Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №120/7301/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/7301/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик В.В.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

04 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та з 04.07.2011 року отримувала пенсію за вислугу років, призначену згідно статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

З 31.08.2020 року позивача переведено відповідно до поданої нею заяви з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до пункту 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням положень статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

09.05.2025 року позивач звернулась до відповідача із заявою щодо розрахунку її пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2017-2019 роки.

За результатом розгляду заяви відповідач листом №0200-0306-8/56063 від 19.05.2025 року повідомив, що при обрахунку пенсії з 31.08.2020 року застосовано проіндексований показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки, який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача та вважає, що при розрахунку призначеної їй пенсії за віком з 31.08.2020 року відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017-2019 роки (за три попередні роки), у зв`язку із чим, позивач звернулась з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.атті1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі Закон - №1058-IV) пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

За приписами частини 2 статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + + Кз n); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Згідно з положеннями частини 1 статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Водночас частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 04.07.2011 року отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.

Натомість, пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV позивачу вперше призначено 31.08.2020 року.

Верховний Суд у постановах від 10.07.2018 року у справі №520/6808/17 та від 10.04.2019 року у справі №211/1898/17 зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Тому, зі змісту наведених норм слідує, що призначення та виплата пенсії позивачу за нормами Закону №1788-XII не входила до правового регулювання Закону №1058-ІV, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.

Таким чином, отримуючи до 31.08.2020 року пенсію за Законом №1788-XII, позивач не користувалась жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом №1058-ІV.

Відтак, призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV з 31.08.2020 року відбулось вперше.

За наведених обставин фактично йдеться про призначення позивачу іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком обрахованої відповідно до Закону №1058-ІV, замість раніше призначеної пенсії, обчисленої відповідно до вимог Закону №1788-XII. Переведенням ж з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 року у справі №334/2653/17 та від 13.12.2018 року у справі №185/860/17.

Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію згідно Закону №1788-XII, у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом №1058-ІV, такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.

Тому, при призначенні позивачу з 31.08.2020 року пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2017-2019 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно частини 2 статті 40 цього Закону.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 року у справі №577/2457/17.

Таким чином, відмовляючи позивачу у перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2017-2019 роки, відповідач діяв протиправно.

Враховуючи наведене та з метою ефективного захисту і відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов`язання відповідача здійснити з 31.08.2020 року перерахунок та виплату пенсії позивачу за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.