Постанова від 18 березня 2026 р. у справі №466/10174/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/5371/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 466/10174/24

19 березня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Кирилюк Г.М.

- Рейнарт І.М.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Горвата Івана Івановича на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Коренюк А.М., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, визначення порядку виплати пені щомісячно до дати здачі об`єкта інвестування в експлуатацію, зобов`язання завершити будівництво та здати об`єкт інвестування в експлуатацію у відповідний строк,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, визначення порядку виплати пені щомісячно до дати здачі об`єкта інвестування в експлуатацію, зобов`язання завершити будівництво та здати об`єкт інвестування в експлуатацію у відповідний строк.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 10.02.2020 року між ним ( ОСОБА_1 ) та ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» було укладено договір № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А», створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об?єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , друга черга будівництва), із запланованою датою введення забудовником об`єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року.

Відповідно до п.12 «Права та обов`язки сторін» Договору відповідач (управитель) зобов`язаний письмово повідомити позивача (довірителя) про збільшення строків будівництва більш як на 90 днів.

Відповідач повідомив його 13 липня 2022 року про те, що будівництво ще не завершено та вказав обсяг робіт, які потрібно зробити, тобто, вперше його було повідомлено прозбільшення строків будівництва через 104 дні після запланованої дати введення забудовником об`єкта будівництва в експлуатацію.

31 жовтня 2023 року ним була внесена повна сума коштів в якості оплати за закріплений за ним об`єкт інвестування, що підтверджує свідоцтво № 028/124-20/ДН14 від 31.10.2023 року про участь у фонді фінансування будівництва виду «А», створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об?єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3, АДРЕСА_5 (II черга), а відтак, він повністю виконав свої зобов`язання щодо фінансування будівництва.

Він неодноразово запитував, коли відповідач планує здати об`єкт фінансування в експлуатацію, на що кожного разу отримував не точну відповідь, яка постійно змінювалась.

23 вересня 2024 року на електрону адресу представника позивача надійшла відповідь, у якій відповідач зазначив, щозапланована дата введення обєкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2023 року, що не відповідає Договору, в якому було вказано, що запланована дата введення забудовником об`єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року.

Водночас, за наданою забудовником інформацією, на можливість своєчасного будівництва ним об?єкта інвестування вплинуло настання форс-мажорних обставин (військова агресіїя російської федерації проти України та введення, у зв?язку з цим, воєнного стану).

Позивач зазначав, що відповідач обгрунтовує збільшення строків будівництва настанням форс-мажорних обставин, а саме, військовою агресією російської федерації проти України та введення, у зв?язку з цим, воєнного стану 24.02.2022 року, хоча в договорі було вказанно, що запланована дата введення забудовником об`єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року, тобто, ці обставини настали всього лише за 36 днів до запланованої дати введення об`єкта в експлуатацію, що дає підстави вважати, що об`єкт фінансування не був готовий вчасно, навіть якби не насталивказані форс-мажорні обставини.

Також це підтверджує дайджест для власників ЖК Берег Дніпра в якому вказано, що станом на 13 липня 2022 року проводяться наступні види робіт: продовжуються фасадні роботи, готовність понад 80%; триває монтаж корзин під кондиціонери, зроблено 50%;влаштування стяжки виконано на 88%; виконуються роботи по оздобленню МЗК, готовність 10%;завершується облаштування внутрішніх інженерних мереж - опалення, вентиляція, водопостачання, каналізація, електрика і електричне освітлення, зроблено 70%; триває монтаж систем димовидалення, виконано 70%; проводяться роботи по облаштуванню покрівлі будинку;завершується монтаж ліфтів. Додатково також повідомлено, що на теперішній час триває процедура введення будинку в експлуатацію з метою отримання Сертифікату, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об?єкта проектній документації та його готовність до експлуатації про що Довірителя невідкладно буде повідомлено.

Даний обсяг роботи вказує на те що, навіть якби не настали форс-мажорні обставини, будівництво не було б завершено вчасно. Тому таке обгрунтування причин невчасного введення об`єкта фінансування в експлуатацію позивач вважає таким, що не відповідає дійсності.

Позивач вказував, що неправомірні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, він постійно перебуває у стресовому стані та в стані постійного хвилювання внаслідок неналежного виконаннявідповідачем зобов`язання. Він розраховував проживати в даній квартирі, а так як відповідач затягує строки здачі об`єкта інвестування в експлуатацію, він нервував, що часто призводило до сильного головного болю, нервозності та погіршення сну, що відобразилось на його психічному та фізичному здоров`ї.

Твердження відповідача про те, що договором не передбачено відшкодування моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки відшкодування моральної шкоди передбачено статтями 23, 611 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів».

Також, на підставі ч.5 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

З урахуванням викладених обставин, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» на його користь: 30 000 грн - на відшкодування моральної шкоди; пеню в розмірі 459 000 грн (по 500 грн. х 918 днів прострочення) за період із 31 березня 2022 року по 04 жовтня 2024 року, назначити виплату пені кожного місяця на користь позивача до дати здачі об`єкта в експлуатацію, зобов`язати ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» завершити будівництво та ввести об`єкт в експлуатацію у строк до 01.01.2025року.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, визначення порядку виплати пені щомісячно до дати здачі об'єкта інвестування в експлуатацію, зобов'язання завершити будівництво та здати об'єкт інвестування в експлуатацію у відповідний строк, відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Горват Іван Іванович подав апеляційну скаргу, в якій за результатом апеляційного перегляду справи просить скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 рокучастково та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» на користь ОСОБА_1 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди; пені в розмірі 459 000 грн (по 500 (п`ятсот) гривень х 918 днів прострочення) за період із 31 березня 2022 року по 04 жовтня 2024 року; назначити виплату пені кожного місяця на користь ОСОБА_1 до дати здачі об`єкта в експлуатацію.

В іншій частині рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року у справі № 466/10174/24 залишити без змін.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин, на які сторона позивача посилались в обгрунтування своїх вимог.

Зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 638/18016/21, провадження № 61-15424св2, не врахував, що управитель при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ і визнаних довірителями ФФБ; несе зобов`язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ (абзаци перший-третій частини другої статті 13 Закону).

У спірних правовідносинах відповідач, як управитель, уклав Договір № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року безпосередньо з позивачем (довірителем), отримав від нього кошти на фінансування будівництва та закріпив за ним об`єкт інвестування (квартиру АДРЕСА_6 ). Таким чином, управитель є безпосередньою стороною договору з довірителем і несе перед ним відповідальність за належне виконання зобов`язань, включаючи забезпечення своєчасної здачі об`єкта в експлуатацію.

Відповідач не надав жодних доказів того, що він здійснював належний контроль за забудовником (ТОВ «БУДФОНДІНВЕСТ», ТОВ «БЕРЕГ ДНІПРА ІНВЕСТ», ТОВ «ГРЕЙТ ІНДАСТРІ») або вживав заходів для запобігання простроченню, попри те, що прострочення перевищило 90 днів (фактично - понад 918 днів на момент подання позову). Суд першої інстанції неповністю дослідив ці обставини, що є порушенням ст. 81 ЦПК України щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду доказів.

Висновок суду першої інстанції про те, що упродовж процесу будівництва відповідачем, як управителем,здійснювався контроль за недопущенням ризикових ситуацій у процесі будівництва є необґрунтованим, оскільки листи, надані як докази (з номерами № 12-07/2022 від 12 липня 2022 року, № 31-10/2022 від 31 жовтня 2022 року, № 22-02/2023 від 22 лютого 2023 року, № 13-07/2023 від 13 липня 2023 року, № 13-12/2023 від 13 грудня 2023 року та № 02-04/2024 від 02 квітня 2024 року), не можуть вважатися належним виконанням вимог пункту 6.6 Договору про спорудження об`єкта будівництва № 49-ФБ від 09 жовтня 2019 року, оскільки вони повністю ігнорують передбачену процедуру врегулювання ризикових ситуацій, не містять жодних елементів кваліфікації порушень та не спрямовані на їх усунення.

До того ж, процедура вимагає надання Забудовнику строку для усунення порушень, не коротшого за 60 днів з дати вимоги, але дані листи не встановлюють жодних таких строків, не містять вимог щодо виправлення і завершуються відразу після запиту на інформацію, без будь-яких зобов`язань до подальших кроків.

А тому, у даному контексті ці листи, на переконання сторони позивача, сформульовані як "на виконання Договору", але не пов`язують це з усуненням ризиків чи порушень.

Таким чином, відповідач не довів здійснення ним належного контролю за Забудовниками для запобігання виникнення ризикових ситуацій, у тому числі, щодо порушення строків введення об`єкта в експлуатацію, а тому, з огляду на вищенаведене, його вина є доведеною.

Також суд першої інстанції не надав оцінку доводам щодо форс - мажорних обставин, фактично залишивши їх поза увагою, що вказує на неповноту розгляду справи та з`ясування всіх обставин щодо готовності введення об`єкта в експлуатацію станом на 31 березня 2022 року.

Звертає увагу суду на те, що в ході будівництва ні в 2020 році, ні в 2021 року в м. Києві та на інший території України не спрацьовували повітряні тривоги та не відбувались відключення електроенергії, що могло б завадити забудовникам (контроль за якими покладено на Управителя, тобто, відповідача) виконати зобов`язання згідно п.5 даного Договору.

При цьому, відповідач повідомив позивача 13 липня 2022 року про те, що будівництво ще не завершено та вказав обсяг робіт, які потрібно зробити. Тобто, вперше позивачеві було повідомлено про збільшення строків будівництва через 104 дні після запланованої дати введення забудовником об`єкта будівництва в експлуатацію.

Оскільки відповідач не довів здійснення ним належного контролю за Забудовниками для запобігання виникнення ризикових ситуацій, у тому числі, щодо порушення строків введення об`єкта в експлуатацію, то його вина є доведеною.

Проте, судом першої інстанції, в порушення вимог п.3 ч.1. ст. 43 ЦПК України, згідно якого учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб - було відмовлено у їх прийнятті та долученні до матеріалів справи, з яких відповідно можна було належним чином встановити обрахунки пені позивачем з точки зору принципів справедливості та співмірності.

Також, суд першої інстанції помилково відмовив у задоволенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди, а тому позивач вважає доцільним стягнути з ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» на користь позивача 30 000 грн 00 коп. на відшкодування моральної шкоди та задовольнити дану позовну вимогу.

Щодо вимоги позову про зобов`язання відповідача завершити будівництво та здати об`єкт інвестування в експлуатацію у відповідний строк, сторона позивача погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки об`єкт інвестування введений в експлуатацію 31.10.2024 року, тобто, на 24 день після подачі цього позову до суду, що визнається позивачем, то вказана обставина виключає наявність спору між сторонами з приводу даного питання.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» адвокат Якименко Володимир Володимирович просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року - без змін.

Зазначає, що відповідач у справі не здійснює будівництво спірного об`єкта, оскільки такі функції покладено безпосередньо на забудовника. Згідно умов Договору обов`язками управителя ФФБ є здійснення управління грошовими коштами довірителя з метою їх використання для фінансування спорудження об`єкта інвестування та, після введення його в експлуатацію, передачі у власність довірителю закріплених за ним об`єктів інвестування.

Тому судом першої інстанції в оскаржуваним рішенням вірно встановлено, що визначення запланованої дати введення забудовником, відповідно до пункту 5 Договору, об`єкта інвестування в експлуатацію, не є підставою для задоволення позову ОСОБА_1 з огляду на відсутність підстав покладення на відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд», як управителя Договору,відповідальності за несвоєчасне введення об`єкта в експлуатацію, оскільки відповідальність за введення об`єкта інвестування в експлуатацію покладена саме на забудовника, що чітко визначено вказаними положеннями Договору (пункт 5), Правилами фонду фінансування будівництва, що затверджені Рішенням загальних зборів управителя (Протокол № 98 від 09.10.2019 року).

Також вказує, що спірні правовідносини не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», а тому визначена цим законом відповідальність не може застосовуватися до відповідача.

Окрім того, оскільки відповідач не здійснював будівництво спірного об`єкта, то і відповідальність за несвоєчасне введення об`єкта в експлуатацію не може бути до нього застосована.

Сторона відповідача вважає, що позивач не довів, що несвоєчасне введення об`єкта в експлуатацію (31.10.2024 року) сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд», як управителя. Суду не надано доказів неналежного виконання управителем своїх зобов`язань щодо контролю за строками прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, зокрема, доказів того, що збільшення строків будівництва об`єкта сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони управителя (відсутність контролю, неналежний контроль за забудовником), й відомостей про таке позов не містить. Позивач безпідставно покладає відповідальність за таке саме на відповідача, як управителя, що суперечить умовам Договору про участь у ФФБ, укладеного між сторонами.

Факт неналежного виконання забудовником покладених на нього обов`язків не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача, як управителя коштів за договором про участь у ФФБ, без доведення того факту, що саме його дії чи бездіяльність завдали шкоди позивачу.

Таким чином, рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року у справі № 466/10174/24 є законним та обґрунтованим, ухвалене з повним з`ясуванням всіх обставин справи та не підлягає скасуванню.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 адвокат Горват Іван Іванович повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив скаргу задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» адвокат Якименко Володимир Володимирович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скраги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника позивача та представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2019 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» (управитель) та ТзОВ «Будфондінвест»,ТзОВ «Берег Дніпра Інвест», ТзОВ «Грейн Індастрі» (забудовники) було укладено договір № 49-ФБ про спорудження Об`єкта будівництва: «Житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , 2, АДРЕСА_3, 5 у Дарницькому районі м.Києва III (II черга) (об`єкт будівництва).

Відповідно до п.24 Договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» винагородою Управителя є: відсотки (проценти), а також інші доходи, отримані в результаті розміщення грошових коштів, в тому числі, оперативного резерву у фінансових (банківських) установах; інші доходи отримані від операцій з грошовими коштами, які здійснені в межах Правил ФФБ виду А; надані послуги із:

1) здійснення управління коштами у розмірі 1000 грн;

2) оформлення зміни об`єкта інвестування у розмірі у відповідності до тарифів Управителя станом на момент підписання Договору, але не більше, як 1 відсоток вартості закріплених з довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування за поточною ціною на день подання заяви про проведення операції із зміни об`єкта інвестування;

3) оформлення уступки права вимоги за цим договором третім особам у розмірі у відповідності до тарифів Управителя станом на момент підписання договору, але не більше, як 3 відсотки вартості закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування за поточною ціною на день подання заяви про проведення операції з уступки права вимоги за цим договором;

4) оформлення відмови довірителя від участі у фонді (за винятком випадків відмови у зв`язку з порушенням забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків) у розмірі у відповідності до тарифів Управителя станом на момент підписання договору, але не більше, як 5 відсотків вартості закріплених за довірителем вимірних одиниць обєкта інвестування за поточною ціною на день подання заяви про відмову довірителя від участі у фонді;

5) повернення коштів з фонду за ініціативою довірителя у розмірі у відповідності до тарифів Управителя станом на момент підписання Договору, але не більше як 2 відсотки вартості вимірних одиниць об`єкта інвестування, що підлягають відкріпленню на день подання відповідної заяви довірителем.

Тобто, зі змісту Договору вбачається, що за послуги по договору про участь із ФФБ, укладеним із позивачем, Управитель отримує винагороду, визначену пунктом 24 договору про участь у фонді фінансування будівництва виду «А», у розмірі 1000 грн, а позивач нараховує пеню від розміру коштів, переданих в управління управителю. Ці кошти не є оплатою ТОВ «Фінансова Компанія «Фінбуд» за надані послуги з управління, а становлять вартість Об`єкта інвестування; це кошти, які Управитель інвестує в інтересах Довірителя, за що отримує винагороду.

Окрім того, у відповідності до п. 6.4 Договору про спорудження об`єкта будівництва № 49-ФБ від 09 жовтня 2019 року, у випадку виникнення з вини будь-якого відповідного забудовника, яка буде встановлена в законному порядку, ризикової ситуації в будівництві, яка загрожує досягненню мети ФФБ та може зумовити завдання істотної шкоди інтересам довірителів ФФБ, Управитель вправі:

-призупинити фінансування будівництва;

-вимагати усунення такої ситуації у встановлений сторонами строк;

-звернутися в суд про розірвання цього Договору та повернення протягом 90 днів наданих відповідному забудовнику за рахунок ФФБ коштів і перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями ФФБ з врахуванням поточної ціни вимірної одиниці Об`єкта інвестування на дату розірвання Договору.

Відповідно до п. 6.5 Договору про спорудження Об`єкта будівництва № 49-ФБ від 09 жовтня 2019 року обставинами, що свідчать про наявність ризикової ситуації у процесі будівництва внаслідок винних дій відповідного забудовника та дають управителю право на реалізацію визначених попереднім пунктом повноважень, є: збільшення з вини відповідного забудовника строків будівництва більше, ніж на 90 днів.

Відпоно до вимог п.6.6. Договору про спорудження об`єкта будівництва до вжиття, предбачених п. 6.4 Договору заходів, з метою ліквідації ризикової ситуації в будівництві, захисту інтересів довірителів ФФБ та власних інтересів, Управитель здійснює наступні дії:

-інформує відповідного забудовника про дії чи бездіяльність останнього, які Управитель кваліфікує як порушення договірних зобов`язань, з наданням обґрунтування зроблених Управителем висновків та зробити посилання на норми цього Договору та/чи Закону, які, на думку Управителя, були порушені відповідним забудовником;

-отримує (в разі надання забудовником) обґрунтоване пояснення на надані Управителем застереження:

-після обговорення з відповідним забудовником заходів з метою ліквідації ризикових ситуацій, отримує в письмовому вигляді від відповідного забудовника (у разі надання) пропозиції щодо змісту дій, які відповідний забудовник повинен вчинити для усунення допущених порушень Договору чи Закону;

-надає відповідному забудовнику строк для усунення допущених порушень Договору чи Закону, який повинен бути не коротшим, ніж 60 днів з дня направлення відповідної вимоги Управителя.

Відповідно до п.5.1, п.5.5 Правил ФФБ виду А управитель укладає з забудовником Договір про спорудження об`єкта будівництва. Управитель спрямовує кошти Довірителів, залучені до Фонду, на фінансування спорудження будівництва.

Згідно з п.5.7 Правил ФФБ виду А управитель здійснює контроль за дотриманням Забудовником виконання умов та зобов`язань за укладеним Договором будівництва шляхом проведення нагляду за будівництвом з метою своєчасного запобігання виникнення ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій чи бездіяльності забудовника, що можуть призвести до збільшення строків будівництва більше ніж на 90 днів.

У відповідності до п. 12.6 Правил ФФБ виду А у разі порушення Забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання Управителем своїх обов`язків, передбачених п.5.7 цих Правил, Довіритель має право вимагати від Управителя дострокового розірвання договору про участь у Фонді та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити Довірителю кошти у сумі, що відповідає вартості відповідної кількості закріплених за Довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування, виходячи з поточної ціни вимірної одиниці цього об`єкту інвестування на день передачі коштів в управління Управителю, і не може бути меншою за суму внесену Довірителем до Фонду. Довіритель не сплачує Управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо Довіритель відмовляється від участі у Фонді з підстав, визначених цим пунктом.

Відповідно до п.18.2 Правил ФФБ виду АФонду фінансування будівництва виду «А» Управитель при здійсненні управління несе відповідальність за виконання своїх зобов`язань перед Довірителями у межах Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та договору про участь у Фонді.

10.02.2020 року між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд», яке діє на підставі Ліцензії на здійснення діяльності із залученням коштів установників управління майном для фінансування будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, виданої Державною комісією з регулювання ринків фінсових послуг України, та гр. ОСОБА_1 було укладено Договір № 124-20/ДН14 про участь у фонді фінансування будівництва виду «А» створеного для фінансування будівництва житлового комплексу з об`єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 (будинок АДРЕСА_7 , друга черга будівництва) (а.с.26-34, 35-36, 37 том 1).

Відповідно до пункту 1 вказаного Договору, за цим договором довіритель на підставі повного визнання ним Правил фонду фінансування будівництва, що затверджені рішенням загальних зборів управителя (Протокол № 98 від 09.10.2019 року), надає свою згоду на участь у фонді фінансування виду «А».

Правила фонду є невід`ємною частиною цього договору.

За цим договором (пункт 2 Договору) довіритель приймає на себе зобов`язання виконувати правила фонду та передати управителю в обсягах та на умовах цього договору кошти в управління з метою отримання у власність об`єкта інвестування, визначеного у пункті 6 цього договору.

Управитель, відповідно до пункту 3 Договору, приймає від довірителя кошти в управління та відповідно до правил фонду і цього договору перераховує частину таких коштів для фінансування будівництва, решта коштів залишається в управлінні управителя.

Після отримання від довірителя коштів управитель (пункт 4 Договору) закріплює за довірителем об`єкт інвестування та видає довірителю свідоцтво про участь у фонді, в якому зазначаються: вид фонду, дані довірителя (для юридичних осіб, для фізичних осіб), дата видачі свідоцтва, закріплений за довірителем об`єкт інвестування, запланована дата введення об`єкта інвестування в експлуатацію (місяць, рік), сума коштів, передана довірителем управителю в управління, кількість закріплених за довірителем вимірних одиниць об`єкта інвестування, графік внесення довірителем коштів, витяг з договору про зобов`язання перед управителем, який діє в інтересах довірителя, щодо спорудження об`єкта будівництва та передачі у власність довірителя об`єкта інвестування.

У разі зміни будь-яких даних, що зазначені у свідоцтві про участь у фонді, таке свідоцтво підлягає заміні.

Відповідно до пункту 5 Догвору, об`єктом будівництва за цим договором є житловий комплекс з об`єктами соціально-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_5 (будинок АДРЕСА_7 , друга черга будівництва, кількість секцій - 1, кількість поверхів - 26, кількість квартир у будинку - 326, кількість комерційних приміщень у будинку - 6), який буде споруджений за адресою АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 1/5, АДРЕСА_5 , будівництво якого організовує забудовник та фінансує за рахунок отриманих в управління від довірителів коштів.

Запланована дата введення забудовником об`єкта будівництва в експлуатацію - 31 березня 2022 року.

Відповідно до пункту 6 Договору, відповідно до Правил фонду та цього договору за довірителем закріплюється об`єкт інвестування з такими основними характеристиками: 1) вид об`єкта інвестування: квартира, 2) будівельна або поштова адреса об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_10 1/5, АДРЕСА_5 , 3) номер будинку секції: 14, номер об`єкта інвестування: 20, поверх: 3, кількість кімнат: 2 кімнати, 7) загальна площа об`єкта інвестування відповідно до проекту: 71,84 кв.м, 8) вимірювальна одиниця об`єкта інвестування: 1,00 кв.м.

Невід`ємною частиною цього договору є погоджені управителем із забудовником копії: схеми (графічного зображення) будівельного плану об`єкта інвестування із зазначенням назви та площі всіх його приміщень і поверху, на якому об`єкт розмішений (в Додатку № 2 до цього Договору):

стислого переліку будівельних робіт, які забудовник зобов`язується провести на об`єкті інвестування (в Додатку № 1 до цього Договору),

переліку обладнання, яке буде встановлене на об`єкті інвестування і передане довірителю (в Додатку № 1 до цього Договору),

стислого переліку робіт, які забудовник зобов`язується провести на об`єкті будівництва та прибудинковій території (в Додатку № І до цього Договору),

переліку обладнання, яке буде встановлене на об`єкті будівництва і передане експлуатуючим організаціям чи об`єднанню співвласників будинку (в Додатку № І до цього Договору).

За умовами цього Договору пунктом 7 визначені обов`язки управителя.

Зокрема, Управитель зобов`язаний:

1) прийняти від довірителя кошти в управління та використати їх відповідно до правил фонду тa цього договору,

2) закріпити за довірителем обраний ним об`єкт інвестування відповідно до правил фонду та цього договору;

3) видавати довірителю свідоцтво про участь у фонді відповідно до правил фонду та цього договору,

4) виключити закріплений за довірителем об`єкт інвестування з переліку об`єктів інвестування, що пропонуються управителем для інвестування (далі - перелік об`єктів інвестування) з метою запобігання закріпленню такого об`єкта за іншим довірителем,

5) передати довірителю, який повністю проінвестував закріплений за ним об`єкт інвестування, майнові права на такий об`єкт за договором про уступку майнових прав,

6) надати після введення об`єкта будівництва в експлуатацію та здійснення остаточних розрахунків довірителя з управителем довірителю в обмін на свідоцтво про участь у фонді відповідно до правил фонду та цього договору довідку про право довірителя на набуття у власність закріпленого за ним об`єкта інвестування, в якій обов`язково зазначаються такі дані: номер довідки та дата її видачі, вид фонду, дані управителя, дані довірителя:

-для юридичних осіб: резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ (для довірителя, який складає спільного інвестора фонду операцій з нерухомістю, від імені та в інтересах якого діє управитель фонду операцій з нерухомістю, додатково мають бути зазначені дані, що дають змогу однозначно ідентифікувати цей фонд операцій з нерухомістю - назва та реєстраційний номер випуску сертифікатів фонду операцій з нерухомістю); нерезидентів - найменування, місцезнаходження та країна, де зареєстровано особу;

-для фізичних осіб: громадян України - прізвище, ім`я та по батькові, адреса постійного місця проживання та ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), адреса постійного місця проживання за межами України:

дані про закріплений за довірителем об`єкт інвестування:

-вид об`єкта інвестування (квартира, нежитлове приміщення, гаражний бокс, машиномісце тощо),

-номер об`єкта будівництва та його будівельна або поштова адреса,

-номер об`єкта інвестування та його характеристики (поверх, кількість кімнат, загальна площа тощо):

сума коштів внесених довірителем до фонду;

7) включити за умови виконання довірителем своїх зобов`язань за цим договором такого довірителя до переліку довірителів, яким забудовник у подальшому зобов`язаний передати у власність закріплені за ними об`єкти інвестування,

8) виплатити кошти довірителю за його письмовою заявою відповідно до правил фонду та цього договору,

9) представляти за дорученням довірителя його інтереси в суді та перед третіми особами, здійснювати інші дії щодо захисту його інтересів,

10) не вносити зміни та доповнення до правил фонду без письмової згоди всіх довірителів. У разі потреби надіслати повідомлення з пропозиціями щодо внесення змін і доповнень до правил фонду кожному довірителю. Згода довірителя вважається отриманою, якщо протягом 30 днів з дня надходження такого повідомлення на зазначену в ньому договорі адресу) довірителя управитель не отримав письмової відповіді довірителя,

11) перевіряти на письмову вимогу довірителя фінансовий стан забудовника, вимагати від нього надання фінансових та аудиторських звітів та надавати довірителю інформацію про резульгаги проведеної перевірки,

12) письмово повідомити довірителю про:

внесення змін до правил фонду;

зміну технічних характеристик об`єкта будівництва та/або об`єкта інвестування на підставі листа забудовника,

збільшення строків будівництва більш як на 90 днів;

введення об`єкта будівництва в експлуатацію з наданням на йото письмову вимогу копії відповідного акта,

відкріплення від довірителя об`єкта інвестування на умовах цього договору,

зміну місцезнаходження управителя:

13) надавати довірителю у письмовій формі на його письмову вимогу інформацію про хід виконання умов цього договору, зокрема про:

будівельний стан готовності об`єкта будівництва,

закінчення спорудження об`єкта будівництва та необхідність проведення остаточних розрахунків з управителем згідно з даними щодо фактичної загальної площі об`єкта інвестування; поточну ціну вимірної одиниці об`єкта інвестування,

14) ознайомити або надати на письмову вимогу довірителя копії отриманих від забудовника документів з даними про забудовника та об`єкт будівництва: документи, що дають змогу провести ідентифікацію особи забудовника відновідно до вимог законодавства; документи, що підтверджують право забудовника на користування земельною ділянкою або право забудовника на виконання функцій замовника будівництва для спорудження на земельній ділянці об`єкта будівництва; позитивний висновок комплексної державної експертизи проектної документації; дозвіл на виконання будівельних робіт або реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт;

ліцензію підрядної організації.

Згідно з Договором за позивачем закріплено об`єкт інвестування, а саме: квартира АДРЕСА_6 , загальною площею 71,84 кв.м.

Позивач повністю сплатив 100% вартості об`єкта інвестування (квартири АДРЕСА_6 , загальною площею 71,84 кв.м). Позивачу видано свідоцтво № 28/124-20/ДН14 від 31.10.2023 року про участь у фонді фінансування будівництва «А».

Відповідно до Свідоцтва позивач передав в управління відповідача кошти в сумі вартості фінансування будівництва в розмірі 1 692 795,14 грн, а відповідач закріпив за позивачем квартиру АДРЕСА_6 , загальною площею 71,84 кв.м.

Як вбачається із матеріалів справи, упродовж процесу будівництва позивач не звертався до відповідача із заявою/листом про дострокове розірвання договору та виплату йому коштів, як це прямо передбачено вимогами ст.18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Як встанолено судом, на час звернення позивача до суду з цим позовом 07.10.2024 року, об`єкт будівництва вексплуатації не введено, його введення відбулось 31.10.2024 року, що підтверджується Сертифікатом № ІУ123241018318 (а.с.147-149 том 2), тобто, через 24 дні після звернення позивача до суду із цим позовом (а.с.1-4 том 1).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» про відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, визначення порядку виплати пені щомісячно до дати здачі об`єкта інвестування в експлуатацію, зобов`язання завершити будівництво та здати об`єкт інвестування в експлуатацію у відповідний строк, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до умов договору № 124-20/ДН14 про участь у ФФБ та Правил ФФБ виду А спірного об`єкта будівництва ТОВ «ФК «Фінбуд» не несе відповідальності за порушення термінів введення об`єкта будівництва в експлуатацію виконавцем та відповідальною особою за введення спірного об`єкта в експлуатацію є забудовник, а не відповідач, як управитель майном. Виконавцем та відповідальною особою за введення спірного об`єкта в експлуатацію є забудовник, а не відповідач, як управитель майном.

Факт неналежного виконання забудовником покладених на нього обов`язків не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача, як управителя коштів за договором про участь у ФФБ, без доведення, що саме його дії чи бездіяльність завдали шкоди позивачу.

Враховуючи зазначене, недоведеність обставини неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків, покладених на нього умовами договору про участь у ФФБ, а також те, що невведення спірного об`єкта в експлуатацію у заплановану дату в договорі дату виникло внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості заявленого позову та відсутності підстав для його задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» завершити будівництво та ввести об`єкт в експлуатацію у строк до 01.01.2025року сторонами не оскаржується, а відтак, керуючись п. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду перешоїі інстанції в оскаржуваній частині рішення, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року в оскаржуваній частині відповідає.

Відповідно до частини першої статті 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвестування та фінансування будівництва об`єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів може здійснюватися виключно, у тому числі, через фонди фінансування будівництва.

Спеціальним законом, який встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю є Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» (далі - Закон).

З метою отримання довірителями у власність житла фінансова установа як управитель створює фонд фінансування будівництва (далі - ФФБ), управління яким здійснює відповідно до затверджених Правил фонду та договору управління майном (статті 5, 6, 7, 9 Закону).

Відповідно до положень статті 9 вказаного Закону управитель укладає із забудовником договір, за яким забудовник зобов`язується збудувати один або декілька об`єктів будівництва, забезпечити прийняття їх в експлуатацію в установленому законодавством порядку та передати об`єкти інвестування установникам цього фонду у строки та на умовах, визначених цим Законом, правилами фонду та договором управління майном, а управитель зобов`язується здійснювати фінансування будівництва цих об`єктів будівництва на умовах договору.

Забудовник зобов`язаний виконати свої зобов`язання за договором щодо організації спорудження об`єктів будівництва та своєчасного введення їх в експлуатацію незалежно від обсягу замовлення на будівництво, підтвердженого управителем.

Відповідно до положень частини третьої статті 11 Закону для ФФБ виду А поточну ціну вимірної одиниці об`єкта будівництва, споживчі властивості об`єктів інвестування, коефіцієнти поверху та комфортності визначає забудовник, при цьому він приймає на себе ризик щодо недостатності залучених коштів на спорудження об`єкта будівництва та зобов`язаний своєчасно ввести його в експлуатацію незалежно від обсягу фінансування.

Відповідно до частини другої статті 12 цього Закону правила ФФБ визначають вид ФФБ, процедуру створення ФФБ, порядок організації взаємовідносин забудовника, управителя та довірителів, порядок встановлення управління майном, умови, особливості та обмеження здійснення управління майном, напрями та порядок використання залучених коштів, порядок участі у фонді та відмови від участі в ньому, типи вимірних одиниць об`єктів інвестування, порядок та умови закріплення об`єкта інвестування за довірителем, розмір винагороди управителя, відповідальність управителя і забудовника за невиконання взятих на себе зобов`язань, порядок отримання довірителем страхового відшкодування у разі несвоєчасного введення об`єкта будівництва в експлуатацію, невиконання робіт, передбачених договором між управителем і забудовником та договором між управителем і установником фонду, або неналежного виконання таких робіт та інші умови функціонування ФФБ.

Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ і визнаних довірителями ФФБ; несе зобов`язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ (абзаци перший-третій частини другої статті 13 Закону).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону управитель здійснює контроль за дотриманням забудовником виконання умов та зобов`язань за договором з метою своєчасного запобігання виникненню ризикових ситуацій у процесі будівництва внаслідок дій забудовника, що можуть призвести, зокрема, до збільшення строків будівництва більше, ніж на 90 днів.

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закону, у разі порушення забудовником строків спорудження об`єкта будівництва або у разі неналежного виконання управителем своїх обов`язків, передбачених частиною першою цієї статті, довіритель має право вимагати від управителя дострокового розірвання договору та виплати йому коштів. Управитель зобов`язаний виплатити довірителю кошти у сумі, що визначається відповідно до статті 20 цього Закону при відмові довірителя від участі у ФФБ і не може бути меншою за суму, внесену довірителем до ФФБ. Довіритель не сплачує управителю винагороду за виплату йому коштів у разі, якщо довіритель відмовляється від участі у фонді з підстав, визначених цією частиною.

Статтею 18 Закону визначено контроль управителя ФФБ за виконанням зобов`язань за договором.

Зокрема, у разі виявлення управителем ризику порушень умов договору управитель має право припинити фінансування будівництва, вимагати розірвання договору, повернення забудовником усіх спрямованих на фінансування будівництва цього об`єкта коштів, відшкодування заподіяних забудовником збитків, перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями відповідно до вимог статті 20 цього Закону, що виходять із ФФБ у зв`язку із розірванням договору про участь у ФФБ, а також здійснювати інші заходи щодо виконання забудовником своїх зобов`язань за договором, визначені цим Законом.

Згідно з частиною одинадцятою статті 20 Закону для встановлення факту виконання відповідачем умов договору про участь у ФФБ та факту припинення управління майном необхідне настання трьох таких умов у їх поєднанні: виконання довірителем всіх зобов`язань перед Управителем ФФБ; введення об`єкта до експлуатації; підписання довірителем із забудовником акта прийому-передачі закріпленого за ним об`єкта інвестування після введення об`єкта в експлуатацію.

При цьому Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ несе зобов`язання перед довірителями ФФБ у межах договору про участь у ФФБ; за письмовою заявою довірителя виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов`язань щодо строків спорудження і якості об`єктів будівництва та передачі довірителям у власність об`єктів інвестування.

Як встановив суд, на час звернення позивача до суду з цим позовом 07.10.2024року, об`єкт будівництва в експлуатацію не введено, його введення відбулось 31.10.2024 року, що підтверджується Сертифікатом № ІУ123241018318 (а.с.147-149 том 2), тобто, через 24 дні після звернення позивача до суду із цим позовом (а.с.1-4 том 1).

Відповідач не здійснював будівництво спірного об`єкта, оскільки такі функції покладено безпосередньо на забудовників, якими, відповідно до Договору № 49-ФБ від 09.10.2019 року про спорудження об`єкта будівництва є ТзОВ «Будфондінвест», ТзОВ «Берег Дніпра Інвест», ТзОВ «Грейт Інвест» (а.с.5-15 том 2).

Відповідно укладеного між сторонами Договору № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року про участь у фонді фінансування будівництва, а також Правила ФФБ виду А, управитель ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» не несе відповідальності за порушення термінів введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Крім того, відповідно до Правил ФФБ виду А спірного об`єкта будівництва саме забудовник несе відповідальність за невиконання зобов`язань щодо організації спорудження об`єкта будівництва та своєчасного введення його в експлуатацію.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, а також Правила ФФБ виду А, установивши, що умовами укладеного між сторонами Договорору № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року про участь у фонді фінансування будівництва не передбачено відповідальності управителя за порушення термінів введення об`єкта будівництва в експлуатацію, суд першої інстанції дійшов правильно висновку про відсутність підстав покладення на відповідача, як управителя, відповідальності за несвоєчасне введення спірного об`єкта в експлуатацію.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не здійснював будівництво спірного об`єкта, оскільки такі функції покладено безпосередньо на забудовника. Згідно умов укладеного між сторонами договору, обов`язками управителя ФФБ є здійснення управління грошовими коштами довірителя з метою їх використання для фінансування спорудження об`єкта інвестування, та після введення його в експлуатацію - передачі у власність довірителю закріплених за ним об`єктів інвестування.

Позивач не довів, що несвоєчасне введення об`єкта інвестування в експлуатацію сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони відповідача. Суду не надано доказів неналежного виконання управителем своїх зобов`язань щодо контролю за строками прийняття в експлуатацію об`єкта будівництва, зокрема доказів того, що збільшення строків будівництва об`єкта сталося внаслідок дій чи бездіяльності зі сторони управителя (відсутність контролю, неналежний контроль за забудовником).

Факт неналежного виконання забудовником покладених на нього обов`язків не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача, як управителя коштів за договором про участь у ФФБ, без доведення, що саме його дії чи бездіяльність завдали шкоди позивачу.

Враховуючи зазначене, недоведеність обставини неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків, покладених на нього умовами договору про участь у ФФБ, а також того, що не введення спірного об`єкта в експлуатацію у заплановану у договорі дату- 31.03.2022 року виникло внаслідок дій чи бездіяльності відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявленого позову та відсутності підстав для його задоволення.

Також, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на наступне.

Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено наступні дефініції: споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).

Згідно із частиною другою статті 2 Закону України «Про захист прав споживачів» особливості захисту прав споживачів фінансових послуг визначаються відповідними законами.

Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством.

У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Враховуючи те, що позивач має на меті задовольнити власні потреби у житлі, ці відносини безпосередньо не пов`язані з підприємницькою діяльністю, позивач є споживачем фінансової послуги, Верховний Суд погоджується з доводами позивача, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 501/3038/16 (провадження № 61-246св19), від 01 вересня 2022 року в справі № 759/3606/20 (провадження № 61-11705св21), та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року в справі № 759/9026/21 (провадження № 61-10154сво22).

Однак, враховуючи те, що виконавцем та відповідальною особою за введення спірного об`єкта в експлуатацію є забудовник, а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд», як управитель майном, а також, враховуючи те, що відповідно до умов Договору № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року про участь у фонді фінансування будівництва та Правил ФФБ виду А спірного об`єкта будівництва Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд»не несе відповідальності за порушення термінів введення об`єкта будівництва в експлуатацію, то відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 3 % вартості роботи ( послуги) на підставі частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно з частинами першою, другою статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Крім того, у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).

Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди саме позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

При цьому слід враховувати, що порушення прав людини чи погане поводження із нею завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд першої інстанції, який заслуховує сторін та встановлюють фактичні обставини справи, має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.

У справі «Недайборщ проти РФ» від 01.07.2010 (Скарга № 42255/04) Європейський суд з прав людини у п. 37 зазначив, що заявник не зобов`язаний надавати будь-які докази наявності понесеної ним моральної шкоди. (див., серед численних інших джерел, Рішення Європейського суду від 15.10.2009 у справі «Антипенков проти Російської Федерації» (Antipenkov v. Russia) п. 82, скарга № 33470/03; Рішення Європейського суду від 14.02.2008 у справі «Пшеничний проти Російської Федерації» (Pshenichnyy v. Russia), п. 35, скарга № 30422/03; Рішення Європейського Суду у справі «Гарабаєв проти Російської Федерації» (Garabayev v. Russia), п. 113, скарга № 38411/02, ЕСПЧ 2007-VII (витяг); а також Рішення Європейського Суду від 01.06.2006 у справі «Грідін проти Російської Федерації» (Gridin v. Russia), п. 20, скарга № 4171/04).

В п.78 Рішення Європейського Суду з прав людини «Мельниченко проти України» від 19.10.2004 Суд зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави. В свою чергу у п.50 Рішення Європейського Суду з прав людини справа «Полтораченко проти України» (заява № 77317/01) 18.01.2005 Суд вважає, що заявник може розглядатись як такий, що зазнав певного розчарування та страждання в результаті встановленого у цій справі порушення. Тому Суд, на засадах справедливості, присуджує йому 5000 ЄВРО компенсації моральної шкоди.

Водночас у справі «Ромашов проти України» від 27.07.2004 (Заява № 67534/01) Європейським судом у п. 52 зазначено, що Суд враховує той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації Судом факту порушення. Проте розмір заявленої суми надмірний.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У п. 9 постанови Пленум Верховного Суду України також рекомендував судам при визначенні розміру відшкодування моральної (немайнової) шкоди враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), інші обставини, як стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, враховуючи недоведеність позивачем наявності протиправності дій з боку відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача та вини останнього в її заподіянні, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 30 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що у правовідносинах, що склались між сторонами у справі, відповідач, як управитель, уклав Договір № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року безпосередньо з позивачем (довірителем), отримав від нього кошти на фінансування будівництва та закріпив за ним об`єкт інвестування (квартиру АДРЕСА_6 ), таким чином, управитель є безпосередньою стороною договору з довірителем і несе перед ним відповідальність за належне виконання зобов`язань, включаючи забезпечення своєчасної здачі об`єкта в експлуатацію, колегія суддів відхиляє оскільки такі доводи грунтуються на односторонньому тлумаченні позивачем умов договору.

Відповідно до пунктів 5, 7 договору Управитель ФФБ (відповідач) не несе відповідальності за порушення термінів введення об`єкта будівництва в експлуатацію.

Крім того, відповідно до Правил ФФБ виду А спірного об`єкта будівництва, що затверджені Рішенням загальних зборів управителя (Протокол № 98 від 09.10.2019 року), саме забудовник несе відповідальність за невиконання зобов`язань щодо організації спорудження об`єкта будівництва та своєчасного введення його в експлуатацію.

Доказів того, що у пункти Договору № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року щодо відповідальності управителя (відповідача) вносилися зміни матеріали справи не містять і позивачем не надано.

Договір № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року підписаний позивачем без будь яких зауважень та застережень. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач звертався до відповідача щодо роз`яснення йому незрозумілих пунктів вказаного договору та/або до суду з позовом щодо тлумачення його змісту.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не довів здійснення ним належного контролю за забудовниками для запобігання виникнення ризикових ситуацій, у тому числі щодо порушення строків введення об`єкта в експлуатацію, а тому його вина є доведеною, колегія суддів відхиляє, так як вони не грунтуються на встановлених обставинах справи, досліджених судом доказах та вимогах матеріального права, з огляду на наступне.

Умовами п.6.4 Договору про спорудження об`єкта будівництва № 49-ФБ від 09 жовтня 2019 року визначено, що у випадку виникнення з вини будь-якого відповідного забудовника, яка буде встановлена в законному порядку, ризикової ситуації в будівництві, яка загрожує досягненню мети ФФБ та може зумовити завдання істотної коди інтересам довірителів ФФБ, Управитель вправі:

-призупинити фінансування будівництва;

-вимагати усунення такої ситуації у встановлений Сторонами строк;

-звернутися в суд про розірвання цього Договору та повернення протягом 90 днів наданих відповідному забудовнику за рахунок ФФБ коштів і перерахування на рахунок ФФБ коштів, необхідних для розрахунків з довірителями ФФБ з врахуванням поточної ціни вимірної одиниці Об`єкта інвестування на дату розірвання Договору.

Відповідно до п. 6.5 Договору про спорудження Об`єкта будівництва № 49-ФБ від 09 жовтня 2019 року обставинами, що свідчать про наявність ризикової ситуації у процесі будівництва внаслідок винних дій відповідного забудовника та дають управителю право на реалізацію визначених попереднім пунктом повноважень, є: збільшення з вини відповідного забудовника строків будівництва більше, ніж за 90 днів.

Відно з п.6.6. Договору про спорудження об`єкта будівництва до вжиття, предбачених п.6.4 Договору заходів, з метою ліквідації ризикової ситуації в будівництві, захисту інтересів довірителів ФФБ та власних інтересів, Управитель здійснює наступні дії:

-інформує відповідного забудовника про дії чи бездіяльність останнього, які Управитель кваліфікує як порушення договірних зобов`язань, з наданням обґрунтування зроблених Управителем висновків та зробити посилання на норми цього Договору та/чи Закону, які, на думку Управителя, були порушені відповідним забудовником;

-отримує (в разі надання забудовником) обґрунтоване пояснення на надані Управителем застереження:

-після обговорення з відповідним забудовником заходів з метою ліквідації ризикових ситуацій, отримує в письмовому вигляді від відповідного забудовника (разі надання) пропозиції щодо змісту дій, які відповідний забудовник повинен вчинити для усунення допущених порушень Договору чи Закону;

-надає відповідному забудовнику строк для усунення допущених порушень Договору чи Закону, який повинен бути не коротшим, ніж 60 днів направлення відповідної вимоги Управителя.

Вказаний договір укладений між ТзОВ «Фінансова компанія «Фінбуд» (управитель) та ТзОВ «Будфондінвест»,ТзОВ «Берег Дніпра Інвест», ТзОВ «Грейн Індастрі» (забудовники).

ОСОБА_1 не є стороною Договору про спорудження об`єкта будівництва № 49-ФБ від 09 жовтня 2019 року.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Верховний Суд зауважує, що у цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Спосіб захисту цивільного права чи інтересу - це дії, які спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути доступним та ефективним.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц зазначено, що кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України). Цивільне право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15, провадження № 11-778апп18).

Звертаючись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд», ОСОБА_1 самостійно обрав спосіб захисту свого цивільного права чи інтересу, а саме: відшкодування моральної шкоди, стягнення пені, визначення порядку виплати пені щомісячно до дати здачі об`єкта інвестування в експлуатацію внаслідок порушення, на його думку, відповідачем умов Договору № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року.

Поряд з цим, предметом вказаного позову не є питання виконання/невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінбуд» умов Договору про спорудження об`єкта будівництва № 49-ФБ від 09 жовтня 2019 року, укладеного з ТзОВ «Будфондінвест»,ТзОВ «Берег Дніпра Інвест», ТзОВ «Грейн Індастрі» (забудовники).

А відтак, у суду відсутні правові підстави надавати правову оцінку обставинам щодо яких позивачем не заявлено жодних позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не надав оцінку доводам позивача щодо форс - мажорних обставин, фактично залишивши їх поза увагою, що вказує на неповноту розгляду справи та з`ясування всіх обставин щодо готовності введення об`єкта в експлуатацію станом на 31 березня 2022 року, правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на наступне.

Як зазначається позивчем у справі, 06.09.2024 року адвокатом в інтерасах позивача на електронну адресу відповідача було надіслано лист-претензію, в якому адвокат від імені позивача в прохальній частині вказав такі вимоги: надати відповідь протягом 5 робочих днів з моменту отримання на електронну адресу представника довірителя e-mail, негайно усунути вказані порушення, вжити заходів до приведення об`єкту інвестування відповідно до умов договору, та забезпечити його здачу в експлуатацію, вказати конкретні строки здачі об`єкта інвестування в експлуатацію.

23.09.2024 року на електрону адресу представника позивача надійшла відповідь, яка була датована 16.09.2024 року, у якій відповідач зазначив, що за наданою інформацією від Забудовника настання форс-мажорних обставин (військова агресія російської федерації проти України та введення, у зв`язку з цим, воєнного стану) безпосередньо вплинуло на можливість своєчасного будівництва.

З наведеного вбачається, що форс - мажорні обставини, які вплинули на своєчасність введення будинку в експлуатацію виникли саме в Забудовника.

Відтак, саме Забудовник не виконав взяті на себе зобов`язання, що наділяє позивача правом вимагати розірвання договору та повернення сплачених коштів.

Поряд з цим, як правильно встановлено судом першої інстанції та не спростовано позивачем, із матеріалів справи вбачається, що упродовж процесу будівництва позивач не звертався до відповідача із заявою/листом про дострокове розірвання договору та виплату йому коштів, що прямо передбачено вимогами ст.18 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».

Оскільки, як зазначалося вище, позивачем жодних позовних вимог у даній справі до забудовника не пред`явлено, то у суду відсутні правові підстави надавати оцінку форс-мажорним обставинам, які настали у забудовника за Договором № 124-20/ДН14 від 10.02.2020 року.

Факт неналежного виконання забудовником покладених на нього обов`язків не може бути підставою для матеріальної відповідальності відповідача, як управителя коштів за договором про участь у ФФБ, без доведення, що саме дії чи бездіяльність відповідача завдали шкоди позивачу.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для відмови в задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Фінбуд» про стягнення неустойки та моральної шкоди.

В своєму рішенні у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, ЄСПЛ зазначив про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції й зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи, викладені представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Горват Іваном Івановичем в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення в оскаржуваній частині не впливають.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року в оскаржуваній частині ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 адвоката Горвата Івана Івановича.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Горвата Івана Івановича залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Горвата Івана Івановича залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 листопада 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 квітня 2026 року.

Головуючий Судді: