Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №560/17378/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

Суд: Сьомий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них

Дата: 03 травня 2026 р.

Справа: №560/17378/25

Суддя: Моніч Б.С.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/17378/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Матущак В.В.

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

04 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просив:

1. Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №220550003039 віл 26.06.2025 щодо не зарахування періодів роботи та догляду за дітьми до страховою стажу та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страховою стажу померлого годувальника ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди:

- роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5;

- роботи в колгоспі ім. Жданова з 2000 по 2003, згідно архівної довідки від 27.06.2024 №525, а також періоди догляду за дітьми 24.11.1990 р.н., ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити неповнолітньому сину померлого годувальника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 25.06.2024 та провести відповідні виплати.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника в інтересах свого неповнолітнього сина. Однак відповідно до рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області йому протиправно було відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу померлого годувальника.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23.02.2026 позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №220550003039 від 26.06.2025 щодо не зарахування періодів роботи та догляду за дітьми до страхового стажу померлого годувальника ОСОБА_2 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страховою стажу померлого годувальника ОСОБА_2 періоди:

- роботи згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5;

- роботи в колгоспі ім. Жданова з 2000 по 2003, згідно архівної довідки від 27.06.2024 №525,

- періоди догляду за дітьми 24.11.1990 р.н., ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити неповнолітньому ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сину померлого годувальника ОСОБА_2 , пенсію у зв`язку з втратою годувальника з 25.06.2024 та провести відповідні виплати.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 15.03.2006 батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Відповідно до Свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 25.10.2012 батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_5 від 12.03.2013, шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 розірвано, після реєстрації розірвання шлюбу присвоюються прізвища : йому - ОСОБА_7 , їй - ОСОБА_8 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 від 27.06.2024 ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 18.06.2025 про призначення пенсії по втраті годувальника на дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно положень статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області №22055003039 від 26.06.2025 відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність страхового стажу 12 років у годувальника.

Страховий стаж годувальника становить 05 років 07 місяці 20 днів (замість необхідних 12 років)

До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, оскільки по батькові " ОСОБА_9 " не відповідає даним у свідоцтві про смерть НОМЕР_7 від 27.06.2024 " ОСОБА_10 ", також до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. Жданова з 2000 по 2003 згідно довідки від 27.06.2004 №525, періоди догляду за дітьми 24.11.1990 р.н., ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутні документи про зміну прізвища, а саме прізвище матері не відповідає свідоцтву про смерть НОМЕР_7 від 27.06.2024 " ОСОБА_11 ".

Позивач вважаючи, що рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що виправлення в документах не може бути підставою для виключення певного періоду роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право а призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на норми матеріального та процесуального права, оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5, оскільки по батькові « ОСОБА_9 » не відповідає даним у свідоцтві про смерть НОМЕР_7 від 27.06.2024 « ОСОБА_10 », також до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі ім. Жданова з 2000 по 2003 згідно довідки від 27.06.2004 №525, періоди догляду за дітьми 24.11.1990 р.н., ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутні документи про зміну прізвища, а саме прізвище матері не відповідає свідоцтву про смерть НОМЕР_7 від 27.06.2024 « ОСОБА_11 ». За результатом розгляду заяви про призначення пенсії по втраті годувальника від 18.06.2025 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №22055003039 від 26.06.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком через відсутність страхового стажу 12 років у годувальника.

Відповідальність за недоліки трудової книжки фактично було покладено безпосередньо на Головне управління яке, у свою чергу, жодним чином не має жодного стосунку чи повноважень щодо заповнення, ведення та зберігання трудової книжки Позивача або видачі відповідних уточнюючих документів.

Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до визначення, яке міститься у статті 1 Закону №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21.11.2013 по 21.02.2014 за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" непрацездатними членами сім`ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім`ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з статтею 32 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років.

Абзацом 2 статті 56 Закону №1788 передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Однак таке право не повинно нівелювати обов`язок пенсійного органу щодо установлення права особи1 на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено п. 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за №22- 1(далі - Порядок №22-1). Наявність же таких сумнівів може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу.

У пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №637 (далі - Порядок №637) визначено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку).

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи (пункт 3 Порядку №637).

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 від 27.06.2024.

За свого життя ОСОБА_12 у період з 1989 по 1993 працювала дояркою в колгоспі ім. Жданова с. Явтухи Деражнянського району Хмельницької області, та перебувала у відпустці по догляду за дитиною з 1990 по 1993, з 2000 по 2001 працювала різноробочою в колгоспі ім. Жданова с. Явтухи Деражнянського району Хмельницької області, що підтверджується архівною довідкою, сформованою з фонду №11 Справи "Книги обліку трудового стажу і заробітку колгоспника" колгоспу ім. Жданова с. Явтухи Деражнянського району Хмельницької області за 1984-2003, виданою комунальною установою Деражнянської міської ради "Трудовий архів" від 27.06.2024 №525 (додаток №5).

За цей час роботи виробила 460,5 людиноднів.

З 18.02.2006 та з 13.09.2012 ОСОБА_12 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до трирічного віку, що підтверджується свідоцтвом про народження сина ОСОБА_13 серії НОМЕР_8 від 15.03.2006, виданим Явтухівською сільською радою Деражнянського району Хмельницької області та свідоцтвом про народження сина ОСОБА_14 серії НОМЕР_9 від 25.10.2012, виданим 3 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деражнянського районного управління юстиції у Хмельницькій області.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги щодо правомірності незарахування до страхового стажу померлої годувальниці окремих періодів її трудової діяльності та періодів догляду за дітьми, колегія суддів зазначає таке.

Як убачається з матеріалів справи, підставами для прийняття спірного рішення відповідача стали виключно формальні невідповідності у написанні по батькові (« ОСОБА_9 » / « ОСОБА_10 »), розбіжності у прізвищі (« ОСОБА_7 » / « ОСОБА_8 »), а також відсутність окремих документів, які, на думку відповідача, підтверджують зміну прізвища.

Водночас колегія суддів наголошує, що такі розбіжності мають очевидно технічний та формальний характер і самі по собі не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи та догляду за дітьми при визначенні страхового стажу.

Право особи на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України, не може бути поставлене у залежність від якості оформлення первинної документації, допущених технічних помилок чи недоліків ведення облікових документів, за які особа об`єктивно не несе відповідальності.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на особу не може покладатися обов`язок доведення достовірності відомостей, внесених до документів, які оформлюються та ведуться роботодавцем або іншими уповноваженими органами, а також відповідальність за їх неналежне оформлення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17, в якій зазначено, що особа не може нести негативні наслідки у зв`язку з недоліками ведення трудової документації.

Крім того, у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а Верховний Суд підкреслив, що формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її конституційного права на соціальний захист.

Також у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а Верховний Суд дійшов висновку, що окремі недоліки щодо заповнення трудової книжки або інших документів не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи при обчисленні страхового стажу.

Колегія суддів окремо звертає увагу, що матеріалами справи належним чином підтверджено тотожність особи ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що, зокрема, вбачається з: збігу реєстраційного номера облікової картки платника податків; даних індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5; свідоцтва про розірвання шлюбу, відповідно до якого після розірвання шлюбу особі присвоєно прізвище « ОСОБА_8 ».

За таких обставин наявні у документах розбіжності у написанні прізвища та по батькові не спростовують належності відповідних документів одній і тій самій особі та не впливають на обсяг її пенсійних прав.

Суд також враховує, що відповідно до норм трудового законодавства обов`язок щодо ведення, обліку та належного оформлення трудових книжок та іншої кадрової документації покладається на роботодавця, а не на працівника. Відтак працівник не може нести негативні наслідки порушення порядку їх ведення.

Отже, невірне або неточне заповнення документів не може бути правовою підставою для відмови у зарахуванні відповідних періодів до страхового стажу.

Щодо періодів догляду за дітьми, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 11 Порядку №637 час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтв про народження дітей.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано належні та допустимі докази, зокрема свідоцтва про народження дітей, що є достатньою підставою для зарахування зазначених періодів до страхового стажу.

Крім того, періоди трудової діяльності ОСОБА_2 підтверджені архівною довідкою та індивідуальними відомостями за формою ОК-5, які відповідають вимогам законодавства щодо підтвердження стажу роботи.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що періоди: роботи згідно індивідуальних відомостей за формою ОК-5; роботи в колгоспі ім. Жданова з 2000 по 2003; догляду за дітьми ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - безпідставно не були зараховані відповідачем до страхового стажу, є обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи і нормам матеріального права.

Колегія суддів також вважає за необхідне окремо відхилити доводи апеляційної скарги про те, що відповідальність за недоліки ведення трудової книжки фактично покладено на орган Пенсійного фонду України, який не має повноважень щодо її оформлення, ведення чи зберігання.

Зазначений аргумент є необґрунтованим, оскільки ґрунтується на підміні предмета спору.

У межах цієї справи судом не вирішувалося питання щодо покладення на відповідача обов`язків із ведення чи виправлення трудової книжки або іншої кадрової документації. Натомість предметом судового контролю була виключно правомірність рішення суб`єкта владних повноважень - органу Пенсійного фонду України - при реалізації ним своїх дискреційних повноважень у сфері пенсійного забезпечення.

Саме на відповідача, як на орган, уповноважений державою на призначення пенсій, покладено обов`язок діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а також забезпечити повний, всебічний і об`єктивний розгляд поданих документів.

Посилання апелянта на відсутність повноважень щодо ведення трудових книжок не звільняє його від обов`язку належної оцінки доказів, поданих особою для підтвердження страхового стажу, а також від обов`язку діяти добросовісно, розсудливо та пропорційно при прийнятті рішення.

Більше того, як передбачено законодавством, у разі наявності розбіжностей або сумнівів у поданих документах, орган Пенсійного фонду України наділений правом і водночас обов`язком витребувати додаткові документи, перевірити їх обґрунтованість або вжити інших заходів для встановлення фактичних обставин, а не обмежуватися формальним підходом та відмовою у реалізації права особи на пенсійне забезпечення.

Фактично ж доводи апеляційної скарги в цій частині спрямовані на виправдання формального підходу до оцінки доказів та перекладення негативних наслідків недоліків оформлення документів на особу, яка звернулася за захистом свого права.

За встановлених обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про протиправність рішення відповідача та наявність підстав для призначення та здійснення уповноваженим органом виплати пенсії у зв`язку з втратою годувальника з визначеної дати, як ефективний спосіб захисту порушеного права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для їх скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Моніч Б.С.

Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua