Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №560/2984/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/2984/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л.

Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.

04 травня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №000/329/09-01 від 04.01.2024, винесене в.о. начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області Іриною Зленко, яким за порушення п.1, 2, 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на ОСОБА_1 накладено штрафні фінансові санкції на суму 178078 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №000/332/09-01 від 04.01.2024, винесене в.о. начальника Головного управління ДПС у Хмельницькій області Іриною Зленко, яким за порушення п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" на ОСОБА_1 накладено штрафні фінансові санкції на суму 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що фактична перевірка проведена контролюючим органом безпідставно та поза межами передбачених чинним законодавством повноважень, а тому, її результати не можуть бути достатніми доказами порушення позивачем вимог чинного законодавства, оскільки у наказі про проведення перевірки відсутній опис обставин, що слугували підставою для її проведення; перевірка протиправно проведена з використанням даних РРО за минулі періоди.

Крім того, обґрунтуванням встановленого у акті порушення є наявна у відповідача інформація з Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО), однак така податкова інформація не може вважатись належним доказом і сама по собі її наявність не може бути підставою для встановлення факту порушень допущених суб`єктом господарювання.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 у справі №560/2984/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024, позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000/329/09-01 від 04.01.2024, яким накладено штрафні фінансові санкції на суму 178078 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №000/332/09-01 від 04.01.2024 про накладення штрафних (фінансових) санкцій на суму 5100 грн. Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1870 (одна тисяча вісімсот сімдесят) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Постановою Верховного Суду від 20.03.2025 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області задоволено частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14.05.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №560/2984/24 скасовано. Справу №560/2984/24 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.06.2025 адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Хмельницькій області, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, зазначає про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує на помилковість висновків суду щодо порушення контролюючим органом вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, зазначаючи, що фактична перевірка проводиться без попередження платника податків за місцем здійснення діяльності, а документи для її проведення можуть вручатися, зокрема, особам, які фактично здійснюють розрахункові операції. На думку апелянта, така особа була наявна під час перевірки, а тому підстави для визнання перевірки незаконною відсутні.

Також скаржник вважає помилковими висновки суду щодо недоведеності порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України №265/95-ВР, зазначаючи, що відсутність у фіскальних чеках обов`язкового реквізиту - цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку - свідчить про невидачу належного розрахункового документа. При цьому апелянт посилається на правову позицію Верховного Суду щодо обов`язковості таких реквізитів.

Крім того, апелянт зазначає, що суд безпідставно врахував подані позивачем під час судового розгляду видаткові накладні, які не подавалися під час перевірки, що, на думку скаржника, відповідно до положень статті 44 Податкового кодексу України свідчить про їх відсутність у платника на момент перевірки та виключає можливість їх врахування.

Апелянт також наполягає на правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, оскільки встановлені порушення підтверджуються даними Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, які, на його переконання, є належним та достатнім доказом.

Окремо скаржник зазначає про помилковість висновків суду щодо скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого у зв`язку з порушенням порядку програмування реєстратора розрахункових операцій, вказуючи, що реалізація підакцизного товару без зазначення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД підтверджена відповідними даними з інформаційних систем.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управління ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу від 13.12.2023 №3446-П "Про проведення фактичної перевірки" проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 .

Копію наказу від 13.12.2023 №3446-П «Про проведення фактичної перевірки» вручено ОСОБА_2 .

За результатами перевірки складено акт фактичної перевірки від 20.12.2023 №14844/22-01-09-01/ НОМЕР_1 , який підписано ОСОБА_2 .

В результаті проведеної перевірки встановлено порушення:

- вимог п. 11 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон №265/95-ВР), а саме: здійснено проведення через РРО розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування товарів із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів;

- п.1, 2, 11 ст. 3 Закону №265/95-ВР, а саме невидача (в паперовому вигляді та/або в електронній формі) відповідного розрахункового документа встановленого зразку, що підтверджує виконання розрахункової операції.

За результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено податкові повідомлення-рішення від 04.01.2024 №000/329/09-01 про застосування штрафних санкцій на суму 178078,00 грн та від 04.01.2024 №000/332/09-01 про застосування штрафних санкцій на суму 5100,00 грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 04.01.2024 №000/329/09-01 та від 04.01.2024 №000/332/09-01 протиправними, та такими, що порушують його права, звернувся з позовом до суду.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до підпунктів 20.1.10, 20.1.46 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів; під час проведення перевірки та розгляду результатів перевірки отримувати письмові пояснення від посадових (службових) осіб з питань, що стосуються предмета перевірки, та їх документальне підтвердження, у тому числі щодо здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.3. пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок регламентує стаття 80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (пункт 80.1).

Зі змісту пункту 80.2. статті 80 ПК України слідує, здійснення контролюючим органом функцій - контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, - є самостійною підставою для проведення фактичної перевірки.

Процедура допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки, яка здійснюється у відповідності до приписів статті 81 ПК України передбачена пунктом 80.5 статті 80 ПК України.

Так, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Як встановив суд, наказ, направлення на проведення перевірки та акт перевірки вручено ОСОБА_2 .

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких відомостей про повідомлення ФОП ОСОБА_1 про проведення перевірки.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України є безпідставними.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що контролюючим органом не доведено належного вручення наказу про проведення перевірки та направлення на її проведення платнику податків або його належному представнику.

Посилання апелянта на те, що така особа фактично здійснювала розрахункові операції, не спростовує зазначеного висновку, оскільки саме по собі виконання розрахункових операцій не свідчить про наявність повноважень представляти інтереси платника податків у правовідносинах із контролюючим органом.

Колегія суддів звертає увагу, що обов`язок доведення правомірності своїх дій покладається саме на суб`єкта владних повноважень. Натомість контролюючим органом не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що особа, якій було вручено відповідні документи, перебувала у трудових або інших правовідносинах із позивачем та була належним чином уповноважена діяти від його імені.

Отже, висновок суду першої інстанції про порушення контролюючим органом вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України є обґрунтованим.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне застосування пунктів 1, 2, 11 статті 3 Закону України №265/95-ВР, колегія суддів зазначає таке.

Підставою для нарахування позивачу суми штрафних санкцій є висновок контролюючого органу про те, що в ході проведеної фактичної перевірки в магазині позивача виявлено проведення розрахункових операцій без видачі та роздрукування відповідного розрахункового документу встановленої форми, зокрема: у фіскальних чеках при продажі підакцизних товарів (алкогольні вироби) не зазначено (не відображено) на цифровому значенні штрихованого коду марки акцизного податку.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон №265/95-ВР, дія якого поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ, тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателем електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Таким чином, суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, Порядку подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), форми N ЗВР-1 Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок)" від 21.01.2016 №13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів; Порядок подання звітності, пов`язаної із використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок); форму Звіту про використання книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) (форма N ЗВР-1) та Інструкцію щодо його заповнення (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за №220/28350) (далі - Положення №13).

Наказом Міністерства фінансів України під 08.06.2021 №329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2021 за №832/36454, набрав чинності 01.07.2021) (далі - Наказ №329) розділ 11, III Положення №13 викладено у новій редакції.

Положення №13 у редакції Наказу №329 щодо форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів доповнено новим реквізитом - цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством (рядок 9) (пункт 2 розділу II Положення).

Також пунктом 2 Наказу №329 установлено, що:

- до 01 жовтня 2021 року вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом;

- до 01 жовтня 2021 року реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.

Запровадженню такого реквізиту фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, передувало внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 №97 змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2010 №1251, в частині обов`язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв. До таких реквізитів було додано двомірний штрих-код швидкого реагування та лінійний штрих-код.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 №74 "Деякі питання маркування алкогольних напоїв" затверджені марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01.05.2020.

У свою чергу, марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 №296 та перебували в обігу з 01.07.2015, не мали штрих-коду та QR-коду.

Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01.05.2020 відповідно до положень абз. 4, 6 ч. 4 ст. 11 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", згідно з якими у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

При цьому алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

у разі встановлення в ході перевірки факту проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Суд зазначає, що предметом доказування у справах, пов`язаних із притягненням суб`єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов`язує допущення порушення суб`єктом господарювання вимог статті 3 Закону №265/95-ВР.

Поряд з цим, алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, а тому, можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу (зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців, стояти на полицях магазинів).

Тобто на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов`язковою відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01.10.2021) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01.05.2020 (з нанесеним штриховим кодом).

Таким чином, такий реквізит фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Як наслідок, продаж з 01.10.2021 алкогольних напоїв, маркованих марками старого зразка, без зазначення в розрахунковому документі РРО та/або ПРРО відомостей із штрих-коду марки акцизного податку (серії та номера), не може вважатися порушенням законодавства.

Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 06.09.2021 №3347ЛПК/99-00-07-05-01-06 також зазначила, що продаж з 01.10.2021 алкогольних напоїв (строк придатності яких не минув), маркованих марками старого зразка, без зазначення в розрахунковому документі РРО та або/ ПРРО відомостей із штрих-коду марки акцизного податку (серії та номеру), не буде вважатися порушенням чинного законодавства.

За висновками акта перевірки, суть порушення, за яке на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції, полягає у тому, що роздруковані та видані фіскальні чеки не мали цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, й у них були відсутні серія і номер марки акцизного податку (Додаток 2 до Акта перевірки).

Як правильно зазначив суд першої інстанції, у випадку маркування алкогольних напоїв марками старого зразка (без штрихового коду), це унеможливлює відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки.

Оскільки алкогольні напої, що марковані марками попереднього зразка (без штрихового коду), реалізуються в межах придатності такого напою до споживання, то при продажу алкогольних напоїв з марками акцизного податку старого зразка рядок 9 цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не відображається (через відсутність штрихового коду).

Разом з тим, цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (рядок 9), як встановлено пунктом 2 розділу II Положення, має зазначатися у фіскальному чеку у випадках, передбачених чинним законодавством, що прямо передбачено Положенням.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 16.05.2024 у справі №520/4564/23 зазначив, що алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об`ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів. Таким чином, на дату початку дії змін до Положення №13 у частині обов`язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01 жовтня 2021 року) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01 липня 2015 року (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01 травня 2020 року (з нанесеним штриховим кодом). Обов`язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що акт перевірки не містить положень, яке акцизне маркування було наявне на алкогольних напоях, що реалізував позивач, старого чи нового зразка, тому доводи контролюючого органу, що при продажу алкогольних напоїв за перевірений період позивач мав обов`язок друкувати рядок 9 на фіскальному чеку (цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої) не є належним чином обґрунтованими.

Разом з тим, суд враховує, що згідно з копіями видаткових накладних від 30.03.2023, від 27.04.2023, від 02.03.2023, від 20.04.2023, від 21.07.2023, від 07.12.2023 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 у 2023 році отримував у інших контрагентів товар згідно з видатковими накладними, які не містили інформацію про штриховий код марки акцизного збору. Крім того, не має єдиної затвердженої форми видаткової накладної. Документ вважається чинним, якщо в ньому є всі необхідні реквізити.

При цьому, відповідач не надав жодних доказів проведення перевірки первинних документів щодо придбання позивачем алкогольних напоїв, маркованих марками нового (із штриховим кодом) та/або попереднього зразка (без штрихового коду).

Таким чином, контролюючим органом не доведено складу правопорушення, що є підставою для застосування фінансових санкцій.

Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки такі висновки підлягають застосуванню лише за умови належного встановлення фактичних обставин справи.

Наведене свідчить про протиправність застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) за порушення пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР, а тому, оскаржене податкове повідомлення-рішення №000/329/09-01 від 04.01.2024 є протиправним та належить скасуванню.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 04.01.2024 №000/332/09-01 суд дійшов таких висновків.

Відповідно до абзацу 8 частини 2 розділу ІІ Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів фіскальний чек має містити такі обов`язкові реквізити: код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7).

Тобто законодавством визначена необхідність відображення в чеках РРО/ПРРО усіх обов`язкових реквізитів, у тому числі відображення коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, який є ключовим ідентифікатором щодо забезпечення справедливого розподілу частини акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів до загального фонду відповідних бюджетів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 3 розділу І цього Положення установлені у ньому вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов`язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий.

Отже, Закон №265/95-ВР встановлює безпосередній зміст обов`язку суб`єктів господарювання і порядок його виконання, а Положення №13 - форму його реалізації (форму і зміст документів, які є складовими звітності).

У постанові від 02.02.2023 у справі № 500/6845/21 Верховний Суд сформулював такий правовий висновок: Пункт 7 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" установлює відповідальність за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Зазначене порушення є самостійним і не пов`язане з відсутністю у фіскальних чеках обов`язкових реквізитів, визначених Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 21 січня 2016 року N 13.

Застосовуючи цей висновок до правовідносин, які виникли у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про правомірність застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР за порушення вимог пункту 2 статті 3 Закону N 265/95-ВР.

Відповідно до оскарженого податкового повідомлення-рішення позивача притягнуто до відповідальності за порушення пункту 11 статті 3 та застосовано відповідальність, визначену пунктом 7 статті 17 Закону №265/95-ВР.

Відповідно до пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зокрема, зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів з використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а також із зазначенням цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер) при роздрібній торгівлі алкогольними напоями.

Пункт 7 статті 17 Закону №265/95-ВР визначає, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: триста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.

Тобто вказаним пунктом встановлена відповідальність саме за проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Зазначене порушення є самостійним і не пов`язане із відсутністю у фіскальних чеках обов`язкових реквізитів, визначених Положенням №13.

Відповідач зазначає про встановлення факту порушення порядку попереднього програмування РРО, а саме 29.05.2023 здійснювалася реалізація горілки «Грін дей» 0,7 л. за ціною 180 грн. (чек № 96) без зазначеного коду УКТЗКД даного підакцизного товару.

Як встановив суд першої інстанції, під час перевірки взагалі не перевірялося використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості. Висновки перевіряючих базувалися лише на даних, отриманих за результатами аналізу інформації з ІС «Податковий блок», про що відповідач самостійно вказує. Тобто відсутні належні і допустимі докази вчинення позивачем порушення.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом норм статті 44 Податкового кодексу України, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно врахував подані позивачем докази та оцінив їх у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог статей 73-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Твердження апелянта про недопустимість таких доказів є припущеннями та не підтверджені належними доказами.

Стосовно доводів апеляційної скарги про правомірність використання даних Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі дані можуть використовуватися як доказ, однак не звільняють контролюючий орган від обов`язку доведення конкретних порушень із належною деталізацією.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність належних і допустимих доказів, які б підтверджували порушення позивачем вимог пункту 11 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивача безпідставно притягнуто до відповідальності за пунктом 7 статті 11 Закону №265/95-ВР, а тому, спірне податкове повідомлення-рішення від 04.01.2024 №000/332/09-01 є протиправним та його слід скасувати.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та не містять обставин, які б спростовували правильність його висновків.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 червня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.