Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №753/11003/25 — Київський апеляційний суд

Унікальний номер справи 753/11003/25

Номер апеляційного провадження 22-ц/824/5271/2026

Головуючий у суді першої інстанції О. Ф. Сирбул

Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач

Постанова

Іменем України

04 травня 2026 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого Поливач Л. Д. (суддя - доповідач),

суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.

сторони

позивач Комунальне підприємство виконавчого органу Київради

(Київської міської державної адміністрації)

«КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»

відповідач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи (їх представників) апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року,

у с т а н о в и в :

У травні 2025 року Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» (далі КП«КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО») звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якому просило суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиті заборгованість за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 21 647,52 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 751,91 грн, 3% річних у розмірі 987,60 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 525,20 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 119,89 грн, 3% річних у розмірі 30,70 грн, пеня у розмірі 37,35 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 30 345,90 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 032,33 грн, 3% річних у розмірі 979,63 грн, пеня у розмірі 1 191,89 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 379,78 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 47,30 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 під`єднаний до мереж теплопостачання та водопостачання, а отже відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, а з 01.11.2021 споживачами послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Проте, відповідачі своєчасно не сплачували за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яка за період з 01.05.2018 по 31.03.2025 складає 53 945,70 грн за період з 01.05.2018 по 31.10.2021 заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 21 647,52 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість за послуги постачання теплової енергії у розмірі 1 525,20 грн, заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 30 345,90 грн, за період з 01.11.2021 заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 379,78 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 47,30 грн.

Надання послуг до 01.05.2018 відповідачу здійснювалося на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, затвердженого Постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, який опублікований 31 липня 2014 року на офіційному сайті ПАТ «Київенерго», а також у газеті «Хрещатик» від 06 серпня 2014 року № 111 (4511).

Відповідачі від послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у встановленому законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися).

Вважають, що позов подано до належних відповідачів по справі, які мають виконувати свій обов`язок по сплаті наданих послуг, оскільки є споживачами за наявною інформацією у позивача.

На підставі викладеного просили позов задовольнити у повному обсязі.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року позовну заяву КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО про стягнення заборгованості задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання теплової енергії у розмірі 1 525,20 грн, інфляційна складова боргу у розмірі 119,89 грн, 3% річних у розмірі 30,70 грн, пеня у розмірі 37,35 грн, заборгованість за спожиті з 01.11.2021 послуги з постачання гарячої води у розмірі 30 345,90 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 4 032,33 грн, 3% річних у розмірі 979,63 грн, пеня у розмірі 1 191,89 грн, заборгованість по платі за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 379,78 грн, заборгованість по оплаті за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 47,30 грн, що разом складає 38 689,97 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та з ОСОБА_2 на користь КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» витрати по сплаті судового збору у розмірі по 900,07 грн. з кожного.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначають, що при ухваленні рішення судом неповно з`ясувано обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, недоведені обставини суд вважає встановленими, та рішення ухвалене судом із порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зауважують, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що відповідачі зареєстровані за адресою квартира АДРЕСА_1 , а відтак є належними відповідачами у справі.

Окрім того, в обґрунтування ціни позову позивачем надано документи, які не містять жодного реквізиту документу згідно п. 4 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 вимоги до оформлення документів, зокрема, не містить дати, ні номеру, не зазначено посадову особу позивача, яка його склала, та не містить підпису, відтак зазначені додатки не є письмовими доказами у розумінні ст.95 ЦПК України.

Відтак, на думку апелянтів, позивачем належними та допустимими доказами не доведено позовні вимоги.

Звертають увагу апеляційного суду на ту обставину, що відповідачами належними та допустимими доказами доведено, що вони не споживали послуги з постачання гарячої води, адже в період з 2017 року не проживають в кв. АДРЕСА_1 єві, що підтверджується довідкою Калитянської селищної ради від 30.06.2025 року № 2020, копія якої надана відповідачами до матеріалів справи.

Відтак позивачем не доведено факту споживання послуг, наданих ним за адресою АДРЕСА_1 єві, відповідачами, водночас відповідачі доведи, що з 2017 року не споживають послуги з постачання гарячої води.

Відповідно до п. 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Закону нарахування та стягнення неустойки (пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги можливе лише з 30.07.2023 року, водночас судом стягнуто неустойку за період з 01.11.2021 року, що свідчить про допущене судом порушення норм матеріального права та ухвалення у справі незаконного рішення.

Позивач правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

У відповідності до вимог п. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд апеляційної скарги здійснюється апеляційним судом у письмовому провадженні, без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання, оскільки ціна позову у даній справі менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи предмет та підставу заявленого позову, ціну позову, суд дійшов висновку про те, що дана справа не відноситься до тих справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах його апеляційного оскарження, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч. 2, ч. 4 ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вирішуючи спір у даній справі, суд прийшов до висновку, що позивач довів укладення договору і наявність договірних зобов`язань відповідачів по оплаті наданих позивачем комунальних послуг відповідно до умов договору та за встановленими тарифами. Відповідачі послуги отримали і не оплатили їх у повному розмірі, мають заборгованість в оплаті.

В свою чергу, відповідачі не довели наявності підстав для звільнення їх від обов`язку сплатити надані їм комунальні послуги, чи для зменшення їх вартості, чи факту ненадання таких послуг, чи факту більшої оплати вказаних комунальних послуг, і не оспорили розмір наявної заборгованості. Отже, позивач має право вимагати від відповідачів - споживачів послуг - їх оплати у повному обсязі за встановленими тарифами і розцінками, а відповідачі, послуги отримали, але не виконали свої зобов`язання, допустилипрострочення в оплаті, - зобов`язані сплатити позивачу за надані ним послуги.

Разом з тим, судом у задоволенні позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті з 01.05.2018 по 31.10.2021 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 21 647,52 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 3 751,91 грн, 3% річних у розмірі 987,60 грн відмовлено.

Водночас позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті з 01.11.2021 житлово-комунальні послуги задоволено.

Відповідачами оскаржується рішення суду в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині апеляційним судом не переглядається.

Перевіряючи рішення суду в межах доводів апеляціної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Судом установлено, що КП «Київтеплоенерго» є виконавцем комунальних послуг, а саме: з 01 травня 2018 року до 31 жовтня 2021 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води (послуги з ЦО/ЦПГВ); з 01 листопада 2021 року, у зв`язку із зміною законодавства, Позивач є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води (послуги з ТЕ/ПГВ).

Правовідносини у сфері надання послуг з ЦО/ЦПГВ регулювались Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 (далі - постанова КМУ від 21.07.2005 року № 630).

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VІІІ, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 № 1182 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуг з постачання гарячої води» (далі - постанова КМУ від 11.12.2019 № 1182) та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії» (далі - постанова КМУ від 21.08.2019 року № 830).

Відповідно до вимог вказаних вище нормативно - правових актів, послуги з ЦО/ЦПГВ та послуги з ТЕ/ПГВ, надаються споживачеві згідно з договорами, що оформлюються на основі типових договорів про надання відповідних комунальних послуг, які є договорами приєднання.

На виконання вимог законодавства, КП «Київтеплоенерго», на підставі типових договорів, підготовлені та опубліковані/оприлюднені - договір про надання послуг з ЦО/ЦПГВ опублікований в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача оприлюднені типові індивідуальні договори про надання послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачання гарячої води (ТЕ/ПГВ).

Відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України «Про житлово комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір, з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальних послуг укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (частина третя статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону договір про надання послуг з центрального опалення, послуг з центрального постачання холодної води, послуг з центрального постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

На виконання вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води (ЦО/ЦПГВ) в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085) та на офіційному веб-сайті позивача за посиланням: https://kte.kmda.gov.ua/ukladannya-dogovoru-z-kp-kyyivteploen/ опубліковані договори, а саме: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання гарячої води; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (ТЕ/ПГВ).

Зміст зазначених договорів відповідає змісту типового договору, затверджених: постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630 та постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182. Такі договори є договорами приєднання. Можуть бути укладені лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до норм ЦК України встановлено, що, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним.

Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача.

Відповідачі від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключались).

Отже, свіченням повного і беззастережного акцепту (прийняття) умов як договору про надання послуг з ЦО/ЦПГВ, так і договору про надання послуг з ТЕ/ПГВ є, у тому числі, факт отримання послуг споживачами.

Виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Будинок за адресою: АДРЕСА_3 , в цілому під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання. Як наслідок, квартира АДРЕСА_1 , за зазначеною адресою під`єднана до внутрішньо-будинкової системи тепло- та водопостачання, а отже, відповідачі є споживачами послуг з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року - споживачами послуг з ТЕ/ПГВ.

Отже, виникнення цивільних прав та обов`язків, між позивачем та відповідачами підтверджується діями сторін, а саме: позивач щомісячно надає відповідачам послуги з ЦО/ЦПГВ, а з 01 листопада 2021 року послуг з ТЕ/ПГВ, надсилає відповідачам платіжні документи (рахунки) на оплату таких послуг, а відповідачі споживають надані послуги та зобов`язані оплатити їх вартість.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц) зазначено таке.

У залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, централізоване опалення тощо), 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, поточний ремонт тощо), 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо) (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання таких послуг, регулюються як нормами Цивільного кодексу України, так і Законом України «Про житлово-комунальні послуги», а також іншими нормативно-правовими актами у галузі цивільного, житлового законодавства та актів, що регулюють відносини у сфері надання житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг. Водночас відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувався ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідачі, зокрема, стверджувалли, що розрахунок, наданий позивачем, не підтверджений належними доказами, а суд першої інстанції неправомірно поклав обов`язок спростування такого розрахунку на відповідачів.

Колегія суддів звертає увагу, що розрахунок суми боргу або переплат сформовано програмним забезпеченням в автоматичному режимі, на підставі наявних об`єктивних даних, що формуються за звітній період у відповідності з Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, а тому наведені в ньому дані є обґрунтованими та належним чином підтвердженими.

Крім того позивачем до суду надано копії нарядів на підключення/відключення опалення та довідки про обсяги споживання послуги з постачання теплової води/послуги з постачання гарячої води за показниками КВОТЕ.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Разом з тим скаржниками не надано власний розрахунок, не надано доказів, що за час нарахування заборгованості останні звертались до позивача з актами-претензіями про ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг , як того вимагає Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на припущеннях відповідачів, що не підтверджено жодними доказами, а тому такі доводи апеляційним судом відхиляються.

Доводи апеляційної скарги щодо непроживання ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у квартирі, а також відсутність у них права власності на нерухомість, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у редакції 2017 року, споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

У пункті 29 Правил зазначено, що споживач має право на зменшення розміру плати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання).

Отже, споживач має право не сплачувати вартість житлово-комунальних послуг у випадку, якщо він подасть відповідну письмову заяву до надавача послуг та документально оформить свою відсутність в квартирі.

Посилання відповідачів на відсутність доказів фактичного проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за спірною адресою не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки з матеріалів справи вбачається, що їх зареєстроване місце проживання за адресою АДРЕСА_1 .

Підтвердженням чого є витяг з реєстру територіальної громади м. Києва № 129173619 від 10.04.2025. (а.с.4).

Окрім того, судом зроблено запит до електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» та надана відповідь, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 станом на 06.06.2025 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 38).

Відповідно до частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі, користуються усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідачами не надано доказів звернення до позивача із заявою про непроживання у квартирі за адресою АДРЕСА_1 у спірний період та що вони бажають припинити отримання житлово-комунальних послуг зокрема, на час її відсутності за вказаною адресою, а тому підстав для звільнення відповідачів від оплати житлово-комунальних послуг немає.

Надані відповідачами докази проживання у селищі Калита Юроварського району, Київської області не можуть бути підставою для звільнення їх від оплати за житлово-комунальні послуги у спірний період, оскільки такі документи, разом з заявою та довідкою з місця проживання вони зобов`язані були надати до надавача послуг у спірний період (а.с. 59).

Окрім того, надана довідка не свідчать, що у спірний період ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не перебували в м. Києві та не користувались комунальними послугами.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірне стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з матеріалів справи убачається, що за порушення відповідачами зобов`язання зі сплати заборгованості по житлово-комунальним послугам позивачем нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, будь - яких штрафних санкцій у заборонений період до них позивач у своїх вимогах не застосовував.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання, відтак КП «Київтеплоенерго» має право на стягнення інфляційних втрат, пені та 3 % річних, нарахованих на розмір основної заборгованості.

Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв`язку з військовою агресією РФ проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.

Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 1405 від 29 грудня 2023 р. скасував заборону на припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості населення за житлово-комунальні послуги.

Із долученого до позовної заяви розрахунку заборгованості убачається, що позивачем було нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати за період з 01 січня 2024 року, що узгоджується з положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1405 від 29 грудня 2023 (а. с. 6-9).

Отже, встановивши на підставі наявних у матеріалах справи доказів, що позивач надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідачі, будинок яких підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, є споживачами зазначених послуг, від отримання яких у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися, однак оплату спожитих житлово-комунальних послуг здійснювали неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості, колегія суддів доходить висновку про виникнення у позивача права на стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, а також застосування передбачених частиною другою статті 625 ЦК України заходів відповідальності, а саме інфляційних втрат у загальному розмірі 4 152,22 грн., 3% річних у розмірі 1010,33 грн., пені у розмірі 1 229, 24.

Інші доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, зводяться до незгоди із ухваленим рішенням та не можуть бути підставою для його скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374,375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

Л. Д. Поливач

А. М. Стрижеус

О. І. Шкоріна