Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №754/2043/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/2031/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі захисника Титаренка Д. М. (в режимі ВКЗ),

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Скляренко У. В.

від 25 лютого 2026 року

у справі № 754/2043/26 Деснянського районного суду міста Києва

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП

громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В :

Постановою Деснянського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі в однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

На дану постанову 05.03.2026 ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення, провадження у справі закрити. Зазначає, що працівниками поліції не було встановлено всіх об`єктивних обставин справи, так як в матеріалах справи відсутні докази, що у апелянта були ознаки алкогольного сп`яніння. Відсутність таких ознак може також підтвердити командир військової частини ОСОБА_2 , який був присутнім під час складання протоколу.

Також вважає, що оскільки він є військовослужбовцем і на той час виконував бойове завдання, то всі дії щодо порушення ПДР повинні були оформлюватись в присутності працівників ВСП. Працівники поліції не відсторонили апелянта від керування транспортним засобом, а також йому не були роз`яснені процесуальні права.

Зазначав, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений 23.01.2026 складено не на ОСОБА_1 , а на ОСОБА_3 , тобто на іншу особу. Вказана обставина спростовує категоричну відмову апелянта від проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Крім того, при оформлені протоколу про адміністративне правопорушення були відсутні свідки, які могли пересвідчитись в наявності ознак алкогольного сп`яніння у апелянта.

В судовому засіданні 17.04.2026 ОСОБА_1 та його захисник Титаренко Д. М. підтримали подану апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній. У судове засідання 27.04.2026, після перерви, ОСОБА_1 не з`явився

Дослідивши матеріали адміністративної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до змісту протоколу від 23.01.2026 про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 573326 на блок-посту КП502 23.01.2026 о 09 год 18 хв за порушення ПДР був зупинений водій ОСОБА_1 який керував транспортним засобом Ford д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою алкотестеру Драгер та у лікаря нарколога водій відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції виходив з доведеності вини останнього у порушенні ним вимог пункту 2.5 ПДР України, що підтверджується протоколом, рапортами поліції та відеозаписами з нагрудних камер.

Апеляційний суд погоджується з такими висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Окремим видом адміністративних правопорушень є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу.

Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 , та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з частинами 1-3, 5 статті 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння, підлягають відстороненню та оглядові. Огляд проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в закладах охорони здоров`я у разі незгоди особи з результатами огляду на місці. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу. Огляд особи на стан сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Апеляційний суд зауважує, що склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині відмови від проходження огляду, має формальний характер. Це означає, що відповідальність настає виключно за сам факт відмови водія від виконання законної вимоги працівника поліції пройти огляд на стан сп`яніння, незалежно від мотивів такої відмови чи фактичного стану водія (наявності чи відсутності сп`яніння). Правопорушення вважається закінченим з моменту, коли особа в будь-якій формі (усно, письмово або шляхом ухилення) висловила свою незгоду пройти огляд у встановленому порядку, що фактично перешкоджає реалізації державної функції щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в матеріалах справи наявні:

протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 573326 від 23.01.2026;

відеозаписи з нагрудних камер працівників патрульної поліції, що здійснювали оформлення даного адміністративного правопорушення;

постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6552488, згідно з якою застосовано до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмір 425 грн за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Відомостей про те, що вказана постанова у встановленому законом порядку оскаржувалась ОСОБА_1 , матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що відмова від проходження огляду була зумовлена нагальною потребою прибути до місця виконання бойового завдання, апеляційний суд відхиляє, оскільки склад адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП є формальним, а отже, наявність чи відсутність поважних, на думку водія, причин для відмови не звільняє його від обов`язку виконувати законну вимогу поліцейського. Крім того, матеріали справи не містять документальних доказів (бойового розпорядження, наказу), які б підтверджували факт виконання ОСОБА_1 завдань безпосередньо у момент зупинки.

Щодо залучення Військової служби правопорядку (ВСП), суд наголошує, що особливий порядок огляду військовослужбовців, передбачений ст. 266-1 КУпАП, застосовується лише у разі вчинення правопорушення під час виконання обов`язків військової служби або на території військових частин. ОСОБА_1 був зупинений на блок-посту на дорозі загального користування під час керування цивільним транспортним засобом Ford, що виключає необхідність залучення представників ВСП для оформлення матеріалів.

Доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не відсторонили апелянта від керування транспортним засобом, а також йому не були роз`яснені процесуальні права не заслуговують на увагу та спростовуються відеозаписом з нагрудної камери працівників поліції, з якого слідує, що ОСОБА_1 роз`яснювались його права, а також останнього було відсторонено від керування транспортним засобом.

Твердження апелянта про технічну помилку у направленні на медичний огляд (зазначення прізвища ОСОБА_3 замість ОСОБА_1 ) не спростовує факт його особистої відмови, оскільки відеозаписом «573326» чітко зафіксовано, як саме апелянт неодноразово відхиляє пропозиції пройти тест на місці за допомогою Drager та відмовляється слідувати до лікаря-нарколога. За умови відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, що було зафіксовано поліцейськими за допомогою нагрудної відеокамери, поліцейські взагалі позбавлялися обов`язку видавати відповідне направлення. Це узгоджується з Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМ України від 17.12.2008 № 1103 з наступними змінами.

Об`єктивним чинником, що беззаперечно підтверджує усвідомлене волевиявлення ОСОБА_1 на місці події, є його власноручний запис у графі «14. пояснення» протоколу серії ЕПР1 № 573326: «Від огляду відмовляюсь». Згідно зі ст. 256 КУпАП, апелянт мав право викласти будь-які зауваження до протоколу або мотиви незгоди, проте обрав позицію прямої відмови. З огляду на це, нинішні доводи апеляційної скарги суд розцінює як такі, що не базуються на об`єктивно зафіксованих даних та спрямовані виключно на уникнення відповідальності.

Будь-яких порушень вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 або Порядку № 1103, які б могли стати підставою для визнання огляду (або процедури направлення на нього) недійсним, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відсутність свідків не є порушенням, оскільки ст. 266 КУпАП та Інструкція № 1452/735 дозволяють фіксацію процедури технічними засобами без залучення сторонніх осіб. Аргументи щодо незаконності зупинки не приймаються до уваги, оскільки це питання не є предметом розгляду у провадженні за ст. 130 КУпАП і може бути оскаржене в порядку адміністративного судочинства.

Статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінюючи наведені докази в їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також дотримання поліцейськими процедури пропозиції та проведення огляду повністю підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства. Сукупність доказів (протокол, відеозапис відмови) виключає будь-яке інше пояснення події.

Вина ОСОБА_1 доведена поза розумним сумнівом. Підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 не встановлено.

Разом з тим, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про визнання винним ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП України виходячи з наступного.

Процедура оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення регламентована положеннями Глави 24 КУпАП, а порядок перегляду постанови судді у справах про адміністративні правопорушення регулюється статтею 294 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 11 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення підписується посадовою особою, яка розглянула справу, а постанова колегіального органу - головуючим на засіданні і секретарем цього органу.

Враховуючи, що норми КУпАП не визначають повноваження апеляційного суду щодо скасування постанови про адміністративне правопорушення в разі не підписання головуючим-суддею постанови суду, якою закінчений розгляд справи судом першої інстанції, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, згідно з якою з огляду на каральну мету стягнення, передбачених санкцією статей КУпАП, провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008, рішення у справі «Лучанінова проти України» від 09.06.2011), вирішення зазначеного питання повинно бути розглянуто за аналогією закону, тобто у передбаченому КПК України порядку.

Так, за приписом ч. 2 ст. 375 КПК України якщо рішення ухвалюється в нарадчій кімнаті, відповідні питання вирішуються за результатами наради суддів шляхом голосування, від якого не має права утримуватися ніхто з суддів. Головуючий голосує останнім. У разі ухвалення судового рішення в нарадчій кімнаті його підписують усі судді.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК та ч. 1 ст. 412 КПК України істотні порушеннями вимог кримінального процесуального закону (такі, що перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення) є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.

З матеріалів справи слідує, що оскаржувана постанова суду першої інстанції не підписана головуючим суддею Скляренко У. В.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить висновку про наявність підстав для скасування постанови суду першої інстанції з постановленням нової постанови про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у виді штрафу, в розмірі в однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Керуючись ст. 294 КУпАП апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Деснянського районного суду міста Києва від 25 лютого 2026 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі в однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова