Рішення від 03 травня 2026 р. у справі №346/1530/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1530/26

Провадження № 2/346/1946/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2026 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого - судді Васильковського В.В.,

з участю секретаря Максим`юк М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бойчук Ілона Василівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

25.03.2026 року, звернувшись до суду із даним позовом, представник позивача посилається на те, що між сторонами було зареєстровано шлюб, що 11.05.2016 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований Виконавчим комітетом Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 11 травня 2016 року зроблено відповідний актовий запис за № 6 (Свідоцтво про шлюб Серія НОМЕР_1 ). У шлюбі народилось четверо дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 03 листопада 2016 року зроблено відповідний актовий запис № 31 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 16 лютого 2018 року зроблено відповідний запис № 6 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_3 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 17 квітня 2019 року зроблено відповідний запис № 18 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_4 ) ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що 28 квітня 2021 року зроблено відповідний запис № 337 (Свідоцтво про народження Серія НОМЕР_5 ). Внаслідок реєстрації шлюбу Позивач взяла прізвище чоловіка - « ОСОБА_5 ». Після розірвання шлюбу просить залишити прізвище чоловіка - « ОСОБА_5 ». Протягом останнього року у Позивача стосунки з Відповідачем розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Кожен з них має протилежні погляди на шлюб, сім?ю. Тривалий час кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами та сім?я фактично припинила своє існування. За глибоким переконанням Позивача подальшого сенсу підтримувати шлюбно-сімейні відносини немає. Примирення та збереження шлюбу між сторонами неможливе з підстав викладених вище. Крім того, перебування у шлюбі суперечить інтересам дітей та інтересам Позивача розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом в умовах свободи та гідності. Малолітні діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 фактично проживають разом з матір?ю, яка забезпечує її повсякденний догляд, виховання,харчування, лікування, розвиток та створює належні побутові умови для проживання. Враховуючи вік дітей,її прихильність до матері, фактичне проживання з нею та забезпечення матір?ю належних умов для розвитку, визначення місця проживання дітей з матір?ю відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дітей. Тому, просить розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , неповнолітніх дітей залишити проживати з матір1ю - ОСОБА_1 .

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 31.03.2026 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Від представника позивача надійшло клопотання, в якому просить проводити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить розірвати шлюб.

Відповідач в судове засідання не з`явився, представник подав заяву про визнання позову.

У відповідності до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що 11.05.2016 року між сторонами зареєстровано шлюб, Виконавчим комітетом Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, після реєстрації шлюбу прізвище дружини змінено на « ОСОБА_5 », про що складено відповідний актовий запис № 6, що підтверджується свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_6 від 11.05.2016 року (а.с. 6).

Відповідно до копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_7 від 03.11.2016 року, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_5 народився син - ОСОБА_3 , про що складено відповідний актовий запис № 31 (а.с. 15).

Згідно з копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_8 від 11.04.2019 року, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась донька - ОСОБА_5 , про що складено відповідний актовий запис № 18 (а.с. 16).

Відповідно до копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_3 від 16.02.2018 року, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , про що складено відповідний актовий запис № 6 (а.с. 17).

Згідно з копією свідоцтва про народження Серія НОМЕР_9 від 28.04.2021 року, у сторін ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася донька - ОСОБА_6 , про що складено відповідний актовий запис № 337 (а.с. 18).

Відповідно до ч.2ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно з ч.2 ст. 112 цього Кодексу суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що має істотне значення.

Що стосується вимоги залишення проживання неповнолітньої дитини з матір`ю, суд доходить таких висновків.

Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи яка не досягла десяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає.

Згідно з правилами частин 1 та 2 ст.160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати малолітні діти, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18 (провадження №61-14859св19) Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

Встановлено, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції між сторонами був відсутній спір щодо місця проживання дітей, такий позов ані позивач, ані відповідачка не пред`являли, суд його не вирішував.

Звертаючись з позовом, позивач одночасно з вимогою про розірвання шлюбу просив суд фактично констатувати, з ким залишається проживати дитина після розірвання шлюбу, не змінюючи при цьому її місце проживання. При цьому, позивач посилався на те, що дитина сторін проживає разом з ним та фактично знаходиться на його утриманні.

Суд зауважує, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На противагу наведеним нормам законодавства матеріали справи не містять доказів того, що після припинення сімейних відносин між сторонами, малолітні діти сторін залишилися проживати разом з матір`ю, знаходилася на її утриманні, тривалість такого. Позивачем не надано ніяких документальних доказів про її матеріально-побутові умови та про наявність у неї можливості щодо утримання, догляду і виховання дітей.

Матеріали справи також не містять доказів створення перешкод відповідачем у проживанні дитини із матір`ю до дати подання позову, і позивач таких доказів не надав.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року в справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

За відсутності спору між батьками щодо місця проживання дитини та не заявлення вимоги щодо вирішення такого, а також відсутності об`єктивних відомостей про дійсне місце проживання дитини, інформації, одержаної у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, суд позбавлений можливості дотриматися положень ст. 161 СК України та врахувати ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків; особисту прихильність дитини до кожного з них; вік дитини, стан її здоров`я; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку. При цьому, у такому випадку відсутні підстави для участі у справі органу опіки та піклування і суд не наділений правом збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Тому, у зв`язку з вищенаведеним, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити. Сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним позовом з наданням до нього належних документів та доказів на підтвердження даної вимоги.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 104, 110, 112,160, 161 СК України, керуючись ст.ст. ч.2 ст.141, 247 ч.2, 263-265, 268, 354ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 11.05.2016 року Виконавчим комітетом Отинійської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 6 - розірвати.

У задоволенні решти позову відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_10 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Васильковський В. В.