Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №127/509/26 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 127/509/26

Головуючий у 1-й інстанції: Волошин С.В.

Суддя-доповідач: Канигіна Т.С.

29 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Кузьмишина В.М. Слободонюка М.В.

за участю:

секретаря судового засідання: Олексієнко О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - Дідиченка О.О.,

представника відповідача - Ковальчука Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а саме просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6427300 від 28.12.2025 про притягнення позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 122 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі 510 грн, винесену інспектором 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області капітаном поліції Павленком Семеном Ігоровичем;

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з винесенням постанови про закриття провадження у цих справах на підставі частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях позивача події і складу адміністративних правопорушень.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 13.03.2026 в задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою поліцейського 4 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області капітана поліції Павленка Семена Ігоровича Комишного Т.М. притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 510 грн за частиною другою статті 122 КУпАП за те, що 28.12.2025 о 21 годині 26 хв в м. Вінниця, по вул. В`ячеслава Чорновола позивач, керуючи транспортним засобом Volkswagen Tiguan державний номерний знак НОМЕР_1 , не увімкнув правий покажчик повороту під час зміни напрямку руху, а саме: перестроювання з лівої смуги руху в праву, чим порушив вимоги пункту 9.2. "б " ПДР України.

Не погоджуючись з постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6427300 від 28.12.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач - ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen Tiguan державний номерний знак НОМЕР_1 , не увімкнув правий покажчик повороту під час зміни напрямку руху, а саме: перестроювання з лівої смуги руху в праву, чим порушив пункт 9.2.б. ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною другою статті 122 КУпАП, а тому постанова серії ЕНА №6427300 від 28.12.2025 про накладення на позивача адміністративного стягнення є законною, і в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування своїх доводів скаржник зазначає, що:

- суд не встановив те, що до складання оскаржуваних постанов поліцейські надали позивачу докази того, що він порушив приписи ПДР України, протиправно проігнорував те, що водій мав обов`язок надавати відповідні документи поліцейським після пред`явлення йому доказів вчинення адміністративного правопорушення;

- суд не надав оцінки іншим доводам позовної заяви, які вказують на порушення процедури прийняття оскаржуваних постанов, зокрема, порушення права на захист.

До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач вказує про обґрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.

При цьому вказує, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог, адже з досліджених відеозаписів вбачається, що водієм допущено зміну напрямку руху без увімкнення світлового покажчика (рух праворуч, порушення попереджувальних сигналів при перестроюванні).

У судовому засіданні позивач та представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримали та просили апеляційну скаргу задовольнити повністю, рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 зазначеного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

За змістом частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний, зокрема:

мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;

виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України "Про дорожній рух" регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Також згідно із пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з`їзд з проїзної частини, рух заднім ходом (пункт 1.10 ПДР).

Відповідно до пункту 9.2 ПДР водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Частиною другою статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Колегія суддів не погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, з аналізу вищенаведених норм встановлено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Невиконання цього обов`язку є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності в порядку частини другої статті 122 КУпАП України.

Згідно з матеріалами справи на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано диск з файлами відеозапису з відеореєстратора, розміщеного в салоні патрульної машини.

Дослідивши наданий відповідачем відеозапис, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що зазначений доказ не підтверджує обставин, на які посилається відповідач.

Зокрема, транспортний засіб позивача не здійснював перестроювання як зміни смуги руху, а лише допустив короткочасне відхилення траєкторії, що проявилося у частковому наїзді колесом на лінію дорожньої розмітки з подальшим негайним поверненням у межі займаної смуги. Така поведінка не свідчить про реалізацію наміру змінити смугу руху та не може бути кваліфікована як маневр у розумінні ПДР.

Суд також враховує, що зазначені дії відбувалися за несприятливих погодних умов, що об`єктивно могло вплинути на стабільність руху транспортного засобу, а доказів того, що такі дії створили небезпеку для інших учасників дорожнього руху або вимагали від них зміни швидкості чи напрямку руху, матеріали справи не містять.

За таких обставин відсутні належні, достовірні та достатні докази на підтвердження того, що позивач здійснював маневр, перед початком якого був зобов`язаний подати сигнал покажчиком повороту, у зв`язку з чим висновок про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення є передчасним та необґрунтованим.

Крім того, наявність самої постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, без належних, допустимих та достатніх доказів не може бути прийнята судом, як аргументоване доведення обставин, якими підтверджено вчинення позивачем адміністративного порушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Будь-яких інших відповідних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною другою статті 122 КУпАП, матеріали справи не містять.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Отже, згідно із принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з поданих до матеріалів справи доказів не встановлено обставин і фактів, які безумовно підтверджують наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною другою статті 122 КУпАП, за викладених у рішенні обставин, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

VIІІ .ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови про задоволення позову.

IX. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

За таких обставин на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 1331,20 грн судового збору, який сплачений та повинен був бути сплачений за подання позову (532,48 грн) та апеляційної скарги (798,72 грн).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 13 березня 2026 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, Солом`янський район, 03048 код ЄДРПОУ 40108646) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6427300 від 28.12.2025 скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 122 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, Солом`янський район, 03048 код ЄДРПОУ 40108646) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Кузьмишин В.М. Слободонюк М.В.