько заявниці ОСОБА_3 при виконання бойового завдання неподалік с.Богданівка, Бахмутського району, Донецької області загинув, що підтверджується сповіщенням сім`ї № 292 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 29.03.2024 року №8/3914 (а.с.17) та свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданого Бобринецьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 17.04.2024 року, актовий запис №1 (а.с.18).

Відповідно Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №188 від 06.07.2024 року ОСОБА_3 виключено із списків особового складу частини НОМЕР_2 , у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.19).

З Витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 13.12.2024 року за №42/д вбачається, що останньою прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 на доопрацювання документи для призначення одноразової грошової допомоги, з метою надання додаткових документів, які відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» підтверджують, що заявниця перебувала на утриманні загиблого військовослужбовця (а.с.26-27).

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_8 , який суду показав, що знайомий із заявницею та знав її померлого батька ОСОБА_3 . У період свого навчання заявниця проживала разом із батьком. Крім того, свідок зазначив, що під час навчання ОСОБА_1 у Центральноукраїнському державному університеті імені В. Винниченка її батько декілька разів звертався до нього з проханням здійснити переказ грошових коштів через термінал для заявниці, передаючи йому відповідні кошти особисто. Точні суми таких переказів та їх кількість вказати не може, у зв`язку з тим, що не пам`ятає.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_5 , яка суду показала, що знає заявницю та є її бабусею. Зазначила, що мати заявниці померла, коли останній було лише 10 років, після чого вона проживала разом із батьком та перебувала на його утриманні, у тому числі й у період навчання в університеті, зокрема придбавав речі та оплачував навчання. Крім того, за його проханням свідок здійснювала перекази грошових коштів доньці на навчання та проживання.

В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_9 , яка суду показала, що знайома із заявницею. Зазначила, що після смерті матері заявниця проживала разом із батьком, який інколи через неї передавав грошові кошти для подальшого їх переказу доньці. Отримані кошти вона передавала бабусі заявниці. Суми були від 200 до 5000 гривень.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У порядку окремого провадження можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року № 335/4669/23.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Такий правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Метою встановлення у цій справі факту про те, що заявниця ОСОБА_1 перебування на утриманні загиблого військовослужбовця, є отриманя одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена Законом №2011-ІІ та Постановою Кабінету Міністрів України № 168.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (надалі - Закон №2011-XII) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (пункт 4 статті 16-1 Закону).

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (надалі - Закон № 2262-XII) право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Згідно положень статті 31 Закону № 2262-XII члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до частини першої та шостої статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Частиною 2 Постанови КМУ №168 від 28 лютого 2022 року установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень.

У разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у частині четвертій статті 118-1 Кодексу цивільного захисту України, частині четвертій статті 98 Закону України «Про Національну поліцію» та пункті 4 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, у рівних частках, тобто один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, а також утриманці загиблого військовослужбовця.

Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.

Ураховуючи наведене, можна зробити висновок, що у таких справах спір може виникнути лише між суб`єктами отримання одноразової грошової допомоги, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.

Таким чином, між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України не виникає спору про право, оскільки зазначена заінтересована особа не є суб`єктом отримання відповідної соціальної допомоги.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, викладеними у пункті 106 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 та від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

Крім того, у справі також є інша заінтересована особа - брат заявниці, ОСОБА_2 , який не проживав разом із батьком, не перебував на його утриманні та не претендує на отримання відповідної одноразової грошової допомоги.

З огляду на викладене, доводи Міністерства оборони України щодо наявності цих обставин самі по собі не свідчать про наявність спору про право.

Посилання Міністерства оборони України на можливий вплив встановлення цього факту на права інших осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, також не є підставою для висновку про наявність спору про право, зокрема з урахуванням відсутності таких претензій з боку інших можливих заінтересованих осіб.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Отже дана справа за відсутності спору про право має розглядатися у порядку окремого провадження, оскільки метою встановлення даного факту є призначення і виплата одноразової грошової допомоги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.02.2026 року у справі № 308/17634/23.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Факт перебування фізичної особи на утриманні померлого може бути встановлено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.

Для встановлення факту перебування на утриманні померлого військовослужбовця з метою отримання одноразової грошової допомоги необхідно довести, що надавана допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування. Факт нерегулярної допомоги у вигляді купівлі продуктів харчування, ліків, подарунків та проведення дозвілля, за відсутності доказів щодо розміру такої допомоги та її співвідношення з іншими доходами, не є достатньою підставою для встановлення факту перебування на утриманні. Показання свідків без підтвердження іншими об`єктивними доказами (банківські виписки, документи про доходи тощо) не можуть бути безспірним підтвердженням факту надання матеріальної допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05 листопада 2025 року у справі №644/1574/23, провадження (61-8629 св 25).

Відповідно до змісту статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оцінючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що заявницею на підтвердження заяви до суду не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили факт постійного перебування її на утриманні у покійного батька ОСОБА_3 ..

Так заявниця зазначає, що її батько ОСОБА_3 надавав їй матеріальну допомогу у зв`язку з тим, що вона будучи повнолітньою навчалася в університеті та не працювала, проте нею не доведено належними та допустимими доказами, що така допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, а факт нерегулярної допомоги у вигляді передання час від часу коштів через третіх осіб, за відсутності доказів щодо розміру такої допомоги та її співвідношення з іншими доходами заявниці, не є достатньою підставою для встановлення факту її перебування на утриманн батька. Водночас, за відсутності доказів протилежного, заявниця, будучи працездатною, не була позбавлена можливості працевлаштування й самостійного забезпечення своїх потреб на період такого навчання.

Надані заявницею квитанції та платіжні інструкції щодо оплати навчання не підтверджують факту, що саме батько здійснював такі платежі, оскільки у них як платник зазначена сама заявниця ОСОБА_1 , і це вбачається із витягу АК КБ «ПриватБанк» по її картковому рахунку від 17.11.2022 року та від 23.01.2023 року (скріншоти), а також з платіжної інструкції АК КБ «ПриватБанк» від 24.08.2023 року та від 16.01.2024 року, де вона самостійно здійснювала перекази грошових коштів за навчання у Центральноукраїнському державному університеті імені В. Винниченка, тобто самостійно оплачувала своє навчання та освітні послуги (а.с.21-24).

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що заявниця ОСОБА_1 зверталася із вимогами до суду про стягнення аліментів зі батька на період свого навчання до досягнення 23 років.

Також, оцінюючи показання свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , суд критично ставиться до їх показань. Так свідок ОСОБА_5 є близькою родичкою заявниці та заінтересована у розгляді справи на користь останньої.

Щодо показань ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , суд вважає, що вони не є беззаперечними. Свідки зазначили, що батько заявниці звертався до них із проханням перерахувати кошти, які він їм передавав, його доньці, водночас вони не вказали у своїх поясненнях розміру такої допомоги, проте заявниця не надала жодного документального підтвердження таких обставин, тобто відсутні належні та допустимі докази таких фактів.

Отже, показання свідків без підтвердження іншими об`єктивними доказами (банківські виписки, документи про доходи тощо) не можуть бути безспірним підтвердженням факту надання матеріальної допомоги, яка була постійним і основним джерелом засобів для існування.

Також не є самі по собі достатніми доказами обставин постійного утримання заявниці батьком військовослужбовцем і відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платника податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору від 12.05.2025 рік №1123-25-12748, де станом на 12.05.2025 рік у ОСОБА_1 за період з вересня 2022 року по грудень 2023 року відсутні відомості про джерела та суми виплачених доходів, а також про утримання податків в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків (а.с.74).

Враховуючи вищевикладене, суд дослідивши та оцінивши всі докази у справі, у тому числі, й показання свідків, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заявниця будучи працездатною не надала належних і допустимих доказів на підтвердження факту перебування на утриманні батька військовослужбовця ОСОБА_3 на період її навчання в університеті після досягнення повноліття та до його смерті, та яке було б постійним і основним джерелом засобів для її існування, тому на цій підставі суд приходить до висновку, що у задоволенні заявлених вимог про встановлення факту перебування на утриманні слід відмовити, у зв`язку із її необґрунтованністю.

Відповідно до ч.7 ст.294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 51, 76-82, 89, 293, 294, 315, 316, 319, 352, 354, 355, 430 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні заяви про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Кропивницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІД паспорт № НОМЕР_4 від 09.08.2021 року, орган видачі 3515, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ НОМЕР_9, місцезнаходження: АДРЕСА_4.

Заінтересована особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІД паспорт № НОМЕР_6 від 31.10.2018 року, орган видачі 3515, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Повне рішення суду складено 04.05.2026 року.

Суддя І. М. Адаменко