Постанова від 03 травня 2026 р. у справі №752/1269/26 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2026 року м. Київ

Справа № 752/1269/26

Провадження: № 33/824/2268/2026

Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Невідома Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Костюка Вадима Олеговича

на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року, винесену під головуванням судді Токман Ю. Ф

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця

за ч. 5 ст. 126 КУпАП,

в с т а н о в и л а:

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн, з позбавленням права керування транспортним засобом на строк п`ять років.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн. 60 коп.

Не погодившись із таким судовим рішенням, захисник ОСОБА_1 - адвокат Костюк В. О.подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив скасувати постановуГолосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 рокута закрити провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 08 січня 2026 року ОСОБА_1 рухався до найближчого укриття у зв`язку з оголошенням сигналу повітряної тривоги. ОСОБА_1 проходить військову службу та періодично перебуває на лінії бойового зіткнення, у зв`язку з чим відповідально ставиться до питань цивільного захисту та сигналів повітряної тривоги. У зазначений момент він, ОСОБА_1 , відчував обґрунтований страх за своє життя і здоров`я та прямував до найближчого укриття. Таким чином, його дії були вчинені у стані крайньої необхідності, оскільки зволікання або невчинення таких дій могло призвести до негативних наслідків для його життя та здоров`я.

Подана апеляційна скарга також містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 перебував у військовому відрядженні та потребував правової допомоги. У зв`язку з цим заявник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року, оскількиОСОБА_1 не мав можливості своєчасно реалізувати своє право на апеляцію через виконання обов`язків військовослужбовця в умовах активних бойових дій.

Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить з наступного.

У відповідності до вимог ст. 289 КУпАП у разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Обмеження на реалізацію право на оскарження, яке може полягати у не поновленні строку скаржнику, порушить саму суть права. Фактично, без поновлення строку на подання апеляційної скарги, скаржник буде позбавлений на реалізацію важливого елемента права на справедливий суд, як право на звернення до апеляційного суду за захистом своїх прав.

З огляду на викладене, з метою недопущення порушення права на доступ до правосуддя, доходжу висновку про те, що строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року пропущений скаржником з поважних причин, а тому клопотання захисника Костюка В. О. про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_3 - адвокат Широкоступ К. М.підтримала доводи апеляційної скарги. Просила апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі.

Вислухавши пояснення захисника,дослідивши письмові матеріали справи, відтворивши відеозаписи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, доходжу висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі, тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 126 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №562263 ОСОБА_1 08 січня 2026 року о 23:15 керував транспортним засобом «MitsubishiPajero», д.н.з. НОМЕР_1 , в місті Києві по пр. Академіка Глушкова, 22, будучи особою, котра не має права керування таким транспортним засобом, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1А ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Частина 5 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

В матеріалах справи наявна довідка, відповідно доякої відносноОСОБА_1. 22 червня 2025 року працівниками поліції за невиконання вимоги п. п. 2. 1 А ПДР України винесено постановупро накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5044482, відповідальність за яке передбачено ч. 2ст. 126 КУпАП.

В матеріалах справи містяться відеозаписи із нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП,08 січня 2026 рокуроку щодо ОСОБА_1 .

На долучених до матеріалів справи відеозаписах зафіксовано, що ОСОБА_1 надає пояснення з приводу дорожньо-транспортної пригоди, яка з ним сталася. У подальшому працівники поліції попросили ОСОБА_1 надати технічний паспорт на автомобіль, а також посвідчення водія. ОСОБА_1 повідомив, що не має посвідчення водія у зв`язку з тим, що перебуває на військовій службі. Після цього працівниками поліції було проведено поверхневий огляд автомобіля та повідомлено ОСОБА_1 про складення щодо нього адміністративного протоколу за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність у апеляційного суду відсутні, а тому в своїй сукупності підтверджують обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Доводи захисту про те, що дії ОСОБА_1 були вчинені у стані крайньої необхідності, оскільки зволікання або невчинення таких дій могло призвести до негативних наслідків для його життя та здоров`я, оцінюються критично з огляду на таке.

Відповідно до ст. 17 КУпАП, особа, яка діяла у стані крайньої необхідності, необхідної оборони або перебувала у стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка формально передбачена цим Кодексом або іншими законами, але вчинена у стані крайньої необхідності, тобто з метою усунення небезпеки, що загрожує державному чи громадському порядку, власності, правам і свободам громадян або встановленому порядку управління, якщо така небезпека за конкретних обставин не могла бути усунута іншими засобами, а заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена.

Стан крайньої необхідності має місце лише за наявності реальної, а не уявної загрози зазначеним інтересам. Однією з ключових умов його правомірності є відсутність альтернативних засобів усунення небезпеки, не пов`язаних із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Якщо особа мала можливість уникнути небезпеки без заподіяння шкоди, вона повинна була обрати саме такий спосіб.

Крім того, заподіяна шкода повинна бути менш значною, ніж та, якій вдалося запобігти. Заподіяння шкоди, рівнозначної або більшої за відвернену, не може бути виправдане станом крайньої необхідності. Оцінка співмірності шкоди здійснюється з урахуванням конкретних обставин справи.

Захисник Костяк В. О. зазначає, що ОСОБА_1 перебував у стані крайньої необхідності, оскільки терміново прямував до укриття для забезпечення власної безпеки у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги.

Водночас із наявного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не повідомляв працівників поліції про наявність загрози його життю та здоров`ю, а також не зазначав, що рухається до укриття у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в місті Києві.

Отже, наведені обставини не підтверджують наявності стану крайньої необхідності у діях ОСОБА_1 , оскільки відсутні докази реальної невідворотної небезпеки та неможливості її усунення іншими засобами. Крім того, поведінка ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції не свідчить про те, що він діяв з метою негайного усунення будь-якої небезпеки. Відтак підстави для звільнення від адміністративної відповідальності за ст. 17, 18 КУпАП відсутні.

За наслідками перевірки судового рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, встановлено, що при розгляді матеріалів справи про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, яким суд надав належну оцінку та обґрунтовано визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.126 КУпАП.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в оскаржуваній постанові, і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, скаржником не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Враховуючи наведене, доходжу висновку, що постанова Голосвіїського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року є законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Костюка В. О. слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 284, 294 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання захисника ОСОБА_1 - адвоката Костюка Вадима Олеговича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року задовольнити.

Поновити захиснику ОСОБА_1 - адвокату Костюку Вадиму Олеговичустрок на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Костюка Вадима Олеговича залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2026 рокузалишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Т. О. Невідома