Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №320/19468/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/19468/25 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Беспалов О.О.

Кузьмишина О.М.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просив суд:

1.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у неправильному визначенні стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який ураховується при визначенні розміру довічного грошового утримання судді Верховного Суду у відставці, та відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві:

- зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді календарний період: 1 рік 11 місяців та 27 днів проходження строкової військової служби; 2 роки 4 місяці та 25 днів навчання в Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка; 15 днів стажистом Залізничного районного народного суду м. Києва; 10 років 1 місяць та 17 днів часу роботи народним депутатом України у Верховній Раді України; 1 рік 2 місяці та 28 днів відповідно до статті 20 частини третьої Закону України «Про статус народного депутата України»;

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду у відставці з 1 грудня 2023 року з урахуванням стажу роботи на посаді судді, який становить 38 роки 9 місяць і 9 днів;

- зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді календарний період 8 років 11 місяців та 29 днів перебування суддею Конституційного Суду України;

- здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді Верховного Суду у відставці з 28 січня 2025 року з урахуванням стажу роботи на посаді судді, який становить 47 років 9 місяців і 9 днів;

- здійснити виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці після перерахунку з урахуванням фактично виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при призначенні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідачем протиправно не зараховано окремі періоди страхового стажу, які мали б зараховуватися до стажу роботи на посаді судді, а саме: період проходження ним строкової служби, половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, календарний період роботи позивача на посаді стажиста Залізничного районного народного суду м. Києва, час роботи народним депутатом України у Верховній Раді України та період коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень враховано лише стаж роботи безпосередньо на посаді судді , що становить 22 роки 11 місяців 17 днів, тому, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 142 Закону №1402, загальний відсоток для розрахунку довічного грошового утримання судді у відставці визначено 54 %.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2023 перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період проходження строкової військової служби з 15.11.1975 по 12.11.1977 та половину строку навчання у Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т. Г. Шевченка з 01.09.1978 по 22.06.1983;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 28.01.2025 перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період перебування на посаді судді Конституційного Суду України з 26.01.2016 по 27.01.2025.

В іншій частині адміністративного позову - відмовити.

Не погоджуючись з рішенням суду в частині неврахування позовних щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду перебування народним депутатом України з 1 серпня 2006 по 12 грудня 2012 та зобов`язання відповідача здійснити з 01.12.2023 року перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахування зазначеного періоду роботи, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невірне застосування норм матеріального права, просить рішення в оскаржуваній частин скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги в цій часині задовольнити.

Також, не погоджуючись з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тими ж доводами що і відзив на позовну заяву.

Відзиви на апеляційні скарги сторонами не подавалися, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Позивач є суддею Верховного Суду України у відставці, з 01.08.2006 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві.

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_1 та записів з трудової книжки позивач проходив строкову військову службу з 15.11.1975 по 12.11.1977.

Згідно з дипломом серії НОМЕР_2 , що виданий 23.06.1983 позивач у з 01.09.1978 по 22.06.1983 навчався у Київському ордена Леніна державному університеті ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю «правознавство». У трудовій книжці позивача здійснено запис про його навчання у вказаний період на денній формі.

З 01.08.1983 по 14.08.1983 позивач обіймав посаду стажиста Залізничного районного народного суду м. Києва Відділу юстиції Київської міської Ради народних депутатів.

З 27.04.1995 по 01.08.2006 перебував на посаді судді Верховного Суду України.

З 14.05.2002 по 25.05.2006 був зарахований на роботу до Верховної Ради України четвертого скликання для здійснення депутатських повноважень на постійній основі; з 25.05.2006 по 08.06.2007 здійснював депутатські повноваження у Верховній Раді України п`ятого скликання; з 23.11.2007 по 12.12.2012 був народним депутатом України у Верховній Раді України шостого скликання.

З 26.01.2016 по 27.01.2025 перебував на посаді судді Конституційного Суду України.

Вказані періоди не були зараховані відповідачем до стажу роботи позивача на посаді судді.

11.03.2024 позивач звернувся до пенсійного органу через Веб портал ПФУ із заявою щодо перерахунку щомісячного грошового утримання на підставі довідки від 08.03.2024 №1023/0/2-24 з 01.12.2023.

Листом від 22.07.2024 відповідач-2 повідомив позивача про проведення умовного попереднього перерахунку згідно поданих документів, але з урахуванням 90% для розрахунку пенсії від заробітку, який не відповідає вимогам ст. 142 Закону № 1402.

Постановою Конституційного Суду України від 21 січня 2025 року № 2-пс/2025 суддю Конституційного Суду України позивача звільнено у відставку з 27 січня 2025 року, у зв`язку з поданням ним заяви про відставку на підставі пункту 4 частини другої статті 1491 Конституції України та в порядку, установленому статтями 21, 31, пунктом 7 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Конституційний Суд України».

30.01.2025 позивача подав до органів ПФУ заяву щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді при розрахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці часу перебування суддею Конституційного Суду України, час проходження строкової військової служби, половину періоду навчання у Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка, час роботи стажистом Залізничного районного народного суду м. Києва, час роботи народним депутатом України у Верховній Раді України, період коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати, йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень та здійснити відповідно перерахунок грошового утримання.

ГУ ПФУ листом від 19 лютого 2025 року повідомило, що за результатом розгляду документів встановлено, що до електронної пенсійної справи підвантажено копію паспорту з копії, що не відповідає вимогам Порядку 22-1, у зв`язку з чим відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного грошового утримання судді відповідно до статті 142 Закону №1402».

05 березня 2025 року позивач через ВЕБ портал ПФУ надіслав до повторно заяву про перерахунок довічного грошового утримання судді з додатками, в тому числі копію паспорта відповідно до вимог Порядку 22-1.

ГУ ПФУ в м.Києві листом від 8 квітня 2025 року зазначило що «Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженим Постановою Правління Пенсійного фонду України № 3-1 від 25.01.2008 передбачено, що до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додається, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

З огляду на зазначене, до стажу роботи судді, період проходження строкової військової служби, період роботи стажиста Залізничного районного народного суду м. Києва, половина строку навчання, час роботи народним депутатом України у Верховній Раді України та період коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, не підлягає зарахуванню.

Не погоджуючись із наведеною відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховував, що при обчисленні стажу судді підлягають застосуванню норми законодавства які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді, отже неврахування відповідачем до стажу судді періодів проходження строкової військової служби, половину строку навчання та періоду перебування на посаді судді Конституційного Суд України є протиправними. Разом з тим суд першої інстанції вважав відсутність законних підстав для зарахування до стажу судді періоду перебування народним депутатом, оскільки така діяльність не є професійною діяльністю в розумінні виконання функцій правосуддя.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.

У статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає на час виникнення спірних правовідносин Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (набрання чинності окремими положеннями 17.07.2016, набрання чинності 30.09.2016, далі - Закон № 1402-VIII)

За приписами частини першої статті 142 Закону №1402-VІІІ суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;

2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.

При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIІІ).

Досліджуючи поняття щомісячне довічне грошове утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

Відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частинами 4 та 5 статті 142 Закону №1402-VIII передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

До стажу роботи на посаді судді, у розумінні приписів Закону №1402-VІІІ, зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також, до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Разом з цим, абзацом четвертим пунктом 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № № 1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді суддів відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача обрано народним суддею Залізничного районного народного суду м. Києва 15 серпня 1983 року.

На час обрання позивача на посаду судді вперше, діяв Закон Української РСР від 05.06.1981 № 2022-X «Про судоустрій Української РСР» (далі - Закон № 2022-X), який не містив норм, якими б визначався порядок обчислення стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного грошового утримання.

Статтею 58 Закону № 2022-Х (в редакції Закону України від 24 лютого 1994 року №4017- ХІІ «Про внесення змін і доповнень до Закону Української РСР «Про судоустрій Української РСР») передбачено, що припинення повноважень суддів і звільнення їх з посади проводиться на підставах і в порядку, встановлених Законом України від 15 грудня 1992 року № 2864-ХІІ «Про статус суддів».

Також, в спірний період права, обов`язки, статус та соціальні гарантії суддів визначалися Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII (далі -Закон №2862-XII) та Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року

N 2453-VI (з 03.08.2010 до 03.09.2016 року, далі Закон - N 2453-VI).

Зазначені правові норми є застосовними до спірних правовідносин щодо визначення періодів трудової діяльності та зарахування їх до стажу роботи на посаді судді.

Щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді часу військової служби та половини періоду навчання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Крім цього, Указом Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів», виданим 10.07.1995 № 584/95, передбачено зарахування до стажу роботи, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менше 10 років, крім стажу трудової діяльності, визначеної законом, половини строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та періоду проходження строкової військової служби.

Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді більше 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Оскільки на час набрання чинності вказаною нормою стаж роботи позивача на посаді судді перевищував 10 років, то до стажу роботи позивача на посаді судді має бути зараховано військову службу та половина строку навчання позивача у вищому навчальному закладі.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачами протиправно не було зараховано до стажу роботи судді періодів проходження строкової військової служби та половина строку навчання в Київському державному університеті імені Т.Г. Шевченка.

Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 27.02.2018 у справі № 127/20301/17, від 06.03.2018 у справі № 308/6953/17, від 20.03.2018 у справі № 520/5814/17, від 22.03.2018 року справа № 520/5412/17, від 22.05.2018 у справі №490/1719/17, від 12.07.2019 у справі №404/5988/17, від 31.10.2019 №766/17221/16-а, від 15.01.2020 у справі №683/600/17, від 12.05.2020 у справі №303/1504/17-а, від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а, від 31.03.2021 у справі № 235/7316/16-а, від 23.06.2022 у справі №420/1987/21, від 31.08.2022 у справі №695/2602/17, від 30.03.2023 у справі №280/2167/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом під час вирішення цієї справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині колегією суддів відхиляються , як необґрунтовані.

З приводу зарахування до стажу судді 15 днів роботи стажистом Залізничного районного народного суду м. Києва суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач вперше обраний на посаду народного судді Залізничного районного народного суду м. Києва 15.08.1983, тобто, як зазначалось вище, коли Законом Української РСР «Про судоустрій України» від 05.06.1981 № 2022-X не встановлювалися вимоги щодо стажу роботи кандидата у судді при обранні на посаду.

Суд зазначає, що стажування - набуття особою досвіду виконання завдань та обов`язків певної спеціальності.

Відтак, під стажистом мається на увазі кандидат, рекомендований для призначення на вакантне місце в суді, прийнятий для проходження спеціальної підготовки і направлений на навчання в поєднані з стажуванням в одному із (у даному випадку) районних (міських) судів, де є вакантна посада судді.

Період роботи на посаді стажиста народного судді може бути зарахований до стажу державної служби за умови, якщо ця посада відносилась до посад керівних працівників і спеціалістів і була передбачена штатним розписом апарату народного суду.

Тобто, обов`язковою умовою для зарахування роботи до стажу державної служби є те, що особа повинна займати відповідно керівну посаду чи посаду спеціаліста у названих органах, потрібно визначити яке коло обов`язків виконувала ця особа перебуваючи на відповідній посаді.

В матеріалах справи відсутні докази того, що посада стажиста Залізничного районного народного суду м. Києва відносилась до посад керівних працівників та спеціалістів у період з 01.08.1983 по 14.08.1983 та що посада передбачена штатним розписом апарату народного суду.

З огляду на викладене відсутні підстави для зарахування роботи позивача на посаді стажиста суду за вказаний період до стажу роботи позивача у спірний період суддею, оскільки останній фактично не виконував обов`язки судді відповідного суду, до того ж чинними на момент обрання та звільнення позивача у відставку нормами законодавства не було передбачено зарахування вказаного стажу до стажу роботи, для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у схожих правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі №620/536/19, від 17.09.2021 у справі №824/301/20-а, від 30.09.2021 у справі №243/6450/17 та від 23.11.2021 у справі №280/5617/18, від 30.05.2023 у справі № 360/4604/19, від 19.07.2023 у справі № 560/9495/22, від 07.11.2023 у справі № 520/475/19.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Доводи апеляційної скарги позивача зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо зарахування до стажу роботи судді період перебування позивача на посаді народного депутата України у Верховній Раді України з 01.08.2006 по 12.12.2012 та час, коли позивач, колишній народний депутат, тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, колегія суддів враховую наступне.

Так, з матеріалів справи, зокрема з копії трудової книжки позивача, вбачається, що позивач з 14.05.2002 здійснював депутатські повноваження у Верховній Раді України на постійній основі.

Відповідно до наказу Верховного Суду України від 01.08.2006 № 665-к ОСОБА_1 суддю Верховного Суду України, який постановою Верховної Ради України від 21.07.2006 №19-У звільнений із займаної посади судді Верховного Суду України у зв`язку з поданням заяви про відставку, виключено з 01.08.2006 зі складу Верховного Суду України.

При цьому, із наданого представником відповідача розрахунку стажу вбачається, що до стажу роботи на посаді судді було зараховано період з 15.08.1983 по 31.07.2006, тобто частково і період здійснення депутатських повноважень.

Водночас, період з 01.08.2006 по 12.12.2012 відповідачем не було зараховано до такого стажу. Також, відповідачем не зараховано період, коли колишній народний депутата, у зв`язку з припиненням повноважень Верховної Ради, не мав можливості бути зарахований на попереднє місце служби по 25.01.2016.

Колегія суддів звертає увагу, що статус (права, обов`язки і відповідальність) народного депутата України у Верховній Раді України та за її межами, правові і соціальні гарантії здійснення народним депутатом України своїх депутатських повноважень, визначаються Законом України « Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року N2790-XII (далі - Закон N 2790-XII).

Так, п.2 ч.1 ст. 3 цього Закону ( в редакції чинній з 01.01.2006, на час обрання позивача народним депутатом) встановлено, що народний депутат не має права, зокрема мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі.

Відповідно до ч.3 цієї статті народний депутат, призначений (обраний) на посаду, що є несумісною з депутатським мандатом, і повноваження якого не припинено в установленому законом порядку, допускається до виконання обов`язків за такою посадою не раніше дня подання ним до Верховної Ради України заяви про складення повноважень народного депутата України.

Разом з тим, відповідно до приписів статті 5 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII ( в редакції станом на 25.05.2006, обрання позивача депутатом Верховної Ради 5 скликання) - суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої.

Відповідно до приписів п.4 ч.1 ст. 15 Закону № 2862-XII суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі порушення суддею вимог щодо несумісності.

Закон № 2862-XII втратив чинність з 13.12.2011року.

Разом з цим, Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року

N 2453-VI (чинний з 03.08.2010, далі Закон - N 2453-VI), зокрема ст.53,визначав такі вимоги до судді:

« 1. Перебування на посаді судді несумісне із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом.

2. Суддя не має права поєднувати свою діяльність з підприємницькою або адвокатською діяльністю, будь-якою іншою оплачуваною роботою (крім викладацької, наукової і творчої діяльності), а також входити до складу керівного органу чи наглядової ради підприємства або організації, що має на меті одержання прибутку.

3. Суддя не може належати до політичної партії чи професійної спілки, виявляти прихильність до них, брати участь у політичних акціях, мітингах, страйках.

4. Суддю за його заявою може бути відряджено для роботи у Вищій раді юстиції, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Національній школі суддів України зі збереженням заробітку за основним місцем роботи.».

Ці вимоги були чинним до 30.09.2016 року.

Отже, як законодавство, що визначало статус судді, так і законодавство, що визначало статус народного депутата в період з 25.02.2006 до 26.01.2016 року ( спірні в цій справі періоди) не передбачали можливості сумісництва посад народного депутата та судді. Що обумовлювало вихід позивача у відставку з посади судді Верховного Суду України з 21.07.2006 у зв`язку з зарахуванням позивача з 25.05.2006 до Верховної ради 5 скликання народним депутатом на постійній основі.

При цьому, відповідно до вимог ст.20 Закону N 2790-XII час роботи народного депутата у Верховній Раді України зараховується до стажу державної служби, а також зараховується до його загального і безперервного стажу роботи, стажу роботи (служби) за спеціальністю, стажу роботи, який дає право на встановлення процентних надбавок до заробітної плати та одержання одноразової винагороди за вислугу років (за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві), процентної надбавки за вислугу років, виплату винагороди за підсумками роботи (ч.2 ст.20).

Також, згідно приписів ч.3 ст.20 Закону N 2790-XII до загального і безперервного стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою народний депутат працював до його звільнення від виробничих або службових обов`язків, зараховується і той час, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень (частину третю статті 20 виключено на підставі Закону № 836-VII від 28.02.2014).

Натомість, частиною 4 цієї статті визначалося, що народному депутату після закінчення строку його повноважень, а також у разі дострокового їх припинення за особистою заявою про складення ним депутатських повноважень надається попередня робота (посада), а в разі неможливості цього - він зараховується до резерву кадрів Головного управління державної служби України( редакція дійсна станом на 26.01.2016 року на час призначення позивача суддею Конституційного Суду).

З системного аналізу зазначених правових норм слідує, що у випадку несумісності та заборони мати інший представницький мандат чи одночасно бути на державній службі, особі, обраній народним депутатом діючим на той час законодавством гарантувалося зарахування до стажу державної служби, стажу роботи (служби) за спеціальністю, іншого стажу роботи, часу роботи народного депутата у Верховній Раді України та зарахування до загального і безперервного стажу роботи (служби) за спеціальністю, за якою народний депутат працював до його звільнення від виробничих або службових обов`язків, часу, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень.

Колегія суддів вважає, що зазначені гарантії мають застосовуватися і до позивача, оскільки, через законодавчі обмеження щодо несумісності перебування на посаді судді із зайняттям посади в будь-якому іншому органі державної влади, органі місцевого самоврядування та з представницьким мандатом, останній, після обрання народним депутатом зобов`язаний був припинити іншу несумісну діяльність - подати у відставку з посади судді.

Наразі, подальші зміни у законодавстві та реформа судової системи не давали змогу позивачу повернутися на посаду з якої його було обрано народним депутатом.

Оскільки, законодавством, що визначало статус народного депутата та встановлювало його соціальні гарантії на час обрання позивача народним депутатом Верховної Ради п`ятого скликання з 25.05.2006 та по 28.02.2014, передбачалося зарахування до безперервного стажу служби за спеціальністю, за якою народний депутат працював до його звільнення від службових обов`язків часу роботи народного депутата у Верховній Раді України і часу, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу (посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, колегія суддів дійшла висновку, що відмові відповідача зарахувати до стажу судді періодів з 01.08.2006 року по 25.01.2016 є протиправною, а позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

Суд першої інстанції невірно застосував до спірних правовідносин виключно норми статті 137 Закону № 1402-VIII , що призвело до неправильного вирішення справу і обґрунтованості апеляційної скарги позивача в цій частині.

Щодо зарахування до стажу судді періоду перебування на посаді судді Конституційного Суду України звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до положень ст.3 Закону N2453-VI судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції.

Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України».

Відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про Конституційний суд України» від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР ( в редакції чинній на час обрання позивача суддею Конституційного Суду України, що втратив чинність 03.08.2017) статус судді Конституційного Суду України визначається Конституцією України, цим Законом та законами України про статус суддів.

Також, слід зазначити, що правовий статус судді Конституційного Суду є похідним від правового статусу судді загалом як представника судової влади. Так, відповідно до статті 149 Конституції України, на суддів Конституційного Суду України поширюються гарантії незалежності та недоторканності, підстави щодо звільнення з посади, передбачені статтею 126 Конституції, та вимоги щодо несумісності, визначені в частині другій статті 127 Конституції.

З системного аналізу зазначених правових норм слідує, що на час обрання позивача 25.05.2006 народним депутатом Верховної Ради п`ятого скликання та до 30.09.2016 судді судів загальної юрисдикції та судді Конституційного Суду України становили собою єдину судову систему України, та мали єдиний статус судді, як представника судової влади.

Крім того, нормою статті 137 Закону № 1402-VIII прямо передбачено зарахування до стажу судді роботи на посаді судді Конституційного Суду України.

Колегія суддів вважає, що оскільки відставка позивача з посади судді Верховного Суду України у 2006 році була обумовлена переходом його на роботу до Верховної Ради у зв`язку з обранням народним депутатом та неможливість забезпечення державою надання йому попередньої або рівноцінної роботи (посади) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, аж до моменту призначення з 26.01.2016 на посаду судді Конституційного Суду України, тобто на посаду з єдиним статусом судді, як представника судової влади, то він має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з зарахуванням періоду перебування суддею Конституційного Суду України.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про протиправність оскаржуваного рішення відповідача в цій частині доводи апеляційної скарги відповідача зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції щодо зарахування позивачу до стажу судді періоду роботи з 01.08.2006 по 25.01.2016 не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, отже апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення, а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача, висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог не спростовують , в наслідок чого апеляційна скарга відповідача до задоволення не підлягає.

Колегією суддів враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді період роботи народним депутатом України у Верховній Раді України та час, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу(посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, відповідно до ч.3 ст.20 Закону України « Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року N2790-XII.

Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким:

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді період роботи народним депутатом України у Верховній Раді України та час, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу(посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, відповідно до ч.3 ст.20 Закону України « Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року N2790-XII, а саме : з 01.08.2006 по 25.01.2016 (включно);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 1 грудня 2023 року перерахунок та виплату довічного грошового утримання судді у відставці, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді період роботи народним депутатом України у Верховній Раді України та час, коли колишній народний депутат тимчасово не працював у зв`язку з неможливістю надати йому попередню або рівноцінну роботу(посаду) безпосередньо після закінчення строку його повноважень, відповідно до ч.3 ст.20 Закону України « Про статус народного депутата України» від 17 листопада 1992 року N2790-XII, а саме : з 01.08.2006 по 25.01.2016 (включно).

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року залишити без змін.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул.Бульврно-Кудрявська, буд.16, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) витрати пов`язані зі сплатою судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: О.О. Беспалов

О.М. Кузьмишина

(повний текст постанови складено 01.05.2026р.)