Рішення від 05 квітня 2026 р. у справі №183/10943/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 183/10943/25

Провадження № 2/183/3525/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2026 року м. Самар Дніпропетровської області

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді – Майної Г. Є.,

з участю секретаря судового засідання – Федорової Є. П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 10391 від 19 листопада 2018 року у розмірі 22 836,20 грн, а також стягнути судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19 листопада 2019 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 було укладено договір № 10391, згідно якого відповідачу було надано перший транш в сумі 9375,00 грн., на поточний рахунок відповідача, погоджено сплату процентів за користування кредитними коштами у розмірі 257,00% річних. Перебіг строку на який надається кредит розпочинається з моменту підписання договору і перерахування коштів кредитодавцем за реквізитами, та складає 490 днів (70 тижнів). Сторонами також погоджено графік платежів. Відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит та сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, заборгованість не погашав, у зв`язку із чим у останнього утворилась заборгованість у загальному розмірі 22 836,20 грн, яка складається з такого: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 380,43 грн; заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 10 248,24 грн.; заборгованість за пенею/штрафами у розмірі 2090,00 грн, інфляційні збитки у розмірі 1 582,34 грн, нараховані 3% річних 535,19 грн. 09.01.2020 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги № 09-01/2020, в тому числі за договором № 10391.

10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 10391. Тому, позивач як новий кредитор відповідача, звернувся до суду за захистом свого порушеного права та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту, суму сплаченого судового збору при зверненні до суду з цим позовом та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 13 000,00 грн.

Ухвалою суду від 16 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою сторонам було установлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи та відзиву на позовну заяву не подавав.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 04 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надав, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідача.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 4 ЦПК України).

Судом установлено, що 19 листопада 2018 між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 10391 (а.с. 16-18), за умовами якого кредитодавець надає позичальнику в кредит грошові кошти в сумі 9375,00 грн на споживчі потреби, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти відповідно до умов, визначених у договорі.

Відповідно до п.2.1.1 договору сума кредиту надається шляхом перерахування з поточного рахунку кредитодавця у наступному порядку: у розмірі 7 500 грн на поточний рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 , відкритий у АТ ОЩАДБАНК, та у розмірі 1 875,00 грн на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТДВ СК «Проксіма» з метою оплати страхових платежів встановлених договором добровільного страхування № PR-30057 від 19 листопада 2018.

Строк кредитування становить 70 тижні, процентна ставка фіксована, 257 % річних від суми кредиту (п.п. 3.1.1., 3.1.2).

Розділом 5 договору передбачена відповідальність за порушення умов договору, а саме у вигляді пені у розмірі 100 грн у разі не сплати протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, а починаючи з 7-го дня 10 грн за кожний календарний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня і не більше 15 відсотків суми простроченого платежу.Строк нарахування пені не може бути більшим строку кредиту, але в будь-якому випадку сукупний розмір нарахованих штрафу та пені не повинен перевищувати 50% від суми наданого кредиту.

Кредитний договір укладений за особистої присутності ОСОБА_1 , про що свідчать його підписи в заяві на видачу кредиту (а.с. 18 зворот сторінки), паспорті споживчого кредиту (а.с. 18 зворот сторінки), кредитному договорі та графіку платежів до нього (а.с. 16-17).

Кредитодавцем свої обов`язки виконано у повному обсязі та надано ОСОБА_1 кредит у загальному розмірі 9 375,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями АТ КБ ПРИВАТБАНК № CRD_30057 від 20 листопада 2018 року на суму 7 500 грн та № CRD_30057 від 20 листопада 2018 року на суму 1 875 грн (а.с. 26).

Відповідач не повернув своєчасно суму кредиту, комісії та нараховані відсотки для погашення заборгованості за кредитом відповідно до умов Кредитного договору.

Станом на день звернення до суду строк повернення грошових коштів за Договорами настав, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 2 ст. 615 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач взятих на себе зобов`язань не виконав, заборгованість своєчасно та повному обсязі не погашав, у зв`язку із чим у нього утворилась заборгованість, яка згідно із розрахунком ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» станом на 09 січня 2020 року складала 21 014,74 грн, у тому числі заборгованість за тілом кредиту 8 380,43 грн, за процентами 10 544,31 грн, за пенею 2 090,00 грн (а.с. 27-28).

09 січня 2020 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» укладено договір відступлення прав вимоги № 09-01/2020, в тому числі за договором № 10391 у сумі, яка дорівнює сумі заборгованості відповідача станом на день закінчення дії договору, 09.01.2020 між сторонами підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, проведено оплату відступлення (а.с. 31-36).

10 січня 2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» укладено договір про відступлення прав вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 10391.

Так, згідно реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, під порядковим № 194133 до ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 10391 у загальному розмірі 22 836,20 грн., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 8 380,43 грн, заборгованість за нарахованими процентами 10 248,24 грн, заборгованість за пенею 2 090,00 грн, відповідальність за порушення грошового зобов`язання згідно ст. 625 ЦК України 2 117,53 грн (а.с. 6).

Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Ст. 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Ст. 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

Аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Ураховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що позивач набув права грошової вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за кредитним договором.

Аналіз досліджених та оцінених судом доказів, що надано позивачем, свідчить про те, що між відповідачем та позивачем склалися кредитні правовідносини, в яких позивач є кредитором, а відповідач боржником. Позивач умови договору виконав, відповідач взятих на себе зобов`язань за договором про споживчий кредит щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом не виконує, в результаті чого у неї утворилась заборгованість по кредиту.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, внаслідок чого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Всупереч вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем не надано суду будь-яких заперечень проти позовних вимог та не повідомлено про обставини, які б спростували правомірність заявлених позивачем вимог та встановлених судом обставин спірних правовідносин.

Відтак, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Також, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати, в тому числі на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача надано суду: договір про надання правової допомоги № 01-07/2024 від 01 липня 2024 року, прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», заявку на надання юридичної допомоги № 356 від 01 вересня 2025 року, витяг з акту № 14 про надання юридичної допомоги від 30 вересня 2025 року за 5 години роботи (усна консультація – 2 години на суму 4000,00 грн, складання позовної заяви – 3 годин на суму 9 000,00 грн).

Однак, як установлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 13 000,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, який би свідчив про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу. Положення Договору про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року № 01-07/2024 передбачають оплату послуг клієнтом адвокатові після надання адвокатом рахунку для оплати (п.4.2.), факт надання послуг підтверджується Актом про надання юридичної допомоги (п.4.3). Акт про надання юридичної допомоги підписано сторонами 30 вересня 2025 року. Доказів направлення Адвокатом Клієнтові рахунку після надання Акту не додано. Заяви про застосування положень абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача не заявлено.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн., які позивач поніс при зверненні до суду з позовом

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" заборгованість за Договором про споживчий кредит № 10391 від 19 листопада 2018 року, у загальному розмірі 22 836 гривень 00 копійок, яка в цілому складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 380,43 грн; заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 10 248,24 грн; заборгованості за пенею/штрафами у розмірі 2090,00 грн; інфляційних збитків у розмірі 1 582,34 грн; нарахованих 3% річних 535,19 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР", код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження юридичної особи за адресою: м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, оф. 306;

- відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , остання відома адреса: АДРЕСА_1 .

Рішення суду складено і підписано 06 квітня 2026 року.

Суддя Г.Є. Майна