Постанова від 30 квітня 2026 р. у справі №381/156/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 травня 2026 року місто Київ

справа № 381/156/25

провадження № 22-ц/824/943/2026

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Хасанової А.Р.,

сторони:

позивач - АТ «Сенс Банк»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши у відритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1

на заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Осаулової Н.А.,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року позивач АТ «Сенс Банк» звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 501383394 у розмірі 126 293,25 грн. та судовий збір.

Позов обґрунтовано тим, що 01.11.2021 ОСОБА_1 уклав з АТ «Альфа Банк» (12 серпня 2022 року загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк») угоду про надання споживчого кредиту № 501383394. Відповідно до умов кредитного договору Банк зобов`язався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами кредитного договору передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації.

Банк належним чином виконав свій обов`язок щодо надання кредиту, а позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок утворилась заборгованість за кредитним договором, що становить 126 293,25 грн.

З метою досудового, добровільного врегулювання спору на адресу позичальника направлялась досудова вимога щодо виконання договірних зобов`язань, на яку відповідач не відреагував. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що він вчинив всі необхідні дії для досудового врегулювання спору.

Заочним рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19.02.2025 частково задоволені позовні вимоги АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за Угодою про надання споживчого кредитку № 501383394 від 01.11.2021 у сумі 122 206,81 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» судовий збір в розмірі 2 343,91 грн.

Ухвалою залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року по справі за позовом АТ «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просив скасувати заочне рішення суду першої інстанції від 19.02.2025 в частині задоволення позовних вимог АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості та винести в цій частині нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог; в частині відмови у задоволенні позовних вимог заочне рішення суду першої інстанції залишити без змін. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, зокрема, зазначає про те, що у справі відсутні допустимі та достовірні докази часу та способу генерації одноразових ідентифікаторів, їх направлення відповідачу на підтвердження пропозиції щодо укладення договору у формі електронного правочину, або їх отримання та використання відповідачем у інформаційно-телекомунікаційних системах при підписанні електронних договорів одноразовими ідентифікаторами, як це передбачено у нормі ст.12 Закону «Про електронну комерцію». Надані позивачем на підтвердження укладення договору кредиту паперові копії електронних документів не відображають визначеного у нормах ст.ст.11, 12 Закону порядку укладання та підписання договору в електронній формі, що є необхідним для підтвердження цілісності інформації, яка міститься в оригіналі відповідних електронних доказів.

Можливістю подати відзив позивач не скористався.

В судове засідання не з`явились сторони та їх представники, будучи повідомленими про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення судових повісток - повідомлень до електронних кабінетів учасників, через підсистему "Електронний суд", що підтверджується звітами про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду (а.с.193-194). За таких обставин колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи, які не з`явилися, відповідно до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України.

Оскільки рішення ухвалене за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 268 ЦПК України).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Судом установлено, що 01.11.2021 АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 уклали договір оферти на укладення угоди про надання споживчого кредитку № 501383394, в якій клієнт пропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту, яка є невід`ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк», укладеного між ним та банком. У зазначеному договорі ОСОБА_1 пропонував Банку надати йому послуги з розрахунково-касового обслуговування із переказом коштів на рахунок у розмірі 75 000,00 грн., процентну ставку пропонував встановити у розмірі 35,00% річних, тип кредиту - «Кредит готівкою» на строк 48 місяців, дата повернення кредиту - 01.11.2025. У свою чергу АТ «Альфа-Банк» акцептувало оферту ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з яким укладено Договір про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Сенс Банк», ідентифікований в банку.

12.08.2022 загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» затверджено рішення про зміну найменування АТ «Альфа-Банк» на АТ «Сенс Банк», що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, позичальник ОСОБА_1 за кредитним договором № 501383394 від 01.11.2021 станом на 29.03.2024 має заборгованість у сумі 126 293,25 грн., з яких 72 490,71 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 53 802,54 грн. - заборгованість по відсотках.

З виписки по рахунку за кредитною карткою за період з 01.11.2021 по 29.03.2024 вбачається, що відповідач користувався кредитною карткою, знімав та поповнював готівку, тобто реалізував своє право на користування кредитним лімітом.

На адресу позичальника направлено досудову письмову вимогу про усунення порушень, в якій банк вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов кредитного договору та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії станом на дату направлення вимоги, а саме 122 206,81 грн. Доказів того, що відповідач здійснив оплату заборгованості матеріали справи не містять. Між тим, до стягнення заявлена сума боргу станом на 29.03.2024 у сумі 126 293,25 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості, а також сплати неустойки, передбаченої договором, у разі прострочення. Оскільки умови кредитного договору відповідачем не виконано, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим.

Крім того, як убачається з письмових матеріалів справи, банком направлено вимогу про усунення порушень, у якій просив погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії станом на дату направлення вимоги, а саме: 122 206,81 грн., нарахування відсотків після вказаної дати суд вважає неправомірним..

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ч. 1 ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною другою ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідач, не сплативши у вказаний в договорі строк кредит, порушив вимоги ст. 530 ЦК України, відповідно до якої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у сумі 122 206,81 грн. Оскільки позивач виконав свої зобов`язання за договором, тоді як відповідач належним чином не виконав обов`язок щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків. Несвоєчасне внесення відповідачем платежів підтверджується матеріалами справи та розрахунком заборгованості, що свідчить про обґрунтованість позову.

Встановлено, що 01.11.2021 між сторонами укладено кредитний договір № 501383394, за умовами якого банк надав відповідачу грошові кошти, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі у строки та на умовах договору. Зазначені правовідносини відповідають змісту ст. 1054 ЦК України, відповідно до якої за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Факт укладення договору підтверджується письмовими доказами, згідно з якими цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів, а правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано у документах і він підписаний сторонами, у тому числі шляхом використання електронних засобів.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності належних доказів укладення електронного договору з посиланням на ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» не заслуговують на увагу, оскільки надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують як факт укладення договору, так і факт його виконання банком. Відповідно до ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону електронний правочин вважається підписаним у разі використання електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису, зокрема одноразового ідентифікатора. При цьому відсутність окремих технічних відомостей щодо генерації такого ідентифікатора не спростовує встановлених судом обставин, зокрема враховуючи, що відповідач фактично користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по рахунку, а отже прийняв умови договору.

Відповідно до ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Невиконання відповідачем обов`язку щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів є порушенням зобов`язання у розумінні ст. 610 ЦК України та тягне правові наслідки, передбачені ст. 611 ЦК Кодексу.

Суд першої інстанції обґрунтовано застосував положення ч. 2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої у разі прострочення повернення чергової частини кредиту кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати процентів. Як встановлено судом, банком направлено відповідачу письмову вимогу про усунення порушень, у якій позивач просив погасити заборгованість у розмірі простроченого боргу, а у разі невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти станом на дату направлення вимоги, а саме 122 206,81 грн.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що саме ця сума є належною до стягнення, оскільки після пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту змінюється характер правовідносин сторін. Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати проценти за користування кредитом припиняється після пред`явлення такої вимоги, а подальші правовідносини регулюються ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що у разі прострочення грошового зобов`язання боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляційних втрат та три проценти річних, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту банк втрачає право нараховувати договірні проценти, а натомість має право вимагати застосування наслідків, передбачених цією нормою, однак таких вимог позивач не заявляв.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що нарахування процентів після дати направлення вимоги є неправомірним, повністю відповідає нормам матеріального права та правовим висновкам Великої Палати Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і на правильність їх не впливають.

За змістом ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст.375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус