Постанова від 26 квітня 2026 р. у справі №363/7208/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 363/7208/25

номер провадження 22-ц/824/6488/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,

учасники справи: заявник ОСОБА_1 ,

представник заявника Костюкова В.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2025 року /суддя Лукач О.П./

у справі за позовом ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Служба у справах дітей та сім`ї Петрівської сільської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення - перебування на утриманні малолітніх дітей, -

В С Т А Н О В И В:

01.12.2025 адвокат Костюкова В.Ю., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подала до Вишгородського районного суду Київської області позовну заяву, у якій просить встановити юридичний факт перебування на утриманні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , малолітніх дітей, а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2025 року відмовлено у відкритті провадження. /а.с. 12-15/

Не погоджуючись з ухвалою, адвокат Костюкова В.Ю. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підтвердження вимог апеляційної скарги апелянт посилалась на те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, помилково вбачав спір про право. Заявниця наголошує, що предметом заяви є встановлення саме факту перебування дітей на утриманні, який необхідний для реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Такий факт може бути встановлений лише в порядку окремого провадження за ст. 315 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 просить встановити факт перебування на його утриманні чотирьох малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , двох дітей дружини від попереднього шлюбу та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 двох спільних з дружиною дітей. Метою встановлення факту є підтвердження права на відстрочку від призову під час мобілізації. Заява подана в порядку окремого провадження.

Постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції вірно керувався ст. 293 ЦПК України про те, що окреме провадження є видом непозовного цивільного судочинства для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав; ст. 315 ЦПК України про те, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні, а також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, при цьому суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо з заяви вбачається спір про право; ст. 19 ЦПК України про те, що у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають з цивільних, сімейних та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що встановлення факту перебування дітей на утриманні заявника за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин з державою (відстрочка від мобілізації), а також стосується прав та обов`язків інших осіб (біологічного батька дітей дружини, інтересів самих дітей), у зв`язку з чим заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку окремого провадження.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності спору про право та можливості розгляду заяви в окремому провадженні колегія відхиляє з огляду на таке.

Предметом заяви є встановлення факту перебування на утриманні чотирьох малолітніх дітей, серед яких є діти дружини від попереднього шлюбу. Такий факт безпосередньо впливає на обсяг батьківських прав та обов`язків біологічного батька цих дітей ОСОБА_4 , а також стосується інтересів самих дітей. Крім того, метою встановлення факту є створення підстав для отримання відстрочки від призову під час мобілізації, що є публічно-правовим наслідком.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду (зокрема, постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №201/5972/22) інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційного рішення для подальших публічних або сімейних відносин, а також для вирішення питань, пов`язаних зі спором про право між учасниками сімейних відносин.

Факт перебування дитини на утриманні одного з батьків (а тим більше факт утримання пасинків/падчерок) у контексті сімейних відносин, коли існує біологічний батько, який має аліментні зобов`язання, пов`язаний з можливим спором про обсяг батьківських прав та обов`язків. Такі обставини підлягають встановленню в порядку позовного провадження (наприклад, при вирішенні спору про участь у вихованні дитини, стягнення аліментів, позбавлення батьківських прав тощо).

Сам по собі намір заявника використати судове рішення для звернення до ТЦК та СП не змінює характер правовідносин і не дозволяє обійти вимоги ст. 315 ЦПК України щодо відсутності спору про право.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2025 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 12 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Повний текст постанови складено 04.05.2026 р.

Головуючий: Судді: