Постанова від 28 квітня 2026 р. у справі №725/11717/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/11717/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Нестеренко Є.В.

Суддя-доповідач - Канигіна Т.С.

29 квітня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Канигіної Т.С.

суддів: Слободонюка М.В. Кузьмишина В.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області на рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 15 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліцейської 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Савчук Анастасії Русланівни, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького районного суду міста Чернівці із позовом до Поліцейської 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Савчук Анастасії Русланівни, Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, а саме просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову поліцейської 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Савчук Анастасії Русланівни, серії ЕНА № 5963374 від 18.10.2025, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАп та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн;

- справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрити за відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАп.

В обґрунтування поданого позову зазначено, що вказана постанова є незаконною, не відповідає обставинам події, ухвалена за відсутності належних, достовірних та достатніх доказів, а тому її слід скасувати, а провадження у справі закрити.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Чернівецького районного суду міста Чернівці від 15.01.2026 позов задоволено.

Скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5963374 від 18.10.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП ухвалену поліцейською 1-го взводу 2-ої роти БПП з обслуговування району Управління патрульної поліції в Чернівецькій області капралом поліції Савчук Анастасією Русланівною.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною першою статті 122 КУпАП - закрито.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 18.10.2025 поліцейською 1-го взводу 2-ої роти БПП з обслуговування району Управління патрульної поліції в Чернівецькій області капралом поліції Савчук А. Р. стосовно ОСОБА_1 ухвалена постанова серії ЕНА № 5963374 від 18.10.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та його було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.

У цій постанові зазначено, що водій, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1, чи порушив пункт 33 ПДР України - порушення вимог дорожніх знаків.

Не погоджуючись з постановою про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5963374 від 18.10.2025, позивач звернувся до суду з даним позовом.

ІV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про скасування постанови про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Суд зазначив, що матеріали справи не відображають відомостей про вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, а тому вищевказану постанову необхідно скасувати, а провадження у справі закрити

V. ПРОВАДЖЕННЯ В СУДІ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ, ВИМОГИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Особа, яка подала апеляційну скаргу, - Управління патрульної поліції в Чернівецькій області не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Скаржник стверджує, зокрема, що суд першої інстанції зазначив, що матеріали справи не відображають відомостей про вчинення правопорушення, однак згідно зі статтею 251 КУпАП сама постанова є офіційним документом та доказом у справі. Скасовуючи її лише на підставі заперечень позивача, які не підкріплені жодним доказом, суд нівелює презумпцію правомірності дій посадової особи, яка діяла на підставі закону.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог частини четвертої статті 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 31 зазначеного Закону поліція може застосовувати такі превентивні заходи: застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Згідно зі статтею 40 цього ж Закону поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху.

За змістом частини другої статті 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний, зокрема:

мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством;

виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, а водії військових транспортних засобів - поліцейського або посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами.

Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України "Про дорожній рух" регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Також, згідно із пунктом 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пунктом 8.1 Правил дорожнього руху встановлено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Згідно із пунктом 3.1 глави 3 "Заборонні знаки" розділу 33 "Дорожні знаки" ПДР України забороняється рух усіх транспортних засобів у разі, коли: початок пішохідної зони позначено знаком 5.36; дорога та (або) вулиця перебуває в аварійному стані і непридатна для руху транспортних засобів; у такому разі обов`язково додатково встановлюється знак 3.43.

Частиною першою статті 122 КУпАП встановлено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).

За загальними правилами статті 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною першою статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а частини перша - друга статті 76 КАС України передбачають, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

VIІ. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Колегія суддів погоджується з указаним вище висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Так, згідно з матеріалами справи на підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення відповідачем надано постанову поліцейської 1 взводу 2 роти Управління патрульної поліції в Чернівецькій області Савчук Анастасії Русланівни, серії ЕНА № 5963374 від 18.10.2025, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАп та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень.У цій постанові зазначено, що водій, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знаку 3.1, чи порушив пункт 33 ПДР України - порушення вимог дорожніх знаків.

При цьому апеляційним судом ухвалою суду від 21.04.2026 зобов`язано Управління патрульної поліції в Чернівецькій області до 27.04.2026 надати суду відеозапис, яким зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, наведеного у постанові серії ЕНА № 5963374 від 18.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за частиною першою статті 122 КУпАП.

23.04.2026 на адресу суду надійшло клопотання скаржника, відповідно до якого відповідач повідомив, що відеозапис за 18.10.2025 в Управлінні патрульної поліції в Чернівецькій області відсутній у зв`язку з закінченням строку зберігання.

Отже, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5963374 від 18.10.2025.

Колегія суддів зазначає, що наявність самої постанови про притягнення позивача до відповідальності, без належних, допустимих та достатніх доказів не можуть бути прийняті судом, як аргументовано доведені обставини, якими підтверджено вчинення позивачем адміністративного порушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП.

Водночас, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

Апеляційний суд зауважує, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, указаних в оскаржуваній постанові.

Наведена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.04.2018 у справі №338/1/17.

Зокрема у згадуваній постанові ВС дійшов таких висновків: "...Колегія суддів вважає помилковими посилання суду апеляційної інстанції на оскаржувану постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності як на беззаперечний доказ вчинення ним правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення".

Будь-яких інших належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено частиною першою статті 122 КУпАП, матеріали справи не містять.

Крім того, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а зазначив наступне: "...У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи".

Отже, згідно із принципом презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що з поданих до матеріалів справи доказів не встановлено обставин і фактів, які безумовно підтверджують наявність у діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, є недоведеним та не тягне за собою вищевказану адміністративну відповідальність, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

VIІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відсутні підстави для його скасування, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Управління патрульної поліції в Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького районного суду міста Чернівці від 15 січня 2026 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Канигіна Т.С.

Судді Слободонюк М.В. Кузьмишин В.М.